Ухвала

від 01.08.2012 по справі 2а/1270/3872/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2012 року справа №2а/1270/3872/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Дяченко С.П., Сіваченка І.В. , Шишова О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/3872/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лугелектроремонт" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2012 № 0000082270

ВСТАНОВИВ:

Позивач в травні 2012 року звернувся до суду з позовом до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2012 № 0000082270.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що підставою прийняття оскаржуваного рішення є незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням податкових накладних, які не можуть вважатися належним підтвердженням заявленого податкового кредиту по операціям з придбання товарів від ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція», які мають ознаки фіктивності.

Такі висновки здійснено податковим органом за результатами перевірки позивача з урахуванням тверджень про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція», що в свою чергу ґрунтується на тому, що у ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» відсутні документи, які свідчать про фінансову-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/3872/2012 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Лугелектроремонт» , задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Луганська Луганської області Державної податкової служби від 16 .05.2012 року форми «Р» № 0000082270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 835 080,25 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Лугелектроремонт» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 146,00 грн.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Судове рішення першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абз.1-2 ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є, зокрема , здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції ,зокрема, виконують такі функції як здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Лугелектроремонт» зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Луганської міської ради 04.01.1995 року , внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську з 06.01.1995 року.

Відповідач- Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755- VІ із змінами та доповненнями.

Причиною виникнення спору по даній справі є питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням податкових накладних, які , на думку відповідача , не можуть вважатися належним підтвердженням заявленого податкового кредиту по операціям з придбання товарів від ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція», оскільки мають ознаки фіктивності.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Луганська Луганської області Державної податкової служби у період з 23.04.2012 по 27.04.2012 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010 - вересень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція», за результатами якої 04.05.2012 складено акт за № 91/23-227/ 21818696.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , а саме : завищення суми податкового кредиту в розмірі 795 925,00 грн. за період з січня по липень 2011 року; порушення вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України : позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 795 925,00 грн. за період з січня по липень 2011 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 16.05. 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000082270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 835 080,25 грн., в тому числі 795 925,00 грн. - за основним платежем, 39 155,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) .

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Оріал» (поставщик) було укладено договори поставки електротехнічної продукції від 19.01.2011 № 3, від 01.03.2011 № 35, від 04.07.2011 № 64. Також укладання позивачем та ПП «Інтенція» договорів поставки продукції за № 60 від 20.06.2011, № 52 від 05.06.2011, № 44 від 11.04.2011

Фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Оріал» та ПП «Інтенція» підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, а також товарно-транспортними накладними.

Необхідність виконання таких робіт відповідає господарській діяльності позивача відповідно до його статуту (ремонт та технічне обслуговування електроустаткування).

Варто зазначити , що Податковим кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної.

Зазначення в акті перевірки, що податкові накладні не можуть розглядатися в якості належного підтвердження заявленого податкового кредиту, оскільки такі накладні не мають силу первинних документів, протирічить податковому законодавству, так як на момент здійснення правочинів,ТОВ«Оріал» , так і ПП «Інтенція» були належним чином зареєстрованими платниками податку з ПДВ.

Отже , єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною є виписування цієї накладної не платником податку на додану вартість. Інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або недійсною чинні нормативні акти не передбачають.

Як видно з матеріалів справи , отримані податкові накладні містили усі вказані реквізити передбачені нормативними актами, були скріплені печатками контрагентів. Таким чином , вважати, що вони не мають сили первинного документу, є безпідставними.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Як вбачається з матеріалів справи , в основу висновків відповідача про нікчемність правочинів , укладених позивачем з ТОВ «Оріал» , ТОВ «Інтенція» покладена інформація актів Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської від 11.11.2011 року №1798/236-36917523 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31.09.2011 року та акта від 11.11.2011 року ; та акту №1807/231/37156804 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтенція» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.09.2011 року

Проте , постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі № 2а-11321/11/1270 від 10.02.12., яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012, зокрема, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ Луганської області щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011 № 1807/231/37156804 про результати перевірки ПП «Інтенція».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі № 2а-11181/11/1270 від 25.01.12, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012, зокрема, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ Луганської області щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011 № 1798/236-36917523 про результати перевірки ТОВ «Оріал».

Отже, зазначені постанови мають преюдиційне значення для розгляду вказаної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Недекларування контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань породжує негативні наслідки саме для цих підприємств та не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів.

Варто зазначити , що за законом платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто, що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що «несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту».

У рішенні від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й іншими рішеннями Європейського суду з прав людини.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем тверджень про відсутність реального характеру господарських операцій ТОВ "Науково-виробнича фірма "Лугелектроремонт" з ТОВ «Оріал» , ТОВ «Інтенція» ; про відсутність підстав вважати їх нікчемними.

З оглядну на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 197 , п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у адміністративній справі № 2а/1270/3872/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лугелектроремонт" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2012 № 0000082270-залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.П. Дяченко

І.В. Сіваченко

О.О. Шишов