Ухвала

від 11.07.2012 по справі 6-30882св11

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2012 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді: Луспеника Д.Д.,

суддів: Червинської М.Є., Лесько А.О.,

Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Макарівський районний відділ земельних ресурсів Київської області, про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, на ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 7 липня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2008 року ОСОБА_3 звернувся в суд із заявою про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду від 10 квітня 2008 року у вказаній справі.

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 27 червня 2008 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Видано виконавчий документ, яким зобов'язано Макарівський районний відділ Київської регіональної філії ДП центру ДЗК при державному комітеті України по земельних ресурсах зареєструвати земельну ділянку площею 3,8439 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222780400:07:008:0006, розташовану на території Борівської сільської ради Макарівського району Київської області за новим власником ОСОБА_3 Зобов'язано Макарівський районний відділ земельних ресурсів Київської області на підставі даного рішення видати ОСОБА_3 та підписати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,8439 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222780400:07:008:0006, розташовану на території Борівської сільської ради Макарівського району Київської області.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 7 липня 2011 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду від 15 квітня 2008 року.

У касаційній скарзі, поданій через представника, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та постановити нову ухвалу про закриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність ухвали апеляційного суду в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_3 про видачу виконавчого документа, виходив із відповідності її вимогам закону та послався на Закон України «Про третейські суди», нормами якого передбачено видача компетентним судом виконавчого документа на виконання рішення третейського суду.

Апеляційний суд скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду виходив із того, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до Закону України «Про третейські суди».

Такий висновок апеляційного суду є правильним.

Судами установлено, що 15 квітня 2008 року постійно діючим третейським судом при юридичній корпорації «Принцип» винесено рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, треті особи - Макарівський районний відділ земельних ресурсів Київської області, Макарівський районний відділ Київської регіональної філії ДП центру ДЗК, про стягнення заборгованості за договором позики у сумі 25 000 грн., відповідно до якого затверджено мирову угоду між сторонами, за умовами якої ОСОБА_4 у якості погашення грошових зобов'язань перед ОСОБА_3 у розмірі 25 000 грн. передає останньому належну їй земельну ділянку площею 3,8439 га для ведення особистого селянського фермерського господарства, розташовану на території Борівської сільської ради Макарівського району Київської області; ОСОБА_3 приймає у власність цю земельну ділянку, відмовляється від будь-яких претензій матеріального характеру до ОСОБА_4, зобов'язується зареєструвати за власний рахунок право власності на земельну ділянку; визнано за ОСОБА_3 та припинено за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку; зобов'язано Макарівський районний відділ земельних ресурсів Київської області на підставі даного рішення видати ОСОБА_3 та підписати державний акт на право власності на земельну ділянку; зобов'язано районний відділ Київської регіональної філії ДП центру ДЗК при Державному комітеті України по земельним ресурсам зареєструвати земельну ділянку за ОСОБА_3,

Тобто указаним рішенням третейського суду, який вийшов за межі третейської угоди, на державні установи, зокрема Макарівський районний відділ земельних ресурсів Київської області та інші, покладено обов'язок реєстрації права власності на землю, які не є сторонами спору, що розглядався у третейському суді. Таким чином рішенням третейського суду було порушено інтереси держави.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку, встановленому ЦПК України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Ураховуючи положення ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України «Про третейські суди» та ст. 17 ЦПК України, третейський суд як недержавний орган за Законом України «Про третейські суди» має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» справи, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство, не підвідомчі третейським судам.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень ст.ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав та інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.

Таким чином, ураховуючи зазначені положення та принцип добровільності утворення третейського суду, обов'язковість рішення третейського суду лише для сторін третейської угоди, положення ст. 56 Закону України «Про третейські суди» щодо неможливості оскарження ухвали про видачу виконавчого листа за рішенням третейського суду поширюється лише на сторін третейської угоди і не може поширюватися на осіб, які не є учасниками третейської угоди і третейського розгляду, права і інтереси яких порушено рішенням третейського суду, прийнятим з перевищенням наданих йому повноважень та поза межами його компетенції (ст. 27 Закону України «Про третейські суди»).

Відповідно до вимог п. 7 ст. 8 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Системний аналіз указаних норм матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що ухвала компетентного суду про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду підлягає апеляційному оскарженню.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу виконавчого документу для виконання рішення третейського суду

Доводи касаційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Керуючись ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 7 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.Д. Луспеник

Судді: М.Є. Червинська

Б.І. Гулько

А.О. Лесько

С.Ф. Хопта