Постанова

від 24.07.2012 по справі 2а-2692/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 липня 2012 року № 2а-2692/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ-Ресурс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва провизнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011822310 від 23 грудня 2011 року,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «МІГ-Ресурс»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011822310 від 23 грудня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки від 05.12.2001 №1562/23-10/36304555, є незаконним та безпідставними. Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної з ТОВ «Ековент 2000», позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемним цього правочину не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними. Крім того, позивач зазначав, що перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства була проведена без достатніх на те підстав, а висновки, що викладені у акті перевірки, щодо порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України -безпідставні та помилкові, а відтак спірне податкове повідомлення- рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивачем в порушення п. п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України було сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 23 479,58 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Ековент 2000», яке було зареєстроване без наміру здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010р. Посилаючись на обставини, відображені у вироку суду, відповідач вважає, що правочин, укладений між ТОВ «МІГ-Ресурс»та ТОВ «Ековент 2000», не спричинив реального настання обумовлених ним правових наслідків, а тому не може бути підставою для формування та податкового кредиту за травень, червень 2011 року.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В судове засідання 17 липня 2012 року уповноважений представник відповідача не з'явився; відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд вправи у письмовому провадженні, при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «МІГ-Ресурс»(код ЄДРПОУ 36304555) зареєстроване як юридична особа 23.01.2009 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на податкову обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

У період з 01.12.2011р. по 05.12.2011р. ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмежною відповідальністю «МІГ-Ресурс»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ековент 2000»(код ЄДРПОУ 36678355) за період з 25.09.2009 по 30.07.2011 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва складено акт перевірки від 05.12.2011р. №1562/23-10/36304555, яким встановлено факт порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 23 479,58 грн. у т.ч. по періодах: за травень 2001 року - на 19 229,58 грн., за червень 2011 року - на 4 250,00 грн.

23 грудня 2011 року, на підставі вказаного акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0011822310 , яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23 480,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Висновки податкового органу зводяться до факту безтоварності операцій позивача за участю ТОВ «Ековент 2000», які не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких операцій.

В ході перевірки використано, зокрема, акт перевірки ТОВ «Ековент 2000»від 06.07.2011 року №826/23-10/36678355, складений ДПІ у Печерському районі міста Києва, яким встановлено: -відсутність у ТОВ «Ековент 2000»об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 25.09.2009 по 31.05.2011 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»; - відсутність у ТОВ «Ековент 2000»основних засобів, нематеріальних активів, тощо, необхідних для здійснення основного виду діяльності. При цьому, загальна чисельність працюючих на товаристві з обмеженою відповідальністю «Ековент 2000»згідно бази даних ДПІ у Печерському районі міста Києва за 2010 рік склала 1 особу.

Крім того, як встановлено під час перевірки, згідно з вироком Печерського районного суду м.Києва від 21.10.2010 по справі №1-786/10, який набрав законної сили 05.11.2010р., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч.2, ст. 358 ч.2 КК України. Вироком суду встановлено, що 24 вересня 2009 року ОСОБА_1, за попередньою змовою з невстановленому особою, знаходячись в приміщенні Шостої державної нотаріальної контори спільно з ОСОБА_2, який був використаний ОСОБА_1 в якості підставної особи і введений в оману щодо законності вчинених дій, підписав в присутності державного нотаріуса Груші О.В., як засновник, статут товариства з обмеженою відповідальністю «Ековент 2000», відповіднодо якого ОСОБА_2 створив суб'єкт підприємницької діяльності. Вказаний статут ТОВ «Ековент 2000»ОСОБА_1 в той ж день за грошову винагороду передав невстановленій слідством особі для подальшої реєстрації в державних органах. Після реєстрації ТОВ «Ековент 2000»ОСОБА_1 самостійно та від імені ОСОБА_2 підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеруне складав, печатками підприємства не користувався, а реєстраційні та установчі документи зазначених підприємств передав невстановленій особі, що дало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність та отримувати дохід. В подальшому, невстановлена слідством особа використала печатку, статутні документи та реквізити рахунків ТОВ «Ековент 2000»для прикриття незаконної діяльності - здійснення «безтоварних»операцій.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про відсутність правових підстав для формування ТОВ «МІГ -Ресурс»податкового кредиту за операціями з ТОВ «Ековент 2000»на загальну суму 23 479,58 грн., а відтак -про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у травні 2011 року у розмірі 19 229,58 грн. та у червні 2011 року у розмірі 4 250,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкове повідомлення-рішення - правомірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підствою для формування позивачем спірних сум податкового кредиту були податкові накладні, виписані ТОВ «Ековент 2000».

На підтвердження факту здійснення операцій з вказаним підприємством по позивачем було надано суду видаткові накладні №051201 від 12.05.2011 на суму 115 377,48 грн., №062401 від 24.06.2011 р. на суму 34 800,00 (а.с. 21, 23), якими оформлено поставку товару -спеціального одягу.

ТОВ «Ековент 2000»виписало позивачу податкові накладну від 12.05.11 № 22 на суму 115 377,49 грн., в тому числі податок на додану вартість -19 229,58 грн., від 24.06.11 №40 на суму 34 800,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -5 800,00 грн. (а.с. 22, 24).

Суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних, виданих ТОВ «Ековент 2000», включено позивачем до податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень, червень 2011 року у згальному розмірі 23 479,58 грн.

Враховуючи надання вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, необхідні для формування податкового кредиту, в зв'язку з чим він має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ «Ековент 2000».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача з огляду на нижченаведене.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців стосовно ТОВ «Ековент 2000»засновником, директором та бухгалтером товариства в одній особі значиться ОСОБА_2 (а.с. 66). Вказане підтверджується також Актом перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ековент 2000»(код ЄДРПОУ 36678355) від 06.07.2011 року №826/23-10/36678355 (а.с. 123-134).

Вказана особа підписала від імені ТОВ «Ековент 2000»видаткові накладні та податкові накладні, що стали підставою для формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

В той же час, директор ТОВ «Ековент 2000»ОСОБА_2, на порушення діючого законодавства фінансово-господарської діяльності від імені товариства не здійснював, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписував, поставок товарів не здійснював та нікому не доручав вчиняти будь-які дії від його імені, що підтверджується вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 року по кримінальній справі № 1-786/10, що набрав законної сили, гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2 (фіктивне підприємництво), ст. 358 ч. 2 (підроблення документів) Кримінального кодексу України.

Вироком суду встановлено, що 24 вересня 2009 року ОСОБА_1, за попередньою змовою з невстановленому особою, знаходячись в приміщенні Шостої державної нотаріальної контори спільно з ОСОБА_2., який був використаний ОСОБА_1 в якості підставної особи і введений в оману щодо законності вчинених дій, підписав в присутності державного нотаріуса Груші О.В., як засновник, статут товариства з обмеженою відповідальністю «Ековент 2000», відповіднодо якого ОСОБА_2 створив суб'єкт підприємницької діяльності. Вказаний статут ТОВ «Ековент 2000»ОСОБА_1 в той ж день за грошову винагороду передав невстановленій слідством особі для подальшої реєстрації в державних органах. Після реєстрації ТОВ «Ековент 2000»ОСОБА_1 самостійно та від імені ОСОБА_2 підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печатками підприємства не користувався, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій особі, що дало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність та отримувати дохід. В подальшому, невстановлена слідством особа використала печатку, статутні документи та реквізити рахунків ТОВ «Ековент 2000»для прикриття незаконної діяльності - здійснення «безтоварних»операцій (а.с. 90-93).

Отже, як видно з наявних матеріалів справи та було встановлено також перевіркою, що ТОВ «Ековент 2000»зареєстроване та проваджувало фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновника та призначеного у законному порядку керівника.

Крім того, як встановлено судом під час розгляду справи, у ТОВ «Ековент 2000» відсутні трудові ресурси (форма 1-ДФ до податкового органу за місце обліку не подавалась), відсутнє торгівельне обладнання, транспортні засоби та інші основні засоби (відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємств), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Зокрема, згідно з інформації, наданої на запит суду ДПІ у Печерському районі міста Києва (вих. від 22.05.2012 року №4066/9/17-509), податкові розрахунки за формою 1 ДФ за період травень-червень 2011 року ТОВ «Ековент 2000»до ДПІ не подавались (а.с. 99).

З поданої до податкового органу декларації з податку на прибуток ТОВ «Ековент 2000» за І півріччя 2011 року вбачається відсутність на підприємстві основних засобів та залишків товарно-матеріальних цінностей (у зв'язку з відсутністю додатку АВ до декларацій з податку на прибуток).

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ ««Ековент 2000»адміністративно-господарських можливостей, трудових ресурсів, устаткування, транспорту, необхідних для виконання господарських зобов'язань, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відсутність наміру на створення правових наслідків.

Суд зазначає, що за вимогами пп. 201.6, 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. А відповідно до п. 16 наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Мін'юсті України 29.12.2010 р. за № 1401/18696, яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг , та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи , яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Ековент 2000», податкові накладні та яких стали підставою для формування Товариством з обмеженою відповідальністю «МІГ Ресурс»податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств , зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 05 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

Крім того, документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Ековент 2000», представником позивача суду не надана. Зокрема, суду не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальниками -ТОВ «Ековент 2000»до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального, тощо.

Зважаючи на те, що ніякої реальної фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ековент 2000»не здійснювало, тобто по суті було фіктивним, усі наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) фактично не мали товарного (реального) характеру, придбання таких робіт (послуг), оформлені лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність наданих позивачем податкових накладних вимогам, встановленим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, до податкових накладних, у зв'язку з чим вказує на непідтвердженість первинними документами правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Ековент 2000».

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів (правочинів), укладених між позивачем та ТОВ «Ековент 2000», саме по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами, а укладення договорів не є доказом їх виконання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 23 479,58 грн., в т.ч. по періодах: за травень 2001 року -на 19 229,58 грн., за червень 2011 року -на 4 250,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0011822310 від 23 грудня 2011 року, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.