Рішення

від 31.07.2012 по справі 2117-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.07.2012Справа №5002-29/2117-2012

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь,

до відповідача Поштовського житлово-комунального підприємства, Бахчисарайський район, смт. Поштове,

про стягнення 207390,96 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - Фляга А.А., представник, довіреність №1 від 03.01.2012., посвідчення №1775;

Від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Поштовського житлово-комунального підприємства про стягнення заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 207 390,96 грн., з яких 196 192,86 грн. - сума основного боргу, три процента річних у сумі 1 718,01 грн., інфляційні втрати в сумі 789,21 грн. та пеня в сумі 8 690,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 червня 2007 року між сторонами у справі був укладений договір на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків в комунальну каналізацію, згідно якого відповідачем споживались послуги з водопостачання та водовідведення. Позивачем були виставлені рахунки за спожиті відповідачем послуги, на яких стоїть підпис абонента про згоду з сумами спожитих послуг та їх обсягом. Поштовське житлово-комунальне підприємство здійснило оплату за послуги лише частково, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 196 192,86 грн, що і стало підставою для звернення Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" до суду з позовом. Крім того, позивачем заявлено до стягнення суми 3% річних, інфляційні втрати та пеня за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 липня 2012 року позов Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" прийнято до свого провадження та призначено слуханням у судовому засіданні.

Згідно наданих позивачем письмових пояснень, 23.11.2011. Господарським судом Автономної Республіки Крим порушено провадження у справі про банкрутство №5002-19/5137-2011 відносно Поштовського Житлово-комунального підприємства. 24.01.2012. у газеті «Голос України» №13 опубліковано оголошення відносно боржника Поштовського Житлово-комунального підприємства, застосовано процедуру банкрутства - розпорядження майном. Однак, оскільки сума заборгованості, що заявлена у позові виникла за період з 22.11.2011 р. по 19.01.2012 р., а також за період 21.03.2012 р. по 21.05.2012 р. тобто після дати порушення провадження у справі про банкрутство відносно відповідача, таким чином позовні вимоги про стягнення 207 390,96 грн. є поточною заборгованістю відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У судовому засіданні 31.07.2012. позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого представника до суду не забезпечив. Направлена на його адресу рекомендованою кореспонденцією ухвала, повернулась до суду з відміткою пошти: «організація не зареєстрована».

Слід зазначити, що судом був спрямований запит до електронної бази даних АРМ ЄДР для отримання даних про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідно отриманий спеціальний витяг, з якого вбачається, що Поштовське житлово-комунальне підприємство знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності з місцезнаходженням, вказаним у позовній заяві.

При цьому в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а вразі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (розділ 3 п. 3.9.1).

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

19.06.2007. між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (водоканал, виробник) та Поштовським Житлово-комунальним підприємством (абонент) був укладений договір на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію №409 (а.с. 9-14).

01 березня 2011 року сторонами укладено договір про внесення змін до договору №409 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію від 19.06.2007 (а.с.16-21).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Предметом даного договору є те, що водоканал взяв на себе зобов'язання з надання замовнику послуг з подачі води а відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію.

Відповідно пункту 2.2. договору водоканал бере на себе обов'язок забезпечити споживача питною холодною водою (ГОС2874-82) при наявності води у джерелах та здійснювати водовідведення споживача.

Пунктом 2.3.договору передбачено, що споживач приймає на себе обов'язок споживати послуги водопостачання та водовідведення у кількості не більше встановленого нормативного об'єму (ліміту). Якщо споживач фінансується з бюджету будь-якого рівня (в подальшому бюджетні організації), то споживач зобов'язаний споживати послуги у кількості не більше, ніж на суму, визначеною кошторисом на утримання споживача в частині оплати послуг по водопостачанню та водовідведенню.

При цьому споживач приймає на себе обов'язок своєчасно оплачувати наданні йому послуги по водопостачанню та водовідведенню (п.2.5. договору).

Відповідно пункту 3.1. договору виробник надає послуги по водопостачанню та водовідведенню по тарифам, встановленими (узгодженими) органами місцевого самоврядування.

Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що кінцевий розрахунок споживача за послуги по водопостачанню та водовідведенню здійснюються на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання абонентом пред'явленого водоканалом рахунку за спожиті послуги.

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» взяті на себе договірні зобов'язання виконувало у повному обсязі. Факт надання позивачем відповідачеві послуг за умовами договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт за заявлений період. На підставі чого позивач виставив Поштовському житлово-комунальному підприємству рахунки на оплату наданих послуг по водопостачанню за період з 22.12.2011. по 19.01.2012. на суму 110433,97грн. та за період з 21.03.2012. по 21.05.2012. на суму 124170,94грн. (а.с. 29-43).

Однак відповідач, порушуючи умови договору, а саме пункту 4.2.1. договору оплатив пред'явленні рахунки частково. На момент звернення із позовом до суду несплачена відповідачем сума основного боргу становить 196192,86 грн.

При цьому статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2011 за заявою кредиторів: Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим, Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим, до боржника: Поштовського Житлово-комунального підприємства, АР Крим, Бахчисарайський район, смт. Поштове порушено справу про банкрутство.

Таким чином, з приписів вищенаведеного Закону слідує, що заявлена у позові сума заборгованості відповідача в розмірі 196192,86 грн., є поточною заборгованістю, оскільки виникла за період з 22.12.2011. по 19.01.2012. і за період з 21.03.2012. по 21.05.2012. тобто після дати порушення провадження у справі про банкрутство відносно відповідача.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати послуг з подачі води та прийом стоків, наданих позивачем у спірному періоді.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору визначено, що споживач здійснює оплату вартості послуг на підставі виставлених рахунків протягом 3 банківських днів з моменту отримання. (п. 4.2.1 договору).

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував про наявність у відповідача заборгованості за послуги з подачі води в розмірі 196192,86 грн. за період з 22.12.2011. по 19.01.2012. і за період з 21.03.2012. по 21.05.2012.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача про наявність заборгованості у сумі 196192,86грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати послуг з подачі води та прийом стоків в комунальну каналізацію, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 196192,86грн.

Крім того, звертаючись з позовом до суду, Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» заявило вимоги про стягнення 8690,88грн. пені, з яких 6856,49грн. пені за період з 28.12.2011. по 25.06.2012. та 1834,39грн. пені за період з 24.04.2012. по 25.06.2012.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то воно підлягає стягненню у повному розмірі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; при цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Крім того, сторони в договорах обумовили, що по закінченню строку на оплату, вказаного в розділі 4 даного договору, споживач за кожен день прострочення сплачує виробнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу (п.11.1.1 договору).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачені штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, згідно розрахунку, позивач нарахував суму пені на кожну суму боргу окремо в межах шестимісячного строку, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, тобто у відповідності з умовами укладеного між сторонами договору та чинного законодавства, тому заявлені позовні вимоги про стягнення 8690,88грн. пені підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 1718,01грн. - 3% річних за період з 28.12.2011 по 25.06.2012. і 789,21грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції за період з грудня 2011 по червень 2012 з 28.12.11 по 25.06.12.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 1718,01грн. - 3% річних та 789,21грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 03.08.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Поштовського житлово-комунального підприємства (98420, АР Крим, Бахчисарайський район, смт. Поштове, вул. Чкалова, 11 А, п/р 26003272283305 ВАТ «ЕБСР» м. Сімферополь, МФО 324485, ЄДРПОУ 25142132) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, п/р 26002704129002 в КРД АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 20671506) 196192,86 грн. заборгованості, 789,21 грн. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 1718,01грн. три відсотки річних, 8690,88 грн. пені, 4147,82 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі