Рішення

від 26.07.2012 по справі 5023/2488/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2012 р.Справа № 5023/2488/12 вх. № 2488/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

за участю:

представника позивача - Циганчук О.А., дов.№ 25/05-12 від 25.05.2012р.

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрал-Восток", с.Комунар

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Лозова

про стягнення коштів у розмірі 16 745,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітрал-Восток", с.Комунар звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Лозова про стягнення заборгованості в розмірі 16 745,11 грн.: з яких: 10 000,00 грн. - сума основного боргу, 375,11 грн. - пеня; 6 370,00 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами та просить покласти на відповідача судові витрати. Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 118/11-4 від19.05.2011р.

Ухвалою господарського суду від 08 червня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.06.2012р. о 10:45 год.

Ухвалами господарського суду від 21.06.2012р., 10.07.2012р. розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

У призначеному судовому засіданні 26.07.2012р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач у призначене 26.07.2012р. судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про дату судового засідання, а саме до суду повернута ухвала про порушення провадження у справі від 08.06.2012р. із вказівкою поштового відділення про неможливість вручення "у зв'язку з закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, станом на 26.07.2012р., згідно зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено місцезнаходження відповідача - АДРЕСА_1. Саме на цю адресу надсилались судом процесуальні документи, а позивачем - позовна заява.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач - ФОП ОСОБА_1, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року №475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів, покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

19.05.2011р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітрал-Восток" (постачальник) та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки №118/11-4, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах договору передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених у договорі, зобов'язався прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 1.3. договору, найменування та загальна вартість товару, що підлягає поставці за даним договором, визначаються специфікацією. Номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товару визначається накладною або актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.1. договору ціни на товар, що постачається постачальником, є вільними відпускними і вказуються у прайс-листку постачальника.

Пунктом 7.1. договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 3 робочих днів з дати поставки партії товару постачальником.

Пунктом 8.4. договору за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити процент за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,7% з простроченої суми за кожний день прострочення оплати.

Пунктом 8.5. договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачених п. 7.1. договору, у вигляді сплати покупцем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожний день прострочення оплати.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару за вказаним вище договором підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № 01314 від 01.03.2012р. В поясненнях наданих позивачем через канцелярію господарського суду (вх. № 7985), зазначено, що накладною № 01314 від 01.03.2012р. підтверджується факт поставки товару (металопластикових конструкцій) саме за господарським договором поставки № 118/11-4.

Факт отримання товару відповідачем підтверджено підписом відповідача на зазначеній накладній.

Всього за зазначеною накладною відповідачу був поставлений товар на загальну суму 10 000,00 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, за поставлений товар не розрахувався.

Несплата відповідачем у зазначені строки поставленого товару і стала підставою для звернення ТОВ "Вітрал-Восток" з відповідним позовом до господарського суду у даній справі.

Таким чином, відповідно до розрахунку суми заборгованості у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання за договором поставки № 118/11-4 від 19.05.2011р., відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 16 745,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - сума основного боргу, 375,11 грн. - пеня; 6 370,00 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Станом на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 10 000,00 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення внесення платежів за договором поставки позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 05.06.2012р. склала 375,11 грн., що підтверджується розрахунком суми пені, який міститься в матеріалах справи (а.с. 15).

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 6 370,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,7% з простроченої суми за кожний день прострочення оплати, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне:

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Застосувавши до спірних правовідносин положення частини третьої статті 692 ЦК України та статті 625 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у розумінні зазначених норм матеріального права проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування коштами. Водночас, частиною третьою статті 692 ЦК України не передбачено право сторін встановлювати відповідний розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, тоді як частиною другою статті 625 ЦК України сторонам надано право встановлювати інший, ніж 3% річних розмір процентів у договорі. Отже, суд дійшов висновку, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, тому подвійне нарахування та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами суперечить положенням частини другої статті 625 ЦК України.

Визначивши проценти, передбачені п.8.4. договору, як плату за користування чужими грошовими коштами, позивач не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно ст. 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу пунктом 8.5. договору поставки сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожний день прострочення.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин суд прийшов до висновку щодо безпідставності вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь 6 370,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,7% з простроченої суми за кожний день прострочення оплати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 6,11, 15, 16, 203, 525, 526, 530, 548, 549, 598, 599, 610-612, 625, 627, 628, 629, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрал-Восток" (62490, Харківська область, Харківській район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 2, код ЄДРПОУ 36429283) 10 000,00 грн. - суми боргу за невиконання договірних зобов'язань, 375,11 грн. - пені, 1 609,50 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 6 370,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами - відмовити.

Повне рішення складено 30.07.2012 р.

Суддя Пономаренко Т.О.

справа № 5023/2488/12