Ухвала

від 26.07.2012 по справі к-34179/10-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К-34179/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 серпня 2010р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010р.

у справі №2а-3336/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілкан-Груп»(надалі - ТОВ «Мілкан-Груп»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №0000082307/0 від 18.02.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 серпня 2010р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2010р., позов було задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 18.02.2010р. №0000082307/0.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Мілкан-Груп»з питань правових відносин з ТОВ «Случ-2007»(код ЄДРПОУ 35503182) та ТОВ «Еней плюс-2006»(код ЄДРПОУ 34552878) за лютий 2008р., про що складено акт №56/1-23-07-35316313 від 08.02.2010р.

Висновками зазначеного акту перевірки, зокрема, вказано на порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, вказано на неправомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «Еней плюс-2006»та ТОВ «Случ-2007».

А саме, під час перевірки податковий орган поставив під сумнів правомірність та реальністі господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еней плюс-2006»і ТОВ «Случ-2007», оскільки встановлено інформацію, що у провадженні СВ ПМ ДПА Одеській області знаходиться кримінальна справа №201200900004 по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. В ході досудового слідства у вказаній справі встановлено, що в період з 2005-2008р.р. громадянин ОСОБА_1 створив та придбав низку фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ «Еней плюс-2006» та ТОВ «Случ-2007».

На підставі зазначених висновків прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0000082307/0 від 18.02.2010р., яким позивачеві визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість.

В ході судового розгляду адміністративної справи суд першої інстанції було скеровано до СВ ПМ ДПА у Одеській області ухвалу про витребування інформації та вироку суду по кримінальній справі №201200900004 відносно посадових осіб ТОВ«Случ-2007»та ТОВ«Еней плюс-2006». У відповідь на вказану ухвалу, Прокуратурою Одеської області було повідомлено, що вирок по даній кримінальній справі відсутній, оскільки справа перебуває на розгляді в апеляційному суді Одеської області. Таким чином, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у директора ТОВ «Еней плюс-2006»та ТОВ «Случ-2007»на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Мілкан-Груп» придбавало у ТОВ «Еней плюс-2006»товарно-матеріальні цінності, здійснивши оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Еней плюс-2006».

Крім того, ТОВ «Мілкан-Груп»укладено договір поставки з ТОВ «Случ-2007», за умовами якого ТОВ «Мілкан-Груп»придбавало у ТОВ «Случ-2007»товарно-матеріальні цінності та здійснило оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Случ-2007».

На підтвердження здійснення поставки товарів та їх оприбуткування, матеріали справи містять копії первинних бухгалтерських документів, при чому, товарність даних угод відповідачем не заперечувалася.

Перелік товарів, придбаних позивачем за вказаними договорами, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з купівлі також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

З витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців по ТОВ «Еней плюс-2006»та ТОВ «Случ-2007»судом встановлено, що на час укладання угод купівлі-продажу вказані підприємства мали статус юридичних осіб.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, сплативши вартість отриманого товару від ТОВ «Случ-2007»та ТОВ «Еней плюс-2006», позивач повністю виконав свої зобов'язання за договорами, сформував свої валові витрати і податковий кредит у відповідності до вимог п.п. 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимогами п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р., встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду

Таким чином, суди дійшли вірних висновків, що інформація, отримана в ході розслідування кримінальної справи щодо директора юридичної особи не є підставою для визнання вчинених вказаним суб'єктом господарювання з іншими особами юридично значимих дій (правочинів) недійсними, оскільки контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

М.І. Костенко

---

С.Е. Острович

Суддя Н.Є. Маринчак