Постанова

від 20.07.2012 по справі 2а-7823/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2012 року письмове провадження № 2а-7823/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Острів" до третя особа Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ТОВ "Мінераліс ЛТД" про визнання дії та бездіяльності протиправними,скасування податкового повідомлення-рішення Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001852220 від 29.05.2012 року на суму 131 666,67 грн.

На думку позивача, відповідачем порушуючи норми податкового законодавства України прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 131 667,67 грн.

Позивач вважає, що висновки працівників ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо нікчемності правочину, укладеного між ним і його контрагентом, не підтверджені належними документальними доказами, які б свідчили про наявність у ТОВ "Консалтингова фірма "Острів" умислу на отримання лише незаконної податкової вигоди та відсутність у товариства наміру досягнення фінансово-господарського результату.

У той же час, суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період, підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

Позивач посилався на те, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладення та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків та носить безтоварний характер; не існує доказів недійсності первинних документів, а тому дані документи є чинними.

Також позивач звернув увагу суду, що висновки відповідача про порушення підприємством цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності на первинні документи зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліках. При цьому, висновки про укладення позивачем нікчемної угоди з ТОВ "Мінераліс ЛТД" здійснені без належного аналізу характеру угоди її реальності, в результаті чого податковий орган дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

04.07.2012 року у судове засідання прибув представник ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, доказів правонаступництва не надав.

09.07.2012 року на адресу суду надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що перевіркою встановлено відсутність об'єкта оподаткування, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Консалтингова фірма "Острів" та ТОВ "Мінераліс ЛТД" правочини носять характер безтоварності, тобто витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість не підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , просив в задоволенні позову відмовити.

Засновник третьої особи підтримала позицію позивача, підтвердила виконання договору №2/2011 та розрахунки за ним з позивачем, також надала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що спірних питань від "Консалтингова фірма "Острів" щодо виконання ТОВ "Мінераліс ЛТД" договору не надходило, грошові кошти за виконання договору було перераховано на розрахунковий рахунок підприємства, у неї як засновника ТОВ "Мінераліс ЛТД", не має питань ні до ТОВ "Консалтингова фірма "Острів", ні до директора ТОВ "Мінераліс ЛТД" Чижиковської І.С.

У судовому засіданні 04.07.2012 року суд ухвалив відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Острів" (ідентифікаційний код 23444389) зареєстровано 31.07.1998 року Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 365847).

ТОВ "Консалтингова фірма "Острів" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.08.1999 року за № 3149 та перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100302161 від 27.09.2010 року ТОВ "Консалтингова фірма "Острів" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 234443826501).

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва згідно із пп. .75.1.2, п.75.1, ст.75, п.79.1, п.79.2, ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Консалтингова фірма "Острів" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Мінераліс ЛТД", код ЄДРПОУ 36692123, за період березень 2011р., за результатами якої складено Акт від 15.05.2012 року № 99/1-22-20-23444389 (далі -Акт перевірки від 15.05.2012 року № 99/1-22-20-23444389).

За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ "Консалтингова фірма "Острів" вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 131 666,67 грн., в т.ч. за березень 2011 року на суму 131 666,67 грн.

На підставі Акту перевірки від 15.05.2012 року № 99/1-22-20-23444389ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2012 року № 0001852220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 131 667,67 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з Акту перевірки від 15.05.2012 року № 99/1-22-20-23444389, при проведенні документальної перевірки ТОВ "Консалтингова фірма "Острів" встановлено наявність взаєморозрахунків з ТОВ "Мінераліс ЛТД".

В акті також містяться посилання на відомості отримані з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС: БД ПДС, БД АІС ОР, БД АІС "Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України". Зазначені доводи відповідача суд до уваги не бере з огляду на ст. 83 Податкового Кодексу України, ст. 69-70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначено в акті, господарські операції поставки товарів не потверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів у контрагента позивача.

При цьому акт не містить конкретизації визначення "відсутність"; в акті немає посилань на джерела відомостей про відсутність об'єктів нерухомості: у власності, оренді, безоплатному користуванні; перевірки дотримання вимог трудового законодавства на предмет законної реєстрації усіх працюючих на підприємстві. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Разом з тим, суд зауважує, що доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зазначила, що позивачем порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. При цьому податковий орган посилається, зокрема, на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва невиїзної перевірки ТОВ "Мінераліс ЛТД" № 1973/2308/36692123 від 06.09.2012 року, в якому зафіксовано порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства. А саме, встановлено, що за березень 2011 р. згідно АС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»проведеним аналізом постачальників ТОВ "Мінераліс ЛТД" за листопад 2010 року - липень 2011 року встановлено, що ТОВ "Мінераліс ЛТД" безпідставно формувало податковий кредит деяким своїм постачальникам (відсутність за місцезнаходження -ТОВ «Епіцентр послуг», ТОВ «АСТ Груп», ТОВ «Агрофермтехніка», ТОВ «Комплект-Будінвест»).

На підставі вищезазначено ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зроблено висновок, що укладені з ТОВ "Мінераліс ЛТД" правочини суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінераліс ЛТД" (Виконавець) та ТОВ "Консалтингова фірма "Острів" (Замовник) укладено договір на виконання робіт № 2/2011.

Згідно п.п.11, п. 1 договору № 2/2011 предметом договору є виконання робіт з підготовки та участі у розробці частки розділів звітів, в яких визначається вартість телекомунікаційного обладнання порівняльним підходом, якщо такий підхід застосовується Замовником у звітах.

З цією метою Виконавець проводить статистичний аналіз можливостей ринку продажу/пропозицій обладнання, а саме збирає данні, готує переліки зібраних опублікованих пропозицій, відфільтровує їх по функціональному призначенню, проводить зведення зібраних матеріалів ; у сформуванні таблиці шляхом ранжирування та готує аналітичні і статистичні звітні документи. Звітні документи повинні бути надані на електронних або паперових носіях, а саме з досліду вартості телекомунікаційного обладнання, та мереж, офісного та виробничого призначення по промислових регіонах України, для включення у звіти Замовника. .

Згідно п. 1.3. Договору надання робіт, передбачених п. 1.1. Договору здійснюється у електронному вигляді, усній формі, у телефонному режимі та /або у письмовій формі.

Серед умов договору відсутні положення які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету. Будь хто з осіб, що підписали договір на перемет наявності у них протиправного умислу навіть не опитувалися. Докази про такий намір не існують.

Як встановлено в судовому засіданні ТОВ "Мінераліс ЛТД" надано ТОВ "Консалтингова фірма "Острів" звітні дані у вигляді таблиць в електронному вигляді в форматах: doc, Excel, pdf та отримані усні консультації по інформації. Так, позивачем надано суду звітні дані у вигляді таблиць в електронному вигляді на СД -диску № MWD 655P124075527 6.

Згідно п. 2.3. Договору Після виконання робіт Виконавець зобов'язується надати Замовнику на затвердження два примірники акту приймання-передачі виконаних робіт та в електронному вигляді розроблену документацію, які Замовник зобов'язується прийняти та підписати протягом десяти робочих днів, з дати отримання зазначених звітних документів в електронному вигляді від Виконавця.

На виконання умов вказаного підпункту договору, між Замовником та Виконавцем підписано акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 31 березня 2011 року.

Оплата за отримані послуги від виконаних робіт ТОВ "Мінераліс ЛТД" підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку № 26005000049591 за 23.03.2011 року, ,№ 26005000049591 за 30.03.2011 року, № 26005000049591 за 31.03.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Податковий орган банківську установу не перевіряв, доказів, що перераховані позивачем кошти були використані не за призначенням платежу, не навів.

На виконання умов укладеного договору, ТОВ "Мінераліс ЛТД" виписано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи: від 23.03.2011 року № 22 на загальну суму 400000.00 грн., в т.ч. ПДВ 66666.67 грн.; від 30.03.2011 року № 40 на загальну суму 360000.00 грн., в т.ч. ПДВ 60000.00 грн.; від 31.03.2011 року № 45 на загальну суму 30000.00 грн., в т.ч. ПДВ 5000.00 грн.

Під час оформлення податкових накладних ТОВ "Мінераліс ЛТД" було зареєстроване платником ПДВ індивідуальний податковий номер 366921226595, № свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 100265644, (згідно Акту перевірки від 06.09.2011 року № 1973/2308/36692123 ТОВ "Мінераліс ЛТД"). Таким чином, податкові накладні підписані представником юридичної особи, що є платником ПДВ. Питання про перевищення повноважень представника, що підписав документи від імені ТОВ "Мінераліс ЛТД" в судовому порядку не порушувалося.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників .

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ "Мінераліс ЛТД" на момент здійснення правочинів не була припинена, воно було платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 366921226595, № свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 100265644.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав оформлений договір, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджений виданими ним податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Вирішуючи спір про нікчемність правочину з підстав укладення його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільству, в усіх випадках потребує встановлення та доведення обставин, що підтверджують наявність умислу в діях хоча б однієї зі сторін.

Суд враховує той факт, що відповідачем не надано доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб контрагента позивача за умисні злочині об'єктивна сторона яких передбачала б протиправну мету при здійсненні правочинів з позивачем.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ "Консалтингова фірма "Острів" на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що волевиявлення позивача та ТОВ "Мінераліс ЛТД" на укладення договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а договір спрямований на реальне настання передбачених ним наслідків. Відтак, ТОВ "Консалтингова фірма "Острів" правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 131666,67 грн. за березень 2011 року.

Таким чином, матеріали справи містять документальні докази, надані на підтвердження виконання договору позивача із ТОВ "Мінераліс ЛТД" які відповідають вимогам, які ставляться до первинних документів, у позивача наявне підтвердження оплати придбання товару, а також використання їх у власній господарській діяльності, наявні податкові накладні, що дає позивачу правові підстави для віднесення сум ПДВ по вказаній операції до податкового кредиту.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведено, що зміст зазначеної вище угоди не відповідає дійсним намірам сторін, щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В зв'язку з тим, що ТОВ "Консалтингова фірма "Острів" була правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Мінераліс ЛТД" висновки Акта від перевірки від 15.05.2012 року № 99/1-22-20-23444389 про порушення позивачем норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI є помилковими.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 17.11.2011 року № 0010302307, від 17.02.2012 року № 0001212307.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Острів" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2012 року № 0001852220 Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

3. Судові витрати в сумі 1 316,67 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова фірма "Острів" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій