Ухвала
від 26.07.2012 по справі 2а-17554/11/2070
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 р.Справа № 2а-17554/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Владимирова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-17554/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Нова-Інвест"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Нова-Інвест", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в якому просить висновки відповідача, викладені в акті № 2710/23-03-05/33899292 від 24.11.2011 р. визнати такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України та порушують права позивача, як платника податків; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001502303 від 12.12.2011 р.; стягнути судові витрати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Нова-Інвест" - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001502303 від 12.12.2011 р.

В інший частині позовних вимог провадження у справі закрито.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "НОВА-ІНВЕСТ" (61093, м.Харків, вул.Гвардійців Залізничників, 31, к.8, код ЄДРПОУ 33899292 ) судовий збір в розмірі 15,06 (п'ятнадцять гривень 6 коп.) .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, ст. 188, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова на його правонаступника - Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Нова-Інвест"зареєстроване 19.12.2005 р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради, за номером запису про державну реєстрацію 1480 102 0000 021185 . Остання редакція Статуту зареєстрована у виконкомі Харківської міської ради Харківської області, номер запису № 1480 105 0003 021185 від 05.02.2009 р. На податковий облік в органах державної податкової служби підприємство позивача взято 21.12.2005 р. за № 6283, перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.04.2006р. № 29465293, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, індивідуальний податковий номер 3.

ТОВ "Юридична фірма "Нова-Інвест"фактично знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Залізничників, 31, к. 8.

Фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, на підставі наказу від 14.11.2011р № 1259, відповідно до п.п.73.3 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 12.2010 р. № 2755-УІ, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Нова-Інвест"з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 2710/23-03- 05/33899292 від 24.11.2011 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, у зв'язку із неправомірним, на думку відповідача, віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт", що привело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011р. в сумі 223122,00грн.

На підставі зазначених висновків, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001502303 від12.12.2011 на суму 278902,50 грн, яким позивачу донараховано податку на додану вартість у сумі 278902,50 грн., в тому числі за основним платежем 223122,00,00 грн. та 55780,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з реальності виконання позивачем та ТОВ "Промтехноопт" договору поставки № 02-1 від 04.01.2011 року, підтвердження його виконання відповідними первинними документами, а тому обґрунтоване віднесення податку на додану вартість по накладним, отриманим від ТОВ "Промтехноопт", до складу податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому наявність обґрунтованих підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Юридична фірма "Нова-Інвест"(Покупець) та ТОВ "Промтехноопт"(Продавець) укладено договір поставки № 02-11 від 04.01.2011 року, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність металовироби, а також інші товари та матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити за отримані товарно матеріальні цінності на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору підприємством позивача придбано товар, на що виписано видаткові накладні, рахунки-фактури та податкові накладні, які Позивач отримав від ТОВ "Промтехноопт"на загальну суму 1338732,00 грн., в тому числі ПДВ 223122,00, що підтверджується податковими накладними, а саме:

- № 86 від 01.08.2011р., на суму 431184,00грн., в т.ч ПДВ 71864,00грн.;

- № 66 від 01.08.2011р., на суму 103129,02грн., в т.ч ПДВ 17188,17грн.;

- № 107 від 01.08.2011р., на суму 518928,00грн., в т.ч ПДВ 86488,00грн.;

- № 88 від 01.08.2011р., на суму 285490,00грн., в т.ч ПДВ 47581,83грн.;

Суми податку на додану вартість включено ТОВ "Юридична фірма "Нова-Інвест"до складу податкового кредиту за зазначеними податковими накладними, які були відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за серпень 2011 року у сумі 223122,00 грн.

Зазначені податкові накладні мають усі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 996-ХІУ від 16.07.1999 року, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ "Промтехноопт", що підтверджується платіжними дорученнями:

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 56 від 10.08.2011р., на суму 23850,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 66 від 06.09.2011р., на суму 89700,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 67 від 07.09.2011р., на суму 72600,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 68 від 07.09.2011р., на суму 53800,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 72 від 08.09.2011р. на суму 100000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 73 від 08.09.2011р., на суму 22080,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 74 від 12.09.2011р., на суму 120600,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 76 від 14.09.2011р., на суму 63300,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 77 від 14.09.2011р., на суму 12712,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 78 від 15.09.2011р., на суму 37000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 79 від 16.09.2011р., на суму 29380,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 84 від 20.09.2011р., на суму 63000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 86 від 22.09.2011р., на суму 81800,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 87 від 23.09.2011р., на суму 148000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 88 від 23.09.2011р., на суму 145000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 89 від 28.09.2011р., на суму 120000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 93 від 06.10.2011р., на суму 60000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 100 від 18.10.2011р., на суму 70000,00грн.;

- платіжним дорученням системи клієнт-банк № 110 від 27.10.2011р., на суму 80200,00грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

При цьому фіктивність договору поставки № 02-11 від 04.01.2011 року, укладеного позивачем з ТОВ "Промтехноопт", податковий орган обґрунтовує на підставі даних системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, зокрема, щодо відсутності ТОВ "Промтехноопт" за своїм місцезнаходженням, відсутності на підприємстві технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки на момент укладення договору поставки № 02-11 від 04.011.2011 року, виписування відповідних податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Промтехноопт"пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, має Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 100296388 від 06.08.2010 року; згідно витягу з ЄДРПОУ, станом на 06.10.2011 року підтверджено відомості про юридичну особу.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що вивезення товару, придбаного позивачем у ТОВ "Протехноопт", здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних від 01.08.2011. З наданих ТТН, які є в матеріалах справи вбачається, що навантаження ТМЦ є м. Мерефа, провул. Залізничний тупик, 32, де знаходяться складські приміщення ТОВ "Промтехноопт".

Таким чином, спростовуються твердження відповідача, що у зв'язку із тим, що за юридичною адресою ТОВ "Промтехноопт": м. Харків, вул. Архангельська, 6, відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларовані господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб, в т.ч. за спеціальною освітою; приміщення для зберігання товарів, та відповідно до цього відсутні обєкти, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України, оскільки господарську діяльність юридична або фізична особа може здійснювати не лише за своєю юридичною адресою.

Спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, банківськими виписками, копіями довіреностей на право користування автомобілем, накладними тощо.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності товару, отриманого за договором, укладеним позивачем з ТОВ "Промтехноопт", підтверджується подальшою реалізацією позивачем продукції, отриманої від ТОВ "Промтехногопт", а саме: рахунком фактурою № НИ-0000802 від 01.09.2011р., на суму 191229,72грн.; рахунком фактурою № НИ-0000803 від 01.09.2011р„ на суму 201300,00грн.; рахунком фактурою № НИ-0000805 від 01.09.2011р., на суму 433501,20грн.; рахунком фактурою № НИ-0000806 від 01.09.2011р„ на суму 522718,80грн.; податковою накладною № 1 від 01.08.2011р., на суму 191229,72грн.; податковою накладною № 2 від 01.08.2011р., на суму 201300,00грн.; податковою накладною № 3 від 01.08.2011р., на суму 433501,20грн.; податковою накладною № 4 від 01.08.2011р., на суму 522718,80грн.; видатковою накладною № НИ-000003 від 01.08.2011р., на суму 191229,72грн.; видатковою накладною № НИ-000004 від 01.08.2011р„ на суму 2013000,00 грн; видатковою накладною № НИ-000005 від 01.08.2011р., на суму 433501,20 грн.; видатковою накладною № НИ-000006 від 01.08.2011р„ на суму 522718,80 грн.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Щодо твердження про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ТОВ "Промтехноопт" колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Юридична фірма "Нова-Інвест" та ТОВ "Промтехноопт" на підставі договору поставки № 02-11 від 04.01.2011 року підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, що є підставою вважати такі договори укладеними, та такими, що мають реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 223122, 00 грн.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за договором поставки № 02-11 від 04.01.2011 року у серпні 2011 року та факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, та як наслідок правомірність віднесення до складу податкового кредиту за серпень 2011 року сум ПДВ в загальному розмірі 223 122 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 12.12.2011 року за № 0001502303 належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 року за № 0001502303, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання такого рішення протиправними та його скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-17554/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 31.07.2012 р.

СудХарківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення26.07.2012
Оприлюднено08.08.2012
Номер документу25536113
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-17554/11/2070

Ухвала від 05.11.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Нечитайло О.М.

Ухвала від 10.11.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Нечитайло О.М.

Ухвала від 26.07.2012

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Дюкарєва С.В.

Ухвала від 27.04.2012

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Дюкарєва С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні