Рішення

від 27.03.2012 по справі 5027/59/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5027/59/2012 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" березня 2012 р.           Справа № 5027/59/2012. За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто”, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія “ТІВЕ Компані”, м. Чернівці про стягнення заборгованості в сумі 245000 грн. Суддя       Т.І. Ковальчук Представники: Позивача –не з'явився Відповідача –не з'явився СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики та повернення вартості непоставлених будівельних матеріалів на загальну суму 245000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.10.2006 р. між ним і відповідачем було укладено договір позики б/н про надання останньому позики в розмірі 150000 грн., така позика була надана шляхом зарахування відповідної суми коштів, перерахованих відповідачеві по іншому договору (договору підряду), який сторони планували укласти, але не уклали. За умовами договору, зазначає позивач, позика підлягала поверненню не пізніше 5-ти календарних днів з моменту отримання позичальником відповідної вимоги, таку вимогу відповідач отримав 01.02.2010 р., після чого повернув частину коштів у розмірі 5000 грн., решту позики не повернув. Також, зазначається в позові, по рахунках відповідача позивач у грудні 2006 р. та в січні 2007 р. перерахував йому передоплату за будівельні матеріали на загальну суму 180000 грн., однак відповідач матеріали не поставив, а кошти повернув частково в розмірі 80000 грн., решту грошей не повертає, незважаючи на надіслану йому претензію. Провадження у справі порушено ухвалою від 27.01.2012 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 16.02.2012 р. за участю представників сторін, позивача зобов'язано надати додаткові документи, відповідача зобов'язано надати відзив на позов, копію довідки про включення до ЄДРПОУ. Ухвалою від 16.02.2012 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 06.03.2012 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та не поданням відзиву на позов. Ухвалою від 06.03.2012 р. розгляд справи в судовому засіданні повторно відкладено з тих же причин у межах двомісячного строку вирішення спору на 27.03.2012 р. Після відкладення розгляду справи представники сторін в судове засідання 27.03.2012 р. не з'явилися. Представник позивача надіслав письмові пояснення по справі, в яких, зокрема, просить розглянути справу за його відсутності (а.с. 27). Представник відповідача про причини неявки представника не повідомив, відзиву на позов не надав. Наявними у справі доказами засвідчується належне повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду справи, відтак, неявка його представника та неподання відзиву на позов не перешкоджають вирішенню спору в судовому засіданні 27.03.2012 р. У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. У судовому засіданні 16.02.2012 р. представник позивача позов підтримав, пояснив, що у 2006 році сторони мали намір укласти договір підряду і в зв'язку з цим позивач перерахував відповідачеві авансом 150000 грн., однак договір підряду укладено не було, натомість сторони уклали договір позики, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачеві позику в розмірі 150000 грн., і сторони домовилися вважати такою позикою кошти, перераховані позивачем у зв'язку з намірами укласти договір підряду. Також пояснив, що по двох рахунках відповідача позивач перерахував ТОВ “БК “ТІВЕ Компані” в якості передоплати 180000 грн. за будівельні матеріали, однак відповідач такі матеріали не поставив, а кошти за них повернув частково в 2008 році в розмірі 80000 грн. За поясненням представника позивача, рахунки відповідача на оплату будматеріалів, письмові докази домовленості про зарахування коштів у розмірі 150000 грн. у рахунок позики за договором, а також лист-вимога про повернення коштів, який надсилався відповідачеві у 2008 році,  не збереглися, претензію від 09.11.2011 р. відповідач залишив без реагування. Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 16.02.2012 р., розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне. 25 жовтня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” і товариством з обмеженою відповідальністю “БК “ТІВЕ Компані” було укладено договір позики, відповідно до якого позивач (за текстом договору Позикодавець) зобов'язався надавати відповідачеві (за текстом договору Позичальник) позику з метою поповнення його обіговими коштами, необхідними для здійснення фінансово-господарської діяльності (а.с. 8). На умовах зазначеного договору позика надається позичальником позикодавцю безоплатно (п. 1.2), сума позики складає 150000 грн. (п. 2.1), надається по мірі необхідності для позичальника за письмовим його клопотанням, у безготівковій формі, шляхом перерахування позикодавцем грошових коштів на поточний рахунок позичальника (п. 2.2), датою надання позики вважається дата перерахування грошових коштів позикодавцем на поточний рахунок позичальника (п. 2.3). Відповідно до п. 3.1 договору позики від 25.10.2006 р. одержана позичальником позика  підлягає поверненню по першій вимозі позикодавця, але не пізніше як через 5 календарних днів з часу одержання позичальником вимоги про повернення коштів. Термін дії договору визначений до 31.12.2006 р. (п. 6.1). В обґрунтування доводів про надання відповідачеві позики на суму 150000 грн. згідно з договором позики від 25.10.2006 р. позивач посилається на те, що за обопільною згодою  сторін коштами позики вважаються гроші, перераховані позивачем відповідачеві 01 листопада 2006 р. у сумі  150000 грн. як попередня оплата по будівництву згідно договору генпідряду № 2-10/2006 від 25.10.2006 р. (виписка відділення № 301 АТ “УкрСиббанк”, а.с. 18). Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ст. 1047 ЦК України). Згідно зі ст. 1053 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу). Стаття 604 ЦК України визначає новацію як домовленість сторін про заміну первісного зобов'язання новим між тими ж сторонами. Отже, одним із способів припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація зобов'язання або заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами. При цьому новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Прямої норми щодо форми новації ст. 604 ЦК не містить. Водночас стаття 8 ЦК України (аналогія закону) дає можливість застосовувати ті правові норми ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини. А це означає, що до інших випадків новації належить застосувати вищенаведену норму частини 2 статті 1053 ЦК України. Крім того, статті 205-210 ЦК України визначають форму правочинів, необхідну для їх дійсності. Оскільки саме при вчиненні новації виникає нове зобов'язання, то для того, аби воно було дійсним, новацію слід вчиняти у формі, необхідній для нового зобов'язання. Таким чином, за приписами вищенаведених норм Цивільного кодексу домовленість сторін про заміну правовідносинами позики боргового зобов'язання відповідача, що виникло в зв'язку з перерахуванням йому позивачем коштів у сумі 150000 грн. як передоплати за договором генпідряду № 2-10/2006 від 25.10.2006 р., мала бути оформлена письмово.   Проте, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували його доводи про відповідну домовленість з ТОВ “БК “ТІВЕ Компані” про зарахування коштів передоплати за договором підряду № 2-10/2006 від 25.10.2006 р. як позики, наданій відповідачеві за договором позики від 25.10.2006 р., відтак, неможливо встановити ані волевиявлення відповідача з приводу такої новації, ані сам факт її існування. Окрім того, позивач стверджує, що зазначений договір генпідряду так і не було укладено, відповідно, між сторонами не виникло правовідносин з договору генпідряду, які можна було б замінити правовідносинами позики. Відтак суд вважає, що правове регулювання права позивача вимагати повернення коштів у сумі 150000 грн. та обов'язок відповідача повернути такі кошти охоплюється нормами глави 83 Цивільного кодексу України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, а обставини, на які позивач посилається в обгрунтування вимог про стягнення з відповідача коштів у сумі 150000 грн. як заборгованості за договором позики, є недоведеними. Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Відповідно до ст. 33 ГПК  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ст. 34 ГПК України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. При цьому господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Так, у матеріалах справи відсутня письмова угода між сторонами про заміну боргового зобов'язання відповідача в сумі 150000 грн. позиковим зобов'язанням, не подано будь-яких інших доказів, які б засвідчили згоду відповідача на таку заміну або будь-які його дії, пов'язані з такою заміною. Лист (претензію) позивача № 315 від 09.11.2011 р. до відповідача в частині вимоги про повернення коштів позики суд до уваги не бере, оскільки такий документ не є належним у розумінні ст. 34 ГПК України доказом, який засвідчує існування боргового зобов'язання відповідача та його  новацію в позикове зобов'язання, акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ БК “ТІВЕ Компані” за період з 01.11.2006 р. по 02.12.2008 р. (а.с. 20) також не має доказової сили, оскільки, як мінімум, невідомо, ким від імені відповідача цей акт підписано, окрім того, в акті відсутні записи про перерахування коштів у сумі 150000 грн., а дебетове сальдо позивача згідно з цим актом складає 100000 грн., у той час як позовні вимоги заявлено на загальну суму 245000 грн., у тому числі 145000 грн. позики та 100000 грн. коштів передоплати за будівельні матеріали. Не подано позивачем також належних доказів у підтвердження часткового повернення відповідачем 5000 грн. саме в рахунок погашення позики, що могло б свідчити на користь доводів позивача про існування новації боргового зобов'язання відповідача. Так, листом ПАТ “Укрсоцбанк” від 23.01.2012 р. № 101.7-15/67-1210 підтверджено, зокрема, факт проплати з рахунку ТОВ БК “ТІВЕ Компані” на рахунок  ТОВ “Престиж-Авто” 02 квітня 2010 р. коштів у сумі 5000 грн., однак відсутня інформація про призначення цього платежу, тобто даним листом не доводиться, що зазначеними коштами погашалася позика згідно з договором від 25.10.2006 р., указані кошти могли бути перераховані за будь-яким іншим призначенням (а.с. 16). За таких обставин суд вважає, що позивач не довів належними доказами надання відповідачеві позики в сумі 150000 грн. шляхом переоформлення (новації) у позикове  боргового зобов'язання відповідача з повернення коштів у сумі 150000 грн., перерахованих як передоплата  згідно договору генпідряду № 2-10/2006 від 25.10.2006 р.), а відтак дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення 145000 грн. коштів позики. В іншій частині вимог –про стягнення боргу в сумі 100000 грн. за непоставлені будівельні матеріали, позов підлягає задоволенню. Так, згідно з виписками про рух коштів на поточному рахунку позивача він перерахував відповідачеві 28.12.2006 р. 130000 грн. з призначенням платежу: попередня оплата по будівництву згідно договору генпідряду № 2-10/2006 від 25.10.2006 р., а 10.01.2007 р. –50000 грн. попередньої оплати по будівництву згідно акту виконаних робіт за грудень 2006 р. (а.с. 18, 29-30). У судовому засіданні 16.02.2012 р. представник позивача пояснив, що зазначених у вказаних виписках договору генпідряду та акту виконаних робіт сторони не складали, а лише планували оформити письмово усну домовленість щодо здійснення будівництва, рахунки відповідача на оплату будівельних матеріалів, за якими позивач перерахував останньому 180000 грн., не збереглися, однак з виписки по особовому рахунку позивача за 02.09.2008 р. видно, що відповідач повертав позивачеві кошти в сумі 80000 грн. з призначенням –часткове повернення коштів (передоплати) зг. листа № 169 від 06.08.2008 р. (а.с. 31, на звороті), що свідчить на користь доводів позивача у цій частині позовних вимог. Будь-яких спростувань доводів позивача в даній частині вимог відповідач до суду не надіслав, не довів до відома суду і не підтвердив жодними доказами правової підстави для отримання від позивача коштів попередньої оплати на загальну суму 330000 грн. (150000 грн. + 50000 грн. + 130000 грн.) за договором генпідряду на будівництво № 2-10/2006 від 25.10.2006 р. та акту виконаних робіт за грудень 2006 р., не подав доказів, що ним, відповідачем,  під сплачені авансом кошти здійснювалася поставка позивачеві будівельних матеріалів (що, на думку суду, охоплюється призначенням платежу “по будівництву”) чи виконувалися якісь будівельні чи інші роботи. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення коштів у сумі 100000 грн. за непоставлені будівельні матеріали доводяться сукупністю досліджених у справі доказів, заяви про застосування строку позовної давності від відповідача не надходило, 09.11.2011 р. позивач звертався до відповідача з претензією щодо повернення боргу, відтак, у цій частині вимог позов підлягає задоволенню. Судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам. Враховуючи, що відповідач не повідомив поважних причин, з яких ним тричі не було виконано вимоги суду щодо надання відзиву на позов та забезпечення явки представника в судове засідання, суд вважає, що відповідач умисно ухилився від виконання зазначених вимог суду і в справі є підстави для застосування до нього штрафу в доход Державного бюджету у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в порядку п. 5 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, п. 5 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд В И Р І Ш И В : 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ТІВЕ Компані” (юридична адреса м. Чернівці, вул. Масікевича, буд. 18, фактична адреса м. Чернівці, вул. Рівненська, 5А, офіс 43, код ЄДРПОУ 33706913) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Престиж-Авто” (м. Хмельницький, вул. Прибузька, 48/2, код ЄДРПОУ 32954865) 100000,00 грн. коштів передоплати за будівельні матеріали та 2000,00 грн. відшкодування судового збору. 3.          У решті вимог у позові відмовити. 4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “ТІВЕ Компані” (юридична адреса м. Чернівці, вул. Масікевича, буд. 18, фактична адреса м. Чернівці, вул. Рівненська, 5А, офіс 43, код ЄДРПОУ 33706913) в доход Державного бюджету України штраф у сумі 1700,00 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону (стягувач –Державна податкова інспекція у м. Чернівці, м. Чернівці, вул. Червоноармійська 200-А).         З набранням судовим рішенням законної сили видати накази. Повний текст рішення підписано 27.03.2012 р. Суддя                                                                                         Т.І.Ковальчук