Рішення

від 24.07.2012 по справі 5011-68/7878-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/7878-2012 24.07.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування «Комфортбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-Лондон технолоджі компані» простягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Амброс М. Р., за довіреністю, від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування «Комфортбуд»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-Лондон технолоджі компані»про стягнення заборгованості у розмірі 48.000,00 грн., пені у розмірі 4.558,68 грн., 3% річних у розмірі 3.081,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6.480,00 грн., а також просило відшкодувати витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання згідно з договором про виконання проектних робіт № 0607 від 30.05.2009 та додаткової угоди № 1 про розірвання договору № 0607 від 30.05.2009, а саме порушив строк оплати робіт, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 48.000,00 грн., пеню у розмірі 4.558,68 грн., 3% річних у розмірі 3.081,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6.480,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/7878-2012 та призначено до розгляду на 02.07.2012.

Ухвалами суду від 02.07.2012 та 16.07.2012 розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази.

Через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 02.07.2012 позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 48.000,00 грн., пеню у розмірі 4552,11 грн., 3% річних у розмірі 3.077,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4.944,00 грн.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.06.2012, який надано позивачем, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-Лондон технолоджі компані»є вул. Хрещатик, 27-Б літера «А»нежиле приміщення № 1-27 у м. Києві, 01001.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвали суду було надіслано на адресу відповідача 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 27-Б літера «А»нежиле приміщення № 1-27, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві. Вказані ухвали були отримані уповноваженим представником відповідача, про що свідчать відмітки про отримання на повідомленнях про вручення поштових відправлень.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 27-Б літера «А» нежиле приміщення № 1-27), за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 15.06.2012 та ухвали про відкладення розгляду справи, а також враховуючи те, що ухвалу суду були отримані відповідачем, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.07.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 30.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування «Комфортбуд»(далі -позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТС-Лондон технолоджі компані»(далі -відповідач, замовник) було укладено договір на виконання проектних робіт № 0607 (далі -Договір), згідно з п. 1.1 якого позивач взяв на себе зобов'язання за плату виконати проектні роботи, зокрема із розробки проектно-кошторисної документації: «Капітальний ремонт існуючої будівлі загальною площею 3.479,10 мІ з перепланування під готель (3 зірки) в м. Києві по вул. Володимирській, 135 (без надбудови мансардного поверху), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити зазначені роботи.

Як визначено у п. 1.3 Договору строк виконання робіт становить 105 календарних днів з моменту набуття чинності Договору та після отримання від замовника авансового платежу та необхідних вихідних даних. Перелік робіт, вимоги щодо них, порядок виконання та строки виконання основних етапів чи видів робіт, погодження їх з замовником та отримання від замовника всіх необхідних вихідних даних, інші відомості, визначаються календарним планом виконання робіт (додаток № 3 до Договору).

Вартість виконання проектних робіт за Договором становить 352.910,00 грн. про що зазначено у п. 2.1 Договору. Відповідно до п. 2.3 Договору замовник здійснює оплату робіт відповідно до графіка фінансування (додаток № 2).

Після закінчення робіт виконавець подає замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт та проектно-кошторисну документацію у 4 друкованих примірниках (п. 4.2 Договору), а замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи протягом 3 днів з дня отримання акта приймання-передачі виконаних робіт та підписати його (п. 4.3 Договору).

Згідно з п. 8.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як визначено умовами Договору, а саме відповідно до графіка фінансування (додаток № 2 до Договору) замовник зобов'язався здійснити авансовий платіж у розмірі 80.000,00 грн. протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Договору.

Судом установлено, що відповідачем 17.08.2009 було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 71.500,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахункам позивача від 17.08.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2010 сторонами було складено акт здавання-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції № 04/02, відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв проектно-кошторисну документацію загальною вартістю 119.500,00 грн. В рахунок оплати вартості виготовленої проектно-кошторисної документації було зараховано здійснений замовником авансовий платіж у розмірі 71.500,00 грн., про що зазначено у акті № 04/02 від 26.02.2010. Залишок по оплаті за виконані роботи відповідача перед позивачем склав 48.000,00 грн.

Як установлено судом, 26.02.2010 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 (надалі - Угода), якою сторони розірвали Договір № 0607 від 30.07.2009 та погодили новий порядок проведення розрахунків за фактично виконаний обсяг робіт.

Відповідно до п. 2.1 згаданої Угоди, остання набирає чинності з моменту її підписання та діє до повного виконанння замовником, взятих на себе згідно цієї Угоди, зобов'язань.

Як передбачено ч.2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Частина третя цієї статті передбачає, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Судом установлено, що додатковою угодою № 1 від 26.02.2010, сторони розірвали Договір № 0607, що свідчить про те, що з 26.02.2010, зобов'язання за Договором № 0607 припинились (ст. 653 ЦК України). Цією ж угодою, сторони домовилися також про встановлення нових цивільних прав та обов'язків, в результаті чого виникли нові господарські зобов'язання. А тому суд дійшов висновку про те, що угода № 1 є самостійною угодою, якою сторони встановили зобов'язання щодо проведення розрахунків.

Згідно п. 1.2 та п. 1.3 додаткової угоди замовник зобов'язався оплатити вартість фактично виконаних робіт, яка склала 119.500,00 грн. протягом 10 календарних днів з моменту підписання цієї Угоди. Встановлено також і відповідальність за невиконання цього грошового зобов'язання у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 2.3 Угоди). Судом установлено, що предметом такої угоди є зобов'язання боржника сплатити грошові кошти.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативного акта, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких які йому не суперечать. Відповідно до ст 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як установлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до п. 1.2, 1.3 угоди № 1 від 26.02.2010 відповідач зобов'язався виконати грошове зобов'язанння, а саме оплатити позивачу суму 119.500,00 грн. у десятинний строк з моменту підписання угоди, тобто до 08.03.2010.

Актом № 04/02 від 26.02.2010 здавання-приймання проектної документації, до додаткової Угоди № 1 від 26.02.2010 про розірвання договору, сторони підтвердили факт передачі документації, фактичний обсяг виконаних проектних робіт та їхню вартість, зазначену в додатковій угоді. Крім того у згаданому акті сторони погодили зарахування раніше сплаченого відповідачем авансового платіжу у розмірі 71.500,00 грн. в рахунок оплати вартості документації, що згідно додаткової угоди становила 119.500,00 грн. та обумовили, що сума, яку зобов'язався сплатити відповідач становить 48.000,00 грн.

Водночас, судом встановлено, що станом на дату подачі цієї позовної заяви, відповідач не надав доказів виконання ним зобов'язань з оплати виконаних робіт, що передбачені додатковою угодою № 1 від 26.02.2010, що свідчить про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 48.000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Враховуючи порушення відповідачем строку виконання грошових зобов'язань, позивач, з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.07.2012 просить суд стягнути з відповідача також пеню у розмірі 4.552,11 грн. в межах шестимісячного строку.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане .

Як передбачено п. 2.3 додаткової угоди № 1 про розірвання Договору № 0607 від 30.07.2009, за порушення взятих на себе, згідно цієї Угоди грошових зобов'язань, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Як установлено судом, грошове зобов'язання щодо оплати грошових коштів у розмірі 48.000,00 грн. мало бути виконане відповідачем до 08.03.2010 включно.

За перерахунком суду заявлена до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 4.552,11 грн. визначена вірно виходячи з чого, суд задовольняє в цій частині позовні вимоги.

Крім того позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3.077,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4.944,00 грн. за період з 09.03.2010 по 26.04.2012.

Зазначені вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічні вимоги містяться і в ч. 1 ст. 202 ГК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

За перерахунком суду розрахунок позивача щодо 3% річних в сумі 3.077,28 грн. і інфляційних втрат в сумі 4.944,00 грн. за період з 09.03.2010 по 26.04.2012, є арифметично вірним, у зв'язку з чим зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-Лондон технолоджі компані»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 27-Б літера «А»нежиле приміщення № 1-27, код ЄДРПОУ 34479827) з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проектування «Комфортбуд»(79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, 186, код ЄДРПОУ 34259862) суму заборгованості у розмірі 48.000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4.552 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 11 коп., 3 % річних у розмірі 3.077 (три тисячі сімдесят сім) грн. 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 4.944 (чотири тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.07.2012.

Суддя Ониськів О.М.