Постанова

від 30.07.2012 по справі 5002-12/1414-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2012 року Справа № 5002-12/1414-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Гонтаря В.І.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача - не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя";

представник відповідача - не з'явився, науково-виробниче об'єднання "Селта" Національного наукового центру "Інститут механізації і електрифікації сільського господарства" Української Академії аграрних наук;

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 31 травня 2012 року у справі № 5002-12/1414-2012

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" (вул.Гурзуфська, 5, м.Сімферополь, 95053)

до науково-виробничого об'єднання "Селта" Національного наукового центру "Інститут механізації і електрифікації сільського господарства" Української Академії аграрних наук (вул. Київська, 76, м.Сімферополь, 95034)

про стягнення 25452,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя" звернулось до науково-виробничого об'єднання "Селта" Національного наукового центру "Інститут механізації і електрифікації сільського господарства" Української Академії аграрних наук про стягнення суми в розмірі 25452,00 грн. у зв'язку з самовільним водокористуванням, яке полягало у самовільному знятті на водоводі пломби без дозволу постачальника, що зафіксовано актом від 22 листопада 2011 року, і є порушенням п.5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України № 190 від 27.06.2008 року та п. 11.1.5 договору з водопостачання та водовідведення від 09 березня 2010 року № 19, укладеного сторонами, за якими споживач відповідає за цілісність і збереження приладів обліку та в разі самовільних дій споживач сплачує за витрати води за п. 3.3, 3.4 Правил.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів суду правомірність заявлених вимог та не надав доказів щодо їх обґрунтування.

Не погодившись з вказаним судовим актом, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На думку заявника апеляційної скарги, рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 „Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України".

Крім того, заявник стверджує, що посилання суду на відсутність відповідальності споживача у договорі за незабезпечення зберігання, порушення цілісності пломб, встановлених позивачем, є незаконними та безпідставними. Також, заявник вважає, що висновок суду про самовільне приєднання відповідача до системи центрального комунального водопостачання не відповідає обставинам справи, оскільки відповідач зірвав пломби та відновив водоспоживання, що підтверджує його самовільне користування, про що й зазначалося позивачем під час розгляду справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 липня 2012 року апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя" прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя - Борисова Ю.В, судді: Волков К.В., Гонтар В.І. та призначено розгляд справи.

У судовому засіданні, призначеному на 17 липня 2012 року, представник позивача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Представник відповідача підтримав висновки судового рішення, яке просив залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

23 липня 2012 року від науково-виробничого об'єднання "Селта" Національного наукового центру "Інститут механізації і електрифікації сільського господарства" Української Академії аграрних наук до суду апеляційної інстанції надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції та залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.

В судове засідання, призначене на 30 липня 2012 року, сторони не з'явилися. Враховуючи пояснення сторін, надані у минулих судових засіданнях, визнавши достатніми докази у справі для прийняття судового рішення, судова колегія визнала можливим розглянути скарги у відсутність представників сторін.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09 березня 2010 року Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя" та науково-виробниче об'єднання "Селта" Національного наукового центру "Інститут механізації і електрифікації сільського господарства" Української Академії аграрних наук уклали договір № 19 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків у комунальну каналізацію (а.с.12-17).

За умовами п.2.5 договору споживач приймає на себе обов'язок своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж виробника, через які споживачеві подається вода та здійснюється водовідведення, та/або які знаходяться на балансі споживача, прилади та пристрої до них.

Розділом 7 договору передбачені права та обов'язки сторін, порядок контролю та звітності сторін.

Так, відповідно до п.7.2.2 споживач зобов'язаний слідкувати за технічним станом водопровідних та каналізаційних мереж та споруджень на них, за технічним станом водозабірної арматури, а також обладнання, пристроїв та приладів до них, які знаходяться на балансі і/або території споживача, і/або якими користується споживач.

Згідно з п.7.2.18 договору відповідач несе відповідальність за належний стан мереж водопостачання та каналізації, які підключені до мереж позивача і/або іншого споживача, через які відповідачу здійснюється водопостачання і проводиться водовідведення і/або які знаходяться на балансі відповідача, і/або які використовуються відповідачем.

Пунктом 7.4.5 зазначеного договору встановлено, що виробник має право зупиняти надання послуг у разі порушення умов договору, викладених в даному договорі, у Правилах користування та інших нормативно-правових актах України, до усунення споживачем порушення, за яке виробник застосував визначену договором санкцію та оплати споживачем витрат виробника на зупинення та поновлення надання послуг за договором.

У пункті 10.1 договору зазначено, що виробник зобов'язаний, зокрема, належно здійснювати обслуговування, експлуатацію та ремонт тих водопровідних та каналізаційних мереж, за збереження та належний стан яких, згідно договору і Правил користування на нього покладається відповідальність.

Відповідно до пункту 7.2.4 споживач зобов'язаний здійснювати при обстеженні спільно з виробником зняття та фіксацію контрольних показників водолічильників споживача, перевіряти цілісність водопровідних та/або каналізаційних мереж, пристроїв, приладів, обладнання, споруд на цих мережах, запірної арматури споживача, приймати на зберігання пломби, здійснювати відбір проб стічних вод, зі складанням акту і підтвердженням підписами працівників обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 09 листопада 2011 року представниками позивача проведено обстеження системи водопостачання відповідача. В ході обстеження було виявлено виток води, який відбувався на водоводі відповідача, у зв'язку з чим було припинено водопостачання шляхом опломбування запірної арматури у закритому вигляді та встановлена пломба до усунення витоку води.

За результатами перевірки складений акт № 19 від 09 листопада 2011 року, який був підписаний споживачем та виробником (а.с. 8).

22 листопада 2011 року представники позивача провели обстеження водопровідного водоводу відповідача, в ході якого виявлено порушення водокористування, а саме пломба, яка була встановлена на запірній арматурі, була зірвана, засувка відчинена та самовільно поновлено водопостачання.

За результатами обстеження складений акт № 19 від 22 листопада 2011 року про порушення Правил користування і укладеного договору та виставлений відповідачу рахунок № 19 від 22 листопада 2011 року за послуги з водопостачання та водовідведення за пропускною здатністю труби вводу на суму у розмірі 25 452,00 грн (а.с. 9-10). З вказаного рахунку вбачається, що представник відповідача відмовився від підпису, про що у рахунку є відмітка.

Відповідач не оплатив вказаний рахунок, що протирічить умовам пункту 4.2.1 договору сторін, внаслідок чого позивач звернувся до суду з відповідними вимогами.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2012 року у справі № 5002-12/1414-2012 та задоволенню апеляційної скарги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя", виходячи з наступного.

У відповідності до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За п.7.2.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України споживач зобов'язаний слідкувати за технічним станом водопровідних та каналізаційних мереж та споруджень на них, за технічним станом водозабірної арматури, а також обладнання, пристроїв та приладів на них, які знаходяться на балансі і/або території споживача, і/або якими користується споживач.

За пунктом 5.18 Правил споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил, якими передбачено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повного перерізу протягом 24 годин за добу, а розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт зриву пломби, встановленої на водоводі відповідача працівниками позивача, тому судова колегія погоджується з доводами позову про самовільне водокористування відповідачем і його обов'язок сплатити за витрачену воду. Натомість, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про неналежність наданих позивачем доказів та недоведеність обставин самовільного підключення відповідача до водопровідної мережі.

З аналізу умов, викладених у п.п.8.3, 11.1.5 договору сторін № 19 від 09 березня 2010 року вбачається, що відповідач зобов'язаний слідкувати та належним станом пломб та несе відповідальність у разі порушення їх цілісності або збереження.

З матеріалів справи вбачається, що 09 листопада 2011 року позивач в акті про опломбування та припинення подачі води зазначив про наслідки самовільного поновлення водопостачання (а.с.8), а 22 листопада позивач знов опломбував запірну арматуру та припинив самовільне отримання послуг відповідачем.

Заперечення відповідача стосовно відсутності доказів самовільного приєднання до мереж водопостачання судова колегія вважає безпідставними, оскільки, згідно пункту 3.2. Правил користування водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними . Актом № 19 від 22 листопада 2011 року підтверджений той факт, що відповідач самостійно відновив водоспоживання, що є підставою вважати дії відповідача самовільним водокористуванням.

Щодо посилань відповідача про неналежність акту № 19 від 22 листопада 2011 року як доказу у справі, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Умовами договору № 19, а саме п.7.4.4, передбачено, що при виявленні представником виробника порушень умов договору та/або діючого законодавства складається акт. Акт підписується представниками виробника та споживача. У разі якщо споживач не підпише акт, акт підписується представниками виробника та робиться відповідний запис про відмову у підписанні акту споживачем. Крім того, п.7.4.4 прямо передбачено, що оформлений вказаним способом акт є обов'язковим для виконання, а також є підставою для розрахунку за водокористування відповідно до пункту 3 Правил користування.

З акту № 19 від 22 листопада 2011 року вбачається, що він отриманий ОСОБА_3 для передання керівництву, що є підставою вважати вказаний акт складеним належним чином. Доводи відповідача, що ОСОБА_3 у списках співробітників не перебуває, судовою колегією відхиляються, оскільки зі змісту наданої відповідачем довідки № 85 від 25 травня 2012 року вбачається лише відсутність такого робітника в НПО „Селта" на день видачі довідки (а.с.37).

Крім того, підставою для нарахування споживачу суми до сплати є факт зриву пломби та самовільного користування водою, що узгоджується з п.7.4.4 та п.7.4 укладеного сторонами договору. Такі факти відповідачем не заперечувалися, в установленому законодавством порядку не спростовані.

З огляду на вищенаведене, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про прийняття оскарженого судового рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення і задоволення вимог скарги в повному обсязі.

Витрати, пов'язані з розглядом справи, на підставі частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.

Керуючись статтями 99, 101, статтею 103 (пункт 2), статтею 104 (частина перша пункти 1, 3), статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2012 року у справі № 5002-12/1414-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Науково-виробничого об'єднання "Селта" Національного наукового центру "Інститут механізації і електрифікації сільського господарства" Української Академії аграрних наук України (вул.Гурзуфська, 5, м.Сімферополь, 95053, п/р 26002704129002 в АТ "Райффайзен бакн Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 20671506) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя" (вул.Київська, 76, м.Сімферополь, 95034, п/р 35222002000587 в ГУ ДКСУ в АРК м.Сімферополя, МФО 824026, код ЄДРПОУ 04835931) суму за самовільне водокористування в розмірі 25452,00 грн ., а також судові витрати в розмірі 1609,50 грн .

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді В.І. Гонтар

К.В. Волков

Розсилка:

1. Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" (вул.Гурзуфська, 5, м.Сімферополь, 95053)

2. Науково-виробниче об'єднання "Селта" Національного наукового центру "Інститут механізації і електрифікації сільського господарства" Української Академії аграрних наук (вул.Київська, 76, м.Сімферополь, 95034)