Постанова

від 19.07.2012 по справі 2а-13138/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 липня 2012 року 13:15 № 2а-13138/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., при секретарі судового засідання Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фортес" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 31.08.2011 p. за участю: представника позивача -Кільбурта Д.М. представників відповідача -Столярця С.Ю. На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортес" (далі по тексту-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту-відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2011 р. № 0000910700.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 21.09.2011 р. № 981 прийнято рішення про припинення (реорганізацію) Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва шляхом перетворення у Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 20.10.2011 р. № 1074, права та обов'язки органів виконавчої влади у разі перетворення органу виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади.

Таким чином, єдиним правонаступником Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва щодо всього майна, майнових та немайнових прав, права на рухоме та нерухоме майно, права на земельні ділянки, об'єкти соціально-побутового призначення, інших прав та обов'язків, стосовні всіх боржників та кредиторів є Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив замінити первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва на належного відповідача - Державною податковою інспекціє у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем в період з 05.08.2011 р. по 11.08.2011 р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2010 р. по 31.12.2010 р.

Згідно наданих до перевірки первинних документів та даних АІС "Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податного кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено, що основним постачальником позивача в червні, липні, серпні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року було підприємство ТОВ "Дім Пива".

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Дім Пива" ґрунтувалися на договорі від 02.06.2010 р. №0206/10 про надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню, за яким контрагент як виконавець, зобов'язувався за завданням позивача як замовника, організовувати надання послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню перевезення вантажу замовника з подачею приватного рухомого вагона, оперуємого виконавцем, для перевезення вантажу по заявкам замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язувався приймати та оплачувати надані послуги згідно договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору та сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом послуги, ТОВ "Дім Пива" були виписані позивачу наступні документи: акти виконаних робіт та податкові накладні від 30.06.2010 р. № 23 на загальну суму 262 300,00 грн. (в т.ч. ПДВ -43 716,67 грн.), від 16.06.2010 р. № 18 на загальну суму 206 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -34 333,33 грн.), від 30.06.2010 р. № 26 на загальну суму 219 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ -36 633,33 грн.), від 21.06.2010 р. № 20 на загальну суму 186 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ -31 033,33 грн.), від 25.06.2010 р. № 22 на загальну суму 180 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ -30 033,33 грн.), від 30.06.2010 р. № 24 на загальну суму 152 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ -25 466,67 грн.), від 30.06.2010 р. № 25 на загальну суму 114 700,00 грн. (в т.ч. ПДВ -19 116,67 грн.), від 30.07.2010 р. № 34 на загальну суму 237 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -39500,00 грн.), від 31.07.2010 р. № 40 на загальну суму 194 250,00 грн. (в т.ч. ПДВ -32 375,00 грн.), від 31.07.2010 р. № 39 на загальну суму 196 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -32 666,67 грн.), від 31.07.2010 р. № 38 на загальну суму 204 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -34 000,00 грн.), від 31.07.2010 р. № 37 на загальну суму 186 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ -31 033,33 грн.), від 30.07.2010 р. № 36 на загальну суму 117 250,00 грн. (в т.ч. ПДВ -19 541,67 грн.), від 30.07.2010 р. № 35 на загальну суму 120 300,00 грн. (в т.ч. ПДВ -20 050,00 грн.), від 30.07.2010 р. № 30 на загальну суму 106 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ -17 750,00 грн.), від 30.07.2010 р. № 33 на загальну суму 99 280,00 грн. (в т.ч. ПДВ -16 546,67 грн.), від 03.10.2010 р. № 92 на загальну суму 105 244,94 грн. (в т.ч. ПДВ -17 540,82 грн.), від 20.10.2010 р. № 98 на загальну суму 90 180,00 грн. (в т.ч. ПДВ -15 030,00 грн.), від 29.10.2010 р. № 99 на загальну суму 89 976,00 грн. (в т.ч. ПДВ -14 996,00 грн.), від 31.10.2010 р. № 100 на загальну суму 72 764,00 грн. (в т.ч. ПДВ -12 127,33 грн.), від 30.11.2010 р. № 1540 на загальну суму 158 133,60 грн. (в т.ч. ПДВ -26 355,60 грн.), від 20.11.2010 р. № 1529 на загальну суму 169 560,00 грн. (в т.ч. ПДВ -28 260,00 грн.), від 25.11.2010 р. № 1535 на загальну суму 81 876,00 грн. (в т.ч. ПДВ -13 646,00 грн.), від 23.11.2010 р. № 1521 на загальну суму 9 975,06 грн. (в т.ч. ПДВ -1 662,51 грн.), від 30.12.2010 р. № 1547 на загальну суму 38 510,00 грн. (в т.ч. ПДВ -6 418,33 грн.). За правилами податкового законодавства, на думку позивача, вищезазначені документи є документами, що дають йому право на податковий кредит.

В той же час, при складанні акту перевірки не встановлено факту виконання робіт та послуг від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю поставок з боку ТОВ "Дім Пива", що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. ТОВ "Фортес" діяв без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ "Дім Пива", умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались. Таким чином діяльність ТОВ "Фортес" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань. Крім того, ТОВ "Фортес" працюючи у даному сегменті ринку був обізнаний щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних зв'язків.

В акті перевірки також зазначено, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Зазначене дало відповідачу підстави вважати, що в результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ТОВ "Дім Пива" мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений ПДВ в сумі 675 582,00 грн. до складу податкового кредиту позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

За результатами перевірки складено акт від 12.08.2011 р. № 55/07-207/33445805, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 574 587,00 грн., в тому числі по періодах: за червень 2010 року в сумі 219 338,00 грн., за липень 2010 року в сумі 243 463,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 75 750,00 гри., за жовтень 2010 року в сумі 59 694,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 69 924,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 6 418,00 грн.

Суд звертає увагу, що всупереч висновкам зазначеного акта перевірки щодо порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, в цьому ж акті зазначено, що суми податку на додану вартість за перерахованими вище податковими накладними включено ТОВ "Дім Пива" до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень-грудень 2010 року. Зазначене свідчить про суперечність висновків акта перевірки.

На підставі акта перевірки від 12.08.2011 р. № 55/07-207/33445805, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 31.08.2011 р. № 0000910700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 674 587,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 168 646,75 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду справи, з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, у суду виникла необхідність дослідити додаткові докази по справі, а саме встановити чи носять фінансово-господарські відносини позивача з ТОВ "Дім Пива" ознаки фіктивності, оскільки згідно акту про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фортес" від 12.08.2011 р. № 55/07-207/33445805 встановлено, що станом на дату складання акту перевірки згідно AIC системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "Дім Пива" в Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" постачальником ТОВ "Фортес", при взаємовідносинах з яким сформовано податковий кредит, не відображало.

Враховуючи вищезазначене, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2012 р. було зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва провести позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Пива" (код ЄДРПОУ 31750777) щодо його взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю "Фортес" (код ЄДРПОУ 33445805) за період з 01.06.2010 р. по 31.12.2010 р. та повідомити суд про результати перевірки в строк до 16.07.2012 р. Вимоги зазначеної ухвали суду у визначені строки, відповідачем виконані не були.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась за період до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Дім Пива", не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочину (договору), укладеного між позивачем та ТОВ "Дім Пива" судом до уваги не приймаються. Наявність умислу позивача не може бути підтверджена лише припущеннями перевіряючих.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп.7.5.1. п.7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Такі ж самі положення закріплені й в ст.198 Податковому кодексі України.

Зазначене дає підстави вважати, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених у складі ціни за виконані роботи (придбаний товар, надані послуги), необхідні первинні документи (акти виконаних робіт, податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 ст.3 зазначеного закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

З матеріалів справи встановлено, що на момент укладання договору, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з ТОВ "Дім Пива", а також під час здійснення господарських операцій, зазначений контрагент був зареєстрований в податкових органах як платники ПДВ.

Суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеним контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платники податку на додану вартість, оформлені договором, який не визнаний в судовому порядку недійсними, а також підтверджені актами виконання робіт та податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання ним податкового кредиту.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.08.2011 р. № 0000910700.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортес" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 31.08.2011 р. № 0000910700.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Aмельохін