Рішення

від 26.07.2012 по справі 5011-3/8819-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/8819-2012 26.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Агро»

Про стягнення 218 685,92 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Просалова О.Є. -по дов. № б/н від 20.10.2011

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Агро»про стягнення 167 699,96 грн. основного боргу, 35 164,02 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 15 821,94 грн. за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань згідно договору фінансового лізингу № 450-LD від 06.03.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/8819-2012 та призначено її до розгляду на 17.07.2012.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого на запит суду про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі, вбачається, що місцезнаходженням відповідача є : 04070, м. Київ, вул. Братська, 6, а отже, місцезнаходження відповідача є іншим ніж адреса, за якою судом направлялась ухвала від 05.07.2012 відповідачу.

Позивачем 17.07.2012 до відділу діловодства суду подано заяву до якої додано докази надіслання 02.07.2012 копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу за адресою : 04070, м. Київ, вул. Братська, 6.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/8819-2012 від 17.07.2012, в зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 05.07.2012, розгляд справи був відкладений на 26.07.2012.

Позивач в судовому засіданні 26.07.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 26.07.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 05.07.2012 та ухвали від 17.07.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 17.07.2012 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 47 та за адресою : м. Київ, вул. Братська, 6, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 17.07.2012 є юридичною адресою відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.07.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

06.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДК Агро» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 450-LD (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених відповідачем специфікацій та умов) та передати його у користування відповідачу на строк та на умовах, визначених цим договором з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

Ціна предмету лізингу, згідно додаткової угоди від 18.03.2012 до договору, становить гривневий еквівалент 211 930,90 доларів США.

Предмет лізингу означає обладнання, зазначене в додатку № 1 Специфікація до договору.

Згідно додатку № 1 (Специфікація) предметом лізингу є : автокран КС-45717К-1 (на шасі КамАз-53215, в/п 25 т., стріла 21,3 м.)

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 167 699,96 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 35 164,02 грн. та 3% річних в сумі 15 821,94 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами розділу 3 договору передача предмету лізингу оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі від 24.03.2008, підписаного та скріпленого печатками продавця, позивача та відповідача, останній прийняв предмет лізингу : автокран КС-45717К-1 (на шасі КамАз-53215, в/п 25 т., стріла 21,3 м.).

Згідно п. 1.3. договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору.

Відповідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з п. 7.1. договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.

Порядок розрахунку лізингових платежів та їх складові визначаються відповідно до наступного:

7.1.1. Перший лізинговий платіж складається із:

а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладанням цього договору;

в) відшкодування ціни предмету лізингу.

7.1.3. Періодичні лізингові платежі. Третій та кожен наступний лізинговий платіж складається із:

а) відшкодування;

б) лізингових відсотків, нарахованих на ціну предмет лізингу за вирахуванням відшкодування. Дата платежу за яким настала відсотки розраховуються на базі місяця з 30 днів та року з 360 днів починаючи з 1-го числа місяця наступного за тим, в якому відбулась передача предмета лізингу до дати фактичної сплати лізингоодержувачем ціни предмета лізингу або до останнього дня строку лізингу за відповідним рішенням лізингодавця згідно з умовами цього договору.

та наступних змінних складових:

с) ПДВ, на суму нарахованих до сплати відсотків згідно з підпунктом б) пункту 7.1.3., що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування таких відсотків за відповідний проміжок часу. Розраховану від ціни предмета лізингу. ПДВ згідно з цим підпунктом розраховується та сплачується згідно зі ст. 3.2.2. Закону України «Про податок на додану вартість»або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

Відповідно до п. 7.1.4. договору змінні складові лізингових платежів, які підлягають сплаті відповідачем згідно з п. 7.1.2., 7.1.3. договору розраховуються на кожну дату платежу та сплачуються відповідачем у складі лізингових платежів.

Згідно п. 7.3. договору в цілях податкового обліку датою нарахування лізингових платежів за виключенням відшкодування, вважається дата платежу.

Додаток № 2 (Графік сплати лізингових платежів), в редакції угоди від 14.01.2009 оформлений у вигляді таблиці, містить дати сплати платежів (колонка таблиці № 2), суми лізингових платежів (колонка таблиці № 3) та суми складових лізингових платежів (колонки таблиці № 4 та № 5).

Відповідно до п. 7.4. договору позивач письмово повідомлятиме відповідача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором за 3 (три) робочих дні до кожної чергової дати платежу.

Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну валют Національного банку України на дату повідомлення.

У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на дату платежу лізингодавець самостійно здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю в окремому повідомленні.

Коригування суми здійснюється за наступною формулою:

К = (С*КП)- (С*КДП), де

К - сума коригування

С - сума платежу, що зазначена в додатку № 2 до цього договору.

КП - Курс на дату платежу

КДП - Курс повідомлення

За виключенням очевидної помилки позивача, суми платежу, визначені позивачем, як обумовлено вище, є остаточними і обов'язковими для сторін.

Позивач звільняється від відповідальності перед відповідачем у випадку помилки у зазначених повідомленнях позивача.

Якщо відповідач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення відповідач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по оплаті щомісячних лізингових платежів повністю не виконав, тому сума загальної заборгованості по черговим лізинговим платежам, яка за обґрунтованими розрахунками позивача за період з листопада 2008 року по червень 2009 року становить 167 699,96 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів за період з листопада 2008 року по червень 2009 року у повному обсязі.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення боргу по сплаті лізингових платежів в розмірі 167 699,96 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 35 164,02 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 15 821,94 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 35 164,02 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 15 821,94 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Агро» (м. Київ, вул. Братська, 6, код ЄДРПОУ 35441954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 167 699 (сто шістдесят сім тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 96 коп. основного боргу по лізинговим платежам, 35 164 (тридцять п'ять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 02 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 15 821 (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 94 коп., 4 373 (чотири тисячі триста сімдесят три) грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 02.08.2012.

СуддяВ.В. Сівакова