Ухвала

від 04.07.2012 по справі 6-43499св11

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 липня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах Київської обласної ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Полія Стайл», товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтел Плюс», товариства з обмеженою відповідальністю «Спарк Фінанс», товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Клуб», товариства з обмеженою відповідальністю «Скеля-Комплекс», товариства з обмеженою відповідальністю «Міка Сел. Компани», товариства з обмеженою відповідальністю «Дегалайн», відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Бортничі», управління Держкомзему України в Бориспільському районі, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Бориспільська районна державна адміністрація Київської області про визнання недійсними державних актів та договорів купівлі-продажу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2011 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2007 року прокурор в інтересах Київської обласної ради, а також в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, звернувся до суду із позовом про визнання недійсними державних актів відповідачів на право власності на землю, а також договорів купівлі-продажу земельних ділянок у адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Свої вимоги мотивував тим, що позивачі, як пайовики відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Бортничі» (далі - ВАТ «Племінний завод «Бортничі»), є власниками земельних ділянок, що розташовані в адміністративних межах Гірської та Щасливської сільських рад. У 2006-2007 роках належні позивачам земельні ділянки було відчужено відкритим акціонерним товариством «Племінний завод «Бортничі» іншим юридичним особам, які у свою чергу також здійснили їх відчуження. Такі договори підлягають визнанню недійсними, оскільки порушують право фізичних осіб-пайовиків на землю.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Київської області просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України

Судами встановлено, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю, виданого 8 вересня 1997 року Щасливською сільською радою народних депутатів, на праві колективної власності у відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Бортничі» перебуває земельна ділянка площею 1041 га, призначена для ведення сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до розпорядження Бориспільської райдержадміністрації від 12 серпня 2002 року ОСОБА_3, як власнику права на земельну частку (пай) відкритого акціонерного товариства «Племінний завод «Бортничі», 28 лютого 2003 року видано державний акт серії РЗ № 328324 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0, 953 га, що розташована в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220883200:02:003:0213.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії Р1 №291597 ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,95 га, що розташована на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області.

ОСОБА_12 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 318 га в адміністративних межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ №328389.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є її діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5

25 грудня 2006 року ВАТ «Племінний завод «Бортничі» укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок: площею 58,1478 га, 0,8475 га, 0,9654 га, 2,8471 га, 0,9627 га із ТОВ «Аеро-Клуб». Вказані земельні ділянки є частиною земельної ділянки площею 1022,3 га, що знаходиться в межах Гірської сільської ради.

26 грудня 2006 року ВАТ «Племінний завод «Бортничі» укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок: площею 0,9520 га, 0,9520 га, 1,9014 га, 2,9095 га, 8,0764 га, 0,5076 га, 0,9480 га, 0,9519 га, 0, 9480 га із ТОВ «Скеля-Комплекс». Вказані земельні ділянки є частиною земельної ділянки площею 1022,3 га, що знаходиться в межах Гірської сільської ради.

2 липня 2007 року ВАТ «Племінний завод «Бортничі» укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок: площею 30,3687 га, 35,0110 га із ТОВ «МІКА СЕЛ КОМПАНІ». Вказані земельні ділянки є частиною земельної ділянки площею 1041,10 га, що знаходиться в межах Щасливської сільської ради.

2 липня 2007 року ВАТ «Племінний завод «Бортничі» укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок: площею 37,2847 га, 25,0861 га із ТОВ «Дегалайн». Вказані земельні ділянки є частиною земельної ділянки площею 1041,10 га, що знаходиться в межах Щасливської сільської ради.

На підставі вказаних правочинів Бориспільським районним відділом земельних ресурсів вказаним юридичним особам видано правововстановлюючі документи на земельні ділянки із відповідними кадастровими номерами.

21 червня 2007 року ТОВ «Дегалайн» уклало із ТОВ «Спарк Фінанс» договори купівлі-продажу земельних ділянок площею 18,2686 га і 28,5214 га у межах Щасливської сільської ради.

21 червня 2007 року ТОВ «МІКА СЕЛ КОМПАНІ» уклало із ТОВ «Полія Стайл» договори купівлі-продажу земельних ділянок площею 24,6824 га і 33,9524 га у межах Щасливської сільської ради.

28 липня 2007 року ТОВ «Аеро-Клуб» уклало із ТОВ «Вінтел Плюс» договори купівлі-продажу земельних ділянок площею 0,3377 га, 57,8896 га, 0,8475 га, 0,9594 га, 2,2293 га у межах Гірської сільської ради.

28 липня 2007 року ТОВ «Скеля-Комплекс» уклало із ТОВ «Вінтел Плюс» договори купівлі-продажу земельних ділянок площею 8,0764 га, 2,9095 га, 1,6669га, 0,9520га, 0,9519га, 0,9480 га, 0, 9480 га, 0,6870га, 0,5076га у межах Гірської сільської ради.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження повного або часткового перетинання земельних ділянок, що були передані у власність ОСОБА_3, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 із земельними ділянками відповідачів щодо їх місця розташування на місцевості, конфігурацій меж та координатів кутів таких земельних ділянок.

Із висновками судів не можна погодитись з огляду таке.

Згідно із п.15 Перехідних положень Земельного Кодексу України (у редакції, станом на 1 січня 2006 року) громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2007 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Вирішуючи спір між сторонами, суди виходили із того, що земельна ділянка площею 1041 га, призначена для ведення сільськогосподарського виробництва, належить на праві колективної власності відкритому акціонерному товариству «Племзавод «Бортничі».

Судами не встановлено, на якій підставі відбувалось відчуження відкритим акціонерним товариством «Племзавод «Бортничі» земель, призначених для сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до повідомлення Управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області від 19 квітня 2010 року межі земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_6 не перетинаються (не накладаються) в будь-якій частині із межами будь-яких земельних ділянок, які належать будь-яким іншим фізичним або юридичним особам (а.с. 208, Т.3).

Водночас згідно із повідомленням Київської обласної філії державного підприємства «Центр земельного кадастру» від 8 квітня 2010 року земельна ділянка ОСОБА_3 перетинається з ділянкою, яка зареєстрована за ТОВ «Вінтел Плюс», кадастровий номер 3220883200:02:003:0196; ділянка ОСОБА_12 перетинається із земельною ділянкою, яка зареєстрована за ТОВ «Вінтел Плюс», кадастровий номер 3220883200:02:003:0196 (а.с.205, Т.3).

У порушення ст. ст. 214, 215 ЦПК України зазначеним доказам у їх сукупності суди оцінки не надали.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2010 року у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу для вирішення питань чи співпадають межі земельних ділянок, зокрема, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_6 повністю чи частково із межами земельних ділянок юридичних осіб-відповідачів .

Відповідно до повідомлення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 6 вересня 2010 року зазначено, що висновок експертизи надати неможливо, оскільки до експертної установи не було надано всіх необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відновлюючи провадження у справі, суд першої інстанції у порушення вимог ч.4 ст.10 ЦПК України не з'ясував можливість надання сторонами необхідних для проведення судової будівельно-технічної експертизи додаткових матеріалів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, продовжив розгляд справи по суті та ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Крім того, суд не роз'яснив сторонам їх обов'язку надати докази на підтвердження їх позовних вимог, зокрема документи із землеустрою.

Поза увагою судів залишилося те, що прокурор в інтересах позивачів-фізичних осіб просив визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між юридичними особами, стороною яких позивачі не були.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання .

За положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 215, ч. ч. 1-2 ст. 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Тобто відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Не може бути застосована норма ч. 1 ст. 216 цього Кодексу щодо повернення майна (реституції), переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 387, 388 цього Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Вирішуючи спір щодо недійсності договорів купівлі - продажу, суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не роз'яснив позивачам право на уточнення позовних вимог.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги та не спростував їх.

З огляду на викладене, судами допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судові рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.С. Олійник

Судді: В.І. Амелін

Т.П. Дербенцева

С.О. Карпенко

В.А. Нагорняк