Рішення

від 08.12.2008 по справі 2/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "08" грудня 2008 р.Справа №  2/192

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді ДеревінськоїЛ.В. розглянув у відкритому судовому засіданні  справу № 2/192

за позовом: сільськогосподарського виробничого кооперативу "Борозенське", Херсонська область, Великоолександрівський район, с. Борозенське  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк-Авто",           м. Кіровоград     

про стягнення 406138,99 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Гаврилюк Л.А., довіреність № б/н від 22.09.08 (в судовому засіданні 03.12.08р.);  

від відповідача - участі не брали, про час і місце розгляду справи повідомлені належним  чином;  

Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Борозенське" подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк-Авто" про стягнення 401143,50грн., з яких 45000 грн. боргу в вигляді неповернутої попередньої оплати та 356143,50 грн. недоотриманого прибутку.

Позивачем подав заяву від 03.11.08р. про збільшення позовних вимог та просить стягнути 406138,99 грн., з яких 45000 грн. боргу, 4995,49 грн. плати за користування банківським кредитом та 356143,50 грн. вартості втраченого доходу за недоотриманий врожай у 2008р.

Заява прийнята судом.

Відповідач позовні вимоги не заперечив. Витребувані судом матеріали не подав.

Відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи по відомій суду адресі: вул. Є. Маланюка, 27 м. Кіровоград, 25000, яка зазначена в позовній заяві та довідці ЄДРПОУ від 17.09.08р., про що свідчить Вих. № 22388 від 10.09.2008, 24285 від 10.10.08р., N27407 від 3.12.2008р. Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної 10соби є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи – учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Розглянувши наявні  матеріали справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -  

                                               В С Т А Н О В И В :

Між сторонами 15.01.2008р. укладено договір № 10/1 купівлі-продажу  аміачної селітри в кількості 50 тон на загальну суму 90000 грн., за яку покупець (позивач по справі) згідно умов п. 4.2. договору повинен здійснити попередню оплату в розмірі 100% суми договору 90000 грн., а продавець (відповідач по справі) здійснити поставку в строк 5 банківських днів. Перехід права власності – після 100% оплати (п.3.3. договору).

Із матеріалів справи вбачається, що 15.01.2008р. відповідач вручив позивачеві рахунок № 16 на оплату 50 тон аміачної селітри на суму 90000 грн., який згідно резолюції керівника, оплачено частково на суму 45000 грн. 16.01.2008р.

Іншої оплати рахунку позивачем не проведено. В межах дії договору (договір діє 1 місяць – п. 6.1. договору) позивач не вимагав від відповідача ні поставки оплаченої частини товару ні повернення попередньої оплати. 30.04.2008р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути 45000 грн. попередньої оплати. Вказана сума попередньої оплати відповідачем не повернута до теперішнього часу, поставка аміачної селітри позивачеві не здійснена.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар)  і сплатити за нього певну грошову суму.                          

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 693 ЦК України, рахунок на оплату від 15.01.2008р.  та умови договору, позивач повинен оплатити відповідачеві 90000 грн. до 22.01.2008р.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.. 538 ЦК України (п.2.ч.1. ст. 693 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що покупцем не здійснена попередня оплата на суму 90000 грн., не повідомлено продавця про неможливість виконати свій обов'язок по оплаті 90000 грн.,  що згідно ч. 3 ст. 538 ЦК України дає право продавцеві зупинити виконання свого обов'язку або відмовитися від його виконання.

В зв'язку з викладеним та враховуючи вимоги ч.2 ст. 693 ЦК України і вимогу позивача від 30.04.2008р. повернути 45000 грн. попередньої оплати, позовні вимоги про стягнення 45000 грн. попередньої плати є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 4995,49 грн. збитків від сплати за користування банківським кредитом, нарахованої на суму кредиту 45000 грн. за період з січня по вересень включно 2008р. згідно кредитного договору від 15.10.2007р. № 010/04-02/1753, та 356143,50 грн. вартості втраченого доходу за недоотриманий врожай  озимого ячменю з площі посівів 333 га. у 2008р., в зв'язку з не підживленням цієї площі аміачною селітрою, яку відповідач не передав згідно договору від 15.01.2008р.

Позов в цій частині є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем  15.10.2007р. для поповнення обігових коштів укладено кредитний договір з ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” на суму 1 300 000 грн. Із них для оплати аміачної селітри  позивачеві надані кредитні кошти в сумі 547200 грн. 27.11.2007р., 16.01.2008р. на суму 45000 грн., 25.01.2008р. на суму 263680 грн. Всього на суму 855880 грн. 51 коп. Разом з тим, із наданої суми кредитних коштів позивач перерахував відповідачеві 16.01.2008р. лише 45000 грн. згідно рахунка N 16 від 15.01.2008р. Іншої оплати кредитором не здійснено, чим останнім порушено умови п. 4.2. договору в частині зобов'язання провести  100% попередню оплату в сумі 90000 грн.

Виходячи із змісту умов п.4.3. договору, а саме: продавець зобов'язується зробити поставку в строк 5-х банківських днів, суд приходить до висновку про те, що строк поставки товару сторонами не встановлений, оскільки не містить вказівки на подію, з моменту якої необхідно здійснювати відлік 5 банківських днів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, не вимагав від відповідача поставки товару, не провів 100% попередню його оплату, як то передбачено договором.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що кредитором не вчинено дії, що встановлені договором, … до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, а отже, має місце прострочення кредитора.

Викладене свідчить про те, що внаслідок прострочення кредитора прострочення боржника не настало, що передбачено ч.4. ст. 612 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.612, 623 ЦК України боржник, який порушив виконання зобов'язання, має відшкодувати кредиторові  завдані цим збитки, розмір яких доказується кредитором. При визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно ч.1. ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають  відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається:... додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт додатково витрачених матеріалів тощо), неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Враховуючи викладені обставини та аналіз наведеного діючого законодавства, суд прийшов до висновку про те, що відповідач не прострочив виконання зобов'язання, за умов, визначених в договорі, а позивач не вжив заходів до зменшення своїх збитків.

При наявності  коштів на оплату аміачної селітри в сумі 855880 грн. 51 коп.,  не здійснив своєчасну оплату 90000 грн. вартості аміачної селітри за умовами спірного договору, не вимагав від відповідача поставки товару на часткову суму оплати в межах дії договору.

Нарахування збитків в сумі  356143 грн. 50 коп. як недоотриманого прибутку позивачем проведеного без  доведення факту необхідності підживлення/ норми витрат /аміачною селітрою в кількості 50 тон всієї площі 333 га. засіву озимого ячменю, а також без врахування обов'язкових платежів з можливої суми прибутку.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків: збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

15.10.07р., тобто, коли позивач укладав кредитний договір  на суму 1300000 грн. для поповнення обігових коштів, умовами якого було повернення одержаного кредиту та сплата нарахованих процентів, він не відновлював цими діями порушене право. Окрім того, договір купівлі-продажу аміачної селітри від 15.01.2008р.,був укладений сторонами вже після кредитного договору від 15.10.2007р., в якому позивач вже зобов'язався перед банківською установою сплачувати проценти за користування кредитом, а в договорі купівлі-продажу від 15.01.2008р. відшкодування таких збитків за рахунок відповідача не передбачено.

Виходячи з норм Цивільного кодексу України, збитки наступають лише після, внаслідок порушення права. Не можуть бути визнані збитками витрати, понесені однією стороною без факту порушення права іншою стороною, оскільки в такому разі між подією та наслідком відсутній причинний зв'язок (відсутній склад правопорушення).

Беручи до уваги недоведення позивачем вини відповідача у заподіянні збитків в сумі 4995 грн. 49коп. сплачених банку процентів за користування кредитними коштами в сумі 45000 грн. за період з 22.01. по 22.09.2008р., недоведення знаходження цих збитків у причинному зв'язку з правопорушенням, доводи позивача в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 4995 грн. 49 коп. є безпідставними.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та  витрати по оплаті послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 526, 612,  623, 655 693  Цивільного кодексу України, ст. 225 ГК України ст.ст. 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Спарк-Авто”, м. Кіровоград,  вул. Є. Маланюка, 27  (р/р 26004003265000 у ФАКБ “ Імексбанк”, МФО 323798, код 23679483) на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу “Борозенське”, с. Борозенське, вул. Першотравнева, 35, Великоолександрівського району Херсонської області (код 00855954) 45000 грн. попередньої оплати, 450 грн. державного мита та 13 грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 356143 грн. 50коп. неотриманого прибутку та 4995 грн. 49 коп. збитків відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

Суддя