Ухвала

від 13.10.2011 по справі 9101/35920/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

9101/35920/2011 УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "13" жовтня 2011 р.справа № 2а-5323/10/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Юхименка О.В.           суддів:                     Нагорної Л.М.  Руденко М.А. при секретарі судового засідання:          Тепловій Г.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні                апеляційну скаргу     Державної податкової інспекції                                       у Заводському районі міста Запоріжжя, на постанову               Запорізького окружного адміністративного суду від                                 01.02.2011р., у справі                        № 2а-5323/10/0870 за позовом                   Товариства з обмеженою відповідальністю                                       «Україна Екс-Ім. ЛТД»,                                        вул. Експресівська, 26, м. Запоріжжя, 69034; до відповідача             Державної податкової інспекції                                       у Заводському районі міста Запоріжжя,                                        вул. Тенісна, 8, м. Запоріжжя, 69067; про                                 скасування акта, - встановив: Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна Екс-Ім. ЛТД» подано позов до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000572301/0. Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Лазаренко М.С.) своєю постановою від 01.02.2011р. позов задовольнив. Рішення суду мотивоване тим, що суми податкового кредиту підтверджені податковими накладними, які не мали недоліків та порядок складання яких відповідав приписам чинного законодавства. Матеріали зустрічних перевірок по ланцюгам постачання продукції до виробника не містять фактичних відомостей щодо несплати ПДВ до бюджету безпосередніми постачальниками Позивача. Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Заводському районі міста Запоріжжя, Відповідач, вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, з огляду на приписи Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою цього податку. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, виникає із самої суті податку, його основної функції –формування доходів Державного бюджету України. Матеріалами зустрічних перевірок по ланцюгам постачання продукції до виробника документально підтвердити фактичну сплату ПДВ до бюджету не вдалося можливим. Постачальники продукції Позивача по ІІІ-IV ланцюгам за місцезнаходженням не виявлені, ліквідовані, не виконані запити на проведення зустрічних перевірок, тощо. Таким чином, неможливо підтвердити фактичну сплату податку на додану вартість до бюджету. Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити. Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна Екс-Ім. ЛТД», Позивач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Податковий орган не заперечує факту здійснення господарських операцій та не вказує на їх безтоварність. Отже, з огляду на індивідуальність відповідальності, підприємства по ланцюгу постачальників не мають відношення до права позивача на віднесення ПДВ до податкового кредиту та, відповідно,  бюджетного відшкодування. Законодавець пов'язує право на бюджетне відшкодування з двома умовами: по-перше, платник податку фактично сплатив за товари (послуги), й, по-друге, ця оплата була у попередньому податковому періоді. Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Сутність спору: В період з 22.06.2010р. по 29.06.2010р. уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Екс-Ім. ЛТД», код за ЄДРПОУ 32904421, щодо правильності відображення у складі податкового кредиту податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками жмиху соняшникового, які мали правові відносини з платником податків за період з 01.10.2007р. по 31.05.2009р. За результатами перевірки складений Акт № 1115/23-023/32904421 від 02.07.2010р. Перевіркою встановлено порушення пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), внаслідок чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення по господарських операціях з придбання жмиху соняшникового на загальну суму 1.500.193,44 грн. Так, перевіркою показників податкових декларацій з ПДВ за період з жовтня 2007 року по червень 2009 року встановлено включення ТОВ до складу податкового кредиту ПДВ від постачальників, які виступають транзитерами, із залученням вигодоформуючих підприємств. Матеріалами зустрічних перевірок по ланцюгам постачання продукції до виробника документально підтвердити фактичну сплату ПДВ до бюджету не вдалося можливим. Постачальники продукції для Позивача по ІІ-ІІІ-IV ланцюгам за місцезнаходженням відсутні; ліквідовані, у зв'язку з чим неможливо підтвердити природу походження товару по ланцюгу постачання та сплату податку до бюджету; не виконані запити на проведення зустрічних перевірок; тощо.     На підставі акту перевірки, 14.07.2010р. керівником Державної податкової інспекції прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000572301/0. Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна Екс-Ім. ЛТД» зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з листопада 2007 року по червень 2009 року на загальну суму 1.471.671,18 грн. Скасування податкового повідомлення-рішення було предметом судового позову. Колегія суддів, заслухавши представників Сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного. Стосовно фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, спору між сторонами немає. Фахівці контролюючого органу не спростовують фактичного здійснення господарських операцій з придбання продукції чи їх вірного документального оформлення. Підставою для зменшення Позивачу суми бюджетного відшкодування, про що зазначено вище, став висновок фахівців держподаткінспекції про відсутність підтвердження надходження податку до бюджету. Відповідно, відсутня така обов'язкова умова включення сум до податкового кредиту як сплата цих сум безпосередньо до Державного бюджету України контрагентами позивача по ланцюгу постачання продукції до виробника. Такі висновки фахівців держподаткінспекції колегія суддів вважає помилковими в силу наступного. Пунктом 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, на чому наполягає заявник апеляційної скарги, дано загальне визначення поняття «бюджетне відшкодування». Це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Водночас, у відповідності з підпунктом 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, у відповідності з пунктом 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР), вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) ; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).      У відповідності ж з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом  7.2.6  цього  пункту). При цьому, в силу підпункту 7.2.4 Закону (168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Безпосередні постачальники Позивача зареєстровані як платники податку, стосовно чого спору між сторонами немає. Щодо формування даних податкової звітності та відповідності податкових накладних, які були підставою віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, вимогам Закону, зауважень у фахівців держподаткінспекції немає. Згідно з підпунктом 7.7.1 Закону (168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. І далі, згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. І не пов'язано право платника податку на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість виключно з датою фактичного зарахування коштів до державного бюджету. В іншому випадку визначення сум податкового зобов'язання мало б кратний характер - по ланцюгу, що не відповідає принципам системи оподаткування. Теза в акті перевірки про включення ТОВ до складу податкового кредиту ПДВ від постачальників, які виступають транзитерами, із залученням вигодоформуючих підприємств, а, відтак, здійснення господарських операцій по виявленим ланцюгам із залученням вигодоформуючих підприємств не мало ділової мети, є припущенням, відображення якого в акті перевірки було заборонено чинним на той час Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327. Крім того, матеріали зустрічних перевірок по ланцюгам постачання продукції не містять фактичних відомостей щодо несплати ПДВ до бюджету контрагентами Позивача. Надані за матеріалами зустрічних перевірок відомості вказують лише на неможливість, за тих чи інших причин, документально підтвердити зарахування ПДВ до бюджету за певними господарськими операціями, що не є тотожним поняттю несплати ПДВ до бюджету, та, як наслідок, зменшення суми бюджетного відшкодування.   Актом перевірки не встановлювалась фактична сплата чи несплата отримувачем товарів у попередньому податковому періоді безпосереднім постачальникам таких товарів. Отже, виключно з описаного контролюючим органом порушення Позивач мав підстави для заявлення відповідної суми бюджетного відшкодування. Крім того, жмих –це сухий побічний продукт олійного виробництва, що залишається після одержання олії з насіння соняшника. Підтвердження природи його походження, тим більше в межах невиїзної перевірки, напевно встановити не є можливим.    В межах апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.   Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, - У Х В А Л И В Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2011р. у справі № 2а-5323/10/0870 залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.               Ухвалу складено у повному обсязі 12.12.2011р. Головуючий:                                                            О.В. Юхименко           Суддя:                                                            Л.М. Нагорна           Суддя:                                                            М.А. Руденко