Рішення

від 08.10.2008 по справі 59/164-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2008 р.                                                           

Справа № 59/164-08

вх.

№ 6252/5-59

Суддя

господарського суду  

при секретарі

судового засідання

за участю

представників сторін:

позивача -

Чуйко А. В., за довіреністю б/н від 10.03.2008р.;  відповідача - не з"явився

розглянувши

справу за позовом ТОВ "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ -

ДАЛЬНОБОЙ", м. Київ 

до  ФОП ОСОБА_1, м. Первомайський  

про

стягнення 15870,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій

просить стягнути з відповідача на користь позивача 15870,40 грн.

заборгованості, з яких 12208,00 грн. - основна сума заборгованості, 3662,40

грн. -штраф, що утворилася на підставі договору відповідального зберіганння

№1747/2007в/з від 19.11.2007р. В обґрунтування позовних вимог посилається на

ст.ст. 526, 530, 936, 951 ЦК України.

В судовому

засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, через

канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про залучення до

участі у справі додаткових документів (вх.18192), які долучаються судом.

Відповідач в

судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи судом

повідомлений належним чином. Ухвали суду від 26.08.2008р. та 22.09.2008р. не

виконав, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів у судове

засідання не надав.

Ухвалами від

26.08.2008р. та 22.09.2008р. суд попередив сторони про те, що у разі неявки

сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній

матеріалами.

Відповідно до

статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування

та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75

Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в

ній матеріалами.

Суд, вислухавши

пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності,

встановив наступне:

19 листопада

2007р. між позивачем та відповідачем був укладений договір відповідального

зберігання №1747/2007в/з. Згідно предмету договору (п.1.1.) власник (позивач по

справі) передав зберігачу (відповідач по справі) на відповідальне зберігання

пневматичні шини для вантажного автотранспорту (далі-продукція).

Фатк передачі

продукції підтверджується актом приймання-передачі №1 від 19.11.2007р., яким

зазначено кількість, найменування та ціна (12208,00 грн.) зазначеної продукції.

Акт підписаний обома сторонами.

У відповідності

до п. 3.4.2. договору відповідач зобов"язаний повернути продукцію позивачу

в дводенний термін за першою вимогою.

07 квітня

2008р. позивач направив на адресу Відповідача письмову вимогу №432 про

повернення продукції в належному стані, або за неможливістю такого повернення,

сплатити вартість продукції.

Відповідач

продукцію не повернув і писмової відповіді на вимогу позивача не надав.

На виконання п.

3.1.1. договору позивач провів інвентарізацію залишків продукції на складі

відповідача. Продукція на складі відповідача була відсутня, в зв"язку з

чим 09.07.2008р. було складено відповідний інвентарізаційний опис.

Згідно п. 5.2.

договору, у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний

для подальшого цільового використання, що відбулося з вини зберігача, останній

відшкодовує власникові її повну вартість.

Відповідно до п.

5.3. договору за неналежне виконання умов договору, зберігач

зобов"язується сплатити власнику штраф у розмірі 30% від вартості

втраченого товару. Сплата штрафу не звільняє зберігача від виконання взятих на

себе за цим договором зобов"язань.

Надаючи правову

кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з такого.

Згідно ст. 936

Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач)

зобов"язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною

(поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

У відповідності

до ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажедавцеві втратою

(нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

У відповідності

до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання

сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння

відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо

інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530

Цивільного кодексу України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання.

Якщо  у 

зобов'язанні  встановлений  строк 

(термін)  його виконання, то воно

підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк   (термін)  

виконання  якого  визначений вказівкою на подію, яка неминуче

має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо  строк 

(термін)  виконання  боржником 

обов'язку  не встановлений або

визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його

виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у

семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного

виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 938

Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений

і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов"язаний

зберігати річ до пред"явлення поклажедавцем вимоги про її повернення.

У відповідності

до п.3, ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання

настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата

неустойки (штраф, пеня).

У відповідності

до ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова

сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно ч.1

ст. 16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України

одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі

(присудження до виконання обов'язку в натурі).

Згідно ст. 33

ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі

викладеного, з урахуванням обставин справи зважаючи на наявні у матеріалах

справи докази, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав свої

зобов'язання за договором відповідального зберігання щодо повернення продукції

позивачу на суму 12208,00 грн., чим порушив вимоги ст. 525, 526, 530, 936, 951

ЦК України та порушив права позивача. Так на підставі матеріалів судом

встановлено наявність обов'язку відповідача по оплаті вартості переданої на

зберігання продукції на суму 12208,00 грн. та штрафу за неповернення втраченої

продукції в розмірі 3662,40 грн.

За таких

обставин суд приходить до висновку про наявність провових підстав для

задоволення позовних вимог про захист порушених прав позивача.

Вирішуючи

питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що

виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається

на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають

сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати,

пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на

відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні

позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

З урахуванням

викладеного на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст.

16, 525, 526, 936, 951 Цивільного кодексу України, ст. 20 ГК України та

керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд -  

ВИРІШИВ:

Позовні

задовольнити.

Стягнути з

Суб'єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

(проживає за адресою: АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 у відділенні "Первомайське"

ВАТ "Мегабанк", ідент. код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю "Мережа сервісних станцій ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ" (07400,

Київська область, м. Бровари, вул. Богунська, буд. 26 В, ідент. код 33212540,

п/р 26001010415101 в ЗАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) 12208 грн.  вратості втраченої продукції, 3662,40 штрафу,

158,70 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Наказ видати

після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення

підписано 13.10.2008р.

Справа № 59/164-08