Рішення

від 27.11.2008 по справі 17/457

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/457

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "27" листопада 2008 р.Справа №  17/457

Господарський суд Кіровоградської області в складі колегії суддів: головуючого судді Таран С.В., судді Коротченко Л.С., судді Мохонько К.М., розглянувши матеріали справи №17/457

за позовом: Бойко Д.М., м. Новоукраїнка Кіровоградської області  

до відповідачів: відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський", м.Новоукраїнка Кіровоградської області

- Кучугура Г.О., м.Новоукраїнка Кіровоградської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- відокремленого підрозділу реєстратора "Приватбанку" у Кіровоградській області філії КБ "Приватбанк", м.Кіровоград

- Павлова Є.В., м. Боярка Київської області

про визнання  недійсним договору   

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Бойко Д.М.;

від відповідача (ВАТ "Новоукраїнський") - Замедянська Н.М., довіреність б/н від 01.09.2008р., представник;

від відповідача (Кучугура Г.О.) - Кошутська О.С., довіреність №033334 від 24.11.2008 р., представник;

від третьої особи (відокремлений підрозділ реєстратора в Кіровоградській філії ЗАТ КБ "Приватбанк")- участі не брали;

від третьої особи (Павлов Є.В.)- участі не брали.

Бойко Д.М. подано позов до відкритого акціонерного товариства "Новоукраїнський" та Кучугура Г.О. про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №13 від 25.05.2004 року, відповідно до якого ВАТ "Новоукраїнський" продав, а Кучугура Г.О. придбав 21900 простих іменних акцій ВАТ "Новоукраїнський" номінальною вартістю 5475 грн.

Відповідачі позов заперечили, посилаючись на відповідність оспореного договору та вчинених ними дій під час його укладення вимогам чинного законодавства (том І а.с. 54-55, 79-82).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Павлов Є.В.  теж просить відмовити в задоволенні позовних вимог,  при цьому він надіслав до господарського суду телеграму, в якій просить розглядати даний спір без його участі  (том І а.с.58-59, том ІІІ а.с.90).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-відокремлений підрозділ реєстратора «Приватбанку» у Кіровоградській області філії КБ «Приватбанк» також  просить розглянути даний спір без участі його повноважного представника (том ІІ а.с.89, том ІІІ а.с.88).  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Новоукраїнський» засновано відповідно  до рішення регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області від 15.08.1996р. №1622 шляхом перетворення державного підприємства радгоспу «Новоукраїнський»у відкрите акціонерне товариство відповідно до плану приватизації радгоспу «Новоукраїнський» (пункт 1.1 Статуту ВАТ «Новоукраїнський»).

Згідно пунктів 4, 5.1, 5.2 Статуту ВАТ «Новоукраїнський»засновником товариства є регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області, акціонерами товариства є державні органи приватизації, а також фізичні та юридичні особи, які набули право власності на акції товариства. Статутний капітал становить 239511 грн., який поділений на 958044 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна (том І а.с.98-108, 125-127, 135-140).

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30.07.2004 р., яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 09.06.2005 р. та ухвалою Верховного суду України від 16.08.2005 р., по справі №2-1734/04,  визнано за Бойко Д.М.  право власності  на 335530 шт. простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський» (том І а.с.22-29).

Позивач вважає, що його права, як власника акцій, порушено укладенням  відповідачами договору №13 від 25.05.2004 р., згідно якого ВАТ «Новоукраїнський» («продавець») продав 21900 простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства «Новоукраїнський» загальною номінальною вартістю 5475 грн., а Кучугура Г.О. («покупець») виплатив продавцю вартість вказаних цінних паперів та прийняв їх у свою власність.

За твердженням позивача, придбані покупцем Кучугура Г.О. акції належать Бойко Д.М., тому що замість того, щоб передати 335300 простих іменних акцій останньому, правління ВАТ «Новоукраїнський» розподілило акції серед посадових осіб товариства, в тому числі уклавши оспорений договір. Тому він просить визнати недійсним договір №13  від 25.05.2004 р., укладений між ВАТ «Новоукраїнський»та Кучугура Г.О., оскільки на момент його укладення відповідачам було достовірно відомо про те, що спірні акції придбані позивачем. Отже, із змісту позовної заяви та подальших письмових обґрунтувань позовних вимог вбачається, що Бойко Д.М. вважає себе власником акцій, що були об'єктом оспореного договору.

Між тим права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною. Захист прав такої особи можливий шляхом подання віндикаційного позову. (пункт 27.3 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. №04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам).

Аналогічну правову позицію щодо неприпустимості захисту прав власника шляхом пред'явлення позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу викладено в постановах Верховного суду України від 13.07.2004 р. по справі №10/732 та від 14.12.2004 р. по справі №6/11.

За таких обставин у господарського суду відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу №13 від  25.05.2004 р. недійсним.

Клопотання ВАТ «Новоукраїнський» про припинення провадження у даній справі (том ІІІ а.с.58-59, 95-96) задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до  пункту 2  частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Отже, за змістом наведеної норми  неодмінною умовою її застосування    є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, а також ідентичність підстав та предмету спору.

Оскільки суб'єктний склад сторін по даній справі та справі №2-256/08 за позовом Бойка Д.М. до ВАТ «Новоукраїнський», Савенка В.А., Кучугури Г.О., Череватенко Л.І., Гавриш Л.А. про визнання недійсними рішень правління, договорів купівлі-продажу цінних паперів, передавальних розпоряджень, сертифікатів акцій  (далі-справа №2-256/08) не є однаковим, господарський суд не вважає за можливим застосування в даному випадку  правил  пункту 2  частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Не є тотожними і підстави позовних вимог по даній справі  та по справі №2-256/08 (том І а.с.7-10,  том ІІ а.с.70-73, 98-99, 101-103, 132 том ІІІ а.с.4-7, 69-70, 97-100). Відтак в задоволенні клопотання ВАТ «Новоукраїнський»  слід відмовити.

Разом з тим, при вирішенні даної справи, оцінюючи у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України докази, що містяться в матеріалах справи, зокрема копії рішень по справам №2/417 за позовом Бойка Д.М. до Павлова Є.В., ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк" від імені якого діє Кіровоградська філія в особі відділу відокремленого підрозділу реєстратора Кіровоградської філії Приватбанку про зобов'язання вчинити певні дії та  №2-256/08,  господарським судом враховано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no.48553/99, параграф 77, від 25.07.2002 р.;  Ukraine-Tyumen v.  Ukraine, no. 22603/02, параграфи 42, 60, від 22.11.2007 р.).

Враховуючи відсутність тотожності суб'єктного складу сторін та підстав позову по даній справі та по справі №2-256/08 не підлягають задоволенню і клопотання  ВАТ «Новоукраїнський» від 27.10.2007 р.  (том ІІ а.с.68-69), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Павлова Є.В. від 24.10.2007 р. та від 18.12.2007 р. (том ІІ а.с.78-79, том ІІІ а.с.20) про залишення позову без розгляду.

В задоволенні  клопотання позивача (том ІІІ а.с.94) та клопотання представника позивача від  24.11.2008 р. (том ІІІ а.с.87) про відкладення розгляду справи також слід відмовити, оскільки викладені в ньому обставини не підтверджені відповідними доказами,  при цьому в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття рішення по справі в даному судовому засіданні.

Клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Павлова Є.В. від 14.11.2007 р. про зупинення провадження у справі (том ІІ а.с.113) задоволенню не підлягає, оскільки заявником не доведено належним чином неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №2-0-71/2006 за позовом Павлова Є.В. до Диковицького П.Г., ЗАТ «Цукорагрореєстратор» про зобов'язання передати акції та здійснити їх перереєстрацію.

Витрати по  сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                   ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 10.08.2007 р., скасувати.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського  суду  набирає законної сили після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає  законної сили після закінчення десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя                                                                С.В.Таран

Суддя                                                                                      Л.С.Коротченко

Суддя                                                                                       К.М.Мохонько