Рішення

від 03.07.2012 по справі 10/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 10/53.

За позовом Релігійної організації Української Православної Свято-Костянтинівської церкви

до відповідачів 1. Сільської ради с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області.

2. Виконавчий комітет Сільської ради, с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -релігійна організація Української Православної Свято-Миколаївської церкви Київського Патріархату

про скасування та визнання нечинними рішень виконавчого комітету сільської ради.

Суддя С.О. Миронюк

Від позивача -КорольС.В., довіреність від 30.05.2011 року, Бабюк В.Д. -голова парафіяльної ради, Фівчук Я.С., довіреності від 24.11.2010 року.

Від відповідача 1. (Сільської ради) -Зінчук П.Ф., доручення №177 від 27.05.2011 року, Канюк Т.О. -сільський голова.

Від відповідача 2. (Виконавчого комітету сільської ради) -не з'явився.

Від третьої особи -Крикливець О.В. - довіреність від 10.04.2012 року, Бабюк М.С. -представник.

СУТЬ СПОРУ: Релігійна організація Української Православної Свято-Костянтинівської церкви звернулася з позовом до сільської ради села Ошихліби про скасування та визнання нечинними рішення виконавчого комітету Ошихлібської сільської ради від 03.04.2008 року № 32/5 "Про оформлення права комунальної власності на незавершену будівництвом будівлю нової церкви" та рішення 23 сесії 5 скликання Ошихлібської сільської ради від 16.10.2009 року № 81-ХХІІІ/09 "Про розгляд заяви".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконавчого комітету сільської ради с. Ошихліби № 23/4 від 20.04.1993 року позивачеві надано земельну ділянку площею 0,25 га під будівництво нової церкви та передбачено право позивача будувати нову церкву. Нову церкву, зазначається у позові, позивач побудував, але не встиг здати в експлуатацію, однак 03.04.2008 року виконкомом Ошихлібської сільської ради прийнято незаконне рішення, яким оформлено право комунальної власності на незавершену будівлю нової церкви у с. Ошихліби за територіальною громадою села в особі Ошихлібської сільської ради. Це рішення, вказує позивач у позові, прийнято відповідачем з перевищенням наданих йому статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування"повноважень, орган місцевого самоврядування не може набувати права власності на побудовані за кошти релігійної організації культові будівлі, внаслідок таких дій відповідача порушені права позивача на володіння, користування та розпорядження побудованою ним культовою будівлею, окрім того, храм є незавершеним будівництвом, не зданий в експлуатацію, у відповідача відсутня проектно-кошторисна документація, погодження відповідних служб, тому на цю будівлю не може бути зареєстровано право власності.

Також позивач просить визнати недійсним рішення Ошихлібської сільської ради 23 сесії 5 скликання від 16.10.2009 року №81-ЧЧІІІ/09, яким дозволено релігійній організації УПЦ КП с. Ошихліби провести планіровку та благоустрій території навколо будівлі нової церкви, зробити навкруг будівлі відмостку та встановити огорожу між будівлями старої і нової церков, з тих підстав, що до компетенції сільських рад не відноситься питання щодо надання будь-яких дозволів з приводу культових будівель, окрім того земельна ділянка, про яку зазначено в рішенні, не відведена в натурі, немає погодження меж, не виготовлені технічні креслення.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, заявлені до нього вимоги не визнає, зазначаючи при цьому, що в особи, яка підписала позовну заяву, відсутній належний обсяг процесуальної дієздатності, правовстановлювального документу на виділену під будівництво нової церкви земельну ділянку позивач не має, рішенням виконавчого комітету сільради №23/4 від 20.04.1993 року земельна ділянка надавалася для будівництва церкви церковній громаді села, а не позивачеві, у останнього відсутні проектно-кошторисна документація на будівництво нової церкви, земельна ділянка під будівлею нової церкви залишена в комунальній власності, проектування будівництва нового церковного храму було здійснено сільською радою як представницьким органом територіальної громади села, будівництво здійснювалося не коштами позивача, а на пожертви окремих громадян і підприємств, відтак, позивач не володіє правами, на порушення яких посилається у позові.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача -релігійна організація УПЦ КП проти позову заперечує з тих підстав, що згідно з волевиявленням територіальної громади с. Ошихліби нова будівля церкви належить громаді села і передається у користування релігійній організації Української Православної Свято-Миколаївської церкви в селі Ошихліби Чернівецької єпархії Київського Патріархату, у зв'язку з чим Ошихлібською сільською радою будівля нової церкви була передана для добудови саме третій особі, нову церкву будували на пожертви і силами всієї територіальної громади села.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.12.2010 року (суддя Ковальчук Т.І.) позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 року рішення господарського суду Чернівецької області від 10.12.2010 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2011 року, касаційну скаргу релігійної організації Української Православної Свято-Костянтинівської церкви, задоволено частково: постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 10.12.2010 року у справі №10/53 скасовано, а справу №10/53 передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 07 жовтня 2011 року (суддя Гончарук О.В.) позов задоволено. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 03 квітня 2008 року № 32/5 "Про оформлення права комунальної власності на незавершену будівництвом будівлю нової церкви". Визнано недійсним рішення ХХІІІ сесії V скликання Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 16 жовтня 2009 року № 81-ХХІІІ/09 "Про розгляд заяви". Стягнуто з Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області (с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04417530) на користь релігійної організації Української Православної Свято-Костянтинівської церкви (с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 22852086) 170 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду 25.01.2012 року по справі № 10/53 рішення господарського суду Чернівецької області від 07 жовтня 2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03 квітня 2012 року по даній справі касаційну скаргу Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області задоволено. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 07 жовтня 2011 року скасовано, справу № 10/53 передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Згідно з протоколом розподілу справ між суддями, справу №10/53 призначено судді Миронюку С.О.

З метою виконання вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, які відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, ухвалою суду від 07.05.2012 р. залучено до участі у справі іншого відповідача - Виконком Ошихлібської сільської ради та витребувано від позивача додаткових доказів, зокрема, статутів (положень) релігійних організацій та інших документів, що стосується їх діяльності, пов'язані з тотожністю (чи не тотожністю) Ошихлібської апостольської православної церкви Костянтина і Єлени та Релігійної організації Української Православної Свято-Костянтинівської церкви, розгляд справи призначено на 29.05.2012 р.

В судовому засіданні 29.05.2012 р. представник позивача подав довідку Української Православної Церкви Консисторія Чернівецько-Буковинської Єпархії від 24.04.2012 р. № 309 в якій зазначається що Свято-Костантинівська церква Української Православної Церкви в с. Ошихліби Кіцманського благочиння (району) Чернівецької області і Апостольська Православна церква свв. Костянтина і Єлени, що в селі Ошихліби Кіцманського благочиння (району) Чернівецької області -це одна і та же храмова споруда і. відповідно, одна і та же юридична особа.

Представники відповідача - Сільської ради с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області та третьої особи в судовому засіданні зазначили, що дана довідка не може підтверджувати ті обставини які в ній зазначені та звернулися з клопотанням про відкладення розгляду справи для перевірки законності та достовірності вищеназваної довідки.

Ухвалою суду від 29.05.2012 р. розгляд справи відкладено для надання сторонам часу та можливості подати докази та документи, які спростовують обставини, вказані у довідці № 309 від 24.04.2012 р., судове засідання призначено на 19.06.2012 р.

19.06.2012 р. представники відповідачів в судове засідання не з'явилися.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (релігійна організація Української Православної Свято-Миколаївської церкви Київського Патріархату), звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника в судовому засіданні. Ухвалою суду від 19.06.2012 р. розгляд справи відкладено на 03.07.2012 р.

19.06.2012 р. о 12.50 год. в канцелярію господарського суду Чернівецької області третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -релігійної організації Української Православної Свято-Миколаївської церкви Київського Патріархату подано заяву про відвід господарському суду Чернівецької області в цілому.

Ухвалою суду від 03.07.2012 р. в задоволенні відводу відмовлено.

На день вирішення спору по суті, 03.07.2012 року, представники позивача наполягали на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Присутні у судовому засіданні представники відповідача та третьої особи проти позову заперечують та просять відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрований на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької обласної ради народних депутатів за №298 від 20.11.1991 року, яким зареєстровано Статут Свято-Костянтинівської парафії села Ошихліби, як релігійного об'єднання, первинного структурного підрозділу Української Православної церкви, який безпосередньо входить до складу Чернівецької єпархії та видано Свідоцтво за №217 про реєстрацію статуту релігійної організації Української Православної Свято-Костантинівської церкви с. Ошихліби Кіцманського району (а.с. 11-12 13).

Господарськими судами під час розгляду справ №5/163 та № 9/94, рішення у яких набрали законної сили, встановлено, що з часу реєстрації позивача та до 2006 року, релігійне об'єднання позивача було єдиною зареєстрованою релігійною організацією в селі Ошихліби Кіцманського району.

Крім того, у довідці від 24 квітня 2012 року за № 309 виданою Українською Православною Церквою Консисторія Чернівецько-Буковинської Єпархії вказується, що «Свято-Константинівська церква Української Православної Церкви в селі Ошихліби Кіцманського благочиння (району) Чернівецької області і Апостольська Православна церква свв. Консттантина і Єлени, що в селі Ошихліби Кіцманського благочиння (району) Чернівецької області -це одна і та же храмова споруда і, відповідно, одна і та же юридична особа. Свято-Константинівська церква села Ошихліби Кіцманського благочиння зареєстрована рішенням Чернівецького облвиконкому № 298 від 20 листопада 1991 року. Споруда цієї церквм збудована у ХVІІ столітті і знаходилась у ветхому стані, тому парафіянами цієї церкви вирішили збудувати поряд новий храм. До початку і на момент будівництва нової культової споруди-інших православних церков, релігійних організацій, в цьому селі не було. Усі православні церкви (храми), по суті, являються Апостольськими, але сьогоднішня традиція така, що всі православні про це знають, але не завжди про це свідчиться в документах».

Також, згідно листа управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації від 12.06.2012 р. № 01/16-174 статут релігійної організації Свято-Костянтинівської УПЦ с. Ошихліби Кіцманського району був зареєстрований рішенням Чернівецького облвиконкому від 20.11.1991 № 298. До реєстрації вищевказаної релігійної організації в населеному пункті діяла релігійна громада РПЦ с. Ошихліби. Відомості про часові рамки діяльності громади РПЦ с. Ошихліби в управлінні відсутні. З 1991 по 2006 роки в с. Ошихліби було зареєстровано Статути двох релігійних організацій вищеназваної Свято-Костянтинівської УПЦ с. Ошихліби. Окрім того, розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 21.02.2006 69-р був зареєстрований Статут релігійної організації Свято-Миколаївської УПЦ КП с. Ошихліби. Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 15.08.2002 № 520-р релігійній організації Свято-Костянтинівської УПЦ с. Ошихліби Кіцманського району було передано культову будівлю Свято-Костянтинівської церкви цього села. У документах, що наявні у управлінні культури, будівля Свято-Костянтинівської церкви с. Ошихліби Кіцманського району в деяких випадках іменується Святої Єлени та царя Костянтина. Подібним чином і релігійна організація Свято-Костянтинівської УПЦ с. Ошихліби Кіцманського району, в деяких випадках, іменується Святих Костянтина і Єлени. Водночас, згідно з православною традицією, спомін про рівноапостольного царя Костянтина нерозривно пов'язаний з ім'ям його матері цариці Єлени.

Таким чином, зазначення позивачем у своїй назві в окремих випадках слова "апостольська" свідчить не про те, що це інша релігійна організація, а про окреме посилання на одну з відмінних ознак Української Православної церкви (Українська Православна Церква), до складу якої відноситься позивач.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що згадана Ошихлібська апостольська православна церква Костянтина і Елени і позивач у даній справі -релігійна організація Української Православної Свято-Костянтинівської церкви є однією й тією ж релігійною організацією.

Відповідно до п. 3 розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 15.08.2002 р. № 520-р вирішено Кіцманській районній державній адміністрації передати у власність безоплатно релігійній громаді єдину існуючу на той час в с. Ошихліби культову будівлю Свято-Констянтинівської УПЦ с. Ошихліби до 23.09.2002 р. ( Том 1 а.с. 14).

На виконання цього розпорядження по акту прийняття-передачі культових будівель від 05.09.2002 р. комісією, створеною Кіцманською РДА, передано, а представниками церкви св. Елени та Ц. Костянтина с. Ошихліби прийнято безоплатно у власність культову будівлю церкви св. Елени та Ц.Костянтина с. Ошихліби Кіцманського району з вказаним у цьому акті майном (предметами культу) (Том 1 а.с. 15).

Рішенням виконавчого комітету Ошихлібської сільської ради народних депутатів від 20.04.1993 р. № 23/4 "Про передачу земельної ділянки для будівництва церкви в с. Ошихліби" вирішено надати земельну ділянку площею 0, 25 га, в т.ч. 0,13 га територія пам'ятного знаку, 0,12 га від 23.10.2001 р. територія церкви, під будівництво нової церкви в с. Ошихліби, дозволено церковній громаді проектування та будівництво церкви на виділеній земельній ділянці, зобов'язано церковну громаду замовити проектно-кошторисну документацію на будівництво церкви і приступити до будівництва церкви після розробки та погодження проектно-кошторисної документації (Том 1, а.с. 17).

У 1992 році виготовлено робочий проект церкви в с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області, замовником якого виступили сільська рада с. Ошихліби (Том 2, а.с.157-174). Проект було виготовлено виконавцем на благодійній основі, безоплатно, тобто матеріальних витрат по виготовленню проекту сільська рада не понесла.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач стверджує, що на підставі рішення виконавчого комітету Ошихлібської сільської ради народних депутатів від 20.04.1993 р. № 23/4 "Про передачу земельної ділянки для будівництва церкви в с. Ошихліби" на виділеній земельній ділянці релігійною громадою Української Православної Свято-Костянтинівської церкви було збудовано, але не завершено будівництвом нову церкву.

Судовими рішеннями у справі № 5/163 за позовом релігійної організації Свято-Миколаївської Української Православної церкви Київського патріархату Чернівецької Єпархії до релігійної організації Української Православної Свято-Костянтинівської церкви про визнання права користування культовою будівлею та усунення перешкод в користуванні церкви та у справі № 9/94 за позовом релігійної організації Української Православної Свято-Костянтинівської церкви до сільської ради с. Ошихліби, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача релігійна організація Української Православної Свято-Миколаївської церкви (Київський Патріархат) про скасування рішень сільської ради, встановлено, що будівництво церкви, з приводу оформлення відповідачем права комунальної власності на незавершену будівлю якої виник спір у справі № 10/53, здійснювалось за матеріальною допомогою колишнього колгоспу "Маяк" с. Ошихліби, сільської ради, консервного заводу села, а також за рахунок пожертвувань прихожан, у тому числі при безпосередньому виконанню окремих видів будівельних робіт мешканцями села. Таким чином, судами зроблено висновок, що церква будувалась загальними зусиллями для всієї територіальної громади села (Том 1, а.с. 42-48,56-60,68-70,88).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач як релігійна організація і парафіяни цієї релігійної організації також приймали участь у спільному будівництві нового храму. Про це свідчать надані позивачем документи, які підтверджують здійснення позивачем витрат на виконання розпису іконостаса та малювання приміщення церкви, закупівлю і використання будівельних матеріалів (цегли, вапна, цементу, сталі тощо), виготовлення проекту електрозабезпечення будівлі нової церкви, чекові книжки, які відображають розрахунки позивача за одержані ним будівельні матеріали для будівництва церкви з коштів пожертвувань, що перераховувалися на банківський рахунок позивача, журнали виданих доручень за 1993 рік на одержання товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) та реєстрації зданих у банк документів за 1993 рік, накладні на одержання товарно-матеріальних цінностей і будівельних матеріалів для будівництва та акти на списання коштів і ТМЦ, витрачених на будівництво нового храму (Том 1, а.с. 110-145,165-175,176-224, Том 2, а.с. 1-136, 181-190).

21.02.2006 р. було проведено державну реєстрацію релігійної організації Свято-Миколаївської Української Православної церкви Київського Патріархату Чернівецької єпархії з місцезнаходженням в с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області (третя особа) (Том 1, а.с. 64).

Рішенням від 11.05.2006 р. № 13/2, ІІ сесією V скликання Ошихлібської сільської ради за результатами розгляду заяв релігійної громади УПЦ КП села Ошихліби та групи депутатів сільської ради у наданні земельної ділянки в розмірі 0,13 га під новозбудованою церквою та в наданні дозволу на проведення релігійних обрядів релігійній громаді УПЦ КП в новозбудованій церкві до вирішення питання власності нової церкви відмовлено, створено комісію для проведення таємного опитування по визначенню власності новозбудованої церкви релігійним громадам УПЦ КП та УПЦ свв. Костянтина та Єлени в кількості 51 чоловік, а саме: 17 сільських депутатів, 17 представників від релігійної громади УПЦ КП та 17 представників від релігійної громади УПЦ свв. Костянтина та Єлени, вирішено по результатах опитування визнати право користування будівлею церкви за тією релігійною організацією, яка отримає при опитуванні більшу підтримку громадян села, а власність за територіальною громадою села особі Ошихлібської сільської ради (Том. 1, а.с. 37).

Відповідно до протоколу підсумків таємного опитування громадян села Ошихліби Кіцманського району шляхом таємного голосування по визначенню статусу нової церкви 4 червня 2006 року, за результатами опитування більшість голосів подана за те, що нова церква повинна бути у комунальній власності територіальної громади села в особі сільської ради і передана в користування Свято-Миколаївській Українській Православній церкві Київського патріархату (Том 1, а.с. 38-39).

Рішенням ІІІ сесії V скликання Ошихлібської сільської ради від 05.06.2006 р. № 18/3 взято до відома результати опитування громадян села шляхом таємного опитування по визначенню статусу нової церкви (пункт 1), дано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади села на баланс Ошихлібської сільської ради незавершеної будівництвом будівлі нової церкви (пункт 2) та вирішено передати релігійній організації УПЦ КП будівлю нової церкви для подальшого завершення будівництва та використання за призначенням (пункт 3) (Том 1, а.с. 40).

Виконавчим комітетом Ошихлібської сільської ради прийнято рішення від 03.04.2008 р. № 32/5 "Про оформлення права комунальної власності на незавершену будівництвом будівлю нової церкви", яким вирішено оформити право комунальної власності на незавершену будівлю нової церкви загальною внутрішньою площею 267 м 2 , що знаходиться в селі Ошихліби, за територіальною громадою села в особі Ошихлібської сільської ради (пункт 1), присвоїти будівлі нової церкви поштову адресу вулиця Незалежності-71 село Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області (пункт 2), на підставі цього рішення Ошихлібській сільський раді видати свідоцтво про право комунальної власності, яке підлягає реєстрації в Кіцманському РБТІ (пункти 3, 4, т.с. 1, а.с. 16).

Відповідно до абзацу першого частини першої роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року за №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Від так, господарський суд при вирішенні даного спору в першу чергу встановлює наявність або відсутність факту невідповідності спірних рішень вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, в даному випадку -органу місцевого самоврядування, яким є Ошихлібська сільська рада, а також з'ясовує чи порушено, а якщо так, то яким чином порушено, у зв'язку з прийняттям спірних рішень, права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно ч. 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Судом встановлено, що будівля нової церкви є будівлею з незавершеним будівництвом. Акт введення в експлуатацію цієї будівлі -відсутній.

З виготовленої на спірний об'єкт інвентарної справи вбачається, що поруч із старою церквою по вул. Незалежності, 71 у селі Ошихліби, знаходиться будівля нової церкви (літ. "Б-І"), однак відсоток готовності будівлі в установленому порядку не визначався (Том 1, а.с. 160-164).

За таких обставин, спірний об'єкт не можна вважати об'єктом нерухомого майна, на яке в установленому порядку можна зареєструвати право власності та видати відповідне свідоцтво на право власності.

При цьому, вищезазначена невідповідність статті 331 ЦК України, спростовує також й обґрунтування правомірності спірного рішення з посиланням на той факт, що при його прийнятті відповідач керувався результатами волевиявлення територіальної громади села шляхом таємного опитування по визначенню статусу нової церкви, яким надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади села будівлі з незавершеним будівництвом, оскільки таке рішення прямо суперечить вимогам Закону.

Крім того, виходячи з вимог абзацу 2 статті 1 частини 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та частини 1 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" територіальна громада і релігійна громада за своєю суттю є різними поняттями, а тому територіальна громада, не може розпоряджатись майном релігійної громади. Отже, ні волевиявлення громадян села на передачу незавершеної будівлі церкви в комунальну власність, ні наявність згоди сільської ради на таке прийняття, виходячи з вищезазначених висновків, не є підставою для виникнення у відповідача права на оформлення комунальної власності на спірну будівлю.

При цьому в постанові Вищого господарського суду України від 28.10.2008 року у справі № 5/163 за позовом релігійної організації Свято-Миколаївської Української православної церкви Київського патріархату Чернівецької єпархії до релігійної організації Української православної Свято-Костянтинівської церкви про визнання права користування незавершеною будівництвом будівлею нової церкви та усунення перешкод у користуванні, касаційна інстанція чітко резюмує, що сільрада не була власником об'єкта незавершеного будівництва; не встановлено попередніми судовими інстанціями й належності цього об'єкта до комунальної власності територіальної громади с. Ошихліби. Оскільки право користування є похідним від права власності, то зазначене майно не могло бути передано позивачеві у користування чи на інших визначених законом підставах.

Відповідно до частини 3 статі 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач, відповідач та інші особи, в тому числі, члени територіальної громади села Ошихліби, приймали участь у будівництві спірного об'єкту.

Відповідно до статті 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, суд доходить висновку, що споруда нової церкви в с. Ошихліби є об'єктом спільної сумісної власності осіб, що прийняли участь у її будівництві, і яка до її реєстрації в установленому порядку не вважається об'єктом нерухомого майна у розумінні ст. 181, ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України.

Згідно з статтею 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном, вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Враховуючи відсутність згоди одного з співвласників майна (позивача у даній справі) на розпорядження спірним майном у вигляді передачі його в комунальну власність, відповідач, прийнявши рішення №32/5 від 03.04.2008 року про оформлення комунальної власності на незавершену будівлю нової церкви за територіальною громадою села в особі Ошихлібської сільської ради, порушив права позивача як співвласника спірного майна.

Відтак, оскільки оспорюване рішення відповідача від 03.04.2008 р. № 32/5 прийнято без належних правових підстав і порушує права позивача, його належить визнати недійсним.

Вирішуючи питання про те, належить визнати це рішення недійсним повністю, чи в окремій частині, суд бере до уваги, що пункти 2 (про присвоєння поштової адреси будівлі нової церкви) і 3 (про реєстрацію свідоцтва на право власності в Кіцманському РБТІ) є похідними від незаконного рішення про оформлення права комунальної власності на незавершену будівлю нової церкви, викладеного в п. 1 рішення, тому рішення виконавчого комітету Ошихлібської сільської ради від 03.04.2008 р. № 32/5 належить визнати недійсним у повному обсязі.

Розглянувши позову вимогу про скасування і визнання нечинним рішення ХХІІІ сесії V скликання № 81-ХХІІІ/09 16.10.2009 року "Про розгляд заяви", суд дійшов висновку, що це рішення також належить визнати недійсним.

Цим рішенням дозволено релігійній організації Свято-Миколаївської УПЦ КП провести планіровку та благоустрій території навколо будівлі нової церкви, зробити навкруг будівлі відмостку, між будівлями нової та старої церков встановити огорожу.

Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

За правовою позицією Конституційного Суду України предметами відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення.

Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Пунктами 42 та 44 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації та встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність, а згідно п. 7 ст. 31 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Повноваження сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів визначені також у ч. 1 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

У рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 р. № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Отже, за законом виконання органом місцевого самоврядування визначених законодавством повноважень щодо благоустрою території населеного пункту є реалізацією наданих йому як суб'єкту владних повноважень функцій і спори з приводу відповідних рішень органу місцевого самоврядування є справами адміністративної юрисдикції і не підвідомчі господарським судам.

Однак, досліджуючи зміст рішення відповідача № 81-ХХІІІ/09 16.10.2009 року "Про розгляд заяви", суд дійшов висновку, що приймаючи це рішення, відповідач діяв не як суб'єкт владних повноважень, який надає дозвіл на проведення благоустрою на підставі відповідних законодавчих і нормативних приписів та проектної документації, а як власник будівлі нової церкви, який дозволив іншій особі (релігійній організації Свято-Миколаївської УПЦ КП) опорядити територію навколо належного йому майна.

Проте вище господарський суд дійшов висновку, що відповідач не мав підстав для набуття (оформлення) у комунальну власність спірної будівлі, а тому не володіє повноваженнями власника щодо надання дозволу на благоустрій території навколо цієї будівлі.

Разом з тим, це рішення відповідача порушує права позивача, який є власником будівельних матеріалів та інших активів, укладених у будівництво нової церкви, і також може претендувати на участь у благоустрої навколишньої території.

Доводи відповідача, що особа, яка підписала позовну заяву, і сам позивач не мають процесуальної дієздатності, спростовуються наявними у справі доказами.

Посилання відповідача на те, що земельна ділянка під будівлею нової церкви не виділена позивачеві в установленому порядку, а перебуває в комунальній власності, що робочий проект церкви було замовлено сільською радою і що саме власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, суд до уваги не бере, оскільки на даний час нова будівля церкви не завершена будівництвом, матеріальної участі відповідача у будівництві нової церкви суд не встановив, а позивач приймав участь у її спорудженні й відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які ним були використані в процесі цього будівництва.

Твердження відповідача, що нова церква будувалася не за кошти релігійної організації (позивача) як юридичної особи, а на пожертви окремих громадян і підприємців, які знаходяться на території села також не в повній мірі відповідають дійсності.

З наявних у матеріалах справи документів видно, що позивачу передавалися пожертви на будівництво нової церкви і встановлено використання цих пожертв на таке будівництво.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

У даному випадку посилання відповідача на ст. 730 ЦК України є недоречним, тому що у разі пожертви речі, які були її предметом, переходять у власність одержувача пожертви, відтак, твердження позивача, що релігійна організація Української Православної Свято-Костянтинівської церкви є власником пожертв, які передавалися її парафіянами для будівництва нової церкви, та, відповідно, й частини спільного майна, створеного за рахунок таких пожертв, відповідає вимогам закону і фактичним обставинам справи.

Посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 22.05.2007 р. у справі № 5/163 як на преюдиційне судове рішення, в якому встановлено, що позивач не брав участі в будівництві нової церкви, суд до уваги не бере, оскільки зазначеною постановою скасовано рішення господарського суду Чернівецької області від 11.12.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 р. по справі № 5/163 у тому числі з тих підстав, що попередні судові інстанції не встановили, що власне являє собою спірне майно -завершену будівництвом та прийняту до експлуатації будівлю (споруду), право власності на яку зареєстровано в установленому порядку, або ж матеріали, обладнання тощо, використані в процесі будівництва.

Під час нового розгляду справи № 5/163 у рішенні господарського суду Чернівецької області від 12.10.2007 р., залишеному в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 р. та постановою Вищого господарського суді від 28.10.2008 р., суд констатував, що будівництво нової церкви здійснювалося загальними зусиллями, в тому числі за рахунок пожертвувань прихожан, однак висновку, що релігійна організація Української Православної Свято-Костянтинівської церкви не брала участі у будівництві нової церкви, у цьому судовому рішенні не міститься ( Том 1, а.с. 56-60).

Натомість у даній справі № 10/53 на підставі наданих позивачем доказів установлено, що він брав участь у будівництві спірної культової споруди.

Доводи позивача, що облік пожертв і розрахунки за матеріали проводилися через рахунок Ошихлібської апостольської православної церкви Костянтина і Єлени у той час як офіційна назва позивача інша -релігійна організація Української Православної Свято-Костянтинівської церкви і це є суть різні юридичні особи суд до уваги не бере.

Як у даній справі, так і в справах № 5/163 та 9/94 встановлено, що з дня державної реєстрації статуту позивача 20.11.1991 року до дня державної реєстрації третьої особи - 21.02.2006 р. іншої зареєстрованої в установленому порядку релігійної організації в с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області, аніж релігійна організація Української Православної Свято-Костянтинівської церкви не було. Зазначення позивачем у своїй назві в окремих випадках слова "апостольська" свідчить не про те, що це інша релігійна організація, а про окреме посилання на одну з відмінних ознак Української Православної церкви (Українська Православна Церква), до складу якої відноситься позивач.

Отже, суд доходить висновку, що виписки по банківському рахунку, чекові книжки та інші первинні документи, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, є належними доказами по справі.

Доводи третьої особи, наведені у відзиві (Том 1, а.с. 61-63, 83-85, Том 2, а.с. 200-201) також не спростовують встановленого в судовому засіданні факту, що позивач як релігійна організація -юридична особа брав участь у будівництві нової церкви в с. Ошихліби і є власником частини будівельних матеріалів та інших активів, витрачених на це будівництво. Разом з тим, з огляду на предмет спору розмір такої участі не є предметом дослідження у даній справі.

За таких обставин позов належить задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 03 квітня 2008 року № 32/5 "Про оформлення права комунальної власності на незавершену будівництвом будівлю нової церкви".

3. Визнати недійсним рішення ХХІІІ сесії V скликання Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 16 жовтня 2009 року № 81-ХХІІІ/09 "Про розгляд заяви".

4. Стягнути з Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області (с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 04417530) на користь релігійної організації Української Православної Свято-Костянтинівської церкви (с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 22852086) 170 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні 03.07.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 06 липня 2012 р.

Суддя С.О. Миронюк