Постанова
від 30.07.2012 по справі 2а-19646/11/2670
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2012 року № 2а-19646/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудекс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва проскасування податкових повідомлень-рішень № 0012122310 та № 0012132310 від 27 грудня 2011 року,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Рудекс»(далі -позивач, ТОВ «Рудекс») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0012122310 та № 0012132310 від 27 грудня 2011 року .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Технолоджігруп», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Технолоджігруп», яке було зареєстроване платником податку на додану вартість, а витрати, понесені позивачем в рамках укладених договорів підтверджуються відповідними первинними документами. Як зазначив позивач, господарські операції з ТОВ «Технолоджігруп»мали реальний характер, отримані від останнього товари були використані позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчить фінансова та бухгалтерська документація, наявна у позивача, а висновки відповідача ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Доводи відповідача, викладені ним в акті документальної позапланової невиїзної перевірки, про недійсність договорів, укладених з ТОВ «Технолоджігруп», позивач вважає безпідставними, оскільки жодних судових рішень про визнання недійсними цих правочинів не ухвалювалося, підстави вважати зазначені правочин нікчемними в силу закону також відсутні. Також позивач посилається на недотримання відповідачем положень п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України, що призвело до порушення податковим органом вимог, встановлених для проведення перевірок.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем порушено пп. 5.1., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 95 649,00 грн. та пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 139 329,00 грн., внаслідок формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками операцій з ТОВ «Технолоджігруп».

На підтвердження вказаних висновків відповідач зазначав, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2010 р. керівника ТОВ «Технолоджігруп»ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а під час розгляду кримінальної справи встановлено, що останнім було зареєстровано ТОВ «Технолоджігруп»за грошову винагороду, без мети зайняття господарською діяльністю.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було укладено договори з ТОВ «Технолоджігруп»без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В судове засідання 12.07.2012 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «Рудекс»(код ЄДРПОУ 31991879) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.04.2002 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.01.2012 р. № 742101, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва з 23.04.2002 року.

У період з 24.11.2011 року по 13.12.2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Технолоджігруп»(код ЄДРПОУ 36800209) за період з 01.11.2009 року по 30.04.2010 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1602/23-10/31991879 від 13.12.2011 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт).

За наслідками перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 95 649,00 грн., у тому числі по періодах: за 2009 р. на суму 31 100,00 грн., за 1 квартал 2010 р. на суму 63 361,00 грн., за І півріччя 2010 р. на суму 1 189,00 грн., а також про порушення пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 76 519,00 грн., в тому числі по періодах: за січень 2010 р. на суму ПДВ 2 381,00 грн., за лютий 2010 р. на суму ПДВ 5 562,00 грн., за березень 2010 р. на суму ПДВ 42 745,00 грн., за травень 2010 р. на суму ПДВ 951,00 грн., за листопад 2009 р. на суму ПДВ 21 380,00 грн., за грудень 2009 р. на суму ПДВ 3 500,00 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених положень законів, ґрунтуються на тому, що Актом перевірки від 04.08.2011 р. № 1777/23-12/36800209 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Технолоджігруп»в частині вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 р. по 10.06.2011 р., ДПІ у Шевченківському районі прийшла до висновку про нікчемність укладених ТОВ «Технолоджігруп»договорів. Такий висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва обґрунтовується поясненнями засновника та директора підприємства ОСОБА_1 та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2010 р., яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Відтак, відповідач вважає, що бухгалтерські документи, складені ТОВ «Технолоджігруп»не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не могли бути основою для підтвердження валових витрат позивача на придбання у ТОВ «Технолоджігруп»товарів (робіт, послуг), фінансової та податкової звітності позивача, а укладені між ТОВ «Рудекс»та ТОВ «Технолоджігруп»договори є нікчемними, оскільки не відповідають вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

27 грудня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0012132310 , яким позивачу за порушення пп. пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 95 649,00 грн., з яких 76 519,00 грн. -основний платіж та 19 130,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штраф);

- № 0012122310 , яким позивачу за порушення порушено пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 119 561,00 грн., з яких 95 649,00 грн. -основний платіж та 23 912,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Не погоджуючись з прийнятими ДПІ у Печерському районі м. Києва рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку даним обставинам справи суд виходить з наступного.

Щодо дотримання ДПІ у Печерському районі м. Києва вимог Податкового кодексу України при проведенні перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту п. 75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, в тому числі предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законодавством, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів , виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Процес складання та оформлення актів перевірок платників податків регулюється «Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22 грудня 2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 (далі - Порядок).

Пунктом 6 розділу 1 даного Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпункту 5.2 пункту 5 розділу 2 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку , навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Всупереч вимогам вищезазначеного порядку, податковим органом під час перевірки не досліджено та в акті перевірки не відображено чіткий перелік досліджених первинних документів ТОВ «Рудекс», якими підтверджуються взаємовідносини з ТОВ «Технолоджігруп».

З матеріалів справи вбачається, що оригінали документів первинних документів по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Тохнолоджігруп»у період, що перевірявся, було вилучено ОВС ГУБОЗ МВС України згідно Протоколу виїмки від 04.02.2010 р., що відображено також в Акті перевірки.

В даному випадку податковий орган повинен був керуватись положеннями статті 85 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших реєстрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Відповідно до абзацу 2. п. 85.9. ст. 85 Податкового кодексу України, такі документи мають бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

Як передбачено абз. 3. п. 85.9. ст. 85 Податкового кодексу України, у разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення перевірки, в тому числі розпочатої переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них .

Судом встановлено, що відповідач не вчинив жодних дій на виконання вимог п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України, що призвело до порушення положень п. 75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України щодо проведення перевірки позивача на підставі, визначених нею документів.

Даний факт свідчить про те, що висновок Акту перевірки не ґрунтується на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням законодавства, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Вказане свідчить також про недотримання податковим органом вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, оскільки такі дії відповідача вказують на здійснення ним перевірки всупереч способу, встановленому Податковим кодексом України.

Враховуючи те, що податковим органом не вчинено передбачені Податковим кодексом України дії, спрямовані на отримання від правоохоронних органів первинних документів бухгалтерського обліку по взаємовідносинам позивача та ТОВ «Технолоджігруп», суд вважає, що позивач, в свою чергу, був позбавлений можливості доведення свого права на віднесення сум по операціям із вказаним контрагентом до валових витрат та податкового кредиту, як наслідок, на право зменшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на первинних документах, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів , як то встановлено нормами Податкового кодексу України, а тому не містять достатніх фактичних даних на підтвердження обставин, викладених в Акті.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Актом податкової перевірки при взаємовідносинах позивача з ТОВ «Технолоджігруп»встановлено порушення ТОВ «Рудекс»пп. 5.1, пп. 5.3.9, п. 5.З. ст. 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за вказаний періоду сумі 95 649 гривень та пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 76519,00 грн., в тому числі по періодах: за січень 2010 р. на суму ПДВ 2381,00 грн., за лютий 2010 р. на суму ПДВ 5562,00 грн., за березень 2010 р. на суму ПДВ 42745,00 грн., за травень 2010 р. на суму ПДВ 951,00 грн., за листопад 2009 р. на суму ПДВ 21380,00 грн., за грудень 2009 р. на суму ПДВ 3500,00 грн.

При цьому висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість»зводиться до того, що укладання угод та перерахування позивачем коштів відбувалось без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету України, тобто до здійснення безтоварних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Технолоджігруп».

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 4.7. ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Нормами чинного законодавства України передбачено, що фактичне проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних, передбачає виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Рудекс»до складу валових витрат та податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання позивачем товарів (послуг); використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін, підтвердження відповідних сум валових витрат та податкового кредиту.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось відповідачем, що первинна бухгалтерська документація по взаємовідносинах позивача та ТОВ «Технолоджігруп»04.02.2010 р. була вилучена ОВС ГУБОЗ України згідно протоколу виїмки.

Так, згідно Реєстру документів, по яких проведена виїмка у ТОВ «Рудекс»згідно постанови про проведення виїмки від 04.02.2010 р., що надана слідчим відділом податкової міліції ДПА у м. Києві (додаток до Протоколу виїмки від 04.02.2010 р.) вилучено наступні документи:

- податкова накладна № 6 від 25.01.2010 р. на суму 14286,00 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000006 від 25.01.2010 р. на суму 14286,00 грн.;

- податкова накладна № 6 від 20.11.2009 р. на суму 128280,00 грн.;

- податкова накладна № 17 від 14.12.2009 р. на суму 20999,64 грн.;

- видаткова накладна № 6 від 20.11.2009 р. на суму 128280,00 грн.;

- видаткова накладна № 16 від 14.12.2009 р. на суму 20.999,65 грн.;

- рахунок-фактура № 14 від 14.12.2009 р. на суму 20999,64 грн.;

- Договір № 18/11/01 від 18.11.2009 р. на суму 128280,00 грн.;

- Договір № 25/01/01 від 25.01.2010 р. на суму 14286,00 грн.;

- Договір № 28/01/01 від 28.01.2010 р. на суму 23820,00 грн.;

- податкова накладна № 8 від 02.02.2010 р. на суму 23820,00 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000008 від 02.02.2010 р. на суму 23820,00 грн.

Незважаючи на неодноразові судові запити до ОВС ГУБОЗ МВС України, а також на ухвалу суду від 04.05.2012р., від 12.06.2012 р. про витребування доказів, вилучені у позивача первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Технолоджігруп»згідно протоколу виїмки від 04.02.2010 р. суду надані не були.

За таких обставин, суд вирішує спір на підставі, наявних у справі документів, наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Таким чином, подальший аналіз взаємовідносин між ТОВ «Рудекс»та ТОВ «Технолоджігруп»здійснюється судом на підставі: Акту перевірки, протоколу виїмки від 04.02.2010 р., наданих позивачем банківських виписок, а також документів на підтвердження використання, придбаних у ТОВ «Технолоджігруп»товарів у власній господарській діяльності.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.01.2012 р. видами діяльності позивача є: монтаж систем пожежної та охоронної сигналізації, монтаж антен, діяльність у сфері інжинірингу, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна торгівлі в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, інші види оптової торгівлі.

Як зазначає позивач та вбачається з протоколу виїмки від 04.02.2010 р., 18.11.2009 року між ТОВ «Рудекс»та ТОВ «Технолоджігруп»було укладено договір № 18/11/01 про придбання кондиціонеру дахового з газовим підігрівом ».

З наданих позивачем банківських виписок від 24.12.2009р., 17.12.2009р., 08.12.2009р. вбачається, що загальна сума, сплачених позивачем на рахунок відповідача коштів за придбання кондиціонеру дахового з газовим підігрівом »модель SKKB-A300NM33E згідно умов зазначеного договору складає 128 280,00 грн.

З протоколу виїмки вбачається, що на виконання умов договору від 18.11.2009 р. ТОВ «Технолоджігруп»позивачу було виписано податкову накладну № 6 від 25.11.2009 р. на суму 128 280,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 6 від 20.11.2009 року та, проведення оплати по договору підтверджується банківськими виписками від 24.12.2009р., 17.12.2009р., 08.12.2009р.

В подальшому, як підтверджується матеріалами справи, на підставі рахунку-фактури № СФ-0000634 цей товар було поставлено позивачем ТОВ ВФ «Квазар Медесан ЛТД», що підтверджується видатковою накладною № РН-0000015 від 20.11.2009р. та податковою накладною № 117 від 20.11.2009р. на загальну суму 129 240,00 (сто двадцять дев'ять тисяч двісті сорок) гривень. Отримання товару також підтверджується довіреністю № 12 від 20.11.2009р. Факт проведення оплати за поставлений товар підтверджується банківськими виписками від 24.12.2009р. та від 08.12.2009р.

В подальшому, як вбачається з протоколу виїмки від 04.02.2010 р. та з банківських виписок від 29.01.2010 р. та від 02.02.2010 р., на підставі рахунку-фактури від 14.12.2009 р. № 14 ТОВ «Технолоджігруп»було поставлено ТОВ «Рудекс»товар - датчик перегріву Goodman В13709-14, 4 шт., датчик перегріву Goodman В13701 -65 6 шт., датчик перегріву Goodman В13701-04, 2 шт., вентилятор Goodman В 185905-05 1-шт., плата Goodman PCDAM104S, 2 шт., плата Goodman В1809922, 4-шт., трансформатор Goodman B1 1416-64 2-шт., двигун Goodman В13400522 1-шт., розжиг Goodman В14010-14 2-шт., датчик Goodman В11726-06 2 шт., газовий клапан Goodman В12826-25, 2 шт. Всього придбано товару на загальну суму 20 999 (двадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 64 коп.

На підтвердження поставки товару складено видаткову накладну № 16 від 14.12.2009р. та податкову накладну № 17 від 14.12.2009р.

Факт проведення оплати підтверджується банківськими виписками від 29.01.2010р., 02.02.2010р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в подальшому зазначений товар було поставлено:

- ТзОВ «Торгова мережа «Фаворит»на підставі рахунку-фактури № СФ-0000643 від 15.12.2009р. (датчик перегріву Goodman B13709-14, 3 шт., датчик перегріву Goodman В13701 -65, 3 шт., датчик перегріву Goodman В13701-04, 2 шт., на суму 1017 грн.), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000020 від 29.12.2009р., податковою накладною № 131 від 28.12.2009р. та довіреністю серії ЯОЮ № 722995 від 28.12.2009р. Факт оплати підтверджується банківською випискою від 28 грудня 2009 року.

- ТОВ «Ідекс-Продакшн»на підставі рахунку-фактури № СФ-0000645 від 16.12.2009р. (товар: вентилятор Goodman В 185905-05, 1 шт., плата Goodman PCDAM104S, 2 шт., плата Goodman В1809922, 4 шт., трансформатор Goodman B11416-64, 2 шт., двигун Goodman В13400-522, 1 шт., розжиг Goodman В14010-14, 2 шт., датчик Goodman B1 1726-06, 2 шт., газовий клапан Goodman В12826-25, 2 шт., датчик перегріву Goodman В13701-65, 3 шт. на загальну суму 20 546,76 грн.) Поставка товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000019 від 16.12.2009р., податковою накладною № 126 від 16.12.2009р. та довіреністю № О-Дов/09-000279 від 16.12.2009р. Факт оплати підтверджується банківськими виписками від 17.12.2009р.

- ТОВ «Наш Парус»на підставі рахунку-фактури № СФ-0000640 від 09.12.2009р. (товар: датчик перегріву Goodman В13709-14 1- шт.), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000017 від 14.12.2009р., податковою накладною № 124 від 11.12.2009р. та довіреністю № 197 від 11.12.2009р., на загальну суму 153 грн. Факт оплати підтверджується банківською випискою від 17.12.2009р.

25.01.2010 р. між ТОВ «Рудекс»та ТОВ «Технолоджігруп»було укладено договір № 25/01/01 на поставку товару а саме: датчик розрядження Goodman В 13701-26, двигун вибросу продуктів паління B18590505S, двигун вентилятора В 13400-502, вентилятор продувки пічки Goodman В185905-05, двигун мод В 13400-502 - 1 шт. Всього товару поставлено на загальну суму 14 286 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень.

Поставка товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000006 від 25.01.2010р. та податковою накладною № 6 від 25.01.2010р.

Факт оплати підтверджується банківською випискою від 02.02.2009р.

В подальшому ТОВ «Рудекс»поставило товар іншим контрагентам, а саме:

- датчик розрядження Goodman В 13701-26 було поставлено ТОВ «ВВС-ЛТД»на підставі рахунку-фактури № СФ-0000011 від 18.01.2010р. Поставка та виконання робіт з його заміни підтверджується Актом здачі-прийняття робіт № 012501 від 25.01.2010р. та податковою накладною № 6 від 20.01.2010р. на суму 290 грн. Факт оплати підтверджується банківськими виписками від 20.01.2010 року.

- двигун вибросу продуктів паління B18590505S було поставлено ТОВ «Васт Транс»на підставі рахунку-фактури № СФ-0000010 від 18.01.2010р. на суму 3360 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт № 012701 від 27.01.2010р. та податковою накладною № 9 від 27.01.2010р. Факт оплати підтверджується банківською випискою від 27.01.2010 року.

- двигун вентилятора В 13400-502 було поставлено ТОВ «Пивной клуб «Партизан»на підставі рахунку-фактури № СФ-0000012 від 25.01.2010р. на суму 3880 грн., що підтверджується Актом № 030301 від 03.03.2010р. та податковою накладною № 20 від 01.03.2010р. Факт оплати підтверджується банківською випискою від 08.12.2009р.

- вентилятор продувки пічки Goodman В185905-05 було поставлено ЗАТ «Трипільський Пакувальний Комбінат»на підставі рахунку-фактури № СФ-0000014 від 27.01.2010р. на суму 5770 грн., що підтверджується Актом № 012904 від 29.01.2010р. та податковою накладною № 11 від 28.01.2010р. Факт оплати підтверджується банківськими виписками від 28.01.2010 року.

28.01.2010 року між ТОВ «Рудекс»та ТОВ «Технолоджігруп»було укладено договір № 28/01/01 на поставку товару - термостат PRO Tech 615-4 шт., двигун вибросу продуктів паління B18590505S - 1 шт., піч газова GMP -2 шт., термостат TSTATG1100 - 12 шт., термостат TSTATG2200C-1 шт. на загальну суму 33 372 (тридцять три тисячі триста сімдесят дві) гривні, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000008 від 02.02.2010р. та податковою накладною № 8 від 02.02.2010р., а також видатковою накладною № РН-0000014 від 26 лютого 2009р. та податковою накладною № 15 від 26.02.2010р. Факт оплати підтверджується банківськими виписками від 26.02.2010р., 02.02.2010р., 26.03.2010р.

В подальшому ТОВ «Рудекс»поставило цей товар іншим контрагентам, а саме:

- ПП «Фірма ТЕД»було поставлено на підставі рахунку-фактури № СФ-0000025 від 19.02.2010р. двигун вибросу продуктів паління B18590505S - 1 шт., термостат PRO Tech 615 - 4 шт., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000003 від 26.02.2010р., податковою накладною № 19 від 26.02.2010р. та довіреністю № 10 від 28.02.2010р., на суму 9930 грн.; а також товар на підставі рахунку-фактури № СФ-0000009 від 12.01.2010р. піч газова GMP -2 шт., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 17.02.2010р. та податковою накладною № 13 від 02.02.2010р., а також довіреністю № 06 від 17.02.2010р., на суму 27 200 грн. Факт оплати підтверджується банківськими виписками від 26.02.2010р., 02.02.2010р.

- ЗАТ «СОЛДІ І КО»було поставлено товар на підставі рахунку-фактури № СФ-00000016 від 27.01.2010р. термостат TSTATG1100 - 12 шт., термостат TSTATG2200C-1 шт., що підтверджується Актом № 021001 від 10.02.2010р. та податковою накладною № 12 від 01.02.2010р. на суму 11 870 грн. Факт оплати підтверджується банківською випискою від 01.02.2010 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2010 року між ТОВ «Рудекс»та ТОВ «Технолоджігруп»було укладено договір № 24/03/01, згідно якого ТОВ «Технолоджігруп»зобов'язувалось виконати роботи по очищенню повітряходів системи опалювання, кондиціонування і вентиляції в конференц-залах і допоміжних приміщеннях другого поверху павільйону № 2 ЗАТ «Центр агропромислових технологій». Загальна вартість виконаних робіт складає 256 472 (двісті п'ятдесят шість чотириста сімдесят дві) гривні 70 коп.

На виконання договору Сторонами було підписано Акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000007 від 31.03.2010 року.

Підтвердженням виконання робіт на суму 256 472 (двісті п'ятдесят шість чотириста сімдесят дві) гривні 70 коп. є також податкова накладна № 28 від 26.03.2010р. та податкова накладна № 29 від 31.03.2010р.

Факт оплати за цим договором підтверджують банківські виписки від 26.03.2010р. та 15.07.2010р.

В свою чергу, ТОВ «Рудекс»було укладено договір № 25/03/10 від 25.03.2010р. з ЗАТ «Центр агропромислових технологій»на проведення робіт по очищенню повітряходів системи опалювання, кондиціонування і вентиляції в конференц-залах і допоміжних приміщеннях другого поверху павільйону № 2 ЗАТ «Центр агропромислових технологій». На підтвердження виконання робіт по договору Сторонами було підписано Акт № 033104 від 31.03.2010р. та податкову накладну № 27 від 25.03.2010р. Факт проведення оплати підтверджується банківською випискою від 25.03.2010 року.

28 квітня 2010 року ТОВ «Технолоджігруп»на підставі рахунку-фактури № 0000000038 поставило ТОВ «Рудекс»товар, а саме: магнітний пускатель ПМЛ-210004В - 4 шт., плата Goodman В1809921 - 1 шт., плата Goodman В1809922 - 1 шт., двигун В 32330-05 - 1 шт., реле 14S22H24V - 1 шт., всього товару на загальну суму 5706 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000039 від 28.04.2010р. та податковою накладною № 43 від 28.04.2010р. Факт оплати підтверджується банківськими виписками від 19.07.2010р. та 15.07.2010р.

В подальшому цей товар було поставлено ТОВ «ВВС-ЛТД»згідно рахунку-фактури № СФ-0000049 від 13.04.2010р., що підтверджується Актом № 042901 від 29.04.2010р. та податковою накладною № 36 від 22.04.2010р. на суму 6835 грн. Факт проведення оплати підтверджується банківською випискою від 22.04.2010 року.

Вартість вказаних товарів, отриманих від ТОВ «Технолоджігруп»була включена позивачем до складу валових витрат підприємства та віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 76 519,39 грн.

Актом перевірки також встановлена відсутність дебіторської та кредиторської заборгованості по взаємовідносинах між ТОВ «Рудекс»та ТОВ «Технолоджігруп».

З вищенаведеного вбачається, що договори, укладені з ТОВ «Технолоджігруп»були укладені позивачем в межах здійснення звичайної для нього діяльності та з метою використання у власній господарській діяльності.

Згідно видаткових накладних, актів виконаних робіт та видаткових накладних, складених між позивачем та вищепереліченими контрагентами, загальна вартість товарів (робіт), переданих позивачем на користь своїх замовників (покупців) включала в себе також суму податку на додану вартість.

Таким чином, дослідивши первинні документи та документи бухгалтерської звітності ТОВ «Рудекс», судом встановлено фактичне отримання продукції (та послуг) позивачем та подальше використання отриманої продукції (послуг) у власній господарській діяльності при здійснення оподатковуваних операцій, направлених на отримання прибутку.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Технолоджігруп»є реальними, були укладені позивачем в межах здійснення звичайної для нього діяльності та підтверджуються необхідними документами, а роботи (послуги), що придбавалися позивачем у ТОВ «Технолоджігруп», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -2362425)».

Отже, вирішуючи питання про реальність отримання позивачем товарів та послуг, а також придбання таких товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності суд приходить до висновку, що досліджені судом докази підтверджують подальше відчуження позивачем товарів, придбаних у ТОВ «Техгнолоджігруп», що спростовує висновки відповідача про те, що перерахування позивачем коштів відбувалось без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету України, тобто до створення безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Технолоджігруп».

Крім того, суд бере до уваги те, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Технолоджігруп»було зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100252607 від 02.11.2009 року, виданого ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, а отже мав право на складання податкових накладних (а.с. 220).

Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво платника ПДВ - ТОВ «Технолоджігруп»було анульоване 24 січня 2011 року відповідно до рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №82/29 від 26.01.2011р. (а.с. 197), в той час як податкові накладні на користь позивача були видані протягом грудня 2009 р.- травня 2010 р. , тобто до моменту анулювання вказаного свідоцтва.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані контрагентом позивача - ТОВ «Технолоджігруп»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ..

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам чинного законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Доказів невідповідності податкових накладних, вилучених згідно протоколу виїмки від 04.02.2010 р., відповідачем в силу положень ч. ч. 2 ст. 71 КАС України, суду не надано.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та формування валових витрат, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ «Технолоджігруп»зареєстрована як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 147-148).

Як вбачається з вказаної довідки, контрагент позивача -ТОВ «Технолоджігруп»на момент проведення господарських операцій не був ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Враховуючи те, що поставка товарів підтверджена дослідженими в судовому засіданні податковими, платіжними та іншими первинними документами, враховуючи доведеність подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про те, що формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за спірними операціями було здійснено відповідно до вимог Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2010р. у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1, який займав посаду директора та засновника ТОВ «Технолоджігруп», необхідно зазначити наступне.

Частиною 4 ст. 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з вище зазначеного вироку, гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч.2, ст. 358 ч. 2 КК України, що полягало у реєстрації ТОВ «Технолоджігруп»на своє ім'я за винагороду без наміру здійснення господарської діяльності.

Зі змісту ч.4 ст.72 КАС України вбачається, що вирок суду встановлює лише факт вчинення діяння, шляхом підписання документів, які надають право на реєстрацію юридичної особи без наміру здійснювати господарську діяльність, і саме ці факти не підлягають доказуванню.

Суд приймає до уваги вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2010р. в частині діяння гр. ОСОБА_1 щодо реєстрації на своє ім'я ТОВ «Технолоджігруп»»за винагороду без наміру здійснення господарської діяльності.

Проте вищеназваний вирок не стосується діяльності ОСОБА_1, що була б пов'язана із господарськими операціями між ТОВ «Рудекс»та ТОВ «Технолоджігруп», описова частина вироку взагалі не містить жодних посилань на будь-які господарські операції з контрагентами ТОВ «Технолоджігруп».

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В той же час, з вироку не вбачається, що гр. ОСОБА_1 укладались фіктивні господарські угоди з ТОВ «Рудекс»(з метою суперечною інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо), підроблялись первинні документи по взаємовідносинам з позивачем або що товари, роботи (послуги) від ТОВ «Технолоджігруп»позивачу фактично не передавались.

У зазначеному вироку суду не встановлено, що за спірними операціями діяльність позивача або ТОВ «Технолоджігруп»була узгоджена між ними та спрямована на ухилення від сплати податків або приховування об'єктів оподаткування.

Суд зазначає, що предметом доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат з податку на прибуток, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат .

Зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій , що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Прикладами подібного підходу є постанови Верховного Суду України від 24 березня 2009 року, від 1 вересня 2009 року, від 8 вересня 2009 року.

Відтак, предметом дослідження у даній справі є перш за все обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У той же час, встановлення вироком суду факту того, що гр. ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Технолоджігруп»та передав установчі документи підприємства іншим невстановленим особам саме по собі не означає, що господарські операції з поставки, товарів (робіт, послуг) за участю такого підприємства не відбувались, товари не фактично не передавались, а первинні документи не виписувались.

Податковим органом не доведено, що розглядувані господарські операції є фіктивними чи безтоварними, зокрема, не надано суду доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, відсутності у контрагента необхідних адміністративно-господарських можливостей , трудових ресурсів, устаткування, транспорту, тощо, необхідних для виконання господарських зобов'язань, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій , відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

Напроти, факт виконання зобов'язань за спірними правочинами з поставки товарів та надання послуг між позивачем та ТОВ «Технолоджігруп», як встановлено судом вище, підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а поставлені товари вподальшому використовувались позивачем в межах власної господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку. Як зазначено вище, на час вчинення господарських операцій сторони цих правочинів були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та являлися платниками податку на додану вартість.

Таким чином, висновки податкового органу про безтоварність оподатковуваної угоди зроблені на підставі необгрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано доказів, належних для визнання зазначених правочинів нікчемними.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти України").

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Крім того, суд зазначає, що вирок Дніпровського районного суду було винесено 18.08.2010 р., в той час операції між ТОВ «Рудекс»та ТОВ «Технолоджігруп»здійснювались у період з грудня 2009 року по травень 2010 року, тобто до постановлення судом зазначеного вироку.

Відтак, позивач не міг бути обізнаним про можливі порушення податкового законодавства, що допускались його контрагентом.

В свою чергу, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), витрати на придбання яких включається до складу валових витрат та на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01.06. 2010 року в справі № 21-573во10 судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи . Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Технолоджігруп», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Технолоджігруп», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів, укладених позивачем з ТОВ «Технолоджігруп».

Тому суд вважає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про нікчемність оподатковуваних угод та протиправно поставив під сумнів розмір валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Технолоджігруп».

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Рудекс»правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також про порушення пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є помилковим.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача та факт порушень відповідачем вимог п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, то податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27 грудня 2011 р № 0012132310 та № 0012122310 підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень - рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Рудекс»підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 27 грудня 2011 року № 0012132310 та № 0012122310.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудекс»судові витрати у розмірі 56,60 грн. (п'ятдесят шість гривень 60 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення30.07.2012
Оприлюднено17.08.2012
Номер документу25497271
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-19646/11/2670

Ухвала від 04.01.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Патратій О.В.

Постанова від 30.07.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Патратій О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні