Рішення

від 08.10.2008 по справі 60/102-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2008 р.                                                           

Справа № 60/102-08

вх.

№ 6841/1-60

Суддя

господарського суду  

при секретарі

судового засідання

за участю

представників сторін:

позивача -

не з"явився  відповідача - не

з"явився

розглянувши

справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю

"Харполігрант плюс", м. Харків  

про

стягнення 2599,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

11.09.2008 року

фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася до господарського суду

з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою

відповідальністю "Харполігрант плюс" - заборгованості у сумі 2160,80

грн., 3% річних- 51,41 грн. та інфляційних витрат - 386,92 грн.

В обгрунтування

позову позивач посилається на те, що на підставі договору поставки № 8/10/07/1

від 08.10.2007 року ним було поставлено відповідачу товар, однак відповідач

отримав товар, але сплатив його вартість частково, внаслідок чого виникла

вищезазначена сума заборгованості, на яку було нараховано 3% річних та

інфляційні витрати.

Позивач в

судове засідання не з"явився. Через канцелярію господарського суду

Харківської області позивач 08.10.2008 року надав лист (вх.№ 18160), в якому

зазначає, що відповідач сплатив основну суму боргу в сумі 2160,80 грн., згідно

платіжного доручення № 1116 від 26.09.2008 року.

Відповідач  в судове засідання не з'явився, про час та

місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та

витребувані судом документи не надав.

Беручи до

уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України

обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за

статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за

наявними матеріалами.

Розглянувши

матеріали справи, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи, судом

встановлено, що 08 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено

договір поставки № 8/10/07/1.

Відповідно до

умов договору позивач зобов"язався передати у власність відповідача, а

відповідач прийняти та оплатити розхідні матеріали для поліграфіі в

асортименті, кількості та по цінам, узгодженим сторонами (п.1.1. договору).

Частина 1

статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або

більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних

прав та обов`язків.

Згідно

видаткової накладної № РН-0000004 від 16.10.2007 р. за довіреністю № ЯНЦ 188283

від 15.10.2007 р. позивач здійснив поставку товару (змивка) у кількості 200.000

л на суму 2560,80 грн.

У відповідності

з п. 6.1. договору відповідач зобов"язався здійснити оплату поставленої

продукції з відстрочкою платежу - тридцять календарних днів.

Як свідчать

матеріали справи, позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином,

але відповідачем визначені договором зобов`язання виконані частково, 19.12.2007

р. відповідач сплатив 400,00 грн. 

Внаслідок чого у відповідача, станом на 11.09.2008 р. утворилась

заборгованість в сумі 2160,80 грн., яку він не сплатив позивачу.

Відповідно до

статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому

одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони

(кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право

вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов"язання

виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3

статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов"язання має

грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті

193 Господарського кодексу України та статті 

526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення,

зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів,

договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання -

відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до

частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні

встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей

строк (термін).

Згідно зі

статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його

невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання

(неналежне виконання).

Як вбачається з

матеріалів справи відповідачем 26.09.2008 року, після звернення позивача з

позовом, була сплачена основна сума заборгованості - 2160,80 грн. за договором

поставки № 8/10/07/1 від 08.10.2007 року, у зв`язку з чим згідно п.1-1 ч.1 ст.

80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження у

справі в частині стягнення основної суми заборгованості - 2160,80 грн., у

зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до

ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового

зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3%

річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений

договором або законом.

Зважаючи на

вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків

річних, що становить в сумі 51,41 грн. та інфляційних в сумі 386,92 грн.,

підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у

зв"язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до

статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у

розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про

державне мито”, що становить 102 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського

процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від

29.03.2002р. № 411  судові витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід

покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи

вищевикладене та керуючись ст.ст.  11,

509, 526, 530, 610, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського

кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне

мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями

1, 5, 6, 12, 33, 43, 44, 49, 75, п.1.1. ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського

процесуального кодексу України суд, -   

ВИРІШИВ:

Позов

задовольнити частково в сумі 438,33 грн.

Стягнути з

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харполігрант плюс" (61071,

м. Харків, пров. Радіотехнічний, буд. 8, р/р 26004819349131 в Акціонерному

Східно-Українському Банку "Грант", м. Харків, МФО 351607, код ЄДРПОУ

33414740) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний

НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Харківській ФВАТ "Кредобанк", м. Харків, МФО

350415, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кзил-Орда республіки Казахстан) - 3%

річних в сумі 51,41 грн., інфляційних в сумі 

386,92 грн., державного мита в сумі 102 грн. та витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ

після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині

позову в сумі 2160,80 грн. провадження у справі припинити.

Суддя