Постанова

від 25.07.2012 по справі 1301/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. 11 год.56 хв.Справа № 2-а-1301/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Лошкарьова Л.А., за участю представників позивача Половенко В.Ю., Огньова О.В., представника відповідача Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Торгівля поліграфічними товарами"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Торгівля поліграфічними матеріалами" (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій ДПІ з проведення перевірки підприємства з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "ОСОБА_10" за жовтень 2011 року, оформленої актом перевірки № 146/15-3/36944866 від 15.03.12, визнання протиправними дії ДПІ у м. Херсоні з прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.03.12 № 0001661503 та його скасування. Позивач стверджує, що висновки акту зазначеної перевірки, а також факти та данні викладенні у ньому, є хибними та не відповідність чинному законодавству України. Акт перевірки було отримано ПП "Торгівля поліграфічними товарами" поштою 17.03.2012, одночасно з повідомленням про проведення перевірки та копією наказу про проведення перевірки, що є порушенням п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України. Надіслання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки має передувати проведенню самої перевірки, чого відповідачем зроблено не було. Крім того, при складанні акту перевірки не враховано. що ПП "ОСОБА_10" в листопаді 2011 року було змінено місцезнаходження та податкову адресу на іншу адміністративно-територіальну одиницю - Київську область, внаслідок чого дане підприємство і було відсутнє за старою юридичною адресою. Крім того, в самому акті вказується про те, що директор відмовився від надання пояснень, отже, відомості акту ДПІ у м. Херсоні по контрагенту позивача - ПП "ОСОБА_10" щодо відсутності за юридичною адресою є недостовірними та суперечливими один одному. Податкова інспекція не має повноважень на визнання правочинів, укладених між позивачем та ПП "ОСОБА_10" нікчемними, всі необхідні документи, в підтвердження отриманих товарів були надані, придбаний товар позивач в подальшому постачав районним центрам зайнятості, що було також встановлено ДПІ на момент перевірки. Позивач вважає, що законодавчими нормами не покладений обов'язок перевіряти статус його контрагента, знаходження за юридичною адресою, подання ними податкової звітності. Якщо його контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для останнього.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, мотивуючи тим, що під час перевірки ПП "Торгівля поліграфічними матеріалами" не підтверджено факт транспортування товарів, отриманих від ПП "ОСОБА_10". Дане підприємство відсутнє за юридичною адресою, засновник та директор ОСОБА_4 в телефонній співбесіді повідомив, що проживає у м. Києві, відмовився від давання пояснень щодо фінансово-господарських відносин підприємства, у ПП "ОСОБА_10" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспортні засоби та земельні ділянки. З моменту заснування підприємства до 14.11.11 директором був гр.-н ОСОБА_5, який відмовився від давання пояснень щодо діяльності ПП "ОСОБА_10". Відповідно до податкової звітності, наданої до ДПІ у м. Херсоні ПП "ОСОБА_10" за жовтень 2011р., податковий кредит з ПДВ сформовано від ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1", який має стан 8 - "до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей"; свідоцтво платника ПДВ анульовано 25.11.2011, директор та головний бухгалтер, який є засновником ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1" - ОСОБА_6 від надання пояснень з приводу причетності його до здійснення фінансово-господарської діяльності ПП "ОСОБА_10" та проведених операцій з підприємствами покупцями/постачальниками в 2011 році відмовився. На думку ДПІ, ПП "ОСОБА_10" здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Операції з придбання товарів (робіт, послуг), відображені ПП "Торгівля поліграфічними матеріалами" у податковій звітності, не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту. Позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з підприємством, місцезнаходження якого не встановлено, тому перевірити та підтвердити правильність декларування та включення до складу податкового кредиту вказаних сум ПДВ у даному випадку неможливо.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позов.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Торгівля поліграфічними товарами" є юридичною особою, платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні, директор Огньов О.В..

29.03.2012 Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення №0001661503 відповідно до якого приватному підприємству "Торгівля поліграфічними товарами" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 55814,45 грн., з яких 44651, 45 грн. за основним платежем та 11 163, 00 грн. за штрафними санкціями.

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем на підставі акту № 146/15-3/36944866 від 15.03.2012 документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства "Торгівля поліграфічними товарами" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "ОСОБА_10" та з контрагентами - покупцями за жовтень 2011 року. Перевіркою встановлено порушення ст. 185, п. 187.1 ст.187, ст. 188, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, завищення суми податкового кредиту за жовтень 2011 року, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету за жовтень 2011 року на суму 44 651,45 грн. В акті перевірки зазначено, що перевірка відбулась згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПКУ.

До декларації жовтня 2011 року позивачем було включено до податкового кредиту суми по податку на додану вартість за податковими накладними, виданими приватним підприємством "ОСОБА_10" у розмірі 44651 грн. 45 коп. Відповідач використовував при перевірці акт перевірки ДПІ у м. Херсоні від 06.01.12 №5/15-2/372390000 щодо неможливості підтвердження господарських відносин ПП "ОСОБА_10" із платниками податків за період з 01.10.11 по 31.10.11, в якому зазначено про відсутність підприємства за юридичною адресою, засновник та директор ОСОБА_4 в телефонній співбесіді повідомив, що проживає у м. Києві та відмовився від давання пояснень щодо фінансово-господарських відносин підприємства, у ПП "ОСОБА_10" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспортні засоби та земельні ділянки. З моменту заснування підприємства до 14.11.11 директором був гр.-н ОСОБА_7, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та який відмовився від давання пояснень щодо діяльності ПП "ОСОБА_10". В акті зазначено, що позивачем не надано до перевірки документи, які підтверджують транспортування вказаного товару та договори поставки, акти прийому-передачі. Податкові накладні не мають обов'язкових реквізитів адрес покупця та продавця. На думку відповідача, податковий кредит з ПП "ОСОБА_10" сформовано штучно, а позивач по даній операції є вигодонабувачем. ДПІ вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Отже, перевіркою встановлено, що по ланцюгу постачання ПП "ОСОБА_10" не встановлено фактичного руху товару та операцій з даним товаром.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що ПП "ОСОБА_10" з 11.11.2011 зареєструвалось за новою податковою адресою: АДРЕСА_4. При здійсненні виїзду за попередньою податковою адресою ПП "ОСОБА_10": АДРЕСА_1, отримано пояснення від громадянина ОСОБА_8, який проживає поряд із зазначеною адресою, а саме: АДРЕСА_3. Так, останній повідомив, що господарська діяльність за даною адресою не здійснюється та не здійснювалось - відсутнє відвідування податкової адреси представниками/посадовими особами підприємств ПП "ОСОБА_10", відсутні факти навантаження та розвантаження ТМЦ за даною адресою та інші ознаки ведення чи керування господарською діяльністю ПП "ОСОБА_10".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

За п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що ПП "ОСОБА_10" в жовтні 2011р. був поставлений позивачу товар (поліграфічні та канцелярські товари), виписані рахунки, видаткові накладні та податкові накладні, на підставі яких ПП "Торгівля поліграфічними товарами" до складу податкового кредиту жовтня 2011 року було включено суму податку на додану вартість у розмірі 44651 грн. 45 коп. Ці документи підписані від імені ПП "ОСОБА_10" ОСОБА_9, директором підприємства. В податкових накладних вказана адреса постачальника АДРЕСА_1, за якою і мешкав директор, і яка відповідала юридичній адресі даного продавця. Пояснення сусіда ОСОБА_8 ніяким чином не спростовують даної інформації, оскільки він підтвердив проживання за юридичною адресою ПП "ОСОБА_10" ОСОБА_9 із сім'єю, ніяких інших пояснень даного громадянина суду не надано, тому суд відноситься критично до посилань відповідача на те, що за словами гр-на ОСОБА_8 господарська діяльність за даною адресою не здійснювалась, відсутнє відвідування податкової адреси представниками/посадовими особами підприємств ПП "ОСОБА_10", відсутні факти навантаження та розвантаження ТМЦ за даною адресою. Викликаний в якості свідка ОСОБА_9 до суду не прибув.

Викликаний до суду директор ПП "Торгівля поліграфічними матеріалами" Огньов О.В. пояснив, що безпосередньо був знайомий з ОСОБА_9, той здійснював підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_2, де орендував приміщення, товар завозився на адресу Огньова О.В. транспортом постачальника, тому необхідності в товарно-транспортних документах у нього не було. Директор ПП "Торгівля поліграфічними товарами" пояснив, що використовував як складське приміщення, власний будинок. Розрахунки між сторонами були проведені у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів. Товар, отриманий від ПП "ОСОБА_10", в подальшому був реалізований позивачем кінцевим споживачам - районним центрам зайнятості, що підтверджується документально - договорами, довіреностями, рахунками, видатковими накладними, документи надані суду. Огньов О.В. доставляв товар по районам власним транспортом.

В акті ДПІ у м. Херсоні від 06.01.12 №5/15-2/372390000 щодо неможливості підтвердження господарських відносин ПП "ОСОБА_10" із платниками податків за період з 01.10.11 по 31.10.11, зазначено, що ПП знаходиться в стані переходу на облік в іншу ДПІ, оскільки змінилась юридична адреса на Київську область, підприємство є платником ПДВ з грудня 2010 року, директором є ОСОБА_4. Податкова інспекція не заперечує тієї обставини, що ПП "ОСОБА_10" в податковій декларації ПДВ за жовтень 2011р. у складі податкових зобов'язань відобразило ПДВ по операції із позивачем, що директор ОСОБА_4 не заперечує тієї обставини, що він є директором підприємства ПП "ОСОБА_10" оскаржило відмову ДПІ у м. Херсоні визнати декларацію з ПДВ за жовтень 2011 року податковою звітністю, постановою Херсонського окружного адміністративного суду по справі № 987/12/2170 позов задоволено, постанова не набрала законної сили. Суд також приймає до уваги, що ПП "ОСОБА_10" зареєстровано юридичною особою, в ЄДР відсутні записи про відсутність його за місцезнаходженням. Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на відсутність у ПП "ОСОБА_10" необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагента - ПП "ОСОБА_10". Крім того, даний висновок був здійснений тільки на підставі податкової звітності, первинні бухгалтерські та податкові документи підприємства не перевірялись.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи. Відсутність у податкових органів можливості перевірити всіх подальших постачальників по ланцюгу не є безумовною підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування. ДПІ не довела належними доказами наявність порушень податкового законодавства зі сторони позивача та контрагента позивача, ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ПП "ОСОБА_10" на момент придбання у нього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналіз наданих позивачем первинних бухгалтерських та податкових документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ПП "ОСОБА_10", які були предметом перевірки. Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із продавцем ПП "ОСОБА_10" вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ПП "ОСОБА_10" є дійсними.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ПП "ОСОБА_10" було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинена позивачем господарська операція з ПП "ОСОБА_10" є сумнівною, не відповідає дійсному економічному змісту, і вчинена з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нереальність правочинів, міг керуватися лише припущеннями, його позиція не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відповідачеві не надано право визначати реальність господарських операцій в залежності від можливості перевірити те чи інше підприємство. На думку суду, податковий орган при визначені права платника податку на формування податкового кредиту зобов'язаний керуватись лише тими обставинами, які мали місце та мали бути відомими платникові під час здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Діючим законодавством України не передбачений обов'язок покупця товарів (робіт, послуг) слідкувати за подальшою діяльністю свого постачальника та про стан його оподаткування. Обов'язок стосовно контролю за оподаткуванням суб'єктів господарювання покладений на податкові органи, а не на покупця товарів (робіт послуг). На думку суду придбавач товарів (робіт, послуг), провадячи господарську діяльність вправі сподіватись на легітимність господарської діяльності продавця товарів та належне виконання податкових обов'язків цим суб'єктом підприємницької діяльності у зв'язку з належною організацією роботи з боку податкового органу.

Окремо слід зазначити, що ДПІ у акті перевірки посилається на порушення позивачем ч. 5 ст. 203 ЦК України, що зумовило нікчемність правочинів. Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Частина 5 ст. 203 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Вказуючи на порушення позивачем ч. 5 ст. 203 ЦК України щодо недодержання в момент вчинення правочинів мети реального настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином, податковий орган фактично стверджує, що позивач та ПП "ОСОБА_10" під час вчинення правочина не мали наміру щодо його реального виконання. Проте, підтвердити даний факт доказами податковий орган не може. Більш того, ДПІ у акті перевірки не заперечує оплати товару позивачем. З наведеного слідує, що оскільки нікчемність вчиненого позивачем правочина з ПП "ОСОБА_10" по купівлі-продажу товару відповідачем не встановлена у акті перевірки та не доведена під час розгляду справи, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цього правочину є безпідставними.

У відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами. Згідно із п. 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення документальних невиїзних перевірок визначений ст. 79 ПК України. ДПІ надало суду повідомлення про вручення рекомендованих листів позивачу, з яких вбачається, що акт перевірки було отримано ПП "Торгівля поліграфічними товарами" 17.03.2012 року, повідомлення про проведення перевірки від 14.03.2012 року за №34/15-3, копія наказу від 13.03.2012 року, та запрошення до ДПІ для підписання акту перевірки отримані також 17.03.12, що є порушенням п. 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України згідно до якого документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Тобто, надіслання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки має передувати проведенню самої перевірки, чого відповідачем зроблено не було. Недотримання відповідачем встановленого порядку призвело до того, що позивач взагалі не знав про проведення перевірки, не мав можливості надати свої пояснення та документи, які він вважав за необхідне надати, наприклад, про подальшу реалізацію товарів районним центрам зайнятості. Висновки податкового органу побудовані на підставі припущень, а не на перевірці факту здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ та їх подальшого продажу, тобто використання у власній господарській діяльності. Враховуючи вищевикладене, суд правильно встановив, що дії відповідача при проведенні перевірки та складанні акта перевірки на відповідають вимогам законодавства.

Суд погоджується з обраним позивачем способом захисту своїх прав. За правилами статті 2, пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод. Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Оскільки не виключено ймовірність використання відповідачем акту перевірки від 15.03.12 при подальших перевірках контрагентів позивача, суд визнає дії ДПІ при проведенні перевірки неправомірними.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх повністю. Позивачу відшкодовуються витрати по сплаті судового збору. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.94, 158-163,167 КАС України, суд -

постановив :

Задовольнити позов Приватного підприємства "Торгівля поліграфічними матеріалами".

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби з проведення перевірки приватного підприємства "Торгівля поліграфічними товарами" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з приватним підприємством "ОСОБА_10" за жовтень 2011 року оформленої актом перевірки № 146/15-3/36944866 від 15.03.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 29.03.2012 № 0001661503.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь приватного підприємства "Торгівля поліграфічними матеріалами" (вул. 6 Текстильна, 42, м. Херсон, код ЄДРПОУ 36944866) витрати зі сплати судового збору в сумі 558 (п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 14 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 серпня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1