Рішення

від 19.07.2012 по справі 5011-20/5309-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-20/5309-2012 19.07.12

За позовомФізичної особи -підприємця Подгорнова Сергія Максимовича До Товариства з обмеженою відповідальністю «Яріс-будторг-сервіс» Прозахист авторських прав та відшкодування шкоди

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Подгорнов С.М. -спд.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Подгорнов Сергій Максимович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс-Будторг-Сервіс" про стягнення 32820 грн. компенсації за матеріальну шкоду, заборону відповідачу здійснювати продаж книги "ІНФОРМАЦІЯ_1. Самодиагностика на основе осмотра лица и тела", укладач ОСОБА_1, вилучення у відповідача всіх примірників книги "ІНФОРМАЦІЯ_1. Самодиагностика на основе осмотра лица и тела", укладач ОСОБА_1, зобов"язання відповідача надати інформацію про третіх осіб, заподіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників книги "ІНФОРМАЦІЯ_1. Самодиагностика на основе осмотра лица и тела", укладач ОСОБА_1 а саме: договори та накладні на поставку контрафактної книги до відповідача; договори та накладні на продаж контрафактної книги відповідача іншим покупцям.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Відповідно до угоди, укладеної 17.12.2007 р. позивачем з Компанією gn Languages Press", позивач набув виключні права на переклад, видання російською мовою та продаж перекладу твору ІНФОРМАЦІЯ_1", автор ОСОБА_1 у всьому світі. Здійснений позивачем переклад на російську мову зазначеного твору був опублікований позивачем під назвою "Искусство диагностики по лицу и телу". Позивач виявив у магазинах Києва ТОВ "Книжкова мережа"факт продажу книги "ІНФОРМАЦІЯ_1" автора ОСОБА_1, в якій є зазначення, що дане видання є авторизованим перекладом книги "ІНФОРМАЦІЯ_1". Позивач стверджує, що головним розповсюджувачем спірної книги в Україні є ТОВ "Яріс-будторг-сервіс"(відповідач).

Таким чином, розповсюдження книги "ІНФОРМАЦІЯ_1" було здійснено відповідачем в період дії виключних прав позивача. На думку позивача, вказані дії відповідача є порушенням його авторських прав, знижують рівень попиту та продажу його книги, а рівно позивач не отримує відповідний прибуток, що дає йому підстави вимагати захисту своїх авторських прав у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі № 5011-20/5309-2012, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 16.05.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 р., на підставі ст.ст. 20, 86 Господарського процесуального кодексу України, задоволено самовідвід судді Палія В.В., справу № 5011-20/5309-2012 передано керівнику апарату суду для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

За розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 27.04.2012 р. № 04-1/355, у зв'язку із задоволенням самовідводу судді Палія В.В. відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 р. по справі № 5011-20/5309-2012 був призначений повторний автоматичний розподіл даної справи.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу № 5011-20/5309-2012 передано на розгляд судді Борисенко І.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2012 р., на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 5011-20/5309-2012 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29.05.2012.

29.05.2012р. суд направив запит до державної митної служби України з метою одержання інформації про книжки

1. "ІНФОРМАЦІЯ_1", составитель ОСОБА_1; пер. С англ.. -М.: АСТ, Астрель, 2008, (а саме: продавець, покупець, дату ввезення на територію України (зокрема ТОВ "Яріс-будторг-сервіс") за період 2008-2012 року та кількість ввезених книжок).

2. "ІНФОРМАЦІЯ_1", составитель ОСОБА_1; пер. С англ.. -М.: АСТ, Астрель, 2009, (а саме: продавець, покупець, дату ввезення на територію України (зокрема ТОВ "Яріс-будторг-сервіс") за період 2008-2012 року та кількість ввезених книжок).

У відповіді Державна митна служба України надала інформацію щодо митного оформлення введення на митну територію України друкованої продукції «ІНФОРМАЦІЯ_1»(ОСОБА_1) за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 (інформація у 2008, 2010-2012 роках не виявлена).

За заявою Позивача спір вирішено у відповідності до п.3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

17.12.2007 р. між Видавництвом літератури іноземними мовами (Китайська Народна Республіка) (Правовласник) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою Подгорновим Сергієм Максимовичем (Видавець, позивач) була укладена угода, відповідно до п. 1 якої Правовласник надає Видавцю виключні права на переклад та видання творів російською мовою на період в 5 років з 17.12.2007 р. по 16.12.2012 р. та продаж творів російською мовою у всьому світі.

Творами, права на які передаються за цією угодою, є:

1. ІНФОРМАЦІЯ_1, by ОСОБА_1 (Твір);

2. ІНФОРМАЦІЯ_2, by ОСОБА_2 (Твори).

У пунктах 10, 11 вказаної угоди зазначено, що Правовласник запевняє Видавця, що він має право та повноваження укладати цю угоду та що у відповідності до законодавства Китаю Твори ніяким чином не будуть порушувати будь-чиїх авторських прав або будь-яких існуючих угод. Права, що надані за цією угодою, надаються тільки Видавцеві та не можуть бути передані третій стороні без письмової згоди Правовласника.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України відносяться:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформлюється авторським договором.

За наведених обставин, позивачу з 17.12.2007 р. належать виключні майнові авторські права на переклад російською мовою літературного твору ІНФОРМАЦІЯ_1", by ОСОБА_1, видання та продаж перекладу вказаного твору у всьому світі.

З матеріалів справи вбачається, що у 2009 році позивачем була видана книга "ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1/Пер. с англ. ОСОБА_3. -ОСОБА_4, 2009. -256 с.: илл. -(Традиционные практики Китая)".

Відповідно до ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Яріс-Будторг-Сервіс" в період дії виключних прав позивача здійснював розповсюдження книги "ІНФОРМАЦІЯ_1/сост. ОСОБА_1; пер. с англ. ОСОБА_5. -М.: АСТ: Астрель, 2008. -220, в т.ч. через магазин ТОВ "Книжкова мережа" за адресою: м. Київ, вул. Л. Толстого, 11/61, що підтверджується наступними доказами:

- товарним та фіскальним чеками від 10.08.2009 р. на покупку книги "ІНФОРМАЦІЯ_1" в магазині ТОВ "Книжкова мережа";

- Договором постачання №40/1від 27.02.2009 р., укладеним між ТОВ "Яріс -Будторг-Сервіс" (Постачальником) та ТОВ "Афіна -Букс"(Покупець;

- Договором постачання №76 від 14.05.2009 р., укладеним між ТОВ "Афіна-Букс" (Постачальником) та ТОВ "Книжкова мережа"(Покупець);

- накладною № 11958 від 14.05.2009 р. на постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Афіна-Букс" книги "ІНФОРМАЦІЯ_1 "Товариству з обмеженою відповідальністю "Книжкова мережа";

- інформацією зі стор. 222 книги "ІНФОРМАЦІЯ_1", згідно з якою книги видавничої групи "АСТ", в т.ч. і зазначену книгу, можна придбати в магазині за адресою: м. Київ, вул. Л. Толстого, 11/01.

Крім того позивач зазначає, що згідно з інформацією, яка міститься у книзі "ІНФОРМАЦІЯ_1", це видання є авторизованим перекладом книги ІНФОРМАЦІЯ_1", виданої видавництвом Foreign Languages Press, уклад. ОСОБА_1, переклад з англ. ОСОБА_5. Книга підписана до друку 26.02.2008 р.

Відповідно до вимог, встановлених ст. 426 ЦК України, використання об'єкту права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкту права інтелектуальної власності.

Статтею 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема, піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав, тобто опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" контрафактним примірником твору, фонограми, відеограми є примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Відповідно до ст. 52 цього Закону, при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 Закону, суб'єкти авторського права можуть звертатися до суду з позовом про, зокрема, заборону дії, що порушують авторське право, припинення дій, що порушують авторське право; виплату компенсацій; вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач правомірно звернувся з позовом до суду про стягнення 32820 грн. компенсації за матеріальну шкоду, заборону відповідачу здійснювати продаж книги "ІНФОРМАЦІЯ_1", укладач ОСОБА_1, вилучення у відповідача всіх примірників книги "ІНФОРМАЦІЯ_1", укладач ОСОБА_1, зобов'язання відповідача надати інформацію про третіх осіб, заподіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників книги "ІНФОРМАЦІЯ_1", укладач ОСОБА_1 а саме: договори та накладні на поставку контрафактної книги до відповідача; договори та накладні на продаж контрафактної книги відповідача іншим покупцям.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).

Частиною 1 ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності -це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать літературні та художні твори, які, в свою чергу, є об"єктами авторського права (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України).

Згідно ст. 435 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права"первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Закон України "Про авторське право і суміжні права" охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Також, у частинах 1 -3 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 Закону України, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів, переклади творів, розповсюдження творів шляхом першого продажу тощо.

Статтею 443 Цивільного кодексу України визначено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Згідно до ч. 2 ст. 31 Закону України автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Таким чином, з огляду на наведені правові норми та укладену між позивачем та Правовласником Угоду від 17.12.2007 р., суд прийшов до висновку, що з 17.12.2007 р. позивачу належать виключні майнові авторські права на переклад російською мовою літературного твору ІНФОРМАЦІЯ_1", by ОСОБА_1, видання та продаж перекладу вказаного твору у всьому світі. При цьому Угода від 17.12.2007 р. станом на час розгляду справи є чинною, оскільки протилежне не спростовується матеріалами справи.

По матеріалам справи судом встановлено факт розповсюдження відповідачем перекладу твору ІНФОРМАЦІЯ_1", by ОСОБА_1, виключні майнові авторські права на який належать позивачу, що підтверджується належними доказами, на які послався позивач у позовній заяві і які знаходяться в матеріалах справи.

Виходячи з того, що умовами Угоди від 17.12.2007 р., укладеної між позивачем та Правовласником, передбачено надання позивачеві, як одноосібному дистриб'ютору, виключних прав на переклад Твору російською мовою, його видання і продаж та враховуючи заборону передання прав іншим особам без згоди Правовласника, суд вважає, що переклад Твору, його видання та продаж, здійснені у період дії виключних авторських прав позивача, є порушенням прав останнього.

Оскільки відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності розповсюдження ним Твору, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача дозволу на розповсюдження Твору, виключні майнові авторські права на який належать позивачу, що, в свою чергу, підтверджує факт порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача.

Відповідно до п.п. а), б) ст. 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав; піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.

Згідно з п. г) ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що при вирішенні відповідних спорів, судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб"єкта авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до абз. 2 пункту 33 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1107 від 10.06.2004 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" вбачається, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Стягнення зазначеної компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу (абз. 3 пункту 33 вищенаведених Рекомедацій).

У визначенні розміру компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні (абз. 4, 5 пункту 33 вищенаведених Рекомедацій).

Отже, суд не зобов'язаний визначати розмір компенсації, яка підлягає стягненню з порушника, з огляду на розмір збитків, заподіяних таким порушенням або розмір доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права.

Позивач в обґрунтування заявленого розміру компенсації посилається на те, що він не отримує відповідний прибуток від продажу виданої ним книги "ІНФОРМАЦІЯ_1", автора ОСОБА_1, оскільки внаслідок розповсюдження відповідачем контрафактних примірників твору, до того ж в неякісному перекладі, був створений негативний образ книги "ІНФОРМАЦІЯ_1"та її автора, які недавно з'явилися на книжковому ринку, а також з огляду на розповсюдження відповідачем контрафактних примірників твору книга позивача перестає бути новинкою.

За таких умов, позивач вважає, що сума компенсації повинна становити 30 мінімальних заробітних плат, що на дату подання позову становило 32 820,00 грн.

Як передбачено статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом також враховано і ту обставину, що відповідач не є видавцем книги "ІНФОРМАЦІЯ_1", а лише здійснює її розповсюдження (продаж).

Виходячи з фактичних обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, вбачається, що відповідач здійснив розповсюдження Твору без дозволу позивача, з порушенням виключних майнових авторських прав останнього, при цьому можливості відновлення попереднього стану в спірному випадку не існує.

Основною метою і призначенням цивільно-правової відповідальності є поновлення майнового стану потерпілої особи і міри відповідальності не повинні бути спрямовані на її збагачення за рахунок порушника прав.

Визначаючи розмір компенсації до стягнення, суд виходить з того, що компенсація, яка підлягає стягненню повинна бути адекватною порушенню та розраховуватися з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

А тому суд, з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, вважає за можливе стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат, що на день прийняття рішення складає 32 820,00 грн.

Так, згідно з ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 року № 4282-VI мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01.01.2012 року становить 1094,00 грн.

Також, з огляду на доведений факт порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача, позовні вимоги про заборону відповідачу здійснювати продаж книги "ІНФОРМАЦІЯ_1/сост. ОСОБА_1; пер. с англ. ОСОБА_5. -М.: АСТ: Астрель, 2008. -220, [4]с.: ил."є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, з огляду на доведений факт порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача, та відсутність в матеріалах справи належних доказів відсутності у відповідача будь-яких інших примірників спірного твору, позовні вимоги про вилучення у відповідача всіх примірників "ІНФОРМАЦІЯ_1/сост. ОСОБА_1; пер. с англ. ОСОБА_5. -М.: АСТ: Астрель, 2008. -220, [4]с.: ил."є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що ж до вимог позивача про зобов'язання відповідача надати інформацію про третіх осіб, заподіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників книги "ІНФОРМАЦІЯ_1. Самодиагностика на основе осмотра лица и тела", укладач ОСОБА_1 а саме: договори та накладні на поставку контрафактної книги до відповідача; договори та накладні на продаж контрафактної книги відповідача іншим покупцям, то наведені вимоги розцінюються судом як клопотання позивача про витребування доказів, яке було задоволено судом в процесі підготовки справи до розгляду, а вказана інформація та докази були витребувані у відповідача ухвалою суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача в дохід державного бюджету України, оскільки позивач при подачі позовної заяви був звільнення від сплати судового збору на підставі п.10 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Яріс-Будторг-сервіс" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, кімн. 1.203, код ЄДРПОУ 35725304) здійснювати продаж книги "ІНФОРМАЦІЯ_1/сост. ОСОБА_1; пер. с англ. ОСОБА_5. -М.: АСТ: Астрель, 2008. -220, [4]с.: ил.".

Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю ""Яріс-Будторг-сервіс" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, кімн. 1.203, код ЄДРПОУ 35725304) всі примірників книги "ІНФОРМАЦІЯ_1/сост. ОСОБА_1; пер. с англ. ОСОБА_5. -М.: АСТ: Астрель, 2008. -220, [4]с.: ил.".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ""Яріс-Будторг-сервіс" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, кімн. 1.203, код ЄДРПОУ 35725304) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Подгорнова Сергія Максимовича (02225, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 32820 гривень компенсації.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яріс-Будторг-сервіс" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, кімн. 1.203, код ЄДРПОУ 35725304) 2682,50 грн. судового збору.

Накази видати відповідно до ст.. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 27.07.2012р.