Постанова

від 02.08.2012 по справі 2-а-13332/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-13332/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"02" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та інвестиції»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та інвестиції»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення рішення № 0000262305 форми «Р»від 19 травня 2011 року, винесеного Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду - скасувати в частині, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.11 р. Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва 28.04.11 р. було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Будівництво та інвестиції»з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Арекс-КТМ» за період з 01.04.08 р. по 31.05.08 р., за результатами якої складено акт № 1366/23-552-32849649 від 28.04.11 р.

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Будівництво та інвестиції» пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого, на думку податкового органу, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 3169743,0 грн.

Крім цього, відповідач посилався на порушення підприємством п.1, п.5 ст. 203 , п.1, п.2 ст. 215 , п.1 ст. 216 , ст. 228 , ст. 626 , ст. 629 , ст. 650 , ст. 655 , ст. 658 , ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Будівництво та інвестиції» з зазначеним у акті перевірки постачальником ТОВ «Арекс-КТМ».

На підставі акта перевірки № 1366/23-552-32849649 від 28.04.11 р. Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення рішення з податку на додану вартість від 19.05.11 р. №0000262305 форми «Р», податкове зобов'язання згідно з яким становить за основним платежем 3169743,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 792435,00 грн.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, внаслідок чого прийшов до висновку, що рішення відповідача про визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість ґрунтується вимогах закону та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з наведеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки договори підряду № 29 к від 27.01.2007 року та № 93 від 15.05.2007, укладені позивачем з ТОВ «Арекс КТМ», є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, оскільки встановлено відсутність у контрагента позивача матеріально-технічних можливостей для їх виконання.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають буті фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, необхідним є з'ясування реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Арекс КТМ».

Колегією суддів встановлено, що працівниками ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 27.02.2009 по 10.04.2009 було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Будівництво та інвестиції» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, за результатами якої 06.05.2009 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000412320/0, яким позивачу визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 8 106 582 грн. та 4 053 291 грн. штрафних (фінансових) санкцій, зокрема, по взаємовідносинах з ТОВ «Арекс КТМ»за вказаний період.

Податкове повідомлення-рішення № 0000412320/0 від 06.05.2009 року було оскаржене ТОВ «Будівництво та інвестиції»до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 вересня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та інвестиції»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арекс-КТМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптцентрторгсервіс-КМ» про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення 0000412320/0 від 06.05.2009 та першу податкову вимогу № 1/1471 від 22.05.2009, прийняті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 року постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 вересня 2009 року була залишена в силі та набрала законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на те, що учасниками спору в даній справі є ті самі особи, щодо яких в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 вересня 2009 року встановлено певні обставини, а саме факт реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Будівництво та інвестиції»та ТОВ «Арекс КТМ», колегія суддів вважає встановленими наступні обставини.

Окружним адміністративним судом м. Києва встановлено, що між позивачем та ТОВ «Арекс-КТМ»були укладені договори підряду за № 29 к від 27.01.2007 та № 93 від 15.05.2007, за яким ТОВ «Арекс-КТМ» зобов'язалось виконати будівельні, ремонтні, монтажі та інші роботи (послуги) відповідно до замовлення чи проектно-кошторисної документації, а позивач зобов'язувався надати підряднику фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельні, ремонтні, монтажні та інші роботи в строк та оплатити їх.

Роботи на підставі вказаних договорів виконані ТОВ «Арекс-КТМ» в повному обсязі, що підтверджується відповідними актами прийому виконаних підрядних робіт. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, а також з виписок з банківського рахунку позивача видно, що останній зазначені роботи оплатив повністю.

Всі суми, віднесені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037. Відповідні суми ПДВ позивачем сплачені в вартості виконаних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання, а також виписками з банківського рахунку позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту в періоді, що перевірявся, було передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як вбачається з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Згідно з п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення»від 30 травня 1997 року №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), скріплюється печаткою такого платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому постачальником послуг (платником ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Посилання апелянта на ту обставину, що директор ТОВ «Арекс КТМ»не реєстрував дане товариство, жодних документів не підписував та не здійснював фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджено належними доказами (вироком суду), натомість господарські операції по виконанню робіт є реальними та підтверджуються необхідним первинним документами, які не викликають сумнівів щодо їх достовірності.

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору чи відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Необхідно також відмітити, що п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок постачальників контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями.

Визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем. При цьому будь-які порушення такими контрагентами, вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку -покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки суду першої інстанції щодо недійсності (нікчемності) договорів щодо надання послуг із TOB «Арекс-КТМ»спростовується наступним:

17 .12.2009 року Господарський суд м. Києва постановив рішення у справі №47/348 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та інвестиції»до товариства з обмеженою відповідальністю «Арекс - КТМ» про стягнення 11 943,40 грн., яким позовні вимоги задовольнив.

В рішенні суду, зокрема, встановлено, що «15.05.2007 між позивачем - TOB «Будівництво та інвестиції», як замовником, та відповідачем - TOB «Арекс-КТМ», як підрядником, було укладено Договір №93 (ділі - Договір №93 від 15.05.2007), який підписано представниками сторін, посвідчено печатками позивача та відповідача та відповідно до акту виконаних підрядних робіт до Договору №93 від 15.05.2007 за червень 2008 року, підписаного 30.06.2008 представниками позивача (замовника) та відповідача (підрядника) без зауважень та заперечень і посвідчених печатками сторін (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи), відповідачем було виконано, а позивачем прийнято підрядні роботи загалом на суму 59 717,00 гри.

Вказане рішення Господарського суду м. Києва у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набрали законної сили та має для суду преюдиційне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували не відповідність вимогам Закону первинних документів позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит, як і доказів, які б підтверджували, що договір, укладений позивачем з ТОВ «Арекс КТМ»не мав реального характеру чи є таким, що порушує публічний порядок.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням Закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимог позивача щодо визнання дій відповідача щодо проведення перевірки позивача неправомірними, колегія суддів виходить з наступного.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначено ст. 79 Податкового кодексу України.

Згідно з 79.1 ст. 79 ПК України (в редакції на час проведення перевірки) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття відповідачем рішення про проведення перевірки ТОВ «Будівництво та інвестиції», що службова записка ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 28.02.11 № 942/7/26-4/52 (вх.. ДПІ № 393/7 від 28.02.11) в якій повідомляється, що ТОВ «Будівництво та інвестиції»за період квітень-травень 2008 р. сформував свій податковий кредит за рахунок підприємства ТОВ "АРЕКС-КТМ" (код 34615141).

Судом встановлено, що відповідачем при проведенні перевірки було виконано вимоги ст. 77 ПК України: надіслано платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання дій ДПІ в Дніпровському районі м. Києва щодо проведення перевірки позивача неправомірними.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та інвестиції» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2012 року скасувати в частині про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва від 19 травня 2011 року № 0000262305 форми «Р».

Прийняти в цій частині нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Будівництво та інвестиції»задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва від 19 травня 2011 року № 0000262305 форми «Р».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.