Рішення

від 29.10.2008 по справі 16/139-08-3733

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29"

жовтня 2008 р.

Справа  № 16/139-08-3733

Господарський

суд Одеської області

У

складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря

судових засідань -Скоробрух Т.В.

За

участю представників сторін:

Від

позивача:     Щербакова Д.С. за довіреністю № 3 від

09.10.08р.

Від

відповідача: не з'явився, 

          Розглянувши у відкритому судовому

засіданні справу за позовом Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради

до  суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про зобов'язання повернути майно та стягнення

395,19 грн., - 

ВСТАНОВИВ:

          Фонд комунального майна Ізмаїльської

міської ради 01.09.2008р. звернувся до господарського суду Одеської області з

позовними вимогами до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

ОСОБА_1 (далі по тексту СПДОСОБА_1.) про зобов'язання відповідача

повернути  Фонду комунального майна

Ізмаїльської міської ради  об'єкт оренди

-нежитлове підвальне приміщення, площею 32,2 кв.м., розташоване за АДРЕСА_1за

актом  приймання-передачі, а також

стягнення  боргу у розмірі 395,19 грн.

Свої вимоги Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради обґрунтовує

неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з своєчасного

повернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору  оренди від 04.10.2007р., укладеного між

сторонами по справі.

У

судовому засіданні 29.10.2008р. Фондом комунального майна Ізмаїльської міської

ради позовні вимоги були уточнені. Згідно із заявою про уточнення позовних

вимог позивач просить суд стягнути з відповідача  борг в розмірі 395,19 грн.

Відповідно

до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі

змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог,

відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена

редакція позовних вимог Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради

згідно заяви про уточнення позовних вимог є остаточною, у зв'язку з чим

відповідно до ст. 22 ГПК України приймається господарським судом для розгляду

по суті викладених в ній позовних вимог.

Відповідачем

позовні вимоги Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради заперечується

повністю з підстав невикористання орендованого приміщення з 01.03.2008р. та

його остаточного звільнення у травні 2008р.

Дослідивши

матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив

наступне.

04.10.2007р.

між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради  (Орендодавець) та СПД ОСОБА_1(Орендар) було

укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності

територіальної громади м. Ізмаїла, відповідно до умов п. 1.1 якого Орендодавець

передає, а Орендар -приймає  у строкове

платне користування нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 32,2 кв.

м., що розташоване в м.АДРЕСА_1

У

відповідності до умов п. 5.1 договору від 04.10.2007р. Орендарем

були прийняті на себе зобов'язання щодо використання орендованого приміщення у

відповідності з його призначенням та умовами цього договору. Згідно п. 1.1

договору від 04.10.2007р. нежитлове приміщення підвалу,

загальною площею 32,2 кв. м.,

що розташоване в м.

ІАДРЕСА_1 було передане у строкове платне користування з метою розміщення

майстерні з ремонту взуття.

Згідно

ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від

10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР з

наступними змінами та доповненнями) орендою є засноване на договорі строкове

платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення

підприємницької та іншої діяльності. 

Згідно ч. 1 ст.  759 ЦК

України за  договором 

найму  (оренди)  наймодавець 

передає   або зобов'язується

передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом

10.1. цього договору строк оренди  був

встановлений до 23.02.2008р.

Відповідно

до положень ч. 2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального

майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N

98/95-ВР) договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його

було укладено.

Частиною

2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від

10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР)

встановлено місячний термін,  протягом

якого орендодавець або  орендар  можуть заявити  про 

припинення  або зміну умов

договору після закінчення його строку.

Як

вбачається з матеріалів справи,  Фонд

комунального майна Ізмаїльської міської ради 

звернувся до СПД ОСОБА_1 з повідомленням за вих. № 270 від 17.03.2008р.

про відсутність у Орендодавця наміру щодо продовження договору оренди

нерухомого майна  від 04.10.2007р. на

новий строк, у зв'язку з чим Орендодавцем було запропоновано Орендарю до

27.03.2008р. звільнити орендоване ним нежитлове приміщення підвалу, загальною

площею 32,2 кв. м., що розташоване в м. ІАДРЕСА_1 та передати об'єкт договору

оренди Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради  в порядку, передбаченому умовами даного

договору, за  актом приймання-передачі.

Наведене

дозволяє суду дійти висновку про припинення 23.02.2008р.  дії договору оренди від 04.10.2007р.  

Згідно

з п. 5.1. договору оренди від 04.10.2007р. відповідачем було прийнято на

себе  зобов'язання в разі закінчення

строку дії договору оренди і відмови від його продовження негайно повернути

Орендодавцеві об'єкт оренди в належному стані з урахуванням проведених

невід'ємних поліпшень. Відповідно до п. 2.3. договору оренди від 04.10.07р.

майно вважається повернутим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту

приймання-передачі.

Крім

того, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та

комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від

14.03.1995р. N 98/95-ВР) у разі закінчення строку дії договору та відмови від

його продовження, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на

умовах, зазначених у договорі оренди.

Листом

за вих.№ 531 від 25.04.2008р. Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради

повторно звернувся до відповідача з проханням звільнити займане приміщення і

передати його за актом приймання-передачі позивачу.

13.05.2008р.

представниками Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради було

проведене обстеження нежитлового приміщення, розташованого за АДРЕСА_1, за

результатами якого встановлено, що підвальне приміщення площею 32,2 кв. м по

вул. АДРЕСА_1 відповідачем не звільнено.

25.06.2008р.

представниками Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради та головою

об'єднання власників багатоквартирних будинків м. Ізмаїла „Портовик” складено

акт про відмову відповідача від передання приміщення площею 32,2 кв. м,

розташованого по вул. АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі.

Як

вбачається з пояснень представників сторін, на теперішній час орендоване

приміщення відповідач не займає. На підтвердження вказаного позивачем було

надано суду акт від 23.10.2008р., складений представниками Фонду комунального

майна Ізмаїльської міської ради та головою об'єднання власників

багатоквартирних будинків м. Ізмаїла „Портовик”, відповідно до якого  відповідач звільнив орендоване приміщення

01.07.2008р.

Положеннями  п. 5.1. договору оренди від 04.10.2007р.,

укладеного між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради  та СПД ОСОБА_1, передбачено, що  в разі невиконання обов'язку з повернення

орендованого майна при припиненні договору оренди Орендарем було прийнято на

себе зобов'язання уплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування

об'єктом оренди за час прострочки.

Посилаючись

на наведені положення договору оренди нерухомого майна від 04.10.2007р., та

стверджуючи, що  в  порушення умов п. 5.1 вказаного договору

після закінчення строку його дії відповідачем зобов'язання з передачі

Орендодавцю приміщення не були  виконані

своєчасно, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з

позовними вимогами про стягнення з відповідача 

боргу в розмірі 395,19 грн., який був розрахований позивачем, виходячи з

приписів ч.2 ст. 785 ЦК України та п. 5.1 

договору оренди нерухомого майна від 04.10.2007р., за період з

23.02.2008р. до 30.06.2008р.

Аналізуючи

зміст позовних вимог Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради суд

звертає увагу позивача на наступному. Як було зазначено по тексту рішення вище,

заявлена до стягнення з СПД ОСОБА_1 сума у розмірі 395,19  грн. була позначена  позивачем як борг, який виник

внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з повернення об'єкту

оренди за договором оренди від 04.10.2007р., укладеним між сторонами по справі.

З цього приводу, суд зазначає, що зміст умов п.5.1. вказаного договору та

положення ч.2 ст. 785 ЦК України, виходячи з яких була розрахована заявлена до

стягнення грошова сума,  встановлюють такий

захід цивільної відповідальності  як

неустойка, а не встановлюють обов'язок з перерахування орендних платежів. В

свою чергу, звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за

договором фактично  передбачає  примусове виконання грошового зобов'язання в

натурі. Таким чином, позивачем необґрунтовано були ототожнені поняття

заборгованість за договором, що передбачає 

виконання грошового зобов'язання в натурі  та неустойка, як  захід цивільно-правової відповідальності.

Наведене дозволяє суду дійти висновку про відсутність правових підстав для

віднесення заявленої до стягнення суми до суми боргу  за договором оренди від 04.10.2007р.

Зазначене

не дозволяє суду оцінювати заявлені позивачем вимоги про  стягнення з відповідача боргу  за договором оренди нерухомого майна від

04.10.2007р. у розмірі 395,19  грн.,  як обґрунтовані та такі, що містяться на

законних підставах.

Крім

того, суд вважає за необхідне звернутися також до відповідних положень діючого

законодавства України, якими визначено 

підстави  цивільної  відповідальності.

Виходячи

із положень ст.ст. 509, 610, 611, 614 ЦК України від 16.01.2003р.  № 435-IV, чинним законодавством України

встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності -це

правопорушення, до складу якого входять, зокрема, елементи об'єктивної сторони

правопорушення, яка складається із збитків (упущеної вигоди); протиправної

поведінки особи, яка порушила зобов'язання та причинного зв'язку між ними;

елементи суб'єктивної сторони, зокрема, вини особи, яка порушила зобов'язання.

Відповідно

до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання

з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведені приписи закону слід зазначити, що законодавцем

розмежовуються поняття невиконання зобов'язання та його неналежне

виконання, як різні види протиправної поведінки правопорушника, що

утворюють самостійні склади цивільного правопорушення.

Відповідно

до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання

настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата

неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази

порушення ним зобов'язання. Таким чином, обов'язок зі сплати неустойки є

заходом цивільної відповідальності і застосовується виключно за наявності

цивільного правопорушення.

За

змістом частини 2 ст. 785 ЦК України  якщо наймач не виконує обов'язку щодо

повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати

неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Звертаючись до правового аналізу 

наведених приписів, слід зауважити, що 

фактично обов'язок зі сплати неустойки виникає у наймача у випадку

не повернення об'єкту оренди, а не, як помилково вважає позивач, у випадку його

несвоєчасного повернення. Наведені положення знайшли своє відображення

у п. 5.1. договору оренди від 04.10.2007р., укладеного між Фондом комунального

майна Ізмаїльської міської ради  та СПД

ОСОБА_1, відповідно до якого  в разі невиконання

обов'язків стосовно повернення орендованого майна при припиненні

договору оренди Орендарем було прийнято на себе зобов'язання уплатити неустойку

в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочки.

Враховуючи,

що відповідачем орендоване приміщення було звільнено (ще до звернення позивача

з даними позовними вимогами),  тобто

фактично ним був виконаний обов'язок з повернення об'єкту оренди після

припинення дії договору оренди від 04.10.2007р., суд доходить висновку про

відсутність у діях СПД ОСОБА_1, складу цивільного правопорушення, передбаченого

частиною 2 ст. 785 ЦК України та пунктом 5.1 

договору оренди нерухомого майна від 04.10.2007р., а відтак і  правових підстав для застосування негативних

наслідків для відповідача у вигляді стягнення неустойки, передбаченої

зазначеними приписами.

Більш

того, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому,

доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд

у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Як

було зазначено по тексту рішення вище, позивачем розмір боргу за невиконання

обов'язку щодо повернення орендованого майна після припинення  вказаного договору був розрахований  за період з 23.02.2008р. до 30.06.2008р. При

цьому, на підтвердження факту використання відповідачем орендованого приміщення

після припинення  дії договору оренди до

його звільнення 01.07.2008р. позивачем було представлено суду декілька актів

обстеження приміщення, складених представниками Фонду комунального майна

Ізмаїльської міської ради та головою об'єднання власників багатоквартирних

будинків м. Ізмаїла „Портовик”, у різний час. Однак, жодний з вказаних актів не

був підписаний відповідачем або його представником та представниками

незацікавлених осіб.

В

свою чергу, відповідач наполягає на 

невикористанні  приміщення площею

32,2 кв. м, розташованого по вул. АДРЕСА_1, з березня 2008р. та використання

зазначеного приміщення безпосередньо 

об'єднанням власників багатоквартирних будинків м. Ізмаїла „Портовик”. В

підтвердження своїх доводів відповідачем було надано суду звернення, підписане

мешканцями будинку 29  по вул. Горького в

м. Ізмаїлі.

Наведене

не дозволяє суду оцінювати акти обстеження приміщення, складені представниками

Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради та головою об'єднання

власників багатоквартирних будинків м. Ізмаїла „Портовик” як безперечні докази

звільнення відповідачем орендованого приміщення саме 01.07.2008р., а, відтак,

ставить під сумнів твердження  позивача

про звільнення СПД ОСОБА_1орендованого приміщення  саме 

01.07.2008р., що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість  і здійсненого позивачем розрахунку суми

боргу.

Підсумовуючи

наведене, суд оцінює  позовні вимоги

Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради про стягнення з

відповідача  боргу в розмірі 395,19

грн.  як безпідставні та необґрунтовані,

у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

           Судові витрати по держмиту, витрати

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача

згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

-

                                                                   ВИРІШИВ:

1.          У позові відмовити.

 Рішення набирає законної сили в порядку,

передбаченому ст. 85 ГПК України.

 Рішення підписане 11.11.2008р.

Суддя                                                              

                        Желєзна

С.П.