Ухвала

від 23.07.2012 по справі 2а-11007/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 р. Справа № 2831/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Матковської З.М., Хобор Р.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення, -

встановив:

10 жовтня 2011 року позивач - ТзОВ «Екотеп» звернулося в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Галицькому районі м. Львова у якому просив визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.06.2011 року № 0000812321.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту в результаті здійснення фінансово-господарської розрахунків за лютий 2011 року всього на суму 52 761,80 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 52 761,80 грн. є не необґрунтованими та безпідставними. Як вважає позивач, податковий орган безпідставно вказує на нікчемність фінансового-господарських операцій, у зв'язку з неможливістю здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, виробничих потужностей тощо, оскільки такі висновки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними доказами. Надані послуги ПП «Поліграфмайстер» мали реальний характер, що підтверджується наявними первинним документами, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 20.06.2011р. № 0000812321.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Галицькому районі м. Львова подала на неї апеляційну скаргу. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що взаємовідносини позивача з його контрагентом - ПП «Поліграфмайстер» мають ознаки нікчемності, оскільки перевіркою встановлено, що у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, внаслідок чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків, що свідчить про те, що дане підприємство безпідставно формує податковий кредит та іншим суб'єктам господарювання з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість здійснення апеляційного розгляду даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 07.06.2011 року по 08.06.2011 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Екотеп» з питань дотримання діючого законодавства в сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Поліграфмайстер» за лютий 2011 року, результати якої оформлені актом № 1520/2-2/19332414 від 08.06.2011 року (а.с. 7-18).

Відповідно до висновків даного акту, відповідачем під час проведення перевірки встановлено порушення товариством ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України внаслідок чого ТзОВ «Екотеп» завищено податковий кредит від ПП «Поліграфмайстер» за лютий 2011 року всього на суму 52 762 грн., що призвело заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 52 762 грн..

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що відповідачем встановлено, що між ТзОВ «Екотеп» та ПП «Поліграфмайстер» проводились взаєморозрахунки всього на загальну суму 316 570, 80 грн., в тому числі ПДВ - 52761,80 грн.. Відповідно до отриманої від ДПІ у Київському районі м. Одеси інформації відповідачем встановлено, що у ПП «Поліграфмайстер» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності, для здійснення будь-якого виду діяльності, та в зв'язку з неможливістю перевірки факту здійснення транспортування придбаного товару, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, відтак угода укладена з ТзОВ «Екотеп» має ознаки нікчемності, що свідчить про те, що згідно ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України дане підприємство безпідставно формує податковий кредит собі та іншим суб'єктам господарювання з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування.

На підставі вказаного вище акта перевірки та викладених у ньому висновків, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000812321 від 20.06.2011 року, яким ТзОВ «Екотеп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 52 763 грн. в тому числі 52 762 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 24).

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішення позивач скориставшись процедурою адміністративного оскарження подав скарги до ДПА України у Львівській області та ДПА України, які рішеннями № 23318/10/25-005/1888 від 31.08.2011 року та № 2737/6/10-2115 від 30.09.2011 року залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін (а.с. 25-39).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ПП «Полімайстер-Південь» підтверджується усіма належним чином оформленими первинними документами, зокрема прибутковими та податковими накладними, розрахунковими документами, договорам оренди складських приміщень, договором про перевезення та товарно-транспортною накладною. За таких обставин висновки відповідача про не підтвердження позивачем реальності господарських операцій є безпідставними та не обґрунтованими. Крім того суд першої інстанції зазначив, що висновки податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача складських приміщень та транспортних засобів спростовується наявністю додаткової угоди до договору оренди нежитлового приміщення та договору про перевезення матеріалів для поліграфічного виробництва. З урахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених вище норм Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між ТзОВ «Екотеп» та ПП «Поліграфмайстер-Південь» у лютому 2011 року існували господарські правовідносини щодо купівлі-продажу поліграфічних матеріалів на загальну суму 316 570,80 грн., в тому числі сума ПДВ - 52761,80 грн., що підтверджується прибутковими розрахунками, податковими та видатковими накладними, а також розрахунковими документами.

Придбаний у ПП «Поліграфмайстер-Південь» товар позивачем зберігався складських приміщеннях за адресою м. Львів, вул. Пясецького, 12, що підтверджується наявністю укладеного між позивачем та ТзОВ «Торговий дім «Галичина» договору оренди нежитлового приміщення № 0108/01 від 01.08.2006 року.

Перевезення придбаного позивачем у ПП «Поліграфмайстер-Південь» товару здійснювалося ФОП ОСОБА_1. на підставі Договору № 7 від 04.01.2011 року, укладеного між ПП «Поліграфмайстер-Південь» та ФОП ОСОБА_1. про перевезення (транспортування) матеріалів для поліграфічного виробництва.

Крім того, на підтвердження реальності факту перевезення поліграфічних матеріалів позивачем до матеріалів справи долучено копію товарно-транспортної накладної серії 12ААБ № 380401 від 04.02.2011 року.

Висновки податкового органу, щодо відсутності у ПП «Поліграфмайстер» складських приміщень та власного автотранспорту спростовані наявними в матеріалах справи письмовими доказами: податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 1 кв. 2011 року, додаткова угода від 01.08.2009 року до договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 133,6 кв.м. розташованого за адресою м. Одеса, площа Незалежності, 1 та договору, укладено між ПП «Поліграфмайстер-Південь» та ФОП ОСОБА_1. про перевезення (транспортування) матеріалів для поліграфічного виробництва від 04.01.2011 року.

Встановлені вище судом обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій, оскільки проведені між позивачем та ПП «Поліграфмайстер-Південь» господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, позивач правомірно відніс до податкового кредиту у лютому 2011 року суми ПДВ, що ним реально сплачені в ціні придбаного у ПП «Поліграфмайстер-Південь» товару (поліграфічних матеріалів).

Крім цього, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди, означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямовання його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Наведене вище свідчить про недоведеність податкового органу нікчемності господарського зобов'язання та про відсутність в діях позивача вини та умислу.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 11, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року по справі № 2а-11007/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: З.М. Матковська

Р.Б. Хобор