Постанова

від 02.08.2012 по справі 2а-1670/3720/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3720/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.

при секретарі - Чухліб Г.О.

за участю: представника позивача -Кульчака В.В.

представника відповідача - Чирви Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Мет - Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Брілюкс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

05 червня 2012 року позивач Дочірнє підприємство "Мет - Сервіс"Товариства з обмеженою відповідальністю "Брілюкс" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцію в Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) була проведена позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства "МЕД - СЕРВІС" Товариства з обмеженою відповідальністю "Брілюкс" (надалі -ДП "МЕД - СЕРВІС" ТОВ "Брілюкс") з питань взаємовідносин з ТОВ "ВКФ -Донбасресурси" (код 31500628) за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року у зв'язку з наданням неповних пояснень на запит від 29.09.2011 року № 36753/10/23-112. За результатами перевірки був складений акт № 8711/23-309/35107174. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.01.2012 року № 0000042301/89, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56709,75 грн. та № 0000032301/88, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 155951,00 грн. Як зазначає позивач спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до направлень від 09.12.2011 року № 5279/005279 та наказу від 09.12.2011 року № 5470 державними податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку ДП "МЕД - СЕРВІС" ТОВ "Брілюкс" (код 31500628) з питань взаємовідносин з ТОВ "ВКФ -Донбасресурси" (код 31500628) за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.п.4.1.6 п.4 ст.4, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.19997 року № 283/97-ВР в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 126135 грн. в тому числі за IV кв. 2010 року -119260 грн., Iкв.2011 року -6875 грн.

- п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року №168/97-ВР в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 43367 грн. в тому числі за листопад 2010 року -18367 грн., грудень 2010 року -25000 грн.

- ст.201, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI що призвело до заниження ПДВ за січень 2011 року у сумі 2500 грн.

За результатами перевірки складено акт № 8711/23-309/35107174 від 23.12.2011 року.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.01.2012 року № 0000042301/89 яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56709,75 грн. та № 0000032301/88, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 155951,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України від 23.04.2012 року у задоволенні скарги відмовлено, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Досліджуючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС суд приходить до наступних висновків.

Дочірнє підприємство "МЕД - СЕРВІС" ТОВ "Брілюкс" (код 35107174) зареєстроване 26.12.2007 року Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області та з 27.12.2007 року взято на податковий облік.

Актом перевірки встановлено порушення п.п.4.1.6 п.4 ст.4, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР а саме не підтверджено факт придбання товару у ТОВ "ВКФ -Донбасресурси" оскільки відсутні докази оплати за товар у сумі 275202 грн., тобто товари залишились безоплатно отриманими, проте ДП "МЕД - СЕРВІС" ТОВ "Брілюкс" оприбутковані та в подальшому використовувались при наданні клінінгових послуг ВАТ "Полтавський ГЗК" в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 126135 грн. в тому числі за IV кв. 2010 року -119260 грн., I кв.2011 року -6875 грн.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2. п.1, п.п.2.1. п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р., №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р., за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В перевіряємому періоді податковим органом було встановлено взаємовідносини позивача та ТОВ "ВКФ -Донбасресурси" за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року.

Судом встановлено, що між ДП "МЕД - СЕРВІС" ТОВ "Брілюкс" (покупець) та ТОВ "ВКФ -Донбасресурси" (постачальник) укладено договір поставки №2010/1 від 01.11.2010 року відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а останній прийняти та оплатити його.

Під час проведення перевірки Кременчуцькою ОДПІ було встановлено, що згідно електронної бази "Контрагенти" ТОВ "ВКФ -Донбасресурси" перебуває на обліку у ДПІ у Київському районі м.Донецька. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 01.04.2011 року за ініціативою платника.

Відповідно до акту ДПІ у Київському районі м. Донецька від 21.03.2011 року №851/23-3/31500526 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ВКФ -Донбасресурси" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 року, не встановлено місцезнаходження платника, відсутність основних засобів, декларація з податку на прибуток за 2010 рік не подавалась, інформація про трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності відсутні.

На підтвердження факту придбання товару у контрагента та реальності даного договору позивачем залучено до матеріалів справи накладні, податкові накладні та платіжні доручення.

Разом з тим, надані документи не є належним доказом реальності укладеного договору поставки, оскільки не можливо встановити особу якою підписані накладні, податкові накладні та не надано докази поставки товару.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин, (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97 ВР від 03.04.1997 (далі по тексту - № 168/97) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до частини другої 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання -передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг), який повинен містити всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", або інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року за № 742/11/13-11 зазначено, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. Верховний суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари, чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Отже, позивачем не надано документи, які б засвідчували реальність здійснення господарських, саме: товарно-транспортні накладні на перевезення товару з відмітками про отримання ТМЦ у позивача, шляхові листи з зазначенням марки транспортного засобу, який здійснював перевезення, акти передачі - прийомки товару, докази отримання та оприбуткування товару на складських приміщеннях, таким чином, операції фактично не відбувалися.

У наданих позивачем до суду податкових накладних № 302 від 30.12.2011 року, 211 від 01.12.2011 року, № 248 від 14.12.2011 року, № 20 від 20.01.2011 року відсутній прізвище посадової особи, яка видала податкову накладну.

Для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ та валові витрати, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Жодних інших доказів на підтвердження позовних вимог в частині здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ "ВКФ -Донбасресурси" доказів оплати за товар, транспортування товару на склади позивача, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, складські документи позивачем не надано. Відтак суд вважає недоведеними позовні вимоги щодо господарських операцій із контрагентом позивача ТОВ "ВКФ -Донбасресурси" та дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом слід відмовити.

Суд вважає, що надані позивачем документи в сукупності та кожен зокрема (податкові накладні, платіжні доручення) не можуть бути визнані допустимими засобами доказування, оскільки у них відсутні обов'язкові реквізити. Суд дійшов висновку, що податкові накладні, одержані позивачем від контрагента ТОВ "ВКФ -Донбасресурси" не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування та не можуть доводити ті обставини, які в цих документах зафіксовані.

Оскільки факт придбання товару у ТОВ "ВКФ -Донбасресурси" не підтверджується, проте товар було оприбутковано позивачем на суму 275202 грн., у тому числі ПДВ 45867 грн., і в подальшому використовувались при наданні клінінгових послуг ВАТ "Полтавський ГЗК", фактичний продавець придбаного згідно первинних документів товарів у ТОВ ""ВКФ -Донбасресурси", не встановлений, і відповідно відсутнє підтвердження оплати за придбаний у сумі 275202 грн., у тому числі ПДВ 45867 грн., тобто товари залишились безоплатно отриманими.

Таким чином, ДП "Мед -Сервіс" ТОВ "Брілюкс" занижено податок на прибуток на загальну суму 126135 грн. в тому числі за IV кв. 2010 року -119260 грн., I кв.2011 року -6875 грн. та ПДВ на загальну суму 43367 грн., в тому числі за листопад 2010 року -18367 грн.,грудень 2010 року -25000 грн., за січень 2011 року у сумі 2500 грн.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тому оскаржувані податкові повідомлення рішення прийнято в межах та у спосіб передбачений законодавством України, а позовні вимоги - є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Мет - Сервіс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Брілюкс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 серпня 2012 року.

Суддя Г.В. Костенко