Постанова

від 23.07.2012 по справі 5002-17/2570.1-2011 (2-8/7953-2008)

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року Справа № 5002-17/2570.1-2011 (2-8/7953-2008)

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Маслової З.Д.,

суддів Латиніна О.А.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

прокурора: 03.11.2011 р., 17.11.2011 р., 21.06.2012 р., 05.07.2012 р., 19.07.2012 р. Година Дмитро Андрійович, помічник військового прокурора Севастопольського гарнізону Військово-Морських Сил України, посвідчення № 363 від 08.12.2010 р.,

позивача: Міністерство оборони України - 03.11.2011 р., 17.11.2011 р., 21.06.2012 р., 05.07.2012 р., 19.07.2012 р. не з'явився,

позивача: Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" - 03.11.2011 р., 17.11.2011 р., 05.07.2012 р., 19.07.2012 р. Скриннікова Марина Петрівна, дов. № 609 від 08.10.2010 р., 21.06.2012 р. не з'явився,

відповідача: Сімеїзська селищна рада - 03.11.2011 р., 17.11.2011 р., 05.07.2012 р., 19.07.2012 р. Бородкін Олег Адольфович, дов. № 2153 від 22.12.2010 р.,

3-іх осіб без замостійних вимог на боці відповідача:

- 03.11.2011 р., 17.11.2011 р., 21.06.2012 р., 05.07.2012 р., 19.07.2012 р. ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_7 від 24.04.1997 р.,

- ОСОБА_6 - 03.11.2011 р., 17.11.2011 р., 21.06.2012 р., 05.07.2012 р., 19.07.2012 р. ОСОБА_7, дов. № 2696 від 06.12.2010 р.

- ОСОБА_8 03.11.2011 р., 17.11.2011 р., 21.06.2012 р., 05.07.2012 р., 19.07.2012 р. не з'явився,

- ОСОБА_1 - 03.11.2011 р., 17.11.2011 р., 21.06.2012 р. ОСОБА_11, дов. № 60 від 25.05.2009 р., 05.07.2012 р., 19.07.2012 р. не з'явився,

- Міністерство соціального захисту Автономної Республіки Крим - 03.11.2011 р., 17.11.2011 р., 21.06.2012 р., 05.07.2012 р., 19.07.2012 р. не з'явився,

- Учбово-виховне об'єднання "Сімеїзська середня загальноосвітня школа I-III ступенів дошкільний учбовий заклад" - 05.07.2012 р. директор Рафалович Віктор Павлович, довідка № 09/2-6091/582 від 21.03.2003 р., 03.11.2011 р., 17.11.2011 р., 21.06.2012 р., 19.07.2012 р. не з'явився,

- ОСОБА_14 - 03.11.2011 р., 17.11.2011 р., 21.06.2012 р., 05.07.2012 р., 19.07.2012 р. не з'явився,

- ОСОБА_15 - 03.11.2011 р., 17.11.2011 р., 21.06.2012 р., 05.07.2012 р., 19.07.2012 р. не з'явився,

- відкрите акціонерне товариство "Крименерго" - 03.11.2011 р., 17.11.2011 р., 21.06.2012 р., 05.07.2012 р., 19.07.2012 р. не з'явився,

- фізична особа - підприємець ОСОБА_20 - 05.07.2012 р., 19.07.2012 р. ОСОБА_17, дов. № 2140 від 05.07.2012 р., 17.11.2011 р. ОСОБА_18, дов. № 2157 від 12.07.2010 р., ОСОБА_19, дов. № 2561 від 11.08.2009 р., 03.11.2011 р., 21.06.2012 р. не з'явився,

- Ялтинське міське управління земельних ресурсів - 03.11.2011 р., 17.11.2011 р., 21.06.2012 р., 05.07.2012 р., 19.07.2012 р. не з'явився,

судовий експерт - 05.07.2012 р. Глибіна Ганна Миколаївна, посвідчення № 45 від 04.10.2008 р.

розглянувши апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_20 та ОСОБА_6 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І. ) від 02 вересня 2011 року у справі № 5002-17/2570.1-2011 (2-8/7953-2008)

за позовом заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27, Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, Київ 1, 01001, ЄДРПОУ 22990305)

Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" (вул. Ахмет-Хана Султана, 31,Алупка, 98676, ЄДРПОУ 08396546)

до Сімеїзської селищної ради (вул. Зоряна, б.2, смт Сімеїз, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98680, ЄДРПОУ 04367559)

3-ті особи:

ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_2)

ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_3)

ОСОБА_8 (АДРЕСА_3)

ОСОБА_1 (АДРЕСА_4)

Міністерство соціального захисту Автономної Республіки Крим (вул. Горького, 7, Сімферополь,95000)

Учбово-виховне об'єднання "Сімеїзська середня загальноосвітня школа I-III ступенів дошкільний учбовий заклад" (вул. Радянська, 11, смт Сімеїз, м. Ялта, 98680, ЄДРПОУ 26365791)

ОСОБА_14 (АДРЕСА_5, ІНН НОМЕР_4)

ОСОБА_15 (АДРЕСА_6, ІНН НОМЕР_5)

відкрите акціонерне товариство "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, Сімферополь, 95034)

фізична особа - підприємець ОСОБА_20 (АДРЕСА_7, ІНН НОМЕР_6)

Ялтинське міське управління земельних ресурсів (вул. Руданського, 7, Ялта, 98600)

військова прокуратура Військово-Морських Сил України - для відома (вул. Суворова, 27, м. Севастополь, 99011)

про визнання недійсним та скасування рішення Сімеїзської селищної ради № 7 від 19.02.1997 р.,

ВСТАНОВив:

29 липня 2008 року заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" на підставі ст.ст. 324, 393 ЦК України, ст.ст. 21, 29, 31, 34 Земельного Кодексу України 1990 року звернувся до господарського суду АРК з позовною заявою до Сімеїзської селищної ради (з урахуванням уточнень від 22.06.2009 р., 11.08.2009 р.) та просив визнання недійсним та скасувати рішення 11-ої сесії 22-ого скликання № 7 від 19.02.1997 р. „Про дозвіл Міністерству соціального захисту АР Крим на складення проекту відводу земельної ділянки під розміщення Будинку пристарілих та інвалідів на базі колишнього військового містечка № 109 Алупкінського військового клінічного санаторію в смт Сімеїз", яким анульовано повністю державний акт КМ 0000046 , виданий 07.09.1995 р. Алупкінському військовому клінічному санаторію в смт Сімеїз на земельну ділянку 2,65 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка, на якій розташоване військове містечко, відноситься до земель оборони, а тому для її вилучення потрібне погодження з Міністерством оборони України, чого дотримано не було (т.1 а.с. 2-3, 116, т.3 а.с. 1-3).

Рішенням господарського суду АР Крим від 21 вересня 2010 року у справі № 2-8/7953-2008 позовні вимоги задоволені в частині визнання недійсним рішення, в частині його скасування відмовлено (т.3 а.с. 109-114).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2011 року рішення господарського суду АРК від 21 вересня 2010 року у справі № 2-8/7953-2008 скасовано, у позові відмовлено (т.5 а.с. 116-128).

Постановою ВГСУ від 19.05.2011 р. постанова САГС від 08.02.2011 р. та рішення ГС АРК від 21.09.2010 р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду 1-ої інстанції (т.5 а.с. 212-215).

Скасовуючи попередні рішення ВГСУ виходив з того, що судами попередніх інстанцій не встановлені факти наявності чи відсутності у позивача порушеного суб'єктивного права.

Виконуючи вказівки касаційної інстанції, рішенням господарського суду АР Крим від 02 вересня 2011 року у справі № 5002-17/2570.1-2011 (2-8/7953-2008) позовні вимоги задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів того, що уповноважена особа Міністерства Оборони України надала свою згоду на вилучення всієї земельної ділянки 2,65 га, в той час як в установленому порядку Міністерством Оборони України дано згоду лише на відчуження 0,92 га (т. 6 а.с. 137-141).

В апеляційних скаргах 3-іх осіб ФОП ОСОБА_20 та ОСОБА_6 просять рішення суду скасувати у повному обсязі, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг мотивовані порушенням судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального права:

- судом не прийнято до уваги, що Міністерство оборони України наказом № 84 від 30.03.1996 р. надало згоду на передачу військового містечка № 109 Алупкінського військового санаторію в смт. Сімеїз до складу майна АРК та за актом прийому-передачі від 01.07.1996 р. передало його на баланс Міністерства соціального захисту АРК,

- судом зроблено хибний висновок, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони,

- судом не залучено до участі у справі фізичних осіб, нерухоме майно яких розташоване на спірній земельній ділянці,

- судом не встановлено в чому саме є порушення прав позивача, так як постановою КМУ від 07.02.1996 р. майно санаторію передано в управління Міністерства соціального захисту України,

- судом не застосовано строків позовної давності,

- судом не прийнято до уваги, що оскаржене рішення селищної ради є виконаним, а тому не може бути скасованим чи визнаним недійсним, так як втратило силу у зв'язку з його виконанням (т.7 а.с. 10-14, 16-27).

Ухвалою суду від 12.10.2011 р. справа була прийнята до провадження апеляційного суду.

У зв'язку з поважними причинами суддів Остапової К.А. та Заплава Л.М., їх замінено на суддів Латиніна О.А. та Градову О.Г. за розпорядженням в.о. секретаря 2-ої судової палати САГС від 03.11.2011 р.

Ухвалою суду від 17.11.2011 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової будівельно-технічної експертизи. Ухвалою суду від 11.06.2012 р. провадження у справі поновлено.

У зв'язку з відпусткою судді Градової О.Г., її замінено на суддю Євдокімова І.В за розпорядженням в.о. секретаря 2-ої судової палати САГС Котлярової О.Л. від 11.06.2012 р.

Відповідно до пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, перебіг строку вирішення спору починається спочатку.

У зв'язку з відпусткою судді Євдокімова І.В., його замінено на суддю Градову О.Г. за розпорядженням в.о. секретаря 2-ої судової палати САГС Котлярової О.Л. від 05.07.2012 р.

У судовому засіданні 23 липня 2012 року військовий прокурор проти доводів апеляційних скарг заперечував з підстав, викладених в позовній заяві, Центр, як правонаступник санаторію "Алупкінський" не може бути позбавлений своєї земельної ділянки, а права апелянтів Центром медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" не порушені, інші представники сторін та 3-тіх осіб у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином ухвалою суду від 11.06.2012 р., про причини неявки суд не сповістили, клопотань про розгляд справи у відсутність їх представників суду не заявили.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає за можливе переглянути ухвалу суду першої інстанції за відсутності представника позивача.

Розглянувши справу повторно в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради народних депутатів м. Ялта від 18.03.1992 р. № 56 на підставі інвентаризації земель і землекористування закріплено за Алупкінським центральним військовим клінічним санаторієм на території Сімеїзської селищної ради земельні ділянки, які займає санаторій , в об'ємі 2,8 га, замість 3,8 га, в тому числі:

- 1,73 га по вул. Морській в смт. Сімеїз,

- 0,92 га по вул. Васильченко в смт. Сімеїз ,

- 0,14 га -пляж в районі санаторію „Приморьє" в смт. Сімеїз (т.2 а.с. 41-42).

Пунктом 2 вказаного рішення із землекористування військового санаторію вилучено 1,0 га землі в смт. Кацівелі і віднесено земельну ділянку 1,0 га в кордони селища Кацівелі -2,8 га + 1 га = 3,8 га (т.2 а.с. 27, 41-42).

На підставі рішення 18-ої сесії 21-го скликання Сімеїзської селищної ради від 24.02.1993 р. Алупкінському військовому клінічному санаторію видано 07.09.1995 р. Державний акт серії КМ № 0000046 на право постійного користування 2,65 га землі, який зареєстровано за № 15 в Книзі записів держаків на право постійного користування землею (т.1 а.с. 5-7).

Рішенням 11-ої сесії 22-го скликання Сімеїзської селищної ради від 19 лютого 1997 року № 7 „Про дозвіл Міністерству соціального захисту АР Крим на складення проекту відводу земельної ділянки під розміщення Будинку пристарілих і інвалідів на базі колишнього військового містечка № 109 Алупкінського військового клінічного санаторію в смт Сімеїз" анульовано державний акт серії КМ № 0000046 від 7 вересня 1993 року на право постійного користування земельною ділянкою 2,65 га та дозволено Міністерству соціального захисту АР Крим складення проекту відводу земельної ділянки під розміщення Будинку пристарілих і інвалідів на базі колишнього військового містечка № 109 Алупкінського військового клінічного санаторію в смт Сімеїз. Селищна рада виходила з того, що змінився землевласник (т.1 а.с. 4-7, 105).

Відповідно до пункту 3 Статуту Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (військова частина А-1427), останній є правонаступником Алупкінського військового клінічного санаторію (т.1 а.с. 78-91).

Пунктом 1.3. Статуту встановлено, що Алупкінський центральний військовий клінічний санаторій є закладом фтизіатричного профілю та підпорядкований Головному військово-медичному Управлінню Міністерства Оборони України.

Відповідно до Директиви Міністра Оборони України № 322/1/10 від 16.10.2007 р. з 30.12.2007 р. правонаступником Алупкінського центрального військового санаторію є Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" (т.5 а.с. 258-261).

Постановою КМУ № 157 від 07.02.1996 р. у власність АРК передано санаторії Криму, в тому числі корпус Алупкінського військового санаторію у смт Сімеїз з метою забезпечення пріоритетного розвитку санаторно-курортної галузі на території АРК.

Постановою Уряду АРК від 09.04.1996 р. № 117 приймаючи до уваги, що корпус Алупкінського військового санаторію в смт. Сімеїз, на погляд Уряду АРК, не виконує функцій оздоровчої установи, передано його в сферу управління міністерства соціального захисту АРК -для організації Будинку престарілих та інвалідів (п.4, т.2 а.с. 22-27).

Згідно акту - огляду від 27.05.1996 р. та акту прийому-передачі від 01.07.1996 р. казармено-житлового фонду, казарменого майна, комунікацій Міністерству соціального захисту АРК в особі Некрасівського психо-неврологічного інтерната передано: спальний корпус 2-поверховий, гуртожиток, ренген-кабінет, кухня-столова, душова, склад, житловий будинок, бензосховище, спальний корпус 1-поверховий, клуб, бібліотека на земельній ділянці 0,92 га військового містечка № 109 Алупкінського військового клінічного санаторію в смт. Сімеїз (а.с. 96-102, 110 т.7).

За договором купівлі-продажу від 20.04.2004 р. Фондом майна АРК вказане вище майно 14 передано СП „Кримський благодійний реабілітаційний центр" по вул. Васильченко 13 та шляхом викупу і воно знаходиться на земельній ділянці 0,92 га. (а.с. )

30.07.2004 р. СП „Кримський благодійний реабілітаційний центр" вказане вище майно продав ФОП ОСОБА_20 1986 року народження (м. Сімферополь) і з якою Сімеїзською селищною радою 22.09.2006 р. укладено довгостроковий на 49 років договір оренди земельної ділянки площею 1,1198 га замість 0,92 га.

За актом прийому-передачі від 01.07.1996 р. на підставі наказу Міністра оборони України № 84 від 30.03.1996 р. та постанови Уряду АРК № 117 від 09.04.1996 р. Міністерству соціального захисту АР Крим передано майно Сімеїзського корпусу військового містечка № 109 Алупкінського військового клінічного санаторію в смт. Сімеїз на земельній ділянці № 2 площею 0,92 га. (т.2 а.с. 22-27, т. 7 а.с. 99, 110).

Таким чином, передане Міністерству соцзахисту АРК майно військового містечка № 109 за Державним актом серії КМ № 0000046 від 07.09.1995 р., розташоване на території Алупкінського військового клінічного санаторія в смт. Сімеїз на одній із 3-ох земельних ділянок (1,73 га, 0,92 га та 0,14 га) площею 0,92 га по АДРЕСА_7 (т.2 а.с. 41-42).

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 11 серпня 2008 року по справі №2-164-2008 в задоволенні позовних вимог фізичних осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ №0000046 від 7 вересня 1993 року відмовлено (т.1 а.с. 15-17).

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 21 січня 2009 року вказане вище рішення скасовано. Фізичним особам ОСОБА_5, ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог відмовлено (т.1 а.с. 65-66).

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 Земельного кодексу України, згідно якої підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Правові засоби і порядок використання земель оборони визначено Законом України „Про використання земель оборони" № 1345-IV від 27.11.2003 р.

Так, статтею 1 вказаного вище Закону передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Як вище зазначалося судом, спірна земельна ділянка були надана Алупкінському центральному військовому клінічному санаторію, на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ №0000046 від 7 вересня 1993 року.

Згідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Держава реалізує право власності на землю через відповідні органи державної влади.

Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Статтею 84 ЗК України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. Землі оборони є державною власністю і не можуть передаватися у комунальну власність.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України" № 1075-XIV від 21.09.1999 р. та статуту підприємства (преамбула) Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном .

Відповідно до пункту 45 „Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями", затвердженого Наказом Міністра оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Пунктом 48 вказаного вище Положення встановлено, що перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра Оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру Оборони України.

Пунктом 50 Положення передбачено, що оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Аналогічна правова позиці викладена в постанові Верховного Суду України від 24.02.2009 р. у справі № 2-1/2599-2008 (т.5 а.с. 200-205).

Міністерством Оборони України рішення про відчуження, вилучення, відмову від земельної ділянки Алупкінського військового клінічного санаторію загальною площею 2,65 га не приймалося.

Посилання апелянтів, що наказом Міністра оборони України № 84 від 30.03.1996 р. надано дозвіл на вилучення спірної земельної ділянки, є безпідставними, так як за зазначеним наказом за актом прийому-передачі від 01.07.1996 р. Некрасівському психоневрологійному інтернату передане нерухоме майно , а не земельна ділянка військового містечка № 109, у той час коли предметом спору є визнання недійсним рішення 11-ої сесії 22-ого № 7 від 19.02.1997 р. скликання Сімеїзської селищної ради, яким анульовано державний акт КМ 0000046, виданий 07.09.1995 р. Алупкінському військовому клінічному санаторію в смт Сімеїз на земельну ділянку 2,65 га . Селищна рада перевищила свої повноваження, привласнивши функції суду і анулювала в цілому державний акт санаторію КМ 0000046 від 07.09.1995 р. на 2,65 га (т.2 а.с. 41, т.6 а.с. 131).

Аналогічні обставини встановлені у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 159 від 28.05.2012 р., згідно якого спірна земельна ділянка площею 2,65 га станом на 19.02.2007 р. належала державі та перебувала на праві постійного користування у Алупкінського військового клінічного санаторію (т. 8 а.с. 57-62).

Судом встановлено, і це підтверджено в суді сторонами та 3-іми особами, що на ділянці 0,92 га відсутнє майно 3-іх осіб, воно знаходиться на іншій земельній ділянці санаторію, а в даний час Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Алупкінський" по вул. Паустовського, 3, 7, 9 (колишня вул. Морська).

Відносно земельних ділянок 3-іх осіб у справі, позовні вимоги прокурором про повернення земельних ділянок до них не заявлені.

В той же час порушені права позивача, так як Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" МОУ незаконно, в порушення Положення № 483 від 22 грудня 1997 року вилучення земельної ділянки Міністерства оборони України шляхом „анулювання" селищною радою державного акту на землю, позбавлений землекористування.

Згідно з частиною 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України за № 02-5/35 від 26 січня 2000 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Доводи апелянтів відносно спливу строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що прокуратура та позивачі були обізнані у 1997 році про прийняття селищною радою спірного рішення про „анулювання" державного акту на землю.

Крім того, що прокурор є самостійною процесуальною особою, яка виступає в інтересах Держави.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР -право на позов виникає з дня, коли особа дізналась, або могла дізнатись про порушення свого права, та ст. 261 ЦК України відсутні підстави вважати, що позовна давність сплила.

Згідно ст. 83 ЦК УРСР до спірних правовідносин позовна давність не застосовується. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 26.01.2010 р. у справі № 5020-2/166.

Підстави для призначення судом додаткової експертизи відпали.

Клопотання представника ОСОБА_6 та інших про припинення провадження у справі за ч.1 п.1 ст. 80 ГПК України відхилено, так як стосується господарської діяльності Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський".

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду 1-ої інстанції, вважає рішення суду законним, прийнятим при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Керуючись ст. 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВив:

1. Апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_20 та ОСОБА_6 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2011 року у справі № 5002-17/2570.1-2011 (2-8/7953-2008) залишити без змін.

Головуючий суддя З.Д. Маслова

Судді

О.А.Латинін

О.Г. Градова

Розсилка:

1. заступнику військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27,Севастополь,99011)

2. Міністерству оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

3. Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" (вул. Ахмет-Хана Султана, 31,Алупка,Ялта,,98676)

4. Сімеїзській селищній раді (вул. Зоряна, б.2,Сімеїз,Ялта, місто, Автономна Республіка Крим,98680)

5. ОСОБА_5 (АДРЕСА_2)

6. ОСОБА_6 (АДРЕСА_2)

7. ОСОБА_8 (АДРЕСА_3)

8. ОСОБА_1 (АДРЕСА_4)

9. Міністерству соціального захисту Автономної Республіки Крим (вул. Горького, 7, Сімферополь, 95000)

10. Учбово-виховному об'єднанню "Сімеїзська середня загальноосвітня школа I-III ступенів дошкільний учбовий заклад" (вул. Радянська, 11, Сімеїз, Ялта, 98680)

11. ОСОБА_14 АДРЕСА_5)

12. ОСОБА_15 (АДРЕСА_6

13. відкритому акціонерному товариству "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, Сімферополь, 95034)

14. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_20 (АДРЕСА_8)

15. Ялтинському міському управлінню земельних ресурсів (вул. Руданського, 7, Ялта, 98600)

16. військовій прокуратурі Військово-Морських Сил України (вул. Суворова, 27, м. Севастополь, 99011)

17. Фонду майна АРК (вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, 95000)

18. Міністерству праці та соціальної політики АРК (проспект Кірова, 13, м. Сімферополь, 95000)