Рішення

від 31.07.2012 по справі 2/5007/654/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" липня 2012 р. Справа № 2/5007/654/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Черняк К.М. (довіреність від 11.06.12), Матюшенков Д.В. (довіреність від 30.07.12)

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ТЕХНА" (м. Новоград-Волинський)

до Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (м.Коростень)

про стягнення 57578,65 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 57578,65 грн. згідно договору №5 на зберігання майна та виконання завантажувальних робіт, укладеного між сторонами 25.03.09, з яких: 56448,00грн. боргу, 261,72грн. інфляційних, 868,93грн. 3% річних.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Зазначили, що борг виник за період з травня 2011 по березень 2012 рік.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2009 між ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" (позивач/ виконавець) та ЗАТ "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (відповідач/замовник) укладено Договір №5 на зберігання майна.

Згідно п.1.1 Договору, замовник (відповідач) передає, а виконавець (позивач) приймає на зберігання в зоні митного ліцензійного складу, що знаходиться за адресою: м. Новоград-Волинський, вул. Пушкіна, 48 транспортні засоби, майно, товари та/або тощо, що будуть вказані в товарно-супроводжувальних документах, та які будуть знаходитися під митним контролем.

Пунктом 1.5 Договору зберігання зазначено, що вартість послуг митного ліцензійного складу ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" визначена в додатку №1 від 25.03.09 до даного договору та складає 4 грн. за добу без ПДВ за 1 кв.м.

Обставини прийняття позивачем товару відповідача на зберігання підтверджено вантажно - митними деклараціями ( а.с. 33 -37).

Відповідно до п. п. 4.1 та 4.2 Договору "замовник" ( відповідач) зобов'язався сплачувати "виконавцю" ( позивачу) вартість за зберігання та надання послуг згідно діючих тарифів (додаток № 1) в термін 3-х днів з дати отримання рахунку.

Так, на виконання договірних зобов'язань, позивачем виставлено відповідачу для оплати рахунки за період з травня 2011 року по березень 2012 рік включно, зокрема:

- №93 від 31.05.11р. на суму 5208,00 грн.

- №118 від 30.06.11р. на суму 5040,00 грн.

- №143 від 29.07.11р. на суму 5208,00 грн.

- №154 від 31.08.11р. на суму 5208,00 грн.

- №173 від 30.09.11р. на суму 5040,00 грн.

- №199 від 31.10.11р. на суму 5208,00 грн.

- №224 від 30.11.11р. на суму 5040,00 грн.

- №268 від 31.12.11р. на суму 5208,00 грн.

- №32 від 31.01.12р. на суму 5208, 00 грн.

- №57 від 29.02.12р. на суму 4872, 00 грн.

- №80 від 30.03.12р. на суму 5208, 00 грн.

На підтвердження факту надіслання всіх вище зазначених рахунків для оплати відповідачу та їх отримання останнім, позивач надав оригінали та належним чином засвідчені копії фіскальних чеків, описів вкладення в цінний лист, корінці повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції уповноваженому представнику відповідача (а. с. 38-70).

Статтею 11 ЦК України вказано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості , яка утворилась станом на 30.04.11 внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору була стягнута за рішеннями господарського суду Житомирської області від 17.06.10 по справі №15/474, від 30.09.10 по справі №9/941, від 21.07.11 по справі №3/5007/14/11.

Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 56448,00грн., яка виникла за період з травня 2011 по березень 2012 рік.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача на суму основного боргу 56448,00 грн. підлягають задоволенню в повному розмірі як правомірні та обгрунтовані.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 261,72 грн. інфляційних та 868,93 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Б.Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 00310350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ТЕХНА" (11700, Житомирська область, м. Новоград - Волинський, вул. Пушкіна, 48, ідентифікаційний код 33529324):

- 56448,00грн. основного боргу;

- 261,72грн. інфляційних;

- 868,93 грн. 3% річних;

- 1609,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)