Рішення

від 24.07.2012 по справі 5011-4/4572-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-4/4572-2012 24.07.12

За позовомФізичної особи -підприємця Костанди Миколи Анатолійовича До Публічного акціонерного товариства «Аріон-Інвест» Провизнання договору удаваним правочином -по первісному позові, та про зобов'язання повернути майно та стягнення 51541,26 грн. - по зустрічному позову

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача не з'явились

Від відповідача Оліфер М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Костанда Микола Анатолійович звернувся в господарський суд м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Аріон-Інвест" про визнання договору удаваним правочином.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 28.11.2005 було укладено договір б/н оперативного лізингу (оренди), на думку позивача зі змісту статей даного договору виплаває що пункти договору викладені таким чином що він являється договором купівлі-продажу із розстроченням платежу, а не договором оперативного лізингу (оренди).

Позивач просив задовольнити позов, визнавши договір б/н оперативного лізингу (оренди) від 28.11.2005 удаваним правочином, також визнати договір б/н оперативного лізингу (оренди) від 28.11.2005 договором купівлі-продажу із розстроченням платежу, зобов'язати відповідача продати майно за його остаточною вартістю -4950,00 грн.

08.05.2012 через канцелярію суду від представника відповідача /за первісним позовом/ надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог і просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Приватне акціонерне товариство «Аріон-Інвест»24.05.2012 через канцелярію суду подало зустрічну позовну заяву.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Аріон-Інвест" посилається на те, що між сторонами 28.11.2005 було укладено договір б/н оперативного лізингу (оренди), а не договір купівлі-продажу із розстрочкою платежу, як вважає позивач за зустрічним позовом, а також зазначає що Фізична особа-підприємець Костанда Микола Анатолійович не сплачує лізингові платежі.

Позивач /за зустрічним позовом/ просить зобов'язати відповідача (СПД Костанду М.А) повернути отримання по договору б/н оперативного лізингу від 28.11.2005р. два кіоски шестигранної форми, ширина грані 1 метр, висота 3,3 метра, вартістю 18245,00 грн. кожний на момент отримання, для реалізації друкованої продукції (Майно), вартістю 8000,00 грн. кожний, а за два - 16 000,00 грн., на підставі пункту 4.1.6 зазначеного Договору та стягнути з Відповідача на користь Позивача 28 000,00 грн. основного боргу, 3709,69 грн. пені, 1303,57 грн. річних (3%) та 2528.00 грн. з врахування індексу інфляції, а всього стягнути 35541,26 грн.,

Ухвалою від 28.05.2012 зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Через канцелярію суду 12.07.2012 позивач за зустрічним позовом подав документи та пояснення по справі, в яких позивач за зустрічним позовом уточнив позовні вимоги.

Відповідач за зустрічним позовом в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на зустрічну позовну заячу не надав.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

встановив:

28.11.2005 між Закритим Акціонерним Товариством "Видавництво "Економічні Відомості" (правонаступник Приватне акціонерне товариство "Аріон-Інвест", Лізингодавець) та фізичною особою підприємцем Костанда Миколою Анатолійовичем (лізингоодержувач) укладено Договір оперативного лізингу.

Згідно з п. 6.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

Відповідно до п. 6.2. Договору строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. Договору та закінчується через три роки з дати підписання з врахуванням умов п. 1.1. Договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору Лізингодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується передати Лізингоодержувачу у лізингове користування кіоск шестигранної форми, ширина сторони грані 1 метр, висота 3,3 метра, для реалізації друкованої продукції, який надалі іменується "Майно", яке належить Лізингодавцю на праві приватної власності, за обумовлену лізингову плату на строк три роки, від "28" листопада 2005 р. до передостаннього робочого дня листопада 2008р. Строк передачі майна 29 листопада 2005 р. Місце передачі Майна: м. Донецьк. вул. Кірова, 199а.

Згідно з п. 1.2. Договору Лізингоодержувач одержує право використовувати Майно протягом усього строку лізингового користування, однак не має права відступити свої права, перевести свої обов'язки за цим Договором третій особі без письмової згоди Лізингодавця. У разі надання такої згоди Лізингоодержувач зобов'язаний повідомити Лізингодавцеві відомості про цю особу за формою і в строк, установлені Лізингодавцем.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість Майна становить 18245 грн. за один кіоск, всього на суму 36490 грн.

Згідно з п. 2.2. Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві щомісячно, до 27 числа поточного місяця, лізингові платежі розміром 100 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок Лізингодавця, зазначений і цьому Договорі. Останній платіж повинен бути проведений не пізніше 27 листопада 2008 року.

Згідно з п. 3.2. Договору Лізингоодержувач в місці отримання Майна від Лізінгодавця зобов'язаний провести його огляд. Про отримання Майна Лізингодавцем складається Акт приймання-передачі Майна. Якщо Лізингоодержувач відмовляється приймати Майно через наявність неусувних дефектів, що виключають нормальну експлуатацію Майна, він зобов'язаний вказати про це в Акті. Майно вважається переданим Лізингоодержувачу з моменту підписання ним Акту приймання-передачі Майна.

Відповідно до п. 4.2.5. Договору Лізингоодержувач має право придбати майно у власність на умовах викупу по залишковій вартості, яка є різницею між балансовою вартістю Майна і сумою лізингових платежів, сплачених протягом всього терміну лізингового користування.

Згідно з п. 6.3. Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

На виконання умов Договору 29.11.2005 сторони підписали Акт приймання-передачі Майна, згідно якого Лізингодавець передає, а Лізингоотримувач приймає у лізингове користування Майно -два нові кіоски шестигранної форми, ширина сторони грані 1 метр, висота 3,3 метра, з відповідною технічною документацією, який належить Лізингодавцю на праві приватної власності, для реалізації друкованої продукції.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач за первісним позовом вважає що Договір оперативного лізингу від 28.11.2005 є удаваним правочином, а між сторонами було укладено договір купівлі-продажу з розстроченням платежу.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи предметом Договору оперативного лізингу від 28.11.2005 є умови про передачу в користування кіоску шестигранної форми, а не купівлі-продажу із розстроченням платежу.

На спростування позовних вимог позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом надав суду рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012 по справі №38/39-63, згідно якого визнано факт продовження строку дії Договору оперативного лізингу від 28.11.2005, а також зазначено наступне "…що вони (договори) опосередковують саме тимчасове платне користування майном -доказів укладання договорів про викуп предметів лізингу Лізингоодержувачем в порядку п. 4.2.5. договорів лізингу до справи не надано, суд розглядає обґрунтованість заявлених позовних вимог саме з точки зору приписів законодавства про найм (оренду)"

Згідно з ст. 35 ЦПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, за результатами розгляду первісної позовної заяви суд прийшов до висновку що позивачем за первісним позовом не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх первісних позовних вимог, а тому первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення боргу по Договору оперативного лізингу від 28.11.2005 та витребування майна, суд зазначає наступне.

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом порушив вимоги Договору, не сплачував лізингові платежі та не повернув об'єкт лізингу після закінчення терміну дії договору.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно розрахунку позивача за зустрічним позовом за період з серпня 2009 по листопад 2011 заборгованість відповідача за зустрічним позовом за користування майном становить 28 000 грн.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач за зустрічним позовом взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві за зустрічним позовом у користування майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач за зустрічним позовом в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем за зустрічним позовом, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 28000 грн. -основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про повернення майна, суд зазначає наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.02.2012 по справі №38/39-63 було засвідчено факт продовження Договору оперативного лізингу від 08.08.2005 до 08.08.2011.

Після закінчення строку дії Договору відповідач за зустрічним позовом майно не повернув і продовжує ним користуватися.

На підтвердження іншого суду доказів не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про повернення майна підлягають задоволенню.

Відповідач за зустрічним позовом припустився прострочення платежу, а тому позивач керуючись п. 7.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню, яка за розрахунками позивача за зустрічним позовом становить 3709,69 грн.

Відповідно до п. 7.2. Договору Лізингоодержувач у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем за зустрічним позовом взятих на себе зобов'язань в розмірі 3709,69 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

В зв'язку з несплатою відповідачем за зустрічним позовом заборгованості позивачем за зустрічним позовом було нараховано 3% річних в розмірі 1303,57 грн., та 2528,00 грн. -інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення за несвоєчасну сплату платежів з відповідача за зустрічним позовом 3% річних від простроченої суми в розмірі 573,25 грн., та 1 212,50 грн. -інфляційних втрат є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, а тому також підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Костанду Миколу Анатолійовича.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85, ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.

Зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця Костанду Миколу Анатолійовича (83092, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути Приватному акціонерному товариству "Аріон-Інвест" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 15, код ЄДРПОУ 32774893) по Акту приймання-передачі, отримані по договору б/н оперативного лізингу від 28.11.2005р. два кіоски шестигранної форми, ширина грані 1 метр, висота 3,3 метра, вартістю 18245,00 грн. кожний на момент отримання, для реалізації друкованої продукції (Майно), вартістю 8000,00 грн. кожний, а за два - 16 000,00 грн., на підставі пункту 4.1.6 зазначеного Договору.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Костанди Миколи Анатолійовича (83092, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Приватного акціонерного товариства "Аріон-Інвест"(04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 15, код ЄДРПОУ 32774893) 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. -основного боргу, 3 709 (три тисячі сімсот дев'ять) грн. 69 коп. -пені, 1 303 (одну тисячу триста три) грн.. 57 коп. 3% річних, 2 528 (дві тисячі п'ятсот двадцять вісім) грн. інфляційних втрат, 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. судового збору.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 01.08.2012р.