Рішення

від 27.07.2012 по справі 5017/1302/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2012 р.Справа № 5017/1302/2012

За позовом: Прокурора Ширяївського району Одеської області в інтересах держави в особі Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області

до відповідача: Ширяївського сільського споживчого товариства

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. ОСОБА_1

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс"

3. ОСОБА_2

4. ОСОБА_3

5. ОСОБА_4

про припинення права володіння та користування земельною ділянкою, скасування державного акту

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від прокурора: Ракович М.М. -посвідчення № 286 від 17.10.2011р.

від позивача: Зелінська Л.П. -довіреність від 05.06.2012р.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

від третьої особи 4: не з'явився

від третьої особи 5: не з'явився

Суть спору: прокурор Ширяївського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області (надалі -Ширяївська сільрада) в якому просить припинити право постійного користування Ширяївського сільського споживчого товариства Одеської області земельними ділянками (0,03 га, 0,04га, 0,08га та 0,30 га) загальною площею 1,22 га, нормативна грошова оцінка яких становить 1877471 грн., наданих на підставі рішення Ширяївської сільради № 156 від 20.03.1998р.; скасувати державний акт серії І-ОД № 004381 на право постійного користування Ширяївського сільського споживчого товариства земельними ділянками, виданий на підставі рішення Ширяївської сільради № 156 від 20.03.1998р. та відчужити вказану земельну ділянку на користь Ширяївської сільради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.05.2012р. позовна заява № 1980/2012 була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5017/1302/2012 та розгляд справи призначено в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. за клопотанням відповідача (вх. № 16107/2012) було замінено неналежного відповідача - Ширяївську районну спилку споживчих товариств Одеської області на належного відповідача - Ширяївське сільське споживче товариство.

Також ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено -ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛЮС", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 11.06.2012р. за № 5017/1302/2012 враховуючи те, що суддя Д'яченко Т.Г. з 11.06.2012р. знаходиться у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол № 17-24/11 від 29.11.2011р.) справу № 5017/1302/2012 було передано на розгляд судді Цісельського О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2012р. справу № 5017/1302/2012 прийнято до свого провадження суддею Цісельським О.В. та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

18.06.2012р. від прокурора на адресу господарського суду Одеської області надійшли уточнення до позовної заяви (вх. № 18686/2012) відповідно до яких прокурор Ширяївського району зменшив свої позовні вимоги та просить суд визнати недійсним державний акт серії І-ОД № 004381 на право постійного користування Ширяївського сільського споживчого товариства на земельні ділянки (0,03 га, 0,04га, 0,08га та 0,30 га) загальною площею 1,22 га, нормативна грошова оцінка яких становить 1877471 грн., виданий на підставі рішення Ширяївської сільради № 156 від 20.03.1998р.

09.07.2012р. від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання (вх. № 21020/2012) в якому він просив суд припинити провадження у справі у зв'язку із тим, що 18.12.2007р. Ширяївська сільрада прийняла рішення № 367 про припинення права користування Ширяївського ССТ земельними ділянками, що на його думку вказує на відсутність предмету спору.

У задоволені клопотання судом було відмовлено у зв'язку його невідповідності суті спору.

Прокурор зменшені позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

Позивач - Ширяївська сільрада, своєї позиції щодо позову суду не навів.

Відповідач, Ширяївське ССТ, був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, яке відбулося 27.07.2012р., що підтверджується протоколом судового засідання від 09.07.2012р., але в судове засідання не з'явився, про поважність підстав неявки суд не повідомив, як вбачається із наданого суду відзиву (вх. № 16847/2012) позовні вимоги прокурора визнав.

Третя особа 1 -ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, яке відбулося 27.07.2012р., що підтверджується протоколом судового засідання від 09.07.2012р., але в судове засідання не з'явилася, про поважність підстав неявки суд не повідомила, як вбачається із наданого суду пояснення на позовну заяву (вх. № 20955/2012) позовні вимоги прокурора не визнає, вважає що вони задоволенню не підлягають.

Як зазначено у другому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4. ч. 2 ст. 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Треті особи 2,3,4,5, були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується корінцями поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи, але в судове засідання не з'явилися, про поважність підстав неявки суд не повідомили, своєї позиції щодо позову суду не навели.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В процесі розгляду справи учасниками судового процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Рішенням Ширяївської селищної ради № 156 від 1998р. Ширяївському ССТ 24.07.2001р. було видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 0044381.

Відповідно до плану зовнішніх меж користування (додаток до держакту) у користування Ширяївському ССТ було надано 16 земельних ділянок площею 0,1 га, 0,04 га, 0,03 га, 0,37 га, 0,02 га, 0,03 га, 0,02га, 0,04 га, 0,03 га, 0,02 га, 0,30 га, 0,11 га, 0,11 га, 0,03 га, 0,08 га загальною площею 2,1 га.

Державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 0044381 від 24.07.2001р. було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 49.

25.07.2000р. між Ширяївським ССТ (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України.

За умовами договору Ширяївське ССТ (продавець) зобов'язується передати у власність ОСОБА_4 (покупця) основні фонди, далі споруду магазина "Меблі".

Відповідно до умов договору право власності на магазин переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі після повної оплати продавцю вартості купленого на аукціоні майна.

Як встановлено судом, зазначений договір нотаріально не посвідчувався.

22.12.2000р. між Ширяївським ССТ (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу

Відповідно до умов договору Ширяївське ССТ продало, а ОСОБА_1 купила, приміщення магазину "Риба", загальною площею 166, 4 м 2 , що належало Ширяївському ССТ на праві власності відповідно до свідоцтва на право власності , виданого виконкомом Ширяївської сільради 26.10.2000р. та зареєстрованого в Ширяївському БТІ. (т.с. 1, а.с. 16).

Вищенаведений договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Ширяївського районного нотаріального округу Черевко Н.М. під реєстр. № 3331.

Як зазначено у договорі купівлі-продажу магазин розташований на земельній ділянці площею 400 м 2 .

17.09.2001р. між Ширяївським ССТ (продавець) та ОСОБА_3. (покупець) було укладено договір купівлі-продажу аукціонних основних фондів підприємств і організацій споживчої кооперації України.

За умовами договору Ширяївське ССТ (продавець) зобов'язується передати у власність ОСОБА_3 (покупця) основні фонди, далі споруду складу-магазина "Забудовник".

Відповідно до умов договору право власності на магазин переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі після повної оплати продавцю вартості купленого на аукціоні майна.

Як встановлено судом, зазначений договір нотаріально не посвідчувався.

08.10.2002р. між Ширяївським ССТ (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до умов договору Ширяївське ССТ продало, а ОСОБА_2 купила, приміщення магазину "Гастроном № 1", загальною площею 446,8 м 2 , що належало Ширяївському ССТ на праві власності відповідно до свідоцтва на право власності, виданого Ширяївською сільрадою 29.11.2000р. на підставі рішення виконкому Ширяївської сільради № 280 та зареєстрованого в Ширяївському БТІ. (т.с. 1, а.с. 18).

Вищенаведений договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Ширяївського районного нотаріального округу Черевко Н.М. під реєстр. № 2058.

Як зазначено у договорі купівлі-продажу магазин розташований на земельній ділянці площею 3000 м 2 .

28.05.2004р. між Ширяївським ССТ (продавець) та ТОВ ПОЛЮС" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу

Відповідно до умов договору Ширяївське ССТ продало, а ТОВ ПОЛЮС" купило, приміщення магазину №15, загальною площею 307, 9 м 2 , що належало Ширяївському ССТ на праві власності відповідно до свідоцтва на право власності , виданого виконкомом Ширяївської сільради 26.10.2000р. та зареєстрованого в Ширяївському БТІ. (т.с. 1, а.с. 17).

Вищенаведений договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Ширяївського районного нотаріального округу Черевко Н.М. під реєстр. № 1133.

Як зазначено у договорі купівлі-продажу магазин розташований на земельній ділянці площею 800 м 2 .

18.12.2007р. Ширяївська сільрада прийняла рішення № 367 відповідно до якого вирішила припинити право постійного користування земельними ділянками із забудованих земель житлової та громадської забудови Ширяївської сільради на яких розміщуються продані Ширяївським ССТ магазини: "Забудовник", площею 0,77 га, "Рибний", площею 0,04 га, магазин № 15 (Ульянівка) площею 0,08 га, "Гастроном" Центральний площею 0,30 га та внести зміни в облікові книги.

19.03.2012р. між Ширяївською сільрадою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування магазину "Техніка та дитячий світ", розмір земельної ділянки що передається в оренду складає 0,11 га (т.с. 2, а.с 27-30).

Між сторонами договору оренди 19.04.2012р. підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

19.03.2012р. між Ширяївською сільрадою (орендодавець) та Ширяївським ССТ (орендар) було укладено 10 договорів оренди, відповідно до умов яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для експлуатації та обслуговування магазинів орендаря.

Між сторонами договорів оренди від 19.04.2012р. було підписано акти приймання-передачі земельних ділянок.

Відчуження будівель, що належали відповідачу та перехід права користування земельними ділянками на яких розташовані магазини до третіх осіб, на думку прокурора стало підставою для визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 0044381 від 24.07.2001р.. що й зумовило звернення прокурора до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов наступних висновків:

Стаття 14 Конституції України визначає, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Стаття 144 Конституції України визначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Стаття 11 ЦК України встановлює, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення користування відповідача визнанням недійсними державних актів на право постійного користування на земельні ділянки.

Припинення правовідношення користування відповідача на земельну ділянку можливе лише шляхом припинення дії правового титулу, як підстави виникнення такого права, тобто визнанням недійсними держаних актів на постійного користування на земельні ділянки. При цьому припинення правовідношення користування відповідача, як спосіб захисту цивільного права, можливо лише в разі реалізації прокурором свого права на звернення до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України..

Як вбачається із уточнених позовних вимог прокурора ним заявлено позовну вимогу щодо визнання недійсним Державного акту серії І-ОД № 004381 на право постійного користування Ширяївського сільського споживчого товариства земельними ділянками, виданого на підставі рішення Ширяївської сільради № 156 від 20.03.1998р.

Вищий господарський суд України не виключає можливості визнання у судовому порядку недійсним державного акта на право власності (постійного користування) на землю.

Зокрема, у постанові від 20.10.2010 № 18/186-09 Вищий господарський суд України зазначив, що відповідно до ст. 11 ЦК України, ст.ст. 116, 125, 126 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, при цьому таке право виникає з моменту його державної реєстрації та посвідчується державним актом, виданим на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування або суду.

Таким чином, розгляд позовних вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку залежить від обставин, які були підставами для видачі відповідного акту, тобто, є похідним від них. Аналогічне за змістом твердження міститься і у п. 2.3 вищезазначених рекомендацій Президії Вищого господарського суду України.

Зазначене свідчить про те, що позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою можуть бути предметом судового розгляду. Це не суперечить змісту ст. 12 ГПК України, якою передбачено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 ЗК України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 152 чинного Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частина 1 ст. 116 ЗК України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч.2 ст.3 ЗК України (в редакції 1991р.) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Як встановлено матеріалами справи рішенням Ширяївської селищної ради за № 156 від 20.03.1998р. Ширяївському ССТ було надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 2,1 га.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Частина 1 ст. 155 ЗК України встановлює, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Проте, рішення Ширяївської селищної ради за № 156 від 20.03.1998р. яким було надано у постійне користування Ширяївському ССТ земельні ділянки загальною площею 2,1 га та на підставі якого було видано оскаржуємий державний акт на час розгляду справи в суді є чинним, а прокурором вимога щодо визнання незаконним вищенаведеного рішення не заявлялася.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави (стаття 2 вказаного Кодексу).

Відповідно до вимог ст.121 Конституції України, ст. 36 1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 вказаного Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Прокурор в обґрунтування своєї позовної вимоги у позовній заяві повинен у встановленому законом порядку навести докази порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також наявності протиправних дій відповідача.

При цьому суд звертає увагу, що предмет та підстава позову -це його складові, які визначають зміст позову.

Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підстави позову -це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Тобто, підставою позову є фактичні обставини, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог.

Проте, при розгляді справи судом не встановлені обставини щодо порушеного права позивача за захистом якого прокурор звернувся до суду.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням наведеного судом не приймаються до уваги посилання прокурора в якості доказів порушення прав позивача на те, що відповідачем було продано будівлі, які розташовані на земельних ділянках, що знаходяться у користуванні відповідача.

У відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищенаведене, проаналізувавши норми чинного законодавства України що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновку що у задоволені позову Прокурора Ширяївського району Одеської області в інтересах держави в особі Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст.32, 33, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову - відмовити повністю.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.08.2012р.

Суддя Цісельський О.В.