Постанова

від 27.07.2012 по справі 2а/0570/5472/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/5472/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А.С.

при секретарі Гилка Д.Т.

за участю:

представника позивача Портянова А.С.,

представників відповідача Полторацької Т.В., Ситнік Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про

визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0000742341 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 464 005,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 455 328,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 677,50 гривень,

визнання повністю недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.02.2012 № 0000352341 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 093 799,00 гривень,

визнання повністю недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0000752341 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 295 222,00 гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45 117,75 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

10.05.2012 публічне акціонерне товариство «Слов'янський завод «Тореласт» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 08.05.2012 № 0000742341 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 550 532,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 524 546,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 677,50 гривень, від 24.02.2012 № 0000352341 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 093 799,00 гривень, від 08.05.2012 № 0000752341 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 295 222,00 гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45 117,75 гривень (том 1 а.с. 4-14).

Відповідно до положень статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач заявою від 06.06.2012 № 1235 уточнив позовні вимоги, та просив визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0000742341 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 464 005,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 455 328,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 677,50 гривень, визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 № 0000352341 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 093 799,00 гривень, визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0000752341 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 295 222,00 гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45 117,75 гривень (том 3 а.с. 134-135).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірність висновків акту перевірки від 15.02.2012 № 648/23-3-00300363, яким встановлені порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді заниження податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 на суму 524 546 гривень, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року у сумі 1 093 799 гривень, та вимог Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування по деклараціям з податку на додану вартість за травень-серпень 2011 року у розмірі 295 222 гривні, яка виникла за рахунок від'ємного значення за квітень-липень 2011 року в частині господарських відносин між позивачем та ТОВ «Метал Трейд СВ» та ТОВ «Макростаб», що виникли на підставі нікчемних правочинів. Вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими та такими, що суперечать нормам діючого законодавства, з огляду на що просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав письмові пояснення, в яких обґрунтував свої доводи посиланням на норми діючого законодавства (том 2 а.с. 138-143; том 3 а.с. 136-138). Просив задовольнити позов.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення проти позову (том 3 а.с. 63-64), за змістом яких під час проведення перевірки позивача було встановлено, що позивач уклав угоди з ТОВ «Метал Трейд СВ» та ТОВ «Макростаб», які мають ознаки нікчемності. Зазначені висновки обґрунтовані актами перевірок контрагентів вказаних підприємств по ланцюгу постачання, що надійшли від інших податкових інспекцій. Вказаними актами встановлено, зокрема, відсутність умов для ведення господарської діяльності, несплату ними податкових зобов'язань з ПДВ до бюджету тощо. Також зазначили, що у позивача відсутній достатній обсяг первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій за договорами з ТОВ «Метал Трейд СВ» та ТОВ «Макростаб». Просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - публічне акціонерне товариство «Слов'янський завод «Тореласт» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області 25.05.1994, включено до ЄДРПОУ за номером 00300363, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 729555, довідкою серії АБ № 377238 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том 1 а.с. 15, 18).

Позивач перебуває на податковому обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції з 29.02.1996 за № 1127, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 10.05.2011 № 256/10/29-014-17 (том 1 а.с. 17).

Публічне акціонерне товариство «Слов'янський завод «Тореласт» зареєстроване платником податку на додану вартість з 18.07.1997, що підтверджується Свідоцтвом № 100337838 від 18.07.1997, яке діє з 30.05.2011 (т. 1 а.с. 16).

На підставі наказу № 1908 від 23.12.2011 (том 3 а.с. 75-78), № 148 від 31.01.2011 (том 3 а.с. 67-69), відповідно до направлень № 000008 від 04.01.2012, № 000007 від 04.01.2012, № 000006 від 04.01.2012, № 000005 від 04.01.2012, № 000163 від 20.01.2012, № 000019 від 05.01.2012, № 000020 від 05.01.2012, № 000009 від 04.01.2012, № 000058 від 10.01.2012, № 000018 від 04.01.2012, № 000167 від 20.01.2012 (том 3 а.с. 72-73) та згідно з планом-графіком проведення виїзних планових перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області проводилась виїзна планова перевірка публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 та достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за травень-серпень 2011 року з питань достовірності вчинених правочинів по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» (ЄДРПОУ 33352412) та товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» (ЄДРПОУ 36597313) за квітень-липень 2011 року. За наслідками перевірки складено акт № 648/23-3/00300363 від 15.02.2012 (том 1 а.с. 13-126).

За змістом висновку акту перевірки, встановлено порушення позивачем, серед іншого, таких вимог законодавства:

1. пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 на загальну суму 524 546 гривень, у тому числі по періодах: 4 квартал 2010 року - 34 710 гривень, 2 квартал 2011 року - 420 618 гривень, 2-3 квартали 2011 року - 489836 гривень; та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року у сумі 1 093 799 гривень;

2. пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податків у банку по рядку 23.1 Декларації за травень-серпень 2011 року та яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень-липень 2011 року в частині господарських відносин публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» з товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб», у розмірі 295 222 гривні, у тому числі по періодах: за травень 2011 року на суму 76 037 гривень, за червень 2011 року на суму 38 718 гривень, за липень 2011 року на суму 167 867 гривень, за серпень 2011 року на суму 12 600 гривень (том 1 а.с. 124).

На підставі вказаних висновків акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення:

1. від 24.02.2012 № 0000342341, яким за порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 550 532 гривні, у тому числі за основним платежем - 524 546 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 986 гривень (том 1 а.с. 124);

2. від 24.02.2012 № 0000352341, яким за порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року по декларації № 9004409538 від 29.06.2011 на суму 1 093 799 гривень (том 1 а.с. 129-130);

3. від 24.02.2012 № 0000362341, яким за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 295 222 гривні, та нараховано штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 45 118,75 гривень (том 1 а.с. 131-132).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до Державної податкової служби у Донецькій області (том 1 а.с. 135-143). За наслідками розгляду скарги Державною податковою службою у Донецькій області прийнято рішення від 26.04.2012 № 5530/10/10-210-5, яким: скасовано податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 24.02.2012 № 0000342341 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у частині штрафних (фінансових) санкцій на 17 308,50 гривень, в іншій частині - залишено без змін; залишено без змін податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 24.02.2012 № 0000352341 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток; скасовано податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 24.02.2012 № 0000362341 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у частині штрафних (фінансових) санкцій на 1 гривню, в іншій частині - залишено без змін (том 1 а.с. 146-156).

За наслідками оскарження Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення:

1. від 08.05.2012 № 0000742341 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 533 223 гривні, у тому числі за основним платежем - 524 546 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 677,50 гривень (том 1 а.с. 157);

2. від 08.05.2012 № 0000752341 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 295 222,00 гривні та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45 117,75 гривень (том 1 а.с. 158).

Не погоджуючись у повній мірі з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 10.05.2012 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0000742341 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 464 005,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 455 328,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 677,50 гривень, визнання повністю недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.02.2012 № 0000352341 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 093 799,00 гривень, та визнання повністю недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0000752341 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 295 222,00 гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45 117,75 гривень.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

За приписами підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція не довела правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

1. Щодо податку на прибуток суд зазначає наступне.

У акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, вказується на порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке обґрунтовано тим, що між позивачем та його постачальниками товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» і товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» укладені нікчемні правочини (договори № 12/04-04 від 12.04.2010; № 43ПП/13 від 06.01.2010), що не мають юридичних наслідків, з огляду на що є неправомірним формування позивачем валових витрат у сумі 1 232 639,00 гривень по вказаним договорам (у т.ч. 4 квартал 2010 року - 138 840 гривень, 1 квартал 2011 року - 1 093 799 гривень) (том 1 а.с. 57-58).

Крім того, у акті перевірки зазначається, що позивачем порушено пункт 138.2, підпункт 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного формування підприємством у 2 кварталі 2011 року валових витрат, тобто віднесення їх до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, у сумі 734 974 гривні, на підставі нікчемного правочину - договору з товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» № 12/04-04 від 12.04.2010 (том 1 а.с. 72).

Також, у акті вказується про порушення позивачем підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, яке виразилось у неправомірному віднесенні у 3 кварталі 2011 року до складу фінансових витрат витрат на нарахування процентів за користування кредитами у розмірі 300 949 гривень (том 1 а.с. 75).

В результаті вказаних порушень перевіркою встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду за 2 квартал 2011 року у загальній сумі 1 093 799 гривень (том 1 а.с. 76).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» (Продавцем) та відкритим акціонерним товариством «Слов'янський завод «Тореласт» (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу № 12/04-04. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, цьому договору при реєстрації на підприємстві присвоєно № 12/04-04/94 (том 1 а.с. 161-163).

За умовами цього договору продавець зобов'язується передати покупцю товар, який покупець зобов'язується оплатити згідно вартості, що вказується у рахунках-фактурах та накладних на постачання товару, які є невід'ємною частиною даного договору. Заказ кожної партії товару (асортимент та кількість) проводиться за 30 календарних днів до отримання товару згідно заявки. Оплата проводиться не пізніше 21 календарного дня з моменту отримання товару. Згідно п. 2.4 цього договору поставка товару здійснюється на умовах самовивозу продавцем. Строк дії договору - з моменту його підписання до моменту його розірвання при умові повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов зазначеного договору товариство з обмеженою відповідальністю «Макростаб» поставлено товар (за найменуванням - стабілізатор для ПВХ OM 710, стабілізатор для ПВХ OM 710 S, стабілізатор для ПВХ CWM 35 та ін.). За фактом поставки вказаним підприємством видано позивачу податкові накладні від 17.06.2011 № 65 на суму 75 600,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 12 600,00 гривень (том 2 а.с. 16), від 07.06.2011 № 29 на суму 224 146,56 гривень, у т.ч. ПДВ - 37 357,76 гривень (том 2 а.с. 17), від 02.06.2011 № 6 на суму 126 000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 21 000,00 гривень (том 2 а.с. 18), від 29.04.2011 № 97 на суму 66 600,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 11 100,00 гривень (том 2 а.с. 19), від 12.04.2011 на суму 193 275,60 гривень, у т.ч. ПДВ - 32 212,60 гривень (том 2 а.с. 20), від 06.04.2011 № 20 на суму 196 346,22 гривень, у т.ч. ПДВ - 32724,37 гривень (том 2 а.с. 21), від 29.03.2011 № 62 на суму 30 360,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 5060,00 гривень (том 2 а.с. 22), від 23.03.2011 № 44 на суму 48 057,60 гривень, у т.ч. ПДВ - 8 009,60 гривень (том 2 а.с. 23), від 15.03.2011 № 28 на суму 105 072,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 17 512,00 гривень (том 2 а.с. 24), від 11.03.2011 № 23 на суму 103 500,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 17 250,00 гривень (том 2 а.с. 25), від 03.03.2011 № 11 на суму 307 970,88 гривень, у т.ч. ПДВ - 51 328,48 гривень (том 2 а.с. 26), від 02.03.2011 № 7 на суму 62 100,00 гривень, у т.ч ПДВ 10 350,00 гривень (том 2 а.с. 27).

Отримання товару підтверджено наданими до матеріалів справи видатковими накладними - від 17.06.2011 № М-0000432 на суму 75600,00 гривень (том 1 а.с. 230), від 07.06.2011 № М-0000400 на суму 224 146,56 гривень (том 1 а.с. 231), від 02.06.2011 № М-0000377 на суму 126 000,00 гривень (том 1 а.с. 232), від 29.04.2011 № М-0000273 на суму 66600,00 гривень (том 1 а.с. 233), від 12.04.2011 № М-0000219 на суму 193 275,60 гривень (том 1 а.с. 234), від 06.04.2011 № М-00000200 на суму 196 346,00 гривні (том 1 а.с. 235), від 29.03.2011 № М-0000165 на суму 30 360,00 гривень (том 1 а.с. 236), від 23.03.2011 № М-00000148 на суму 48 057,60 гривень (том 1 а.с. 234), від 15.03.2011 № М-00000134 на суму 105 072,00 гривень (том 1 а.с. 238), від 11.03.2011 № М-00000129 на суму 103 500,00 гривень (том 1 а.с. 239), від 03.03.2011 № М-00000115 на суму 307 390,88 гривень (том 1 а.с. 240), від 03.03.2011 № М-00000114 на суму 62 100,00 гривень (том 1 а.с. 241).

Перевезення товару відбулось за рахунок позивача власним автотранспортом, про що виписані товарно-транспортні накладні (ТТН) (том 2 а.с. 1-12). Згідно цих ТТН вбачається, що перевезення товару здійснювалось водіями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, пункт навантаження - с. Димитрово Броварського району Київської області, пункт розвантаження -м. Слов'янськ, Донецька область.

Оплата товару проведена платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (том 2 а.с. 32-91).

Придбаний товар оприбуткований на складі позивача, про що свідчать прибуткові ордери, картки складського обліку матеріалів, копії яких наявні в матеріалах справи (том 2 а.с. 95-103, 111-117).

Крім того, 06.01.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» (Постачальником) та відкритим акціонерним товариством «Слов'янський завод «Тореласт» (Покупцем) укладено договір поставки № 43ПП/13 (том 1 а.с. 164-166), згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцю товар - флотореагент - оксаль Т-92, який покупець зобов'язується приймати і оплачувати згідно умов цього договору. Загальна кількість товару визначається та узгоджується на підставі попередніх заявок покупця. Вартість товару вказується у виставленому рахунку. Ціна, кількість та асортимент встановлюється в видаткових накладних по кожній поставці товару. Завантаження та поставка здійснюється за рахунок та автотранспортом покупця. Умови оплати вказуються у рахунках-фактурах до даного договору. Відповідно до пункту 3.1 договору, поставка товару провадиться партіями в кількості й строки, встановлені сторонами в процесі співробітництва. Разом з товаром повинні бути представлені наступні документи: накладна, податкова накладна, сертифікат якості, гігієнічний висновок. Умови поставки згідно пункту 3.2 договору визначені FCA (Інкотермс 2000). Строк дії договору - з моменту його підписання до 31.12.2012 при умові повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» було поставлено позивачу товар - флотореагент-оксаль марки Т-92. За наслідками господарських операцій поставки вказаним підприємством видано позивачу податкові накладні від 10.01.2011 № 110111 на суму 43 800,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 7 300,00 гривень (том 2 а.с. 28), від 17.01.2011 № 1701 на суму 40 000,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 6 666,67 гривень (том 2 а.с. 29), від 18.01.2011 № 1801 на суму 33 000,00 гривень, у тому числі ПДВ - 5 500,00 гривень (том 2 а.с. 30), від 24.01.2011 № 2411 на суму 115 500,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 19250,00 гривень (том 2 а.с. 31).

Отримання товару підтверджено видатковими накладними від 10.01.2011 № РН-110111 на суму 43 800,00 гривень (том 1 а.с. 242), від 18.01.2011 № РН-1801 на суму 73 000,00 гривень (том 1 а.с. 243), від 24.01.2011 № РН-2411 на суму 115 500,00 гривень (том 1 а.с. 244).

Також позивачем надано сертифікати якості на товар, що доводить виконання сторонами умов договору щодо якості товару (том 2 а.с. 145-150).

Перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними (том 2 а.с. 13-15), за змістом яких перевезення здійснювалось водіями ОСОБА_7, ОСОБА_18. (перевізник - ФОП ОСОБА_18.), ОСОБА_13 (перевізник - ФОП ОСОБА_19.), пункт навантаження - м. Сєвєродонецьк, пункт розвантаження - м. Слов'янськ.

Оплата товару проведена платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (том 2 а.с. 92-94).

Отриманий товар було оприбутковано на складі позивача, що підтверджується прибутковими ордерами, картками складського обліку матеріалів, копії яких наявні в матеріалах справи (том 2 а.с. 104-106, 107-110).

Аналізуючи наведені вище документи, суд прийшов до висновку, що ними у повному обсязі підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій на виконання умов договорів, укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» і товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ».

Як вбачається з матеріалів справи, суму витрат на придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Макростаб» та товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» у сумі 1 232 639,00 гривень (у т.ч. 4 квартал 2010 року - 138 840 гривень, 1 квартал 2011 року - 1 093 799 гривень) позивач відніс до складу валових витрат підприємства, що відобразив у відповідних податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств. Також, у 2 кварталі 2011 року позивачем віднесено до складу валових витрат (до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів) суму витрат на придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Макростаб» у розмірі 734 974 гривні.

Між сторонами відсутній спір щодо розміру сформованих за наслідками господарської операції зазначених вище сум валових витрат.

Оскільки частина валових витрат була сформована позивачем у 4 кварталі 2010 року, то вирішуючи питання щодо обґрунтованості їх формування суд застосовує положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на той час.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який втратив чинність, але діяв на час вчинення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вимогами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується сум витрат, віднесених позивачем до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів у 2 кварталі 2011 року, то до цих відносин підлягають застосуванню наступні положення Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На підставі пункту 138.8 статті 138 цього Кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 138.8.1 цього пункту визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність у позивача достатнього обсягу первинних документів на підтвердження здійснення спірних господарських операцій, то відсутні підстави у даному випадку стверджувати про порушення позивачем зазначених вище вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України.

До того ж, у Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Як випливає з матеріалів справи та пояснень представника позивача, придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується лімітно-забірними картками (том 2 а.с. 118-125), картками складського обліку матеріалів (том 2 а.с. 107-117), виробничою звітністю (том 2 а.с. 129-132; том 3 а.с. 54-57).

Отже, наявними у справі матеріалами підтверджено зв'язок понесених позивачем витрат при придбанні товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Макростаб» та товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» із власною господарською діяльністю позивача.

За таких підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість встановлення відповідачем порушень з боку публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» приписів пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 138.2, підпункт 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України.

Що стосується порушення позивачем підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, яке виразилось у неправомірному віднесенні у 3 кварталі 2011 року до складу фінансових витрат витрат на нарахування процентів за користування кредитами у розмірі 300 949 гривень, то позивач із цим порушенням погодився, про що надав відповідні пояснення (том 2 а.с. 138-140) та, відповідно, уточнив позовні вимоги (том 3 а.с. 134-135).

Оскільки між сторонами відсутній спір про ці фактичні обставини, судом в межах розгляду даної справи не досліджується правомірність визначення вказаного порушення відповідачем у акті перевірки та відповідне здійснення донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 69 218,00 гривень податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2012 № 0000742341.

2. Щодо податку на додану вартість суд зауважує на такому.

У акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, вказується про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України у вигляді завищення суми податкового кредиту та, відповідно, суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 295 222 гривні за травень-серпень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення за квітень-липень 2011 року, сформованого по господарським операціям за правочинами, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» і товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ», фактичне виконання яких не підтверджено (том 1 а.с. 91-98).

Дослідженням обставин формування позивачем податкового кредиту у зазначеному вище розмірі встановлено, що податковий кредит було сформовано ним на підставі податкових накладних:

- виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» від 17.06.2011 № 65 на суму 75 600,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 12 600,00 гривень (том 2 а.с. 16), від 07.06.2011 № 29 на суму 224 146,56 гривень, у т.ч. ПДВ - 37 357,76 гривень (том 2 а.с. 17), від 02.06.2011 № 6 на суму 126 000,00 гривень, у т.ч. ПДВ 21 000,00 гривень (том 2 а.с. 18), від 29.04.2011 № 97 на суму 66 600,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 11 100,00 гривень (том 2 а.с. 19), від 12.04.2011 на суму 193 275,60 гривень, у т.ч. ПДВ - 32 212,60 гривень (том 2 а.с. 20), від 06.04.2011 № 20 на суму 196 346,22 гривень, у т.ч. ПДВ - 32724,37 гривень (том 2 а.с. 21), від 29.03.2011 № 62 на суму 30 360,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 5060,00 гривень (том 2 а.с. 22), від 23.03.2011 № 44 на суму 48 057,60 гривень, у т.ч. ПДВ - 8 009,60 гривень (том 2 а.с. 23), від 15.03.2011 № 28 на суму 105 072,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 17 512,00 гривень (том 2 а.с. 24), від 11.03.2011 № 23 на суму 103 500,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 17 250,00 гривень (том 2 а.с. 25), від 03.03.2011 № 11 на суму 307 970,88 гривень, у т.ч. ПДВ - 51 328,48 гривень (том 2 а.с. 26), від 02.03.2011 № 7 на суму 62 100,00 гривень, у т.ч ПДВ 10 350,00 гривень (том 2 а.с. 27);

- виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» від 10.01.2011 № 110111 на суму 43 800,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 7 300,00 гривень (том 2 а.с. 28), від 17.01.2011 № 1701 на суму 40 000,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 6 666,67 гривень (том 2 а.с. 29), від 18.01.2011 № 1801 на суму 33 000,00 гривень, у тому числі ПДВ - 5 500,00 гривень (том 2 а.с. 30), від 24.01.2011 № 2411 на суму 115 500,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 19250,00 гривень (том 2 а.с. 31).

Вказані податкові накладні відображені позивачем у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідні періоди 2011 року. Копії цих реєстрів наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту квітня 2011 року у розмірі 76037 гривень, травня 2011 року у розмірі 38718 гривень, червня 2011 року у розмірі 167 867 гривень, липня 2011 року у розмірі 12 600 гривень, що відобразив у відповідних податкових деклараціях з податку на додану вартість.

У подальшому позивачем було заявлено відповідні суми податку до бюджетного відшкодування, які сформовані за рахунок від'ємного значення, отриманого як різниця між сумами податкових зобов'язань та сумами податкового кредиту у зазначеному вище розмірі.

Вказуючи на неправомірність визначення позивачем податкового кредиту, відповідач зменшив спірним податковим повідомленням-рішенням суму, заявлену позивачем до бюджетного відшкодування.

Суд вважає таке зменшення бюджетного відшкодування позивачу протиправним з огляду на настуне.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до положень пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як передбачено пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість. Таким чином, покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому впливати на надходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача у акті перевірки на те, що контрагенти позивача не сформували відповідне податкове зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій, оскільки жодними нормами законодавства це не передбачено. Крім того, нормами законодавства право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобов'язання його контрагентами. Суд звертає увагу, що Податковий кодекс України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше. Проте, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача у акті перевірки на порушення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, яким передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період та вірно визначено суму податкового кредиту у розмірі 295 222 гривень.

Крім того, у акті перевірки відповідачем вказується на невідповідність номеру договору поставки, номерам договорів, зазначених у податкових накладних, отриманих від товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ».

З цього приводу позивач надав суду договори поставки, укладені між Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» № 100192 від 10.12.2010 (том 2 а.с. 154-155), № 240192 від 24.01.2011 (том 2 а.с. 157), № 170192 від 17.01.2011 (том 2 а.с. 161-162), предметом яких є поставка товару - флотореагенту-оксаль Т-92, умови яких є ідентичними до змісту договору № 43ПП/13 від 06.01.2010, щодо якого виник спір.

Відповідач, зазначаючи про розбіжність у податкових накладних, на підставі яких відбулось формування податкового кредиту позивачем, у частині номерів договорів поставки, не дослідив наведені вище договори, не співставив їх під час перевірки із податковими накладними, в яких було встановлено розбіжності, та не зробив у цій частині відповідних висновків. Зазначені обставини, на думку суду, свідчать про передчасність висновку податкового органу щодо невідповідності номерів договорів виданим податковим накладним.

Крім того, суд звертає увагу, що в межах даної справи спір виник відносно господарської операції саме по договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» № 43ПП/13 від 06.01.2010, висновки по якому містяться у акті перевірки, з огляду на що суд не досліджує питання правомірності укладення та виконання інших договорів із вказаним контрагентом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.

3. Щодо висновку податкового органу про нікчемність правочинів суд зазначає наступне.

Суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про те, що проаналізовані вище договори із контрагентами позивача - товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» та товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» є нікчемними, з огляду на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» та товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» № 12/04-04 (№ 12/04-04/94) від 12.04.2010 та № 43ПП/13 від 06.01.2010 відповідно. Також, вказані правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Більш того, договір, укладений з товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» № 12/04-04 (12/04-04/94) від 12.04.2010 був предметом дослідження при розгляді Донецьким окружним адміністративним судом адміністративної справи № 2а/0570/14740/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.08.2011 за № 0000442342 та за № 0000452342.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2011 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» задоволено у повному обсязі (том 3 а.с. 141-145)

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову - відмовлено (том 3 а.с. 65-66, 146-147).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2012 постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 скасована, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2011залишена в силі (том 4 а.с.8-9).

Таким чином, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2011 відповідно до вимог частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України є такою, що набрала законної сили 09.07.2012.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2011 у справі № 2а/0570/14740/2011 встановлено, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальності «Макростаб» правочину, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених між ними договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена жодними належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями. При цьому, із наданих суду документів (податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів, інших первинних документів) слідує, що виконання укладених правочинів з поставки товару між позивачем та контрагентом, було реальними; факт оплати отриманої сировини підтверджені відповідними банківськими документами, а документи бухгалтерського та податкового обліку, надані позивачем до перевірки та до матеріалів справи, відповідають вимогам Законів України «Про податок на додаток на додану вартість» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують здійснення відповідних господарських операцій.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.07.2012 по цій справі зазначено, що за умови реального здійснення платником податку (покупцем товару) господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу його активів, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати, податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України». Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

На підставі пункту 7 частини першої статті 7, частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов'язковість виконання судового рішення є конституційною засадою судочинства та принципом адміністративного судочинства. При цьому норми діючого законодавства України не містять будь-яких виключень із обов'язку по виконанню судового рішення.

Відповідачем при проведенні перевірки, складенні акту перевірки та прийнятті на його основі податкових повідомлень-рішень не взято до уваги обставини, встановлені судовими рішеннями, внаслідок чого відповідач дійшов необґрунтованого висновку про нікчемність правочину - договору, укладеного з товариством з обмеженою відповідальності «Макростаб».

У акті перевірки в якості доказів нікчемності правочинів - договорів укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» та товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» № 12/04-04 (№ 12/04-04/94) від 12.04.2010 та № 43ПП/13 від 06.01.2010, зазначені такі обставини:

- Згідно з актами перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Макростаб» з питань підтвердження взаємовідносин з його постачальниками - товариством з обмеженою відповідальністю «Різано-Трейд» та з приватним підприємством «Володар» встановлено відсутність у цих підприємств умов для ведення господарської діяльності, внаслідок чого угоди, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» не мають реального товарного характеру;

- Товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару не можуть вважатися первинними документами, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, встановлених Типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, затвердженою наказом Мінтрансу та Мінстату від 29.12.1995 № 488/346, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансу № 363 від 14.10.1997, з огляду на що позивачем неправомірно до складу валових витрат включено вартість послуг з перевезення товару від його контрагентів;

- Наявність постанови про порушення кримінальної справи № 80-0263 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення приватного підприємства «Володар»;

- Неможливість проведення зустрічної звірки з товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» у зв'язку з незнаходженням за юридичною адресою;

- Неможливість встановлення факту транспортування товару від товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ».

Однак, на думку суду, вказані відповідачем обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договорів, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» та товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ», оскільки ці висновки податкового органу не знайшли свого обґрунтування під час судового розгляду справи.

Так, суду відповідачем надані акти перевірок та про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача, та підприємств - постачальників контрагентів позивача, з яких вбачається наступне:

- відповідно до акту Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової інспекції від 29.03.2012 № 14/22-5/36597313, зустрічну звірку товариства з обмеженою відповідальністю «Макростаб» не є можливим здійснити у зв'язку з відсутністю юридичної особи за адресою реєстрації (том 3 а.с. 80-82);

- відповідно до акту Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової інспекції від 15.07.2011 № 844/232/36597313 про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Макростаб» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Різано-Трейд» (ЄДРПОУ 36445153) за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» вимог Цивільного кодексу України у частині укладення з товариством з обмеженою відповідальністю «Різано-Трейд» правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, наданням податкової вигоди третім особам, тобто є нікчемним (том 3 а.с. 84-88);

- за змістом акту Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової інспекції від 05.10.2011 № 51/232/36597313 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Макростаб» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з приватним підприємством «Фірма «Володар» (ЄДРПОУ 31988783) за березень, квітень, червень 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю «Макростаб» допущено порушення вимог Цивільного кодексу України у частині укладення з приватним підприємством «Володар» правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, наданням податкової вигоди третім особам, тобто є нікчемним (том 3 а.с. 89-92);

- згідно з актом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 31.01.2012 № 72/23-1/31988783 про неможливість проведення перевірки приватного підприємства «Фірма «Володар», у зазначеного підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, з огляду на що на підставі частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, угоди, укладені приватним підприємством «Фірма «Володар» з його контрагентами мають ознаки нікчемності (том 3 а.с. 80-82);

- відповідно до акту Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Донецької області від 30.01.2012 № 100/16/33352412 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2010 по 31.01.2011, у зазначеного підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за юридичною адресою, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства з контрагентами згідно додатків № 5 до декларацій з ПДВ за період з 01.06.2010 по 31.01.2011 (том 3 а.с. 115-121).

Підсумовуючи наведені вище акти податкових органів, суд доходить висновку, що всі вони стосуються нікчемності правочинів по ланцюгу від постачальників контрагентів позивача, що обґрунтовано відсутністю підприємств за юридичною адресою, відсутністю в них умов для провадження господарської діяльності, не підтвердженням реальності вчинених ними господарських операцій.

З цього приводу суд зазначає, що до вказаних актів не додано відповідних документів податкової та фінансової звітності, первинних документів бухгалтерського обліку підприємств, з огляду на що суд приходить до висновку про відсутність належного документального обґрунтування фактів, встановлених вказаними актами.

Також суд зазначає, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених договорів саме з позивачем на підставі частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності у контрагентів підприємства та їх постачальників.

Також, як вже зазначалось, Вищим адміністративним судом України при розгляді касаційної скарги у справі № 2а/0570/14740/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.08.2011 за № 0000442342 та за № 0000452342 встановлено, що за умови реального здійснення платником податку (покупцем товару) господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу його активів, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати, податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Що стосується зазначення у акті перевірки про відсутність належним чином оформлених документів, що підтверджують факт транспортування товарів, то суд також вважає ці доводи не обґрунтованими з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, він не містить жодного посилання на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм. Як зазначалось судом вище, позивачем надано відповідні первинні документи бухгалтерського обліку та товарно-транспортні документи на підтвердження виконання договорів, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Макроснаб» та товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ», невідповідність яких зазначеним вище вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів під час судового розгляду справи не встановлена.

Зокрема, на підтвердження факту транспортування товару позивачем надані накази про відрядження водіїв (том 2 а.с. 167, 170), звіти про відрядження (том 2 а.с. 168, 171), договори про надання транспортно-експедиційних послуг від 11.11.2009 № 1/11/94 з СПД ОСОБА_21. (том 2 а.с. 141-142), від 02.02.2009 № б/н з СПД ОСОБА_20 (том 2 а.с. 143-144), рахунки, платіжні доручення про оплату транспортних послуг та акти прийому-передачі виконаних робіт з транспортування (том 2 а.с. 174-175, 177-178, 180-181, 183-184, 186-187, 189-190). Зазначені документи, на переконання суду, свідчать про доведеність факту здійснення поставок позивачу.

До того ж, суд звертає увагу, що є необґрунтованими посилання податкового органу в акті перевірки на порушення при складання товарно-транспортних накладних вимог, встановлених Типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, затвердженою наказом Мінтрансу та Мінстату від 29.12.1995 № 488/346, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансу № 363 від 14.10.1997, оскільки дія зазначених нормативно-правових актів щодо дотримання форми товарно-транспортних накладних розповсюджується на підприємства, що належать до сфери управління Міністерства транспорту України, і не є обов'язковими для виконання усіма суб'єктами господарювання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів податкового органу, викладених у акті перевірки, що стали підставою для здійснення донарахувань позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки приписами статті 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень, а не визнання їх недійсними, як просить позивач у позовній заяві, суд з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0000742341 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 464 005,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 455 328,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 677,50 гривень, та скасувавши повністю податкові повідомлення-рішення від 24.02.2012 № 0000352341 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 093 799,00 гривень, та від 08.05.2012 № 0000752341 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 295 222,00 гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45 117,75 гривень.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 2146,00 гривень. (том 1 а.с. 2, 3).

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0000742341 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 464 005,50 гривень, у тому числі за основним платежем - 455 328,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 677,50 гривень, визнання повністю недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.02.2012 № 0000352341 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 093 799,00 гривень, визнання повністю недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0000752341 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 295 222,00 гривень та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45 117,75 гривень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 08.05.2012 № 0000742341 в частині збільшення публічному акціонерному товариству «Слов'янський завод «Тореласт» податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 464 005 (чотириста шістдесят чотири тисячі п'ять) гривень 50 копійок, у тому числі за основним платежем - 455 328 (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч триста двадцять вісім) гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 677 (вісім тисяч шістсот сімдесят сім) гривень 50 копійок.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 24.02.2012 № 0000352341 про зменшення публічному акціонерному товариству «Слов'янський завод «Тореласт» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 093 799 (один мільйон дев'яносто три тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 00 копійок.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 08.05.2012 № 0000752341 про зменшення публічному акціонерному товариству «Слов'янський завод «Тореласт» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 295 222 (двісті дев'яносто п'ять тисяч двісті двадцять дві) гривні 00 копійок та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 45 117 (сорок п'ять тисяч сто сімнадцять) гривень 75 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 27 липня 2012 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 2 серпня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зеленов А. С.