Рішення

від 06.10.2008 по справі 9218-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем

України

06.10.2008

Справа №2-7/9218-2008

За позовом Закритого акціонерного

товариства «Санаторій «Київ» (98500, м. Алушта, пл. Комсомольська, 20,

ідентифікаційний код 03365133)

До відповідача  Алуштинської міської ради (98500, м. Алушта,

пл. Радянська, 1)

Про визнання права на оренду,

визнання неправомірною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача  - Печурін Ю. П., керівник.

Від відповідача -  Степанова Л. В., предст., дов. №021-35/1268

від 01.10.2008 р.

        Суть справи: Закрите акціонерне

товариство «Санаторій «Київ» звернулось до Господарського суду Автономної

Республіки Крим з позовом до Алуштинської міської ради, в якому просить визнати

за позивачем право на надання в оренду строком на 49 років земельної ділянки

площею 2,5 га для облаштування укріпних протизсувних заходів, будівництва

спортивних споруд та розбивки паркової зони та теренкурів, прилеглої до

земельної ділянки площею 3,10799 га, наданої ЗАТ «Санаторій «Київ» в постійне

користування та розташованій на площі Комсомольській, 20 в м. Алушті. Крім

того, позивач просить визнати неправомірною бездіяльність Алуштинської міської

ради в частині неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою з

відведення земельної ділянки ЗАТ «Санаторій «Київ» площею 2,5 га для

будівництва укріпних протизсувних заходів, будівництва спортивних споруд та

розбивки паркової зони та теренкурів за адресою: м. Алушта, вул. Комсомольська,

20, та про надання ЗАТ «Санаторій «Київ» вказаної земельної ділянки в оренду

строком на 49 років. Також позивач просить зобов'язати Алуштинську міську раду

прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної

ділянки ЗАТ «Санаторій «Київ» площею 2,5 га для облаштування укріпних

протизсувних заходів, будівництва спортивних споруд та розбивки паркової зони

та теренкурів за адресою: м. Алушта, вул. Комсомольська, 20, та про надання ЗАТ

«Санаторій «Київ» вказаної земельної ділянки в оренду строком на 49 років.

Позивач просить зобов'язати Алуштинську міську раду укласти з ЗАТ «Санаторій

«Київ»  договір оренди земельної ділянки

площею 2,5 га для облаштування укріпних протизсувних заходів, будівництва

спортивних споруд та розбивки паркової зони та теренкурів за адресою: м.

Алушта, вул. Комсомольська, 20, строком на 49 років.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що на

підставі рішення Алуштинської міської ради від 14.03.2007 р. Закритим

акціонерним товариством «Санаторій «Київ» був розроблений проект землеустрою з

відведення земельної ділянки площею до 2,5 га для облаштування укріпних

протизсувних заходів, будівництва спортивних споруд та розбивки паркової зони

та теренкурів, прилеглої до земельної ділянки площею 3,10799 га, наданої ЗАТ

«Санаторій «Київ» в постійне користування та розташованої на площі

Комсомольській, 20 в м. Алушта, в оренду строком на 49 років. Позивач зазначив,

що проект землеустрою був погоджений в усіх необхідних державних органах та

службах міста, проте в обумовлений статтею 123 Земельного кодексу України

місячний строк місцевою радою затверджений не був. ЗАТ «Санаторій «Київ» вважає

бездіяльність відповідача протиправною, оскільки товариством були вчинені всі

необхідні дії для отримання в оренду запитуваної земельної ділянки, а

незатвердження землевпорядної документації порушує права позивача на землю,

гарантовані йому чинним законодавством України.

          Ухвалою ГС АР Крим від 12.09.2008 р.

були вжиті заходи до забезпечення позову у вигляді заборони Алуштинській

міській раді приймати будь-які рішення або здійснювати будь-які дії відносно

земельної ділянки площею 2,5 га, прилеглої до земельної ділянки площею 3,10799

га, наданої Закритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ» в постійне

користування та розташованій на площі Комсомольській, 20 в м. Алушті, на яку

Алуштинською міською радою рішенням №11/27 від 14.03.2007 р. був наданий дозвіл

Закритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ» на складання проекту

відведення, до розгляду справи по суті.

          У відзиві на позовну заяву відповідач

зазначив, що вирішення питань про передачу землі у власність чи користування є

виключним правом місцевої ради, а тому вимоги про зобов'язання відповідної ради

передати земельну раду у власність чи користування задоволенню не підлягають.

Крім того, Алуштинська міська рада зауважила, що передача землі є правом, а не

її обов'язком.

По справі оголошувалася перерва у

порядку статті 77 Господарського процесуального 

кодексу України. Після закінчення перерви слухання справи було

продовжено.

Оскільки матеріали справи в

достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення

розгляду справи судом не вбачається.

          Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення  представників

сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно зі ст. 14 Конституції

України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою

охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і

реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до

закону.

Чинне земельне законодавство

передбачає два види користування землею: право постійного користування та

оренда (гл. 15 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки - це

засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною

ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності

(ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 2 Закону України

«Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним

кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України,

іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також

договором оренди землі.

Відповідно до ст. 290

Господарського кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі як засобу

виробництва, регулюються Земельним кодексом України та іншими законами. При

цьому, оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі,

посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку, не

допускається.

Частинами 1, 2 ст. 16 Закону України

«Про оренду землі» в редакції, що діяла на момент існування спірних

правовідносин, передбачали, що особа, яка бажає отримати земельну ділянку в

оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного

органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем

розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і

надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому

Земельним кодексом України.

Згідно з пунктом 12 Перехідних

положень Земельного кодексу України  до

розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо

розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у

приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за

межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Ст. 116 Земельного кодексу України

встановила, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права

користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності

за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в

межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Органами місцевого самоврядування,

що приймають такі рішення, є сільські, селищні та міські ради, включаючи ради

міст Києва та Севастополя. Повноваження цих органів по прийняттю рішень про

передачу відповідних земельних ділянок у власність або надання їх в

користування, визначені в 2-й та 3-й главах Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного

кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній

або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу

виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору

оренди земельної ділянки.

Ч. 5 ст. 116 ЗК України

передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у

власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в

порядку, передбаченому цим Кодексом. Передання в оренду невідведеної земельної

ділянки чинним законодавством не передбачено. Вказане положення кореспондується

з приписами ст. 125 ЗК України, відповідно до якої приступати до використання

земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості)

забороняється.

Матеріали справи свідчать, що заявою

№95 від 26.02.2007 р. Закрите акціонерне товариство «Санаторій «Київ»

звернулось до Алуштинської міської ради з проханням розглянути питання про

виділення додаткової земельної ділянки площею до 2,5 га, прилеглої до раніше

виділеної території в постійне користування для розміщення обєктів

рекреаційного призначення, а також для виконання дренажних та водовідвідних і

землеукріплювальних споруд.

Рішенням Алуштинської міської ради

№11/27 від 14.03.2007 р. Закритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ» був

наданий дозвіл на складання впродовж півтора років проекту землеустрою з

відведення додаткової земельної ділянки площею до 2,5 га для облаштування

укріпних протизсувних заходів, будівництва спортивних споруд, розбивки паркової

зони та теренкурів, прилеглої до земельної ділянки площею 3,10799 га, наданої

замовнику в постійне користування, розташованої на площі Комсомольській, 20 в

м. Алушті.

Відповідно до пункту 3 Порядку

розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N

677, проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі:

- рішення сільської, селищної,

міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської

держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або

передача у власність земельних ділянок;

- укладених договорів між

землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення

земельної ділянки;

- судового рішення.

Розробником проекту відведення земельної

ділянки є фізична або юридична особа, яка має ліцензію на проведення робіт із

землеустрою відповідно до закону (п. 4 Порядку).

На підставі зазначеного за

замовленням позивача Алуштинським земельно-кадастровим бюро був розроблений

проект землеустрою з відведення запитуваної земельної ділянки в оренду строком

на 49 років.

Ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу

України передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із

землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним

органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання

висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають,

подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської

ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень,

визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно з пунктом 9 Порядку

розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок проект відведення

земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем,

органом земельних ресурсів, природоохоронним органом,

санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та

охорони культурної спадщини.

Закритим акціонерним товариством

«Санаторій «Київ» були отримані позитивні висновки щодо відведення земельної

ділянки Алуштинського міського управління земельних ресурсів №358 від

24.07.2007 р. (а. с.35), Управління архітектури та містобудування №139 (а. с.

36-37), Алуштинської міської санепідемстанції №464 від 08.08.2007 р. (а. с.

41), Державної азово-чорноморської екологічної інспекції №16/2226 від

10.10.2007 р. (а. с. 42), Комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів

АР Крим №5516 від 11.10.2007 р. (а. с. 53), Державного підприємства «Кримське

республіканське протизсувне управління» №242-А від 20.07.2007 р. (а. с. 54).

Пунктом 10 Порядку передбачено, що

погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі,

яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Крім того, статтею 9 Закону України

«Про державну експертизу землевпорядної документації» передбачено, що

обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо

відведення земельних ділянок.

У висновку державної експертизи

землевпорядної документації №1167-07 від 20.12.2007 р. (а. с. 21) Державним

агентством земельних ресурсів України були викладені певні зауваження щодо

проекту відведення запитуваної позивачем земельної ділянки, які були враховані

та усунені, що підтверджується відповідним записом на висновку.

Відповідно до пункту 11 Порядку

розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок після

одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної

ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською

та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в

установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить

надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Листом №186 від 31.03.2008 р.

Закрите акціонерне товариство «Санаторій «Київ» направило проект землеустрою до

Алуштинської міської ради для вирішення питання щодо його затвердження.

Звернення було отримано відповідачем, що підтверджується відповідним написом

(а. с. 14).

Згідно з приписами ч. 6 ст. 123

Земельного кодексу України поданий позивачем проект землеустрою мав бути

розглянутий Алуштинською міською радою в місячний термін.

Проте, лише листом №1109/021-19-1013

від 27.08.2008 р. відповідач повідомив, що клопотання Закритого акціонерного

товариства «Санаторій «Київ» про відведення земельної ділянки було передано

посадовим особам міської ради на розгляд постійній комісії з питань

будівництва, архітектури та землекористування; комісії з питань законності та

правопорядку, після чого було внесено на розгляд міської ради, однак вирішено

не було через обмаль голосів.

З цього приводу суд вважає за

необхідне зазначити наступне.

Ст. 4 Закону України «Про місцеве

самоврядування» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування

передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності визнається судом

таким, що кореспондується зі статтями 1 і 8 Конституції України, які визначають

Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.

Крім того, як вже було вказано раніше, ст. 19 Конституції України встановлює,

що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у

межах  повноважень й шляхом, передбаченим

Конституцією України та нормативно-правовими актами.

Суд звертає увагу на те, що статтею

13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря,

водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України,

природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної

зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського

народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого

самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має

право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до

закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду

людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права

власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти

права власності рівні перед законом.

Отже, органи місцевого

самоврядування не є власниками земель, а лише здійснюють права власника від

імені Українського народу. Таким чином, при виконанні зазначених функцій органи

місцевого самоврядування повинні діяти лише в межах та у спосіб, що передбачені

Конституцією України та Законами України (ст. 19 Конституції України), а отже,

дотримуватися порядку, закріпленого Земельним кодексом України, та не допускати

зловживання наданим їм правом.

В свою чергу, частиною 2 статті 124

Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі

правовідносини, що виникають у державі. Положення частини другої статті 124

Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями

Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і

громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх

реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не

забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України).

Отже, право особи (зокрема юридичної особи) на судовий розгляд спору, не можуть

бути поставлені в залежність від наявності чи відсутності в законах України

спеціальних положень про можливість звернення до суду по кожній конкретній

категорії справ. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно

розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме

держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55

Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії

ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої

можливості обмежує це право.

Згідно зі ст. 14 Конституції

України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою

охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і

реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до

закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 152

Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам

рівні умови захисту прав власності на землю.

Статтею 74 Закону України «Про

місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи та посадові особи

місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед

територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави,

види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого

самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 цього

Закону спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що

виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб

місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно ст. 55 Конституції

України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному

гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів

державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права

і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 Господарського

процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші

юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють

підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому

порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право

звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом

заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу

України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його

порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого

інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

        Конституційний суд України

в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50

народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини

першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про

охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом

інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного

процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому

зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до

користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як

зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у

суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом

судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення

індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам

України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та

іншим загальноправовим засадам.

Серед способів захисту права,

передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського

кодексу України, встановлені й такі, як визнання права; визнання незаконними

рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної

Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і

службових осіб; примусове виконання обов'язку в натурі.

Суд звертає увагу на те, що

матеріалами справи підтверджуються вчинення позивачем всіх необхідних дій,

передбачених земельним законодавством України в якості необхідних для

затвердження проекту землеустрою та отримання земельної ділянки в оренду.

Відповідно до приписів статей 33,

34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень,

способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

У той же час, всупереч вимогам ст.

33, 34 ГПК України, Алуштинська міська рада не надала суду доказів прийняття

нею відповідного рішення (як акта владного волевиявлення) по результату

розгляду клопотання позивача, як і не надала доказів існування будь-яких

перешкод для затвердження проекту землеустрою та надання в оренду Закритому

акціонерному товариству «Санаторій «Київ» запитуваної земельної ділянки.

За таких обставин, всебічно та в

повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні 

в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов

висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Київ»

є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді сплаченого

державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу суд покладає на відповідача у порядку статті 49 Господарського

процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що рішенням у цій

справі Алуштинську міську раду зобов'язано вчинити певні дії щодо спірної

земельної ділянки, заходи до забезпечення позову, які були вжиті ухвалою ГС АР

Крим від 12.09.2008 р., підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного,

керуючись ст.ст. 82-85  Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати за Закритим акціонерним

товариством «Санаторій «Київ» (98500, м. Алушта, пл. Комсомольська, 20,

ідентифікаційний код 03365133) право на надання в оренду строком на 49 років

земельної ділянки площею 2,5 га для облаштування укріпних протизсувних заходів,

будівництва спортивних споруд та розбивки паркової зони та теренкурів,

прилеглої до земельної ділянки площею 3,10799 га, наданої Закритому

акціонерному товариству «Санаторій «Київ» (98500, м. Алушта, пл. Комсомольська,

20, ідентифікаційний код 03365133) в постійне користування та розташованій на

площі Комсомольській, 20 в м. Алушті.

3.          Визнати неправомірною бездіяльність

Алуштинської міської ради (98500, м. Алушта, пл. Радянська, 1) в частині

неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної

ділянки Закритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ» (98500, м. Алушта,

пл. Комсомольська, 20, ідентифікаційний код 03365133) площею 2,5 га для

облаштування укріпних протизсувних заходів, будівництва спортивних споруд та

розбивки паркової зони та теренкурів за адресою: м. Алушта, вул. Комсомольська,

20, та про надання Закритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ» (98500,

м. Алушта, пл. Комсомольська, 20, ідентифікаційний код 03365133) вказаної

земельної ділянки в оренду строком на 49 років.

4.          Зобов'язати Алуштинську міську раду

(98500, м. Алушта, пл. Радянська, 1) прийняти рішення про затвердження проекту

землеустрою з відведення земельної ділянки Закритому акціонерному товариству

«Санаторій «Київ» (98500, м. Алушта, пл. Комсомольська, 20, ідентифікаційний

код 03365133) площею 2,5 га для облаштування укріпних протизсувних заходів,

будівництва спортивних споруд та розбивки паркової зони та теренкурів за

адресою: м. Алушта, вул. Комсомольська, 20, та про надання Закритому

акціонерному товариству «Санаторій «Київ» (98500, м. Алушта, пл. Комсомольська,

20, ідентифікаційний код 03365133) вказаної земельної ділянки в оренду строком

на 49 років.

5.          Зобов'язати Алуштинську міську раду

(98500, м. Алушта, пл. Радянська, 1) 

укласти з Закритим акціонерним товариством «Санаторій «Київ» (98500, м.

Алушта, пл. Комсомольська, 20, ідентифікаційний код 03365133) договір оренди

земельної ділянки площею 2,5 га для облаштування укріпних протизсувних заходів,

будівництва спортивних споруд та розбивки паркової зони та теренкурів за

адресою: м. Алушта, вул. Комсомольська, 20, строком на 49 років.

6.          Стягнути з Алуштинської міської ради

(98500, м. Алушта, пл. Радянська, 1) на користь Закритого акціонерного

товариства «Санаторій «Київ» (98500, м. Алушта, пл. Комсомольська, 20,

ідентифікаційний код 03365133) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          Скасувати заходи до забезпечення

позову, які були вжиті ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим

від 12.09.2008 р

8.          Видати накази після набрання судовим

рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний

І.І.