Постанова

від 21.06.2012 по справі 4673/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 червня 2012 р. № 2-а- 4673/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Глянь О.І.

за участю:

представника позивача -Агічєвої О.А.

представника відповідача - Подобайло І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІУМ ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІУМ ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 0003402305 від 05.04.2012 року та № 0003412305 від 05.04.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача, викладені в акті № 295/2305/22722099 від 19.03.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спеціум ЛТД», є помилковими, а податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню. Спростовуючи висновки відповідача, позивач стверджує, що здійснює господарську діяльність у сфері обладнання будівель, виконує електромонтажні та інші монтажні роботи. З метою здійснення підприємницької діяльності, а саме: виробити блоки МБЗР, позивач за договором №6 від 11.01.2011 року придбав радіодеталі у ТОВ «Квазар-93» на загальну суму 2.707,20 грн. у т.ч. ПДВ 451,20 грн. Реальність виконання угод з контрагентом підтверджена первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Претензій щодо оформлення первинних документів, податкових та видаткових накладних податковим органом не зазначено. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток а також на податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ були фактично здійсненні і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції з названим контрагентом. Отже, позивач стверджує, що не занизив об'єкт оподаткування ПДВ за період, що перевірявся та за цей період правильно задекларував суму валових витрат, а угода з ТОВ «Квазар-93» була фактично здійсненна та спрямована на реальне настання правових наслідків. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем всупереч ст.ст. 19, 61 Конституції України та порушують майнові права і законні інтереси позивача у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Державна податкові інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби України, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Спеціум ЛТД» з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ «Квазар-93» за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року. За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «Спеціум ЛТД»: п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року у сумі 564 грн. та п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.4, ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 451 грн., у т.ч. за січень 2011 року у сумі 378., за лютий 2011 року у сумі 73 грн. Посилаючись на акт Дергачівської МДПІ Харківської області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Квазар-93» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Промспец Консалтинг» (код за ЄДРПОУ 37091549) за період січень-березень 2011 року та ТОВ «Промтехноопт» (код за ЄДРПОУ 37092055) за період березень-липень 2011 року, відповідач стверджує, що під час перевірки об'єктивно встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «Спеціум ЛТД» за травень 2011 року із платником податків та зборів ТОВ «Квазар-93», тобто в січні та в лютому 2011 року позивач не міг придбавати товар у ТОВ «Квазар-93» на загальну суму 2.707,20 грн., в т.ч. сума ПДВ 451,20 грн.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на вищевикладені обставини, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціум ЛТД», пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 22722099 (а.с. 24-26) на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) перебуває в Дзержинському районі. ТОВ «Спеціум ЛТД» є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом за № 28234394.

ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На підставі наказу ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова від 02.03.2012 року №554, згідно з п.п78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України Срокіною А.В. головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Спеціум ЛТД», з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ «Квазар-93» за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року.

Перевірка проводилась з 03.03.2012 року по 12.03.2012 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом перевірки №295/2305/22722099 від 19.03.2012 року (а.с.107-120).

З посиланням на зазначений акт перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 05.04.2012 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- 0003402305, яким ТОВ «Спеціум ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 452,00 грн. у у т.ч. за основним платежем -451,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,0 грн. (а.с.126).

- 0003412305, яким ТОВ «Спеціум ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 565,00 грн. у т.ч. за основним платежем -564,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,0 грн. (а.с.127).

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірного податкового - повідомлення рішення слугували відображені в акті перевірки №295/2305/22722099 від 19.03.2012 року висновки суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Спеціум ЛТД»:

- п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року у сумі 564 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.4, ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 451 грн., у т.ч. за січень 2011 року у сумі 378., за лютий 2011 року у сумі 73 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних в акті перевірки висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, позивач - ТОВ «Спеціум ЛТД», у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Квазар-93».

Так, з метою здійснення своєї підприємницької діяльності а саме: виробити мікропроцесорний блок захисту релейного (МБЗР) для інтеграції його в прилад захисного відключення позивач -(покупець) уклав з ТОВ «Квазар-93»-(постачальник) договір №6 від 11.01.2011 року на поставку радіодеталей (а.с.54).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Спеціум ЛТД» було отримано товар від ТОВ «Квазар-93» на загальну суму 2.707,20 грн., у т.ч. ПДВ 451,2 грн., про що свідчать отримані податкові накладні: від 18.02.2011 року №43 на суму 129,60 грн. (а.с.48), від 16.02.2011 року №38 на суму 306,72 грн. (а.с.50), від 11.01.2011 року №7 на суму з ПДВ 2270,88 грн. (а.с.52-53), накладні: від 21.02.2011 року №176 на суму з ПДВ 129,60 грн. (а.с.47), від 21.02.2011 року №158 на суму з ПДВ 306,72 грн. (а.с.49), 14.01.2011 року №2 на суму з ПДВ 2270,88 грн. (а.с.51).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 28 від 11.01.2011 року на суму 2.270,88 грн. (а.с.67), №165 від 16.02.2011 року на суму 306,72 грн. (а.с.68), №179 від 18.02.2011 року на суму 129,60 грн. (а.с.69).

Товар придбаний за договором №6 від 11.01.2011 року був переданий у виробництво, про що свідчать накладні на переміщення №35/01 від 18.01.2011 року та №141/02 від 21.02.2011 року (а.с.70-71) та прибуткова накладна №5-ГП від 28.03.2011 року на суму 6238,56 грн. (а.с.72).

Напівфабрикати і комплектуючі вироби на вироблені блоки МБЗР списані за актами списання від 28.03.2011 року №5-ГП на суму 4814,22 грн. (а.с.73-74), від 28.03.2011 року №5-ГП на суму 136,84 грн. (а.с.75), від 28.03.2011 року №5/2-ГП на суму 435,00 грн. (а.с.76), від 28.03.2011 року №5/3-ГП на суму 49,65 грн. (а.с.77), від 28.03.2011 року №5/4-ГП на суму 400,00 грн. (а.с.78), від 28.03.2011 року №5/5-ГП на суму 73,92 грн. (а.с.79).

Відвантаження радіодеталей відбувалося на складі Постачальника, при цьому вантажні перевезення не були потрібні, тому що за технічними характеристиками радіодеталей їх вага є занадто малою.

Оглянувши долучені позивачем до справи копії первинних документів, що були складені по взаємовідносинам між ТОВ «Спеціум ЛТД» та ТОВ «Квазар-93», суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за вказаним вище правочином.

В матеріалах справи містяться податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Квазар-93» та ТОВ «Спеціум ЛТД», з яких вбачається, що позивач та його контрагент належним чином задекларували свої податкові зобов'язання з ПДВ (а.с.80-93). Сплата ТОВ «Спеціум ЛТД» зобов'язань до державного бюджету з податку на додану вартість підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями (а.с.94-102)

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, в ході розгляду справи до суду не подав.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, яка відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, яка відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ всього на загальну суму 451,2 грн., у т.ч. за січень 2011 року у сумі 378,48 грн., за лютий 2011 року у сумі 72,72 грн.

Посилання відповідача в акті перевірки на акт перевірки Дергачівської МДПІ Харківської області від 30.11.2011 року №263/18-009/21269734 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Квазар-93» щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «Промспец Консалтинг» (код за ЄДРПОУ 37091549) за період січень-березень 2011 року та ТОВ «Промтехноопт» (код за ЄДРПОУ 37092055) за період березень-липень 2011 року», суд не бере до уваги, оскільки, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату; товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим, суд відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Як зазначалося вище, у ході проведеної невиїзної позапланової перевірки питань щодо віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від ТОВ «Квазар-93» не виникало, порушень виявлено не було.

Таким чином, викладені в акті №295/2305/22722099 від 19.03.2012 року судження суб'єкта владних повноважень про заниження податку на додану вартість на загальну суму 451 грн. у т.ч. за січень 2011 року у сумі 378 грн., за лютий 2011 року у сумі 73 грн. - не знайшли свого підтвердження добутими судом доказами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де указано, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"(затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування товару та обставини подальшого використання товару саме в межах господарської діяльності ТОВ "Зооветеринарний центр" для виробництва ветеринарних препаратів та преміксів визнані ОДПІ в ході проведення перевірки діяльності позивача та не спростовані в ході судового засідання.

При цьому, суд зазначає, що визнання ДПІ факту фізичної наявності товару та використання такого товару у власній господарській діяльності платника податку на прибуток за одночасного заперечення фактичного існування певних господарсько-правових (цивільно-правових) взаємовідносин, згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"може бути правовою підставою для висновку про заниження валового доходу такого платника податку на прибуток за операціями з безоплатного отримання товару, а не для висновку про завищення валових витрат обігу та виробництва.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади ті їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 4 Податкового Кодексу України, податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІУМ ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003402305 від 05.04.2012 року та № 0003412305 від 05.04.2012 року Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови буде виготовлено 26 червня 2012 року.

Суддя Панченко О.В.