Постанова

від 01.08.2012 по справі 2а/1270/4978/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/4978/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Каюди А.М.

при секретарі: Опейкіній Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до Громадської організації «Автогаржне товариство «Віраж» про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в розмірі 8942,51грн..,-

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до Громадської організації «Автогаржне товариство «Віраж» про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в розмірі 8942,51грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено таке.

Громадська організація «Автогаражне товариство «Віраж» є платником податків та зборів та перебуває на податковому обліку в Краснодонській ОДПІ.

Станом на 01.12.2011 року відповідач має заборгованість перед бюджетом з орендної плати за землю в розмірі 8942,51грн., який складається з

- основний борг - 8018,77грн.

- пеня - 923,74грн.

Заборгованість ГО «Автогаражне товариство «Віраж» по вказаному податку виникла та утворилась внаслідок несплати сум узгоджених податкових зобов'язань.

Відповідно до норм пп.6.2.1 пп.6.2.3 п. 6.2 ст.6 Закону № 2181 Краснодонською ОДПІ були направлені податкові вимоги:

- перша податкова вимога від 02.06.2008 року №1/162

- друга податкова вимога від 11.07.2001 р №2/197

- прийнято рішення про стягнення коштів та продаж активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 19.08.2008 року

За таких обставин позивач просить стягнути з Громадської організації «Автогаржне товариство «Віраж» податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 8942,51 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в адміністративному позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, правом надати заперечення проти позову не скористався.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Громадська організація «Автогаражне товариство «Віраж» зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 30.08.2004 року за реєстраційним номером 1 387 102 0000 000014 (а.с.8)

Відповідач перебуває на податковому обліку в якості платника податків в Краснодонській ОДПІ в Луганській області з 05 жовтня 2004 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 05 жовтня 2004 року №777/10-28/216 (а.с.13)

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передбачені обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів), а саме: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, строки та умови надання декларацій та фінансової звітності встановлені спеціальним податковим законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 2 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) відповідач є суб'єктом плати за землю (платником).

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин).

У відповідності із підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (підпункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (підпункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).

У відповідності із підпунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (підпункт 287.4 статті 287 Податкового кодексу України).

До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. п 5.4.1 .п. 5.4 ст.5 Закону №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 6.1. ст..6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до вимог статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) та підпункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України відповідачем було подано податкові декларації орендної плати за землю за період з 2009 по 2011 роки з зазначенням суми податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю, яке повинно бути сплачено відповідачем, що підтверджується:

- податковою декларацією за 2009 рік, №2795 від січня 2009 р., з самостійно визначеною сумою орендної плати за землю, що підлягає сплаті до бюджету яка розрахована по місячно платником податку, разом сума податку за рік складає 6866,32грн. (а.с.21)

- податковою декларацією за 2010 рік, №120 від 15 січня 2010 р., з самостійно визначеною сумою орендної плати за землю, що підлягає сплаті до бюджету, щомісячно по 68,19грн, разом сума податку за рік складає 818,24грн. (а.с.20)

- податковою декларацією за 2011 рік, №3174 від 31 січня 2012 р., з самостійно визначеною сумою орендної плати за землю, що підлягає сплаті до бюджету, щомісячно по 68,17грн, разом сума податку за рік складає 818,02грн. (а.с.19)

На виконання норм ст..6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Краснодонської об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області було винесено відносно відповідача податкові повідомлення рішення з визначеною сумою штрафу на підставі п.17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що підтверджується:

- податковим повідомленням рішенням від 15 січня 2010 року №0000401541/0 з визначеною сумою штрафу в розмірі 2053,91грн., зазначене податкове повідомлення рішення отримано представником підприємства 29.01.2010 року, про що свідчить його підпис на корінці податкового повідомлення - рішення (а.с.27)

- податковим повідомленням рішенням від 12 квітня 2010 року №0003141541/0 з визначеною сумою штрафу в розмірі 461,01грн., зазначене податкове повідомлення рішення отримано представником підприємства 20.04.2010 року, про що свідчить його підпис на корінці податкового повідомлення - рішення (а.с. 22)

- податковим повідомленням рішенням від 31 серпня 2010 року №0004941541/0 з визначеною сумою штрафу в розмірі 226,53грн., зазначене податкове повідомлення рішення отримано представником підприємства 21.09.2010 року, про що свідчить його підпис на корінці податкового повідомлення - рішення (а.с.26)

- податковим повідомленням рішенням від 22 жовтня 2010 року №0006041541/0 з визначеною сумою штрафу в розмірі 169,03грн., зазначене податкове повідомлення рішення отримано представником підприємства 19.11.2010 року, про що свідчить його підпис на корінці податкового повідомлення - рішення (а.с.25)

- податковим повідомленням рішенням від 20 грудня 2010 року №0007431541/0 з визначеною сумою штрафу в розмірі 141,96грн., зазначене податкове повідомлення рішення отримано представником підприємства 20.12.2010 року, про що свідчить його підпис на корінці податкового повідомлення - рішення (а.с. 24)

- податковим повідомленням рішенням від 27 грудня 2010 року №0007931541/0 з визначеною сумою штрафу в розмірі 32,10грн., зазначене податкове повідомлення рішення отримано представником підприємства 25.01.2011 року, про що свідчить його підпис на корінці податкового повідомлення - рішення (а.с. 23)

В судовому засіданні встановлен,о що зазначені податкові повідомлення - рішення відповідачем не оскаржені, є чинними, за таких обставин сума боргу є узгодженою, в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Підпунктом 16.1.1. пункту 16.1 ст.16 Закону №2181-ІІІ передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Підпунктами 16.4.1 та 16.4.2 підпункту 16.4 вищезазначеної статті Закону передбачено, що пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Наявність податкового боргу в розмірі 8018,51грн. та пені, сума якої заявлена до стягнення в розмірі 923,74грн.., підтверджена зворотнім боком облікової картки відповідача як платника податків. (а.с.28-30)

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно із підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з п.п 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181- III (норми якого були чинними на момент виникнення правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

На виконання зазначеної норми Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області відносно відповідача було прийнято першу податкову вимогу від 02 червня 2008 року №1/162 на загальну суму 2211,67грн., яка отримана відповідачем, згідно поштового повідомлення 09 липня 2008 року. (а.с.16) та другу податкову вимогу від 11 липня 2008 року №2/197 на загальну суму 2550,97грн., яка також отримана, відповідно до поштового повідомлення про вручення, 19 липня 2008 року (а.с.17). Зазначені податкові вимоги, не оскаржені, є чинними (доказів про відкликання податкових вимог суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу дотримані вимоги норм податкового законодавства щодо стягнення податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковою інспекцією було прийнято рішення від 19 серпня 2008 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків Громадської організації «Автогаржне товариство «Віраж» в рахунок погашення його податкового боргу (а.с.18)

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 8942,51грн., який складається з основного боргу в розмірі 8018,51грн. та пені в розмірі 923,74грн. наявність якого підтверджена матеріалами справи, за таких обставин суд приходить до висновку що позов Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби до Громадської організації «Автогаржне товариство «Віраж» про стягнення податкового боргу з орендної плати за землю в розмірі 8942,51грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Громадської організації «Автогаржне товариство «Віраж» (94415, луганська область, м.Молодогвардійськ, вул..Свердлова,11/10, код 33009326) суму податкового боргу з орендної плати за землю в розмірі 8942,51грн. (вісім тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 51коп.) з рахунків платника податків у банків, обслуговуючих такого платника податків.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 03 серпня 2012 року

СуддяА.М. Каюда