Рішення

від 30.07.2012 по справі 5011-68/3953-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/3953-2012 30.07.12

За позовомФізичної особи-підприємця Лесика Сергія Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна» простягнення заборгованості, Судді: Ониськів О.М. Капцова Т.П. Куркотова Є.Б. Представники сторін:

від позивача: не з'явився, від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Лесик Сергій Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»про стягнення заборгованості за договором про транспортне обслуговування № 037/03/09 LT від 26.03.2009 у розмірі 9.580,80 грн., пені у розмірі 1.916,16 грн., 3% річних у розмірі 696,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1.806,30 грн. та просив відшкодувати витрати по оплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог Договору № 037/03/09 LT від 26.03.2009 відповідач не виконав своє зобов'язання з оплати наданих послуг в повному обсязі, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути з відповідача заборгованість, пеню, 3% річних та інфляційні втрати в судовому порядку.

Ухвалою суду від 30.03.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/3953-2012 та призначено до розгляду на 17.04.2012.

У судове засідання призначене на 17.04.2012 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 30.03.2012 року не виконали.

У судові засідання призначені на 26.04.2012 та 14.05.2012 з'явився лише представник позивача.

Представник відповідача в засідання призначені на 26.04.2012 та 14.05.2012 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Ухвалою суду від 24.05.2012 розгляд справи було відкладено на 28.05.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2012 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-68/3953-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.05.2012 справу № 5011-68/3953-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), Капцова Т.П. та Куркотова Є.Б.

Ухвалою колегії суддів від 28.05.2012 справу № 5011-68/3953-2012 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.06.2012.

Ухвалою суду від 19.06.2012 розгляд справи було відкладено на 09.07.2012 в зв'язку з неявкою представників сторін та необхідністю витребувати додаткові докази.

Ухвалою суду від 09.07.2012 розгляд справи було відкладено на 30.07.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази.

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.04.2012, який надано позивачем, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»є вул. Сокальська, 4 у м. Києві, 04074.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду від 30.03.2012 було надіслано на адресу відповідача 04074, м. Київ, вул. Сокальська, 4, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, проте вказана ухвала була повернута поштовим відділенням зв'язку із зазначенням причини повернення -за не розшуком.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: (04074, м. Київ, вул. Сокальська, 4), за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 30.03.2012 та ухвали про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 30.07.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, фізична особа-підприємець Лесик Сергій Іванович (далі -позивач, перевізник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»(далі -відповідач, експедитор) 26.03.2009 уклали договір на транспортне обслуговування № 037/03/09 LT (далі -Договір), за умовами якого позивач зобов'язався здійснювати перевезення вантажів, наданих відповідачем, а відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги в порядку та на умовах викладених у Договорі.

Як визначено умовами Договору конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника - зазначаються в заявках на перевезення, які є невід'ємними частинами Договору і надаються експедитором перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень. Заявка-замовлення на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками перевізника і експедитора.

Обов'язки експедитора визначені у п. 2.1 Договору де зазначено, що останній зобов'язався повідомляти перевізника про необхідність перевезення вантажів не пізніше як за 2 (два) дні до бажаної дати здійснення перевезення. Повідомлення здійснюється шляхом надання перевізнику заявки, в якій зазначаються всі необхідні для перевезення відомості. Сторони не мають права змінювати будь-який пункт заявки без взаємного письмового узгодження. Крім того у відповідності до п.п. 2.1.4 Договору експедитор зобов'язався оплачувати вартість транспортних послуг, які зазначені у заявці на перевезення вантажу.

За умовами п. 2.2 Договору перевізник зобов'язався надавати в узгоджені з експедитором строки (згідно з заявкою) під завантаження транспортний засіб в технічно справному стані, який відповідає всім вимогам країн, де здійснюється завантаження вантажу, розвантаження вантажу, а також країн транзиту, Забезпечувати наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезень та наявність СМR-страхування та протягом строку дії даного Договору здійснювати перевезення вантажів, наданих експедитором згідно умов, викладених в заявках.

Відповідно до положень п.п. 2.2.9 Договору вважається, що перевізник виконав свої зобов'язання по перевезенню вантажу належним чином з моменту передання вантажу вантажоотримувачу і отримання свого екземпляру СМR або товарно-транспортної накладної без зауважень вантажоотримувача.

Згідно з п. 3.2 Договору вартість послуг перевізника, що відповідають конкретному перевезенню вказується у заявці.

Умови розрахунків між сторонами визначені у розділі 4 Договору де зазначено, що оплата вартості послуг перевізника, що надаються ним за даним Договором здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок перевізника, якщо інше не обумовлено в заявці. Оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів - рахунку перевізника, виставленого згідно умов даного Договору, акту виконаних робіт та оригіналу СМR.

Відповідно до п. 4.3 Договору оплата здійснюється через 7-10 днів після отримання оригіналів документів, вказаних в п. 4.2 Договору.

Судом установлено, що відповідно до умов Договору відповідачем 26.03.2009 року було подано позивачу заявку на перевезення вантажу №500_034/09.

Згідно з умовами зазначеної заявки вартість перевезення складає 1.280 ЄВРО по курсу НБУ на день виставлення рахунку (рахунок від 15.04.2009 -ставка НБУ = 10,222 = 13.084,16 грн.)

Граничний строк оплати за надані послуги визначений Договором та заявкою становить 10 днів з моменту отримання оригіналів документів передбачених п. 4.2 Договору.

Факт надання послуг з перевезення згідно заявки №500_034/09 від 26.03.2009 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями міжнародних товарно-транспортних накладних СМR, на яких містяться печатки вантажоотримувача, що свідчать про отримання вантажу без зауважень, що передбачено п.п. 2.2.9 Договору.

Як зазначив позивач під час судових засідань на виконання умов Договору 15.04.2009 останнім було направлено на адресу відповідача передбачений п. 4.2 Договору перелік документів необхідних для проведення розрахунку. Крім того як встановлено судом, позивач 12.07.2012 повторно направив на адресу відповідача рахунок за надані послуги та акт виконаних робіт, про що свідчить опис вкладення у цінний лист з відміткою поштового відділення та фіскальний чек № 8228 від 12.07.2012. Виходячи з викладеного грошове зобов'язання щодо оплати грошових коштів у розмірі 13.084,16 грн. мало бути виконане відповідачем до 25.04.2009.

Проте оплати за надані відповідно до заявки № 500_034/09 від 26.03.2009 послуги відповідачем у повному обсязі проведено не було, про що свідчить довідка про надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача за період з 01.03.2009 по 01.08.2009, відповідно до якої відповідач перерахував позивачу грошові кошти у сумі 4.000,00 грн. відповідно до рахунку від 15.04.2009. Як зазначає позивач інших надходжень зі сторони відповідача за надані відповідно до умов Договору та заявки № 500_034/09 від 26.03.2009 послуги на розрахунковий рахунок позивача не надходило.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а саме відсутність оплати зі сторони відповідача за надані послуги у визначений Договором та заявкою 10-тиденний строк, а саме до 25.04.2009 (рахунок від 15.04.2009) позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за надані відповідно до умов Договору послуги у розмірі 9.580,80 грн. помилково розрахувавши суму, що підлягає оплаті відповідно до умов заявки № 500_034/09 по курсу НБУ на день пред'явлення позову до суду.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору по перевезенню вантажу.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Сторони досягли згоди за усіма суттєвими умовами договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийому виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України договір вважається укладеним.

Як визначено ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Стаття 919 ЦК України зазначає, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).

Судом установлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав, а саме надав відповідачу послуги з перевезення вантажу відповідно до заявки № 500_034/09 від 26.03.2009, що підтверджується матеріалами справи, проте відповідач у порушення умов Договору та заявки за надані позивачем послуги у повному обсязі не розрахувався, сплативши лише грошові кошти у сумі 4.000,00 грн., що в свою чергу свідчить про порушення відповідачем умов Договору, а також вимог ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, відповідно до яких яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства. Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою проте підлягає частковому задоволенню у розмірі 9.084,16 грн. враховуючи умови заявки № 500_034/09 від 26.03.2009, щодо визначення вартості послуг за курсом НБУ на день виставлення рахунку та часткову оплату відповідачем послуг у розмірі 4.000,00 грн.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас судом враховано, що доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі станом на день прийняття рішення у справі відповідачем суду не надано.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором позивач просить суд, крім суми основного боргу стягнути також з відповідача на свою користь пеню у розмірі 1.916,16 грн., 3% річних у розмірі 696,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1.806,30 грн. за період визначений позивачем у розрахунку.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами договору а саме п. 4.4 сторони передбачили, що у разі прострочення оплати рахунків перевізника, експедитор сплачує перевізнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього ж Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як установлено судом, грошове зобов'язання щодо оплати грошових коштів у розмірі 13.084,16 грн. мало бути виконане відповідачем до 25.04.2009 включно (відповідачем було сплачено 4.000,00 грн., сума заборгованості становить 9.084,16 грн.), а тому пеню від заборгованості у розмірі 9.084,16 грн. слід нараховувати з 26.04.2009.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1.916,16 грн. за період з 04.06.2009 по 11.02.2012.

Водночас, судом установлено, що позивач не врахував положення ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 та положення п. 6 ст. 232 ГК України, а тому враховуючи те, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців, вимога щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1.916,16 грн., підлягає частковому задоволенню, а саме з урахуванням шестимісячного обмеження періоду нарахування штрафних санкцій з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 771,03 грн. за період з 04.06.2009 по 26.10.2009.

Крім того позивач посилаючись на положення ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 696,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1.806,30 грн.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічні вимоги містяться і в ч. 1 ст. 202 ГК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Виходячи з викладеного вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме за перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 696,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1.798,66 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морі ЛДІ Україна»(04074, м. Київ, вул. Сокальська, 4, код ЄДРПОУ 32421704) на користь Фізичної особи-підприємця Лесика Сергія Івановича (44500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму заборгованості у розмірі 9.084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 16 коп., пеню у розмірі 771 (сімсот сімдесят одна) грн. 03 коп., 3 % річних у розмірі 696 (шістсот дев'яносто шість) грн. 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 1.798 (одна тисяча сімсот дев'яносто вісім) грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.419 (одна тисяча чотириста дев'ятнадцять) грн. 90 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.08.2012.

Судді: Ониськів О.М. (головуюча)

Капцова Т.П.

Куркотова Є.Б.