Постанова

від 10.12.2008 по справі 4502-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4502-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.12.2008Справа №2-27/4502-2007А

За позовом Комунальне підприємство «Будинок торгівлі 2000», м. Ялта, вул.. Блюхера, 22а.  

До відповідача  Управління ПФУ в м. Ялта, м. Ялта, вул.. Садова, 4.     

Про скасування  вимоги.   

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.  

представники:

Від позивача –       Кирилов, дор. у справі; Лазарев, дор. у справі.       

Від відповідача –    Ващишен, дор. у справі.   

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовною заявою до відповідача про визнання нечинною вимоги Управління ПФУ в м. Ялта №Ю – 181 від 01.03.2007 р. на суму 33783,60 грн.

 Позовні вимоги було обґрунтовано тим,  що позивачем  своєчасно подавалися до відповідача розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується відмітками відповідача про їх прийняття.

 На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

 Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що  у його журналах реєстрації розрахунків сум страхових внесків з серпня 2004 р. по грудень 2005 р. відсутні відмітки про здачу розрахунків позивача по справі. Також вказав,  що на  розрахунках, поданих позивачем, проставлені штампи тільки з 14.02.2007 р., про що мається відмітка у журналі «Обліку видачі печаток і штампів». У період з серпня 2004 р. по січень 2006 р. такого штампу у відповідача  не існувало, на розрахунках сум страхових внесків ставилися інші штампи. Таким чином, вважає, що позивачем розрахунки за вказаний період не надавалися, і в даному випадку має місце підлог документів.  

 На підставі викладеного, вважає винесену вимогу цілком правомірною та просить у позові відмовити.

 Також відповідач у додаткових запереченнях на позов повідомив про те, що надані до суду позивачем розрахунки сум страхових внесків за 2004 р. виконані на бланках, редакція яких була затверджена рішенням правління ПФУ №3-1 тільки 31.01.2005 р., раніш використовувалися бланки іншої форми в редакції від 19.12.2003 р. Також вказав,  що позивач останній звіт надавав за липень 2004 р. на бланку в редакції від 19.12.2003 р., доказами вказаного є  копія звіту  за липень 2004 р.

 Позивач у додаткових поясненнях повідомив про те, що відповідач безпідставно спрямував до позивача спірну вимогу про сплату боргу, оскільки фактично позивач сплачував страхові внески. Також вказав, що факт подачі розрахунків до відповідача та сплати страхових внесків  також підтверджується рішенням суду від 02.02.2007 р. по справі №2-27/18561-2007А, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р.      

Позивач клопотанням від 11.09.2007 р. просив суд зупинити провадження по справі та призначити судово – бухгалтерську експертизу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи,   необхідні спеціальні знання в галузі бухгалтерського обліку та  надіслав матеріали справи   до ТОВ “Кримське експертне бюро” для проведення судово – бухгалтерської експертизи, про що було винесено ухвалу від 11.09.2007 р. про зупинення провадження по справі.      

Від експертої установи матеріали справи були повернуті з висновком експерта №126/07 по судово-економічній експертизі.

В зв'язку з вказаним,  суд ухвалою від 18.04.2008 р. поновив провадження по справі.     

Судом було направлено запит від 26.06.2008 р. до прокуратури м. Ялта з проханням повідомити про результати розгляду кримінальної справи, порушеної у відношенні посадових осіб комунального підприємства «Будинок торгівлі 2000».

Прокуратура м. Ялта листом від 16.07.2008 р. повідомила про те, що 17.12.2007 р. провадження досудового слідства по кримінальній справі №10701410157, порушеної у відношенні посадових осіб комунального підприємства «Будинок торгівлі 2000», було зупинено на підставі п. 3 ст. 206 КПК України – за невстановлення особи,  що скоїла злочин.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Також в судовому засіданні усно уточнив позовні вимоги та просить скасувати вимогу Управління ПФУ в м. Ялта №Ю – 181 від 01.03.2007 р. на суму 33783,60 грн.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представників сторін, суд   -     

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Будинок торгівлі 2000» було  зареєстровано  в Управлінні  ПФУ  в   м. Ялта  як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за №02-0199.

Відповідачем у відношенні позивача було 28.02.2007 р.  проведено перевірку з питання своєчасності,  достовірності,  повноти нарахування і перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,  достовірності відомостей, наданих до системи персоніфікованого обліку відомостей за період 29.04.2004 р. по 28.02.2007 р.

По результат перевірки було складено акт №55 від 01.03.2007 р.

В ході проведення перевірки відповідачем було донараховано фонд оплати праці на 98977,71 грн. за серпень 2004 р. – грудень 2005 р.   В зв'язку з вказаним було донараховано страхові внески на 33783,60 грн. за серпень 2004 р. – грудень 2005 р., в тому числі: 32%  на 31814,63 грн. і 1-2% на 1968,97 грн.

З урахуванням висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу №Ю – 181 від 01.03.2007 р. на суму 33783,60 грн.     

При таких обставинах, позовні вимоги необхідно задовольнити  у повному обсязі  в зв'язку з наступним.    

Згідно преамбулі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування “ №1058 від 09.07.03 р. вказаний Закон, розроблений згідно Конституції України і Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і сплату пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, які формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених вказаним Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду і фінансування за рахунок його коштів витрат на сплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових сплат  застрахованим особам, членам їх сімей і іншим особам, передбаченим вказаним Законом.

Статтею  1 вказаного Закону визначено, що страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування і збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно законодавства, яке було чинним раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  згідно з чинним Законом. А  страхувальники – це роботодавці та інші особи, які згідно з чинним Законом сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до п. 6. ст. 17 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державної пенсійному страхуванні» страхувальник зобов'язаний нараховувати,  обчислювати та  сплачувати у встановлений термін та у повному обсязі страхові внески.

Згідно п. п. 2,3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»  суми страхових внесків, вчасно не нараховані та/або не сплачені  страхувальниками  в строки, зазначені ст. 20 даного Закону,  вважаються простроченою заборгованістю  по сплаті страхових внесків  і стягуються з нарахуванням пені й застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи  Пенсійного фонду  за формою й у строки, зазначені правлінням Пенсійного фонду, направляють страхувальникам, що мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 11.11 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої правлінням Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1 платники, зазначені в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції,  щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове  державне  пенсійне страхування, у  якому  зазначають   самостійно   обчислені   суми страхових внесків, за формою згідно з додатком 23 цієї Інструкції. Оригінал розрахунку  подається платником до органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням платника. Розрахунки подаються   зазначеними   платниками   до   органу Пенсійного  фонду  для  реєстрації  за базовий звітний період,  що дорівнює календарному   місяцю,   -   не   пізніше    ніж    через 20 календарних  днів  з  дня  закінчення  цього періоду.

Відповідно до п. 11.13 вказаної Інструкції реєстрація поданих   платниками    розрахунків    проводиться працівником   органу   Пенсійного   фонду,   який   відповідає  за діловодство,  у  журналі  реєстрації  розрахунків  суми  страхових внесків  на  загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування за формою згідно з додатком 27  цієї  Інструкції.  Журнал  реєстрації розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування   ведеться   окремо   для   страхувальників, зазначених  у  підпунктах 2.1.1,  2.1.2 пункту 2.1,  та окремо для страхувальників, зазначених у підпунктах 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції. На другому  примірнику,  який   залишається   в   бухгалтерії платника,  проставляється  відмітка  про здання розрахунку в орган Пенсійного фонду.

Відповідач дійшов висновку, що позивачем занижено загальну суму фактичних витрат на сплату праці і інших витрат, пов'язаних з відношеннями трудового найму ( заробітної плати ) на загальну суму 98977,71 грн. і страхових внесків на суму 33783,60 грн.  При цьому причиною виникнення вказаного порушення, як стверджує відповідача, стало те, що позивачем начебто не надавалися розрахунки по формі 23 суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з серпня 2004 р. по грудень 2005 р.

Однак позивачем було представлено до суду оригінали розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з серпня 2004 р. по грудень 2005 р. При цьому лівому верхньому куті вказаних розрахунків наявні відтиски штампу вхідної кореспонденції управління ПФУ  в м. Ялта.  

Відповідач наполягає  на тому факті, що позивачем розрахунки за вказаний період не надавалися, і в даному випадку має місце підлог документів.  

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідно до ст.. 69 КАСУ доказами   в   адміністративному  судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін,  третіх  осіб  та  їхніх  представників, показань   свідків,   письмових   і   речових  доказів,  висновків експертів.  Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може   запропонувати   надати  додаткові  докази  або  витребувати додаткові докази за клопотанням осіб,  які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ст.. 70 КАСУ належними  є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.  Суд не бере до розгляду докази,  які  не  стосуються предмету доказування.  Обставини,   які  за  законом  повинні  бути  підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Відповідач у підтвердження своїх доводів посилається, на той факт, що 03.08.2007 р. прокуратурою м. Ялта було винесено постанову про порушення кримінальної справи у відношенні посадових осіб комунального підприємства «Будинок торгівлі 2000»  по факту   зловживання посадовим становищем і службового підлогу за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України і ч. 2 ст. 366 КК України.  

Однак судом встановлено, що слідство  по  вказаній кримінальній справі ще не завершено та справа ще не передана на розгляд відповідної судової інстанції. А значення  для суду має саме вирок по кримінальній справі, що вступив в законну силу, як це випливає з  положень ч. 4 ст. 72 КАСУ.

Більш того, як вбачається зі змісту листа прокуратури м. Ялта від 16.07.2008 р.  провадження досудового слідства по кримінальній справі №10701410157, порушеної у відношенні посадових осіб комунального підприємства «Будинок торгівлі 2000», було зупинено 17.12.2007 р. на підставі п. 3 ст. 206 КПК України – за невстановленням особи,  що скоїла злочин.

Тобто факт - чи мало місце саме протиправне   діяння (    зловживання посадовим становищем і службовий підлог )  та чи вчинене воно саме посадовими  особами   комунального підприємства «Будинок торгівлі 2000» відповідачем так і не доведений.

Також необхідно вказати,  що на розгляді суду знаходилася справа №2-27/18561-2007А  за позовом комунального підприємства “Будинок торгівлі 2000” до Управління ПФУ в м. Ялта про визнання нечинним рішення №303 ( вих. 8631/04-05 ) від 08.11.2006 р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в персоніфікованому обліку на суму 44000,12 грн.

Постановою ГС АР Крим від 02.02.2007 р. по вказаній справі позов комунального підприємства “Будинок торгівлі 2000» було задоволено у повному обсязі.  При цьому у вказаній постанові було встановлено вказані розрахунки страхових внесків позивачем надавалися своєчасно ( щомісячно ), а страхові внески позивачем також сплачувалися своєчасно.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 р. постанова ГС АР Крим  від 02.02.2007 р. по справі №2-27/18561-2007А була залишена без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовими рішеннями по адміністративний, цивільний або  господарській справі. що вступили в законну силу, не доводяться при розгляді інших справ, в яких приймають участь ті самі особи або особа, у відношенні якого встановлені ці обставини.  

Також відповідно до п. 8.2  Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої правлінням Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1  Органи  Пенсійного  фонду   надсилають   страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів  діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;  в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Однак не зважаючи на той факт, що позивач проводив сплату страхових внесків, відповідач  протиправно виніс у відношенні позивача спірну вимогу.

Факт сплатив страхових внесків підтверджується платіжними дорученнями, належним чином засвідчені копії яких наявні  в матеріалах справи.       

 Також  відповідно до висновку  №126/07 по судово-економічній експертизі  вбачається, що якщо судом буде встановлено, що позивач подавав розрахунки страхових внесків по формі №23 з серпня 2004 р. по грудень 2005 р.,  то заборгованість по страховим внескам в сумі 33783,60 грн. була нарахована посадовими особами  відповідача необґрунтовано.

 Враховуючи той факт,  що обставина щодо ненадання позивачем  розрахунків страхових внесків по формі №23 з серпня 2004 р. по грудень 2005 р. відповідачем належним чином не доведена, то суд дійшов висновку,  що нарахування страхових внесків відповідачем було здійснено неправомірно.

Також необхідно вказати, що вищевказаний  експертний висновок було складено експертом Жіліною А. Г., яка має вищу економічну освіту, кваліфікацію судового експерта по спеціальностям: 11.1 – дослідження документів бухгалтерського обліку і звітності; 11.2 – дослідження документів по економічної діяльності підприємств і організацій та має стаж експертної роботи з 2000 р.

Таким чином, суд не вбачає підстав не довіряти вказаному висновку №126/07 по судово-економічній експертизі.

Відповідно до ст.. 2 КАСУ У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією  та законами України; 2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано; 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);      4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що спірна вимога винесена відповідачем безпідставно та необґрунтовано.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна   частина   постанови   суду   про   визнання нормативно-правового акта незаконним або таким,  що не  відповідає правовому акту вищої юридичної сили,  і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що  опублікуванню належить постанова суду,  яка виноситься по справі,  результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного  спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна і резолютивна частини постанови проголошено 27.11.2008 р.

Постанову у повному обсязі складено 02.12.2008 р.

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     1.  Позов задовольнити.

2.  Скасувати вимогу Управління ПФУ в м. Ялта №Ю – 181 від 01.03.2007 р. на суму 33783,60 грн.

     3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь комунального підприємства «Будинок торгівлі 2000», м. Ялта, вул.. Блюхера, 22а, ( р/р 26008515416431 в ЯФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324270, ЗКПО 30993284 )  3,40  грн. судового збору.

           Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

     Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.