Рішення

від 01.08.2012 по справі 5009/2672/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/64/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.12 Справа № 5009/2672/12

м. Запоріжжя 01.08.2012 р. за позовом Концерну "Міські теплові мережі", (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137) в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району, (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А)

до відповідача Малого приватного підприємства -фірми "Вірго", (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, буд. 80, кв. 72)

про стягнення заборгованості в розмірі 5 629,66 грн.

Суддя Колодій Н.А.

За участю представників сторін:

від позивача -Михайлова О.В., довіреність № 13/27 від 03.01.2012 р.;

від відповідача -не з'явився;

13.07.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району, м. Запоріжжя (Концерн "МТМ" в особі Філії Концерну "МТМ" Ленінського району) з позовною заявою до Малого приватного підприємства -фірми "Вірго", м. Запоріжжя (далі за текстом скорочено -МПП Фірма "Вірго") про стягнення 5 629,66 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 986 від 01.12.2002 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/2672/12, справі № 5009/2672/12 присвоєно номер провадження справи 32/64/12, судове засідання призначено на 01.08.2012 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 01.08.2012 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 01.08.2012 р. не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі від 17.07.2012 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд завчасно не попередив.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 5009/2672/12 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 17.07.2012 р. про порушення провадження у справі № 5009/2672/12, яка 27.07.2012 р. була отримана уповноваженою особою МПП Фірма "Вірго", про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6903515049438).

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 626, 640 ЦК України та ст., ст. 1, 2, 193, 276 ГК України і полягають в тому, що 01.12.2012 р. позивачем та відповідачем у справі був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 986, за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах згідно п. 1.3 договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача, за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Відповідно до п. 3.2.2 договору відповідач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. Згідно з п. 6.2 договору розрахунковим періодом за спожиту теплову енергію є календарний місяць. Підставою для проведення розрахунків відповідач з позивачем, у відповідності до п. 6.4 договору, є акт надання послуг. Відповідно до п. 6.3 договору відповідач зобов'язаний до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити акт надання послуг і повернути його позивачу. Пунктом 6.6 договору визначено, що відповідач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію. Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним надані відповідачу обумовлені договором послуги по постачанню теплової у вересні 2011 року та з листопада 2011 року по березень 2012 року включно на суму 5 629,66 грн. Факт надання цих послуг підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, які відповідачем були підписані без зауважень і претензій. Вартість наданих послуги по постачанню теплової енергії відповідачем була оплачена не була. У зв'язку із цим, станом на час вирішення справи в судовому засіданні за відповідачем рахується заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 5 629,66 грн. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору № 986 від 01.12.2002 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з МПП Фірма "Вірго" 5 629,66 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію.

Розглянувши і оцінивши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2002 р. Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "МТМ" Ленінського району (позивачем у справі) та МПП Фірма "Вірго" (відповідачем у справі) був укладений Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 986 (далі за текстом -Договір) з відповідними додатками до нього.

За умовами Договору позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачу (Споживачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3 Договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі Споживача, за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором. (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до преамбули Договору постачання відповідачу теплової енергії в гарячій воді здійснювалося на орендовані вбудовані приміщення викуплених квартир №, № 16, 17, 18 по вул. Щаслива, буд. 13 в м. Запоріжжя.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що теплова енергія відпускається відповідачу в гарячій воді на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гаряче водопостачання -протягом року.

Облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом, що визначено умовами п. 5.1 Договору.

Згідно з положеннями розділу 6 Договору "Порядок розрахунків" розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці /гривні/ відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію. (Пункти 6.1, 6.2, 6.6 Договору).

Відповідно до пунктів 6.3 і 6.4 Договору позивач після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає відповідачу рахунок за фактично спожиту теплову елегію і акт надання послуг. Відповідач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25-го числа місяця. наступного за розрахунковим, повернути його позивачу. Підставою для розрахунків відповідача з позивачем є акт надання послуг, підписаний обома сторонами.

Пунктом 3.2.2 Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати теплової елегії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом 6 Договору.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем були надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової, в тому числі за вересень 2011 року та з листопада 2011 року по березень 2012 року включно на загальну суму 5 629,66 грн.

Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, в тому числі:

- актом приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2011 р. за вересень 2011 року на суму 86,99 грн. з ПДВ;

- актом приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2011 р. за листопад 2011 року на суму 328,49 грн. з ПДВ;

- актом приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2011 р. за грудень 2011 року на суму 650,50 грн. з ПДВ;

- актом приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2012 р. за січень 2012 року на суму 1 189,96 грн. з ПДВ;

- актом приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2012 р. за лютий 2012 року на суму 2 470,61 грн. з ПДВ;

- актом приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2012 р. за березень 2012 року на суму 903,11 грн. з ПДВ.

Зазначені Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період відповідачем були підписані без жодних заперечень або зауважень. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії -залучені до матеріалів справи).

На оплату наданих послуг по постачанню теплової енергії за спірний період, враховуючи приписи п. 6.3 Договору, позивачем відповідачу були виставлені рахунки № 986/1 від 06.10.2011 р. на суму 86,99 грн., № 986/1 від 06.12.2011 р. на суму 328,49 грн., № 986/1 від 06.01.2012 р. на суму 650,50 грн., № 986/1 від 06.02.2012 р. на суму 1 189,96 грн., № 986/1 від 06.03.2012 р. на суму 2 470,61 грн. і № 986/1 від 06.04.2012 р. на суму 903,11 грн., а всього на суму 5 629,66 грн.

Вище вказані Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату наданих послуг по постачанню теплової енергії за спірний період направлялися позивачем за належною адресою відповідача, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстри на відправлення рекомендованих листів за спірний період.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Вартість наданих послуги по постачанню теплової енергії за спірний період відповідачем оплачена не була.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 986 від 01.12.2002 р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

19.06.2012 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист за вих. № 1570-ю з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 5 629,66 грн. за надані послуги по постачанню теплової енергії в гарячій воді за Договором № 986 від 01.12.2002 р., який відповідачем був залишений без відповіді та задоволення.

У підтвердження направлення на адресу відповідача листа-вимоги вих. № 1570-ю від 19.06.2012 р. позивачем надані суду належним чином посвідчені копії фіскального чеку № 1384 від 19.06.2012 р. і опису вкладення в цінний лист, скріпленого відбитком календарного штемпелю відділення підприємства поштового зв'язку за 19.06.2012 р.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 10.1 сторони узгодили, що Договір набуває чинності після його підписання обома сторонами і діє з 01.12.2002 р. по 30.11.2003 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

З урахуванням зазначеного, зобов'язання відповідача оплатити надані йому послуги по постачанню теплової енергії не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію за Договором № 986 від 01.12.2002 р. становить 5 629,66 грн.

Доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідач суду не надав.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за поставлену йому теплову енергію не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед Концерном "МТМ" в особі Філії Концерну "МТМ" Ленінського району у розмірі 5 629,66 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Крім того, факт наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 5 629,66 грн. за поставлену теплову енергію за Договором № 986 від 01.12.2002 р. відповідач визнав підписанням Акту звірки взаємних розрахунків станом на 09.03.2012 р., який підписаний уповноваженими особами позивача і відповідача та скріплений печатками підприємств. (Оригінал акту звірки взаємних розрахунків залучений до матеріалів справи).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з МПП Фірма "Вірго" 5 629,66 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 986 від 01.12.2002 р. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 68 Конституції України, ст., ст. 193, 275 ГК України, ст., ст. 525, 526, 530, 599, 629, 655, 692, 714 ЦК України, ст., ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району, м. Запоріжжя до Малого приватного підприємства -фірми "Вірго", м. Запоріжжя про стягнення 5 629,66 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 986 від 01.12.2002 р. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства -фірми "Вірго", (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, буд. 80, кв. 72, код ЄДРПОУ 22129102) на користь Концерну "Міські теплові мережі", (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, на п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у філії -Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) 5 629 (п'ять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 66 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію. Видати наказ.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства -фірми "Вірго", (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, буд. 80, кв. 72, код ЄДРПОУ 22129102) на користь Концерну "Міські теплові мережі", (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ "Індустрілбанк" м. Запоріжжя, МФО 313849) 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "02" серпня 2012 р.

Суддя Н.А.Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.