Постанова

від 02.08.2012 по справі 5021/345/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5021/345/12 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" серпня 2012 р.                                                           Справа № 5021/345/12              Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя  Фоміна В.О. при секретарі Бєляєвій І.І. за участю представників сторін: позивача –не з'явився, відповідача -  не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1816 С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 14.05.12р. у справі № 5021/345/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м.Київ, до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко - Пак", м.Суми, про стягнення 84178,26 грн., ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Сумської області від 14.05.2012р. (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 49427,63 грн. заборгованості по кредиту, 28356,42 грн. заборгованості по процентам, 6394,21 грн. пені, 1683,57 грн. судового збору. Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі з відстрочкою виконання рішення до 31.08.2012р., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відповідачем до суду була подана заява про визнання позовних вимог та вказано на неможливість виконання своїх зобов'язань через скрутне фінансове становище. Як зазначає відповідач, безпосередньо в судовому засіданні, представником відповідача ставилось питання можливості розстрочки (відстрочки) виконання рішення, однак суд не взяв до уваги обставин викладених представником відповідача та виніс оскаржуване рішення. Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про причини не з'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи ухвалами суду від 29.05.2012р. та від 18.06.2012р. Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду  встановила. В березні 2012р. ПАТ «Сведбанк»звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ «Міко- Пак»про стягнення 84178,26 грн. заборгованості, з яких 49427,63 грн. заборгованості по кредиту, 28356,42 грн. заборгованості по процентам, 6394,21 грн. пені за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 30.10.2007р. між АКБ «ТАС- Комерцбанк», правонаступником якого є позивач, банком, та ТОВ «Міко-Пак», клієнтом, укладено кредитний договір №27КЛД, відповідно до умов якого банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Відповідно до п.1.2 договору розмір кредитної лінії складає 136240,00 грн., який змінюється відповідно графіку, наведеного у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п.1.3 договору строк користування кредитною лінією встановлено з 30.10.2007р. по 29.10.2010р. включно з урахуванням графіку рівними частинами у розмірі 3785,00 грн. Відповідно до п.1.4 договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 18% річних. 17.11.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №27 КЛД від 30.10.2007р., відповідно до якої п.1.4 кредитного договору викладено в наступній редакції: «1.4 Плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 24% річних.» Як зазначає позивач, грошові кошти позичальникові було надано двома траншами- 30.10.2007р. у розмірі 119210,00 грн. та 01.11.2007р. у розмірі 17030,00 грн. Однак, порушуючи умови кредитного договору, відповідач не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем. Відповідно до п.8.2 договору при настанні обставин, передбачених п.5.4 цього договору, та/або якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені п.п.1.3, 4.1 банк має право вимагати дострокового повернення коштів, наданих в рахунок кредитної лінії, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому цим пунктом цього договору. Вимога про дострокове повернення кредитної лінії та сплати процентів за користування нею направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 10 календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення. Як вбачається з матеріалів справи, позивач 01.07.09р. надіслав відповідачеві вимогу про повне дострокове погашення кредиту у відповідності до п.8.2 кредитного договору, яка повинна бути виконана протягом 10 календарних днів з моменту її відправлення. Проте, відповідач не виконав вимогу та до даного часу заборгованість за кредитним договором залишилася не погашеною. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання позичальника по зазначеному вище договору, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 49427,63 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення 28356,42 грн. заборгованості по процентам. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до умов вказаного договору, зокрема, п.6.1 договору, у випадку ненадходження на рахунок банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів у строки, визначені у п.п. 1.3, 3.3, 3.4, 4.1, 7.5, 7.6, 7.7, 8.1 та 8.2 цього договору, позичальник, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сплачує банку пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році. Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань позичальника передбачено умовами укладеного сторонами кредитного договору та узгоджується з приписами чинного законодавства. За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 6394,21 грн. за період з 10.11.2009р. по 09.05.2010р. є також обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції. Щодо посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ним до суду була подана заява про визнання позовних вимог та було вказано на неможливість виконання своїх зобов'язань через скрутне фінансове становище і ставилось питання можливості розстрочки (відстрочки) виконання рішення, однак суд не взяв до уваги обставин викладених представником відповідача та виніс оскаржуване рішення, колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.        Відповідно до приписів Інформаційного листа  Вищого господарського суду України від 07.06.2001 року № 01-8/665 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 2000 році” у разі надходження від сторони заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови   під час здійснення перегляду судового акта в апеляційному порядку, господарський суд  може розглянути таку заяву у процесі апеляційного провадження.      ГПК України не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, проте, зі змісту вказаної норми права вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості  чи утруднення виконання рішення.      Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.        Як вбачається з матеріалів справи, апелянт  в апеляційній скарзі просить розстрочити виконання рішення господарського суду Сумської області від 14.05.12р. у даній справі до 31.08.2012р., проте, при цьому   не викладає обставин та не обґрунтовує причини, яка унеможливила б або утруднила виконання рішення суду, не надає жодного доказу, на підтвердження його тяжкого фінансового стану. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до суду першої інстанції така заява взагалі не подавалась.        Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.       Враховуючи, що відповідачем не доведено суду ускладнення виконання рішення господарського суду Сумської області від 14.05.12р у справі № 5021/345/12 або неможливість його виконання, колегія суддів дійшла висновку про відмову ТОВ "Міко - Пак"  у задоволенні  вказаної вимоги.        Одночасно, колегія суддів роз'яснює апелянту, що у відповідності до приписів частини 1  статті 121 ГПК України останній не позбавлений права звернутися з відповідною заявою до господарського суду, оскільки вказана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України      Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.       На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 14.05.12р. у справі № 5021/345/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу  - без задоволення. Керуючись  статтями   91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,                                              ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Міко - Пак" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Сумської області від 14.05.12р. у справі № 5021/345/12 залишити без змін. Повний текст постанови складено 02.08.2012р. Головуючий суддя                                                                    Пуль О.А. Суддя                                                                                           Білоусова Я.О.   Суддя                                                                                           Фоміна В.О.