Ухвала

від 25.07.2012 по справі 2а/0570/4851/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року справа №2а/0570/4851/2012

у приміщенні суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суду у складі:

головуючого судді Сухарьок М.Г., суддів Білак С.В., Гаврищук Т.Г.,

при секретарі Костроміній Г.С.,

за участю : від позивача Криворучко В.Ж., від відповідача Примакова Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 р. у справі № 2а/0570/4851/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Торг" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000631542 від 04.04.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000631542 від 04.04.2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт-торг" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 31.10.2007р., включене до ЄДРПОУ за номером 31674796.

19.03.2012р. Жовтневою МДПІ м. Маріуполя проведено документальну невиїзну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, наслідки якої викладені в акті перевірки від 19.03.2012р. № 60/15-214-18/31674796.

За висновком акту перевірки позивачем в порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит на 13 402,15 грн. шляхом неправомірного включення до складу податкового кредиту податкових накладних, з моменту виписки яких минуло 365 днів, шляхом подання у листопаді 2011 року уточнюючого розрахунку за квітень 2010р.

За результатами перевірки керівником податкового органу 04.04.2012р. згідно із пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, абз. 2 п. 123 ст. 123 ПК України за порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000631542, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16 752,50 грн., у т.ч. 13 402,00 грн. - за основним платежем та 3 350,50 грн. - за штрафними санкціями.

Колегія суддів зазначає, що спір виник на підставі застосування сторонами різних норм права, дія яких виникла на момент спірних відносин та на момент складання акту перевірки.

На момент виникнення у позивача права на податковий кредит порядок та строки включення податку на додану вартість у податковий кредит регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.2.6 п. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011р., у зв'язку з чим втратили чинність Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000р.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку необхідно враховувати строки, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, щодо застосування законодавства, що діяло у 2010 році, згідно якого платник податку має право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписаних у 2010 році податкових накладних.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, суттєво скорочує право платника податку на включення податкових накладних минулих періодів до податкового кредиту звітного періоду з 1095 до 365 днів. Прикінцеві та перехідні положення ПКУ не містять норм щодо поширення дії норми п. 198.6 ст. 198 на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційних скарг висновки викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 2, 11,21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211,212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України , -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 р. у справі № 2а/0570/4851 /2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Торг" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000631542 від 04.04.2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 р. у справі №2а/0570/4851/2012 - залишити без змін.

Вступна та резоютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 25 липня 2012 року, повний текст буде виготовлений 30 липня 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.