Рішення

від 26.07.2012 по справі 7/5007/757/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" липня 2012 р. Справа № 7/5007/757/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Цивінський П.В. - довіреність за вих. №689/16 від 16.02.12р.;

від відповідача: Самойло О.Ф. - директор.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Житомирського колективного підприємства по проектуванню цивільного та промислового будівництва "Житомирпроект" (м. Житомир)

про стягнення 189229,14 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 189229,14 грн. заборгованості, з яких: 181749,88 грн. - основний борг, 6736,64 грн. - пеня, 742,62 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 26.07.12р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних. Так позивач просить стягнути з відповідача 6520,88 грн. - пені та 729,88 грн. - 3% річних.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зміну підстави або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог, відмову від позову або зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідачем оплачено частину основного боргу в сумі 34749,88 грн. інші позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог представник позивача підтримав, просив задовольнити. Також представник позивача подав довідку за вих. №2785/16 від 26.07.12р. про стан заборгованості, платіжні доручення №2525 від 31.05.12р., №100 від 11.06.12р., №115 від 15.06.12р., №134 від 05.07.12р., №140 від 05.07.12р., №155 від 10.07.12р.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог позову не заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.09р. між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (позивач/постачальник) та Житомирським колективним підприємством "Житомирпроект" (відповідач/споживач) було укладено договір № 167 купівлі - продажу теплової енергії (а.с.7-10), за умовами якого позивач як постачальник зобов'язався постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (п.1 договору).

Відповідно до п.п. 4.8 договору, всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником... Споживач зобов'язаний здійснювати попередню оплату за теплову енергію перед початком опалювального сезону в розмірі місячної суми нарахувань опалювального періоду.

Згідно з п.п. 5.1 договору розрахунки по договору проводяться споживачем шляхом перерахування коштів в установлені договором строки на рахунок постачальника.

Відповідно до п.п. 5.2 договору, підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція).

Згідно з п. п. 6.3 договору купівлі-продажу теплової енергії № 167 від 01.10.09р., відповідач, як споживач, несе матеріальну відповідальність перед позивачем, як постачальником, у випадку несплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно даними позивача, станом на день подачі позову утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 181749,88 грн. (а.с.15). В послідуючому позивачем було уточнено, що до пред'явлення позову відповідачем сплачено заборгованість в сумі 15000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2525 від 31.05.12р. на суму 5000,00 грн., №100 від 11.06.12р. на суму 5000,00 грн., №115 від 15.06.12р. на суму 5000,00 грн.

Також після подачі позову до суду відповідачем сплачено заборгованість за поставлену теплову енергію 18749,88 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №134 від 05.07.12р. на суму 10000,00 грн., №140 від 05.07.12р. на суму 6749,88 грн., №155 від 10.07.12р. на суму 3000,00 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, у відповідача існує заборгованість перед позивачем, яка станом на день прийняття рішення у справі становить 147000,00 грн., що підтверджується довідкою позивача № 2785/16 від 26.07.12р. (а.с.33).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ГПК України).

Таким чином, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу в частині стягнення основного боргу лише в сумі 147000,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені та 3% річних становлять, відповідно, 6520,88 грн. та 729,88 грн. (а.с. 31-32).

Розрахунки обґрунтовані та відповідають чинному законодавству.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач вимоги позову визнав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 147000,00 грн. - основного боргу, 6520,88 грн. - пені, та 729,88 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє та припиняє провадження у справі в частині стягнення 18749,88 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житомирського колективного підприємства по проектуванню цивільного та промислового будівництва "Житомирпроект" (10014, м. Житомир, вул.Рильського, 9, ід. код 02498103)

- на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48, ід. код 35343771) - 154250,76 грн. заборгованості, з яких: 147000,00 грн. - основний борг, 6520,88 грн. - пені, та 729,88 грн. - 3% річних, а також 3460,00 грн. сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 18749,88 грн. основного боргу.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 31.07.12р.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу.