Постанова

від 25.07.2012 по справі 2622/11/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. 11 год.10 хв.Справа № 2-а-2622/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_5.,

відповідача - Новак Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Новотроїцькому районі Херсонської області (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.04.2011 р. № 0005741701, № 0005751701, № 0005761701, № 0005771701, № 0005781701, якими позивачеві визначені зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 46 662,08 грн., зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 34 996,56 грн., нараховані штрафні санкції за порушення порядку подання податкової звітності на загальну суму 2 720,00 грн.

Вказані позовні вимоги вмотивовані тим, що перевірка дотримання ФОП ОСОБА_4 вимог податкового законодавства старшими державними податковими інспекторами відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3, фактично не проводилась, а бесіди, проведені начальником ДПІ Новак Н.П. та начальником відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_1 не можуть вважатись перевіркою в розумінні глави 8 Податкового кодексу України, оскільки вони не мають жодного відношення до питання дотримання податкового законодавства. Позивач також зазначає, що не відповідає дійсності вказані в акті перевірки факт відмови від підписання акту, надання необхідних документів та пояснень, оскільки ніхто із перевіряючих ДПІ не пропонував надати документи для перевірки та будь-які пояснення, а тим більше ознайомитись із актом перевірки, що є порушенням прав платника податків, передбачених ст. 17 Податкового кодексу України. Крім цього, висновки ДПІ про нарахування податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб є помилковими з огляду на те, що відповідно до п. 1 Указу Президента України від 03.076.1998 p. № 727/988 « Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» виручкою від реалізації продукції / товарів,робіт, послуг/ вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції. В даному випадку, ДПІ вважає виручкою грошові кошти, які зараховані на рахунок ФОП ОСОБА_4, і не мають відношення до господарської діяльності, оскільки до книги доходів і витрат вносились не тільки кошти, як доход від підприємницької діяльності, але і транзитні кошти від реалізації припейд - продукції, які доходом від підприємницької діяльності вважати не можна у зв'язку з їх отриманням на підставі агентського договору з реалізації припейд - продукції. Позивач також вважає протиправним рішення ДПІ щодо застосування штрафних санкцій за неподання податкових декларацій із плати за землю з огляду на те, що договори оренди земельних ділянок, які вказані в акті перевірки не мають відношення до господарської діяльності, яку проводить ФОП ОСОБА_4 Позивач вважає, що внаслідок порушення прав платника податків, ігнорування процедури проведення документальних перевірок контролюючим органом, неправильного застосування норм матеріального права, суб'єкт владних повноважень прийняв незаконні рішення, які підлягають скасуванню.

Представники позивача позовні вимоги підтримали і просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили, надавши письмові заперечення, згідно яким вказано, що перевірка позивача здійснена у відповідності до вимог Податкового кодексу України, оскільки ФОП ОСОБА_4 особисто під підпис отримала копію наказу від 11.02.2011 року, копію письмового повідомлення від 14.02.2011 року № 4/170-НОМЕР_1 та копію направлення від 24.02.2011 року № 41, якими її було попереджено про проведення перевірки та вказані вимоги щодо необхідності надання всіх документів, що підтверджують дані податкових декларацій та розрахунків по податках, інших обов'язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів за перевіряємий період. Відповідач зазначає, що акт перевірки був направлений позивачу поштою у зв'язку з його неявкою до МДПІ з метою ознайомлення з актом перевірки. Відповідач також вказує на правомірність нарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 37 329,66 грн. та податку з доходів фізичних осіб в сумі 27 997,25 грн., оскільки ФОП ОСОБА_4 через відкриті у Севастопольській філії ПАК «Приватбанк» банківські рахунки відбувся рух грошових коштів за придбання припейд - продукції у ТОВ «Сіті-Пей» на суму 703 494,00 грн., що є порушенням п. 1 Указу Президента № 727/98 в частині перевищення граничного розміру виручки у сумі 500 тис. грн. Відповідачем також вказано, що нарахування штрафних санкцій за неподання податкових декларацій зі сплати податку за землю здійснено ДПІ на підставі реєстраційних даних щодо видів діяльності, що здійснюється ФОП ОСОБА_4, розведення великої рогатої худоби та надання послуг у рослинництві, що підтверджує факт використання земельної ділянки площею 24 га безпосередньо у його господарській діяльності, що створює для нього обов'язок згідно ст. 14 Закону України «Про плату за землю» подавати податковому органу за місцем знаходження земельної ділянки податкові декларації на поточний рік.

В судовому засіданні, яке відбулось 01.06.2012 року, відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни державної податкової інспекції у Новотроїцькому районі Херсонської області на її правонаступника Генічеську міжрайонну державну податкову інспекцію Херсонської області Державної податкової служби ( далі - МДПІ).

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи позову та заперечення на нього, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до висновку щодо часткового задоволення позову з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 здійснює господарську діяльність відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, зареєстрованого Новотроїцькою районною державною адміністрацією 09.06.2009 року, на податковому обліку в ДПІ у Новотроїцькому районі перебуває з 10 червня 2009 р. за № 2780.

За період, що перевірявся, позивач здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98 (надалі Указ № 727/98).

Згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку від 11.06.2009 року ФОП ОСОБА_4 здійснювала наступні види діяльності - розведення великої рогатої худоби, надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту, надання інших комерційних послуг.

Судом встановлено, що відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2011 року на підставі направлення ДПІ у Новотроїцькому районі від 24.02.2011 р. за № 41 старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_2 та старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_3 у період з 24.02.2011 р. по 10.03.2011 року була проведена документальна виїзна планова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.06.2009 p. по 31.12.2010 p.

За наслідками вказаної перевірки МДПІ складено акт від 17.03.2011 року №83/170/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, код НОМЕР_1 за період з 09.06.2009 р. по 31.12.2010 року» ( надалі - акт перевірки), висновками якого є встановлені порушення, зокрема:

- п.176.1 "а", "б" ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VI в частині ведення обліку доходів та витрат та зберігання протягом строку давності документів первинного обліку.

- п. 2 ст. 1 та ст. 5 Указу Президента " Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727 від 03.07.1998 року (зі змінами та доповненнями);

- ст. 13 Декрету КМУ від 26.12.92 № 13-92 " Про прибутковий податок з громадян", внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 27 997,25 грн.;

- ст. 14 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.92 № 25-35 -ХП в частині ненадання 2 податкових декларацій;

- п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України від 03.04.97 р. за № 168/97-BP "Про податок на додану вартість", внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в сумі 37 329,66 грн.

- п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині неподання 11 податкових декларацій з податку на додану вартість.

На підставі вказаних висновків ДПІ були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення, зокрема -

- податкове повідомлення - рішення № 0005741701 від 06.04.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 46 662,08 грн., у т.ч. за основним платежем 37 329,66 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією 9 332,42 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0005751701 від 06.04.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафною санкцією щодо порушення порядку подання податкової звітності в розмірі 1 870 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0005761701 від 06.04.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 34 996,56 грн., у т.ч. за основним платежем 27 997,05 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією 6 999,31 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0005771701 від 06.04.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за штрафною санкцією щодо порушення порядку подання податкової звітності в розмірі 510,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0005781701 від 06.04.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за штрафною санкцією щодо порушення порядку подання податкової звітності в розмірі 340 грн.

Одним із обґрунтувань позивача своїх вимог є порушення МДПІ порядку проведення перевірки та результатів її оформлення, що є порушенням прав позивача та норм Податкового кодексу України.

З метою з'ясування вказаної обставини судом були допитані в якості свідків ОСОБА_1 - завідувач сектору оподаткування фізичних осіб, ОСОБА_2 - старший державний податковий інспектор відділу оподаткування фізичних осіб. При цьому, суд зазначає, що свідок ОСОБА_3 - державний податковий інспектор в судовому засіданні відмовилась від надання показань у зв'язку з поганим самопочуттям.

Так, свідок ОСОБА_1 пояснила, що МДПІ було отримано від ДПІ у Білогоріському районі АР Крим МДПІ лист від 26.04.2010 року за № 332/7/1701, в якому містилась інформація про придбання ФОП ОСОБА_4 у ТОВ «Сіті-Пей» припейд-продукції на суму 703 494,00 грн. та отримана винагорода в сумі 11 184,16 грн. З метою перевірки вказаного факту листом від 21.05.2010 року за № 21-10 ФОП ОСОБА_4 була офіційно повідомлена про необхідність надати документи щодо придбання вказаної продукції у ТОВ «Сіті-Пей», проте 31.05.2010 року ОСОБА_4 з'явилась до МДПІ без будь-яких документів, тому у кабінеті начальника Новак Н.П. відбулась з нею бесіда щодо роз'яснення вимог діючого законодавства, запропоновано надати декларацію про отримані доходи у 2009 році та привести діяльність при перебуванні на спрощеній системі оподаткування у відповідність з вимогами Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Враховуючи, що ФОП ОСОБА_4 не виконано вказані рекомендації, тому вказаного підприємця було включено до план - графіку на І квартал 2011 року щодо проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_4 Оскільки підприємець була завчасно, тобто 14.02.2011 року повідомлена про проведення вказаної перевірки шляхом отримання наказу та повідомлення, тому 24.02.2011 року їй було вручено під розпис направлення на перевірку за місцем її проживання АДРЕСА_1. На початок проведення перевірки ФОП ОСОБА_4 не надала документи, необхідні для перевірки, тому фактично перевірка була здійснена у приміщенні МДПІ та 09.03.2011 року здійснено виїзд за місцем здійснення підприємницької діяльності в с. Ковильне, де встановлено наявність великої рогатої худоби та працівників СФГ «Колос», яке належить ОСОБА_4, про що була складена старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_2 та старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_3 довідка від 09.03.2011 року. У зв'язку з неявкою ОСОБА_4 до МДПІ для ознайомлення з актом перевірки, старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_2 та старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_3 був складений акт від 17.03.2011 року. Після чого акт перевірки був направлений підприємцю поштою та 29.03.2011 року отримано заперечення на акт перевірки в частині порушення порядку проведення планової документальної перевірки. Щодо знаходження в період перевірки ОСОБА_4 на лікарняному, то надано пояснення, що 29.03.2011 року після проведення перевірки ОСОБА_4 було надано до ДПІ лист про втрату у третій декаді книги обліку доходу та витрат та прохання зареєструвати нову книгу, а також вказано про знаходження її на лікарняному з 24.01.2011 року, додавши лікарняні листи, оформленні на неї, як керівника СФГ « Колос».

Свідок ОСОБА_2 підтвердила свою участь у проведенні документальної перевірки ФОП ОСОБА_4 з земельних питань, а також про підписання нею акту про неявку підприємця для ознайомлення з результатами перевірки. Також пояснила, що 24.02.2011 року при вручені ФОП ОСОБА_4 направлення на перевірку, остання не надала до перевірки документи, тому перевірка здійснювалась у приміщенні податкової інспекції на підставі наявних у МДПІ документів підприємця, а також пояснень ОСОБА_4, наданих у приміщенні МДПІ. Щодо порядку проведення перевірки ФОП ОСОБА_4, то ОСОБА_2 на ім'я начальника ДПІ надані письмові пояснення, згідно яким перевірка здійснена у відповідності до вимог діючого законодавства ( пояснення залучені до матеріалів справи).

Позивачем в судовому засіданні було вказано, що 24.02.2011 року за своєю домашньою адресою були отримані документи щодо проведення перевірки, проте перебуваючи на лікарняному, було запропоновано ОСОБА_1 забрати документи, необхідні для перевірки, і перенести строки проведення перевірки.

Суд відзначає, що згідно з п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 275 5-VI ( далі Податковий кодекс України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Правовідносини щодо проведення документальної планової виїзної перевірки врегульовані статтями 75, 77 Податкового кодексу України, зокрема -

- документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних врегулюванні статтею 81 Податкового кодексу України, зокрема посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом встановлено, що на виконання вищевказаних приписів Податкового кодексу України, ДПІ були прийняті наказ № 45 від 11.02. 2011 року про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 та повідомлення від 14.02.2011 р. за № 4/170-НОМЕР_1, які були особисто вручені позивачу 14.02.2011 року, про що свідчить відмітка про отримання, а також направлення № 41 від 24.02.2011 р. про проведення перевірки, яке було особисто вручено ОСОБА_4 24.02.2011 року, про що свідчить відмітка на вказаному направленні, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

Як вбачається з акту перевірки від 17.03.2011 року № 83/170/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, за період з 09.06.2009 р. по 31.12.2010 року» перевірка ФОП ОСОБА_4 відбулась в приміщенні ДПІ у Новотроїцькому районі за адресою смт. Новотроїцьке, вул. Гагаріна, 14 та з відома приватного підприємця.

Суд не приймає до уваги посилання позивача про її перебування на лікарняному, як доказ неможливості бути присутнім при проведенні перевірки та надання відповідних документів, оскільки позивач отримав без будь-яких заперечень наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки № 45 від 11.02. 2011 року, повідомлення від 14.02.2011 р. за № 4/170-НОМЕР_1 та направлення № 41 від 24.02.2011 р., при цьому не надав суду письмові докази щодо повідомлення ДПІ про перенесення строків перевірки у зв'язку з хворобою, а представники відповідача щодо вказаного факту заперечували.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку ДПІ щодо підстав для проведення документальної перевірки ФОП ОСОБА_4, проте зазначає, що недотримання посадовими особами вимог податкового законодавства стосовно зібрання доказів та оформлення результатів перевірки свідчить лише про недостатній професіоналізм перевіряючих осіб і не спростовує факт встановлених в ході перевірки порушень ФОП ОСОБА_4 вимог податкового законодавства. Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до наданих суду листа ДПА України від 31.05.2011 року за № 5249/М/14-3015/942 «Про розгляд заяви» та наказу ДПІ у Новотроїцькому районі від 26.05.2011 року за № 15-0 «Про вжиття заходів дисциплінарного впливу» завідувач сектору оподаткування фізичних осіб ОСОБА_1, старший державний податковий інспектор відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_2, старший державний податковий інспектор ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2011 року за № 0005741701, № 0005761701, то суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Ухвалою суду від 09.12.2011 року було зобов'язано позивача надати суду агентський договір з реалізації пріпейд - продукції, документи по його виконанню, включаючи розрахункові документи. Представник позивача в судовому засіданні пояснив про неможливість виконання даної вимоги у зв'язку з відсутністю витребуваних документів, зокрема книга доходів та витрат була втрачена у січні 2011 року, про що було повідомлено МДПІ.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Як вбачається з акту перевірки, ФОП ОСОБА_4 у 2009 році перерахував ТОВ «Сіті-Пєй» за пріпейд - продукцію 703 494,00 грн., чим порушив вимоги ст. 1 Указу № 727/98 в частині перевищення обсягу виручки в сумі 500 000,00 грн. і був зобов'язаний зареєструватися платником податку на додану вартість, перейти на загальну систему обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, а також сплачувати податки на загальних підставах, починаючи з наступного звітного податкового періоду, тобто з 01.01.2010 року. Оскільки цього зроблено не було, підприємцю донараховано ПДВ у розмірі 33 915,6 6 грн. за 2009 рік та в сумі 3 414,00 грн. за 2010 рік та визначено зобов'язання з податку на доходи фізичних від підприємницької діяльності осіб в сумі 37 329,66 грн.

З наданих сторонами документів та пояснень представників сторін, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 протягом 2009 року знаходилась у господарських відносинах з постачальником пріпейд - продукції ТОВ «Сіті-Пей» (код 36180543) відповідно до укладених Агентського договору по реалізації пріпейд - продукції від 17.06.2009 року, заяви про приєднання до агентського договору по реалізації пріпейд - продукції від 17.06.2009 р. та заяви про приєднання к субагентському договору по прийманню платежів від 17.09.2009 року, згідно яким позивач, як комісіонер, за винагороду від свого імені, але за рахунок та в інтересах комітента здійснював продаж припейд-продукції, що належить комітенту ТОВ «Сіті-Пей», шляхом встановлення платіжних терміналів для поповнення рахунків мобільних операторів.

Відповідно до листа Державної податкової інспекції у Білогірському районі АРК від 26.04.2010 року за № 332/7/1701 встановлено, що в ході проведення виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Сіті-Пей» за період з 26.12.2008 р. по 31.12.2009 р. ФОП ОСОБА_4 сплатила ТОВ «Сіті-Пей» за придбану пріпейд-продукцію 703 494,00 грн., а ТОВ «Сіті-Пей», як комітент, сплатив ФОП ОСОБА_4 комісійну винагороду за реалізовану пріпейд - продукцію в сумі 11 184,16 грн. без ПДВ, що також підтверджується довідками ТОВ « Сіті-Пей », наданими податковим органом.

У зв'язку з не наданням позивачем документів для проведення перевірки та отриманням доказів щодо здійснення ФОП ОСОБА_4 розрахункових операцій з ТОВ «Сіті-Пей» податковим органом був спрямований на адресу Севастопольської філії ПАТ КБ «Приватбанк» лист-запит від 24.02.2011 року № 120/10 з проханням надати інформацію щодо руху грошових коштів по розрахункових рахунках ФОП ОСОБА_4 у зв'язку з проведенням планової документальної перевірки. Відповідно до листа - відповіді ПАТ КБ «Приватбанк» від 04.04.2010 р. за № 30.1.0/2-20110321/2750 банк повідомив про неможливість надати запитувану інформацію, оскільки відсутнє рішення суду про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.

МДПІ листом від 07.05.2012 року за № 134/10 звернулась до ТОВ «Сіті-Пей» щодо надання інформації про перерахування ФОП ОСОБА_4 на банківські рахунки грошові кошти за придбану пріпейд - продукцію з червня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Відповідно до листа - відповіді ТОВ «Сіті - Пей» від 30.05.2012 року за № 19/05 та доданих до нього документів встановлено, що за період з 30.06.2009 року (дата першої передачі товару) по 31.12.2009 року ФОП ОСОБА_4 отримала від ТОВ «Сіті-Пєй» пріпейд-продукції на суму 703 494,00 грн. без переходу права власності та перерахував вказану вартість товару після його реалізації на рахунок ТОВ «Сіті-Пєй» в безготівковій формі в сумі 646 528,00 грн., що підтверджується звітом по проводкам рахунків дебет 311 та кредит 702 та внесено в касу підприємства суму 56 866,00 грн., що підтверджується звітом по проводкам рахунків дебет 30 та кредит 702. Сума винагороди за весь цей період склала 11 184,16 грн., що підтверджується актом приймання - передачі робіт ( надання послуг) № 1292 від 31.10.2009 року на суму 277,35 грн. без ПДВ, актом приймання - передачі робіт ( надання послуг) № 0000000644 від 31.07.2009 року на суму 5 858,38 грн. без ПДВ, актом приймання - передачі робіт ( надання послуг) № 0000000537 від 30.06.2009 року на суму 1 743,33 грн. без ПДВ, наданими позивачем, а також журналом-ордеру ТОВ «Сіті-Пей» по рахунку 3771 « контрагент ОСОБА_4»

Таким чином, судом встановлено, що у 2009 році ФОП ОСОБА_4 отримано коштів від реалізації припейд - продукції та приймання платежів від фізичних осіб (платежі клієнтів) за субагентськими договорами та договором комісії у сумі 703 494,00 грн., комісійна винагорода за виконані послуги склала 11 184,16 грн.

Заявлений ФОП ОСОБА_4 обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2009 році склав у сумі 487 000,00 грн., що підтверджується звітом за IY квартал 2009 року. Перевіркою встановлено фактичний обсяг виручки наростаючим підсумком з початку дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному 2009 році ( з ІІ кварталу 2009 року по IY квартал 2009 року) у сумі 703 494,00 грн., в т.ч. від реалізації припейд -продукції. Встановлені перевіркою відхилення складають суму 203 494,00 грн. ( 703 494,00 грн. - 500 000,00 грн.), які виникли у зв'язку з тим, що фізичною особою - підприємцем до обсягу виручки включено не всю суму коштів, фактично отриманих від реалізації припейд-продукції, а лише суму отриманої винагороди.

При з'ясуванні судом складу доходу за 2009 рік, задекларованого позивачем в сумі 487 000,00 грн., позивачем в судовому засіданні надано пояснення щодо умисного його збільшення з метою отримання кредиту в банку.

Заявлений ФОП ОСОБА_4 обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2010 році склав суму 20 484,00 грн., перевіркою розбіжностей не встановлено.

Визначившись з правовими позиціями сторін, суд встановив, що спір між сторонами виник з приводу правомірності включення у дохідну частину отриманих позивачем в межах агентських договорів грошових коштів, як «транзитних коштів».

Указом Президента України № 727/98 запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва.

Відповідно до ст. 1 вказаного Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

У разі порушення вимог, установлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

При цьому відповідно до п.4 ст.1 вказаного Указу Президента, який регулює спірні правовідносини, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто при визначенні обсягу виручки від реалізації суб'єктом підприємницької діяльності продукції (товарів, робіт, послуг) за рік напрямок отримання коштів на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта підприємницької діяльності до уваги не приймається.

З цього приводу посилання позивача на те, що «транзитні кошти» хоча і надходили на рахунок відповідно до умов посередницьких договорів, але не є коштами позивача і ні на якій стадії не переходять у його власність, суд вважає безпідставними.

При цьому суд враховує, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах.

Відповідно до частини 4 статті 14 розділу ІV Декрету № 13-92 громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач у порушення зазначених норм, відповідно до пункту 5 Указу Президента України № 727/98, повинен був з І кварталу 2010 року перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

Судом також встановлено, що декларації про доходи та витрати, із зазначенням суми перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2009 рік, та про доходи та витрати, із зазначенням суми одержаного валового доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2010 рік позивачем до податкового органу (відповідача у справі) не надавалися.

Відповідно до ст.6 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.998 суб'єкт підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, не є платником податку з доходів фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

Як вказано вище, єдиний податок сплачується із розрахунку отримання доходу до 500 000,00 грн. включно, тому відповідач дійшов правильного висновку, що податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності не сплачується з отриманого доходу до 500 000,00 грн. включно.

Водночас, згідно із підпунктом 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІУ (далі - Закон № 889- IV), якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 пункту 9.12 статті 9, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом.

Відповідно до п. 22.10 ст. 22 Закону України № 889- IV до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону № 889- IV.

При цьому, законодавство не містить прямої норми щодо звільнення від оподаткування доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, у разі порушення умов Указу №727 і перевищення встановленого ним максимального рівня доходів за рік. Тобто, законодавчі підстави для не оподаткування доходів платника єдиного податку, які перевищують 500 000,00 грн. на рік - відсутні.

В ході проведення перевірки та відповідно наданим документам встановлено, що ФОП ОСОБА_4, після перевищення граничного обсягу виручки було отримано дохід на загальну суму 223 978,00 грн., в т.ч. по періодах: за 2009 рік - 203 494,00 грн.; за 2010 рік - 20 484,00 грн.

Вказаний дохід, в порушення вимог Декрету № 13-92 та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (в редакції чинній на момент перевірки) ФОП ОСОБА_4, не задекларовано.

Таким чином, враховуючи вимоги діючого законодавства, доходи, отримані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, які перевищують граничний рівень 500,0 тис. грн., у 2009-2010 роках, оподатковуються за правилами відповідно розділу IV Декрету №13-92.

З огляду на викладене, суд вважає правомірним нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за основним платежем в розмірі 27 997,05 грн. згідно податкового повідомлення - рішення № 0005761701 від 06.04.2011 року.

Крім того, перевіркою встановлено порушення 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент перевірки) від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі Закон України № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 37 329,66 грн., у тому числі по періодах: за 2009 рік - 33 915,00 грн., за 2010 рік 3 414,00 грн.

В період з 09.06.2009 р. по 31.12.2010 р. ФОП ОСОБА_4 платником податку на додану вартість не реєструвався.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2.1 статті 2 Закону України № 168/97-ВР, платником податку є будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України № 168/97-ВР встановлено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно п. 9.3 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР, особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до п.9.4 ст.9 Закону України № 168/97-ВР якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що у зв'язку із перевищенням ФОП ОСОБА_4 обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) понад 500 тис. грн. у 2009 році та з врахуванням вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України № 168/97-ВР позивач при перевищенні граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2009 року повинен був зареєструватися платником ПДВ, починаючи з наступного звітного кварталу, тобто з І кварталу 2009 року.

Пунктом 10.1 статті 10 Закону України № 168/97-ВР визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету є платник податку.

Пунктом 9.5 статті 5 Закону № 168/97-ВР заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Позивачем до кінця звітного періоду тобто до 30 червня 2009 року заява про реєстрацію платником ПДВ до податкового органу не надавалась.

Судом встановлено, що у порушення підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.1 пункту 7.7, підпункту 7.8.1, пункту 7.8 статті 7, пункту 9.4, пункту 9.5 статті 9 Закону № 168/97-ВР позивачем було здійснено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2009 рік у сумі 33 915,00 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2010 рік у сумі 3 414,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність дій ДПІ щодо визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 37 329,66 грн. згідно податкового повідомлення - рішення № 0005741701 від 06.04.2011 року.

За недоплату податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за перевіряємий період до ФОП ОСОБА_4 згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України застосовано штраф в розмірі 25 % від суми визначеного податкового зобов'язання, що складає по податку на додану вартість суму 9 332,42 грн., по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності суму 6 999,31 грн.

Однак, суд не погоджується з висновком ДПІ щодо застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25% від нарахованих сум грошових зобов'язань за вказаними податками, оскільки ДПІ керувалась нормами Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Зокрема пунктом 123.1 статті ст. 123 Податкового кодексу України, яким передбачено, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Але податковий орган не врахував, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі, то вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем було здійснено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2009-2010 роки, тому до вказаних правовідносин слід застосувати відповідні норми Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинний на момент вчинення порушень.

Зокрема, пунктом 17.1.2. пункту 17.1. ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи порівняний аналіз правових норм Податкового кодексу України та Закону України № 2181-ІІІ, то збільшення розміру відповідальності новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім, що регулював ті самі відносини, є фактично зворотною дією нормативно-правового акта, тому що передбачає зміну правила поведінки в разі вчинення певного діяння.

Таким чином, дії ДПІ щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафною санкцією в частині 5 599,45 грн. ( 37 329,66 грн. х 15 % ) згідно податкового повідомлення - рішення № 0005741701 від 06.04.2011 року та податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за штрафною санкцією в частині 4 199,59 грн. ( 27 997,25 грн. х 15 % ) згідно податкового повідомлення - рішення № 0005761701 від 06.04.2011 року є необґрунтованими.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення № 0005751701 від 06.04.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафною санкцією в розмірі 1 870,00 грн., то суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів перевищує суму, зазначену у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону (300 000,00 грн.), повинен вибрати місячний податковий період подання податкових декларацій з ПДВ.

Як встановлено судом, позивачем податкові декларації з ПДВ за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року до податкового органу не надавались.

Відповідно до п.п. 4.1.4 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно підпункту 4.2.2 « а » пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі коли платник податку не подає у встановлені строки податкові декларації.

Відповідно пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-III платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Оскільки Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" станом на день закінчення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення втратив чинність, штрафна санкція з податку на додану вартість нараховувалася згідно Податкового кодексу України, відповідно до п. 120.1 ст. 120 (несвоєчасне подання платником податків податкової декларації).

Згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

В порушення зазначеної норми Податкового кодексу України позивачу за ненадання до податкового органу декларацій з податку на додану вартість за період з січня 2010 р. по листопад 2010 р., нараховані штрафні санкції в сумі 1 870,00 грн. ( 170,00 грн. x 11).

З огляду на викладене суд приходить до висновку щодо правомірності нарахування позивачу штрафних санкцій за неподання податкової звітності з податку на додану вартість в сумі 1 870,00 грн. згідно податкового повідомлення - рішення № 0005741701 від 06.04.2011 року, оскільки новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах склади правопорушення і тому зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення № 0005771701 від 06.04.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за штрафною санкцією в розмірі 510,00 грн. за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів та інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, то суд виходить із наступного.

Згідно пункту 121.1. статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Як зазначалось вище щодо дії нормативно-правового акта в часі, то відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи, що перевіряємий період позивача складає по 31.12.2010 року і відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства визначалась Законом України № 2181-ІІІ, норми якого не кваліфікували встановлений факт, як правопорушення, тому запроваджені Податковим кодексом України нові норми застосування відповідальності до платників податків за порушення податкового законодавства не можуть бути застосовані до позивача.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення № 0005781701 від 06.04.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за штрафною санкцією щодо порушення порядку подання податкової звітності в розмірі 340 грн., то суд також вважає його безпідставним.

Як вбачається з акту перевірки та наданих пояснень свідків в судовому засіданні, підставою для застосування до позивача вказаних штрафних санкцій є порушення позивачем статей 5, 14 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-XII ( далі - Закон № 2535-XII), який діяв на момент виникнення правовідносин, а саме не подання податкової декларації у 2009-2010 роках. В обґрунтування цього висновку контролюючий орган послався на те, що у 2009 році ОСОБА_4 зареєструвалась приватним підприємцем із здійсненням видів діяльності: розведення великої рогатої худоби і тому використання земельної ділянки з цільовим призначенням для випасу худоби згідно договору оренди земельної ділянки від 05.05.2003 року безпосередньо пов'язано з підприємницькою діяльністю позивача, а відтак відповідно до ст. 14 Закону України № 2535-XII, ФОП ОСОБА_4 є платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності і відповідно повинна була за 2009-2010 роки обчислити суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - Земельний кодекс України), а справляння плати за землю - Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-XII, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 2 Закону України № 2535-XII та статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону України № 2535-XII).

Орендні відносини в Україні регулюються Законом України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон України № 161-XIV), статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України № 2535-XII встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої ділянки.

Відповідно до статті 16 Закону України № 2535-XII облік громадян - платників земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності і нарахування відповідних сум проводиться щороку станом на 1 травня.

Судом встановлено, що 05.05.2003 року між фізичною особою ОСОБА_4 та Новотроїцькою райдержадміністрацією був укладений договір оренди землі, згідно якому ОСОБА_4 набуває право користування земельною ділянкою площею 24,03 га. пасовищ на території Чкалівської сільської ради Новотроїцького району з цільовим призначенням для випасу худоби.

Листами - відповідями Чкалівської сільської ради від 20.01.2011 року за № 63 та відділом Держкомзему у Новотроїцькому районі від 28.01.2011 року за № 01-128/1 підтверджено факт користування ОСОБА_4 вказаною земельною ділянкою згідно договору оренди землі від 2003 року.

Позивачем в судовому засіданні вказано на те, що вказана орендована земля використовується нею для випасу власної худоби та худоби СФГ « Колос».

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що фізична особа ОСОБА_4 обліковується у ДПІ, як орендар земельної ділянки згідно договору оренди землі від 05.05.2003 року, проте факт її реєстрації у 2009 році, як приватного підприємця, та здійснення нею підприємницької діяльності щодо розведення крупної рогатої скотини зобов'язувало її відповідно до ст. 14 Закону України № 2535-XII протягом 2009-2010 років подавати до податкового органу декларації.

Суд не погоджується з вказаним доводом МДПІ, оскільки під час здійснення господарської діяльності, фізичні особи - підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому решта прав та обов'язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України, та регулюються ним. Останнє випливає зі змісту частини третьої статті 45 Господарського кодексу України, відповідно до якої щодо громадян положення цього кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Відповідачем не надані суду докази щодо безпосереднього використання позивачем вказаної земельної ділянки у своїй підприємницькій діяльності, оскільки по-перше, існуючі у перевіряємому періоді договірні правовідносини щодо оренди землі вказують на орендодавця ОСОБА_4, які фізичну особу, при цьому діюче законодавство не передбачає обов'язок фізичної особи щодо переоформлення вказаного договору у зв'язку зі зміною його статусу. При цьому, суд зазначає, що контрольні функції щодо цільового використання земельних ділянок державної та комунальної власності покладені на органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. По-друге, у наданій МДПІ довідці від 09.03.2011 року вказано, що на території господарського комплексу в с. Ковильне перебуває 50 голів великої рогатої худоби, 17 голів молодняка та 6 бугайців, проте належність їх ОСОБА_4 встановлена зі працівників, які працюють в СФГ «Колос», засновником якого є ОСОБА_4, що не доводить факт обліковування вказаної худоби у підприємницькій діяльності позивача.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач частково довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005741701 від 06.04.2011 року в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 5599,45 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005761701 від 06.04.2011 року в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 4199,59 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005781701 від 06.04.2011 року щодо визначення суми штрафних санкцій з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 340,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005771701 від 06.04.2011 року щодо визначення суми штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 510,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 липня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1