Рішення

від 01.08.2012 по справі 21/070-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2012 р. Справа № 21/070-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Інвестиційна компанія «Інвестсервіс», м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Переяслав-Хмельницький завод», Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький

про стягнення 385 255,50 гривень

за участю представників:

від позивача: Андрєєв Г.В. (витяг від 26.05.2009р.),

Супрун А.М. (довіреність №20/12 від 21.05.2012р.),

від відповідача: Дьяконова О.М. (довіреність №44 від 12.07.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.06.2012р. Приватне акціонерне товариство «Інвестиційна компанія «Інвестсервіс»(далі-ПАТ «ІК «Інвестсервіс»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Переяслав-Хмельницький завод»(ПАТ «Переяслав-Хмельницький завод»/відповідач) про стягнення 385 255,50 грн., з яких:

- 150 000,00 грн. заборгованості за договором №03/09 ФД від 22.03.2011р. та 20 065,50 грн. пені;

- 200 000,00 грн. заборгованості за договором №05/11-ФД від 29.06.2011р. та 15 190,00 грн. пені.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Разом з позовною заявою позивачем було подано суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки позивачем не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, судом, у відповідності до ст. 66 ГПК України, у задоволенні зазначеної заяви позивача відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.06.2012р. порушено провадження у справі №21/070-12 та призначено справу до розгляду на 02.07.2012р.

26.06.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2012р. розгляд даної справи відкладався на 16.07.2012р.

В судових засіданнях 16.07.2012р. та 25.07.2012р. оголошувалась перерва до 25.07.2012р. та 01.08.2012р. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.03.2011р. між ПАТ «ІК «Інвестсервіс»(далі-позикодавець) та ПАТ «Переяслав-Хмельницький завод»(далі-позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги №03/03 ФД (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 3.1, 5.1 та 7.1 Договору передбачено, що позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням.

Сума допомоги становить 150 000,00 грн.

Фінансова допомога надається на термін до 01.09.2011р.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині надання відповідачу фінансової допомоги у розмірі 150 000,00 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №112 від 06.04.2011р.

Натомість, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасного повернення суми фінансової допомоги не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 150 000,00 грн. заборгованості.

Факт неповернення позивачу наданої за Договором фінансової допомоги підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»№9-071112/179 від 27.06.2012р.

З метою досудового врегулювання даного спору, 24.02.2012р. позивачем було направлено відповідачу претензію №07/12, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за Договором та вимагав її погашення.

На зазначену претензію відповідач не відповів, суму заборгованості за Договором не погасив.

Наявність 150 000,00 грн. заборгованості відповідача за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою позивача №30/12 від 02.07.2012р.

Предметом позову є, зокрема, вимога про стягнення з відповідача 150 000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги за Договором.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Поворотна фінансова допомога за своєю цивільно-правовою природою є позикою (лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 14.03.2008р. №2944/11-11).

Операції із запозичення коштів оформляється згідно із вимогами Цивільного кодексу України.

Приписами статей 1046, 1049, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 6.1, 6.2 та 5.1 Договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути одержану суму фінансової допомоги в строк, визначений п. 5.1 Договору.

Фінансова допомога повертається позичальником продукцією або грошовими коштами, починаючи з травня 2011 року в кількості і в строки згідно графіку повернення.

Фінансова допомога надається на термін до 01.09.2011р.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Посилання ж відповідача на повернення фінансової допомоги за Договором готовою продукцією, що підвереджується листами №87 від 20.12.2011р., №24 від 19.06.2012р., №13 від 16.04.2012р., №67 від 07.10.2011р. про готовність до відвантаження продукції судом не приймаються, оскільки відповідачем не надано суду ані доказів надіслання зазначених листів позивачу, ані доказів передання відповідачем та отримання позивачем продукції, зазначеної у цих листах.

Покладені ж в основу заперечень проти позову накладні на поставку відповідачем позивачу продукції за Договором:

- №РН-000002 від 14.03.2012р. на суму 322,92 грн.,

- №РН-000001 від 09.02.2012р. на суму 780,34 грн.,

- №РН-000029 від 21.12.2011р. на суму 756,50 грн.,

- №РН-000026 від 16.11.2011р. на суму 181,30 грн.,

- №РН-000025 від 08.11.2011р. на суму 61,49 грн.,

- №РН-000024 від 04.11.2011р. на суму 962,93 грн.,

- №РН-000022 від 27.10.2011р. на суму 3 778,56 грн.,

- №РН-000021 від 17.10.2011р. на суму 448,92 грн.,

- №РН-000018 від 29.09.2011р. на суму 202,75 грн.,

- №РН-000017 від 09.09.2011р. на суму 99,22 грн.,

- №РН-000015 від 23.08.2011р. на суму 110,52 грн.,

- №РН-000012 від 22.07.2011р. на суму 67,82 грн.,

- №РН-000011 від 14.07.2011р. на суму 434,88 грн.,

- №РН-000009 від 14.06.2011р. на суму 418,25 грн.,

- №РН-000006 від 12.05.2011р. на суму 327,82 грн., судом не приймається з огляду на відсутність підпису позивача на цих накладних.

Накладна ж №РН-0000005 від 10.05.2012р. на суму 1 020,96 грн., яка також покладена відповідачем в основу заперечень проти позову, судом оцінюється критично з огляду на те, що поставка товару за зазначеною накладною, як слідує з її змісту, була здійснена відповідачем на виконання умов договору №ДГ-0000001 від 22.03.2012р., який лежить поза межами даного спору.

До того ж, факт отримання як вищезазначених листів, так і готової продукції у якості повернення наданої за Договором фінансової допомоги заперечується позивачем.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач отриману за Договором фінансову допомогу не повернув, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 150 000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги за Договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача 20 065,50 грн. пені, нарахованої на 150 000,00 грн. заборгованості.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що за кожен день прострочення строку повернення допомоги позичальник додатково надає продукцію, яка дорівнює вартості пені подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості ненаданої продукції в рахунок повернення боргу.

Виходячи з системного аналізу наведеного пункту Договору, суд дійшов висновку, що за порушення позичальником (відповідачем) строків повернення фінансової допомоги, останній зобов'язується сплатити пеню у вигляді надання додаткової продукції, яка дорівнює вартості пені подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості ненаданої продукції в рахунок повернення боргу, у той час, як позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені саме у грошовій формі.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань").

Приписами статей 627, 629 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

З огляду наведеного, а також враховуючи той факт, що обов'язок відповідача по сплаті пені за порушення строків повернення фінансової допомоги саме у грошовій формі умовами Договору не передбачений, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 50 065,50 грн. пені за Договором є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, 29.05.2011р. між ПАТ «ІК «Інвестсервіс»(далі-позикодавець) та ПАТ «Переяслав-Хмельницький завод»(далі-позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги №05/11-ФД (далі-Договір 2).

Пунктами 1.1, 3.1, 5.1 та 7.1 Договору 2 передбачено, що позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням.

Сума допомоги становить 200 000,00 грн.

Фінансова допомога надається на термін до 29.12.2011р.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором 2 в частині надання відповідачу фінансової допомоги у розмірі 200 000,00 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями №256 від 30.06.2011р. на суму 50 000,00 грн., №272 від 06.07.2011р. на суму 50 000,00 грн., №278 від 08.07.2011р.

Натомість, відповідач свої обов'язки за Договором 2 в частині своєчасного повернення суми фінансової допомоги не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 200 000,00 грн. заборгованості.

Факт неповернення позивачу наданої за Договором 2 фінансової допомоги підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»№9-071112/179 від 27.06.2012р.

З метою досудового врегулювання даного спору, 04.04.2012р. позивачем було направлено відповідачу претензію №15/12, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за Договором 2 та вимагав її погашення.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, а суму заборгованості за Договором 2 не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 200 000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги за Договором 2.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Посилання ж відповідача на листи №87 від 20.12.2011р., №24 від 19.06.2012р., №13 від 16.04.2012р., №67 від 07.10.2011р. про готовність до відвантаження продукції, як на докази повернення фінансової допомоги за Договором 2 готовою продукцією судом не приймаються з вищевикладених підстав.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач отриману за Договором 2 фінансову допомогу не повернув, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 200 000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги за Договором 2 підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

До того ж, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано той факт, що ані умовами Договору, ані умовами Договору 2 не визначено особу (позикодавець чи позичальник), на яку покладено обов'язок по поставці/вивезенню продукції, яка передається в рахунок повернення фінансової допомоги.

Вимога ж позивача про стягнення з відповідача 15 190,00 грн. пені, нарахованої на 200 000,00 грн. заборгованості за Договором 2 з підстав п. 8.3 Договору 2 задоволенню не підлягає, з огляду на те, що ані п. 8.3 Договору ані іншими його положеннями обов'язок відповідача по сплаті пені за порушення строків повернення фінансової допомоги саме у грошовій формі не передбачений.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 80-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 627, 629, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Переяслав-Хмельницький завод», Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Солонці, 31, ідентифікаційний код 00378589) на користь Приватного акціонерного товариства «Інвестиційна компанія «Інвестсервіс»(04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 5, ідентифікаційний код 21629417) 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості та 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 01.08.2012р.

Суддя В.А. Ярема