Рішення

від 01.08.2012 по справі 5020-742/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2012 року справа № 5020-742/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Арво-Цемент"

(11 км. Московського шосе, м Сімферополь, АР Крим, 95493,

ідентифікаційний код 35736782)

до Приватного підприємства „Рамих"

(вул. М. Музики, 29-В/4, м. Севастополь, 99007,

ідентифікаційний код 24032364)

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 24 648,26 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

Представники:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Арво-Цемент") - Асрян Арен Павлікович - директор, наказ № 04-ПП від 14.02.2012, Казаков В.О., представник, довіреність № б/н від 14.07.2012;

Відповідач (Приватне підприємство "Рамих") - Нікітіна Раїса Михайлівна-керівник, довідка АА №383948, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі, 14.03.2006.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Арво-Цемент" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Рамих" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 24 648,26 грн.

Ухвалою від 04.07.2012 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду 18.07.2012.

У судове засідання 18.07.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було підписано уповноваженим представником відповідача 06.07.2012, про причини неявки не сповістив.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 01.08.2012.

У судовому засіданні 01.08.2012 відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив позов задовольнити

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Арво-Цемент" та Приватним підприємства „Рамих" був укладений договір №АЦ-078 поставки цементу (надалі Договір, арк. с. 22-24).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця цемент (надалі -Товар), в свою чергу Покупець зобов'язується прийняти даний Товар та оплатити його відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 5.1 Договору, оплата затовар проводиться Покупцем на поточний рахунок Продавця за реквізитами, вказаними в п. 10 цього Договору у 100% розміру, але не пізніше семи днів з моменту відвантаження Товару Покупцю.

Відповідно до п. 6.1 Договору сторони несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань згідно діючого законодавства України. Винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки, завдані невиконанням чи неналежним виконанням умов цього Договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив цемент на загальну суму 114 640,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 34-38).

У виконання своїх зобов'язань відповідачем було перераховано на користь постачальника 92 140,00 грн, згідно платіжних доручень від 05.10.2011 №695, від 20.10.2011 №743, від 26.10.2011 №760, від 07.11.2011 №794, від 18.11.2011 №844, від 29.11.2011 №858, від 29.12.2011 №932 та №945 (а.с. 26-33).

Враховуючи означене, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням часткової оплати склала -22 500,00грн.

02.04.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Арво-Цемент" звернулося до Приватного підприємства „Рамих" з письмовою претензією про стягнення заборгованості за договором №АЦ-078 не сплата якої стала підставою для звернення позивача до суду

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив доказів оплати заборгованості. Отже, судом встановлено, що він припустився порушення умов Договору стосовно своєчасного внесення плати за поставлений товар.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства " Рамих " заборгованості в розмірі 22 500,00 грн такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3. Договору сторони встановили, що у випадку порушення строків розрахунків, передбачених п. 5.1 Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати, що діяла в період, за який сплачується пеня, від неоплаченої суми, а також інші збитки передбачені законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 473,26 грн такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 675,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 675,00 грн такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідно до ч. 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволень у сумі 24 648,26 грн, з яких: 22500,00 грн -сума основного боргу, 675,00 грн - 3% річних, 1 473,26 грн - пеня.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на витрати по сплаті судового збору у розмірі 1650,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Рамих" (вул. М. Музики, 29-В/4,

м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 24032364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Арво-Цемент" (11 км. Московського шосе, м Сімферополь, АР Крим, 95493, ідентифікаційний код 35736782), суму боргу в розмірі 24 648,26 грн, (двадцять чотири тисячі шістсот сорок вісім грн. 26 коп.) з яких: 22 500,00 грн -сума основного боргу, 675,00 грн - 3% річних, 1 473,26 грн -пеня та суму судового збору у розмірі 1609,50 грн (одну тисячу шістсот дев'ять грн, 50 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.08.2012.

Суддя підпис О.С. Погребняк