Постанова

від 22.03.2012 по справі 9101/23640/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р. справа № 2а-5329/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Нагорної Л.М. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Бембінек Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ніко-Бі»,

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 09 листопада 2010 року

у справі № 2а-5329/10/0470

за позовом Приватного підприємства «Ніко-Бі»,

вул. Івана Сірка, 6-А, м. Нікополь Дніпропетровської області, 53200;

до відповідача Нікопольської об'єднаної

Державної податкової інспекції,

пр. Трубників, 27, м. Нікополь Дніпропетровської області, 53200;

про скасування Акта,-

встановив : Приватним підприємством «Ніко-Бі»подано позов до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402320/0/16216.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Олійник В.М.) своєю постановою від 09.11.2010р. у позові відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що в порушення підпункту 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), Приватним підприємством Приватним підприємством «Ніко-Бі»не збільшено склад валового доходу на суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої від підприємств, які в подальшому стали банкрутами.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Приватне підприємство «Ніко-Бі», Позивач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що визначення суми податкового зобов'язання на підставі підпункту 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР) призвело до подвійного оподаткування.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Нікопольська ОДПІ, Відповідач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: Уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Ніко-Бі», код за ЄДРПОУ 34276961, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р.

За результатами перевірки складений Акт № 703/232/34276961.

В Акті перевірки вчинено запис про порушення підпункту 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР).

Так, Приватним підприємством «Ніко-Бі»придбавалась у ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський»продукція -м'ясо птиці та субпродукти.

В подальшому продукція реалізована наступним підприємствам:

ТОВ «Ера-Трейдінг»- договір № 10/04 від 10.04.2008р.;

ПП «Крістіна-Д»- договір № 03/05 від 03.05.2008р.;

ТОВ «Пріорітет-Інвест»- договір № 18/08 від 18.08.2008р.;

ПП «Маріот-Інвест»- договір № 27/10 від 27.10.2008р. та договір № 02/01 від 02.01.2009р.;

ПП «Лібро»- договір № 02/03 від 02.03.2009р.

За позицією фахівців держподаткінспекції, з чим погодився суд першої інстанції, Приватним підприємством «Ніко-Бі»реалізовано придбану продукцію з метою нарощення торгівельної націнки.

З огляду на нікчемність правочинів, (факультативно, наступне банкрутство отримувачів), кошти, перераховані на розрахунковий рахунок прирівнюються до безповоротної фінансової допомоги.

На підставі Акта перевірки, керівником контролюючого органу 14.04.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402320/0/16216.

Згідно з підпунктом 4.2.2 б) пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(2181-14), Приватному підприємству «Ніко-Бі»визначено суму податкового зобов'язання за платежем -3011021011, податок на прибуток, у розмірі 1.028.366,33 грн. В їх числі 685.577,55 грн. за основним платежем і 342.788,78 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Визнання нечинним податкового повідомлення-рішення було предметом позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією фахівців держподаткінспекції, про що зазначено вище, кошти, отримані за нікчемними правочинами, прирівнюються до безповоротної фінансової допомоги. Таким чином, Приватним підприємством «Ніко-Бі», в порушення підпункту 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР), занижено суму валового доходу.

Так, у відповідності з підпунктом 4.1.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(334/94-ВР) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Безповоротна фінансова допомога, за визначенням підпункту 1.22.1 Закону (334/94-ВР), це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора <…>

В той же час, Приватне підприємство «Ніко-Бі», застосовне до спірного випадку, було постачальником продукції ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський»для ТОВ «Ера-Трейдінг»; ПП «Крістіна-Д»; ТОВ «Пріорітет-Інвест»; ПП «Маріот-Інвест»; ПП «Лібро».

Кошти за продукцію надійшли на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Ніко-Бі»та включені до складу валового доходу у відповідності з вимогами пункту 11.3 Закону (334/94-ВР), стосовно чого спору між сторонами немає.

Відповідно, а ні тези про нікчемність правочину з постачання продукції, а ні банкрутство отримувачів самої продукції, не можуть призвести до висновку про заниження саме валового доходу підприємства.

Отримана продукція реалізована ПП «Ніко-Бі»покупцям, отримано, відповідно, валовий доход та сплачено податки до бюджету.

Більш того, умисел на приховування, наприклад, від оподаткування прибутків та доходів суб'єкта угоди, може бути у певної посадової особи суб'єкта підприємницької діяльності, що також має на меті доведення певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним без звернення до суду та ігнорувати його, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Застосовне до спірної справи, жодних встановлених судовим рішенням обставин, які не підлягають доказуванню, немає.

Фахівці контролюючого органу, з огляду на обов'язок доказування правомірності свого рішення, зобов'язані були з'ясувати всі обставини взаємовідносин сторін та доводити перед судом їх переконливість. Як то: чи мала місце господарська операція, чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин. Не виключено, чи припустилися порушень податкового законодавства контрагенти позивача, та чи могло бути відомо позивачу про порушення, які допускали його контрагенти.

Отже, базовими для аналітичних дій слід було б відбирати інші суттєві показники.

В спірному випадку така обізнаність не є очевидною.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ніко-Бі»задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі № 2а-5329/10/0470 скасувати та прийняти нову постанову суду.

Позов Приватного підприємства «Ніко-Бі»задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000402320/0/16216 від 14.04.2010р.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову складено у повному обсязі 15 травня 2012 року.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: М.А. Руденко