Рішення

від 02.12.2008 по справі 15/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/157

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.12.08 р.                                                                                                       Справа № 15/157                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Техносоюз” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 25327021)

до відповідача-1 державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” м. Вугледар (код ЄДРПОУ 34032208)

до відповідача-2 державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” (код ЄДРПОУ 33161769)

про стягнення боргу в сумі 42000,00 грн., штрафних санкцій в розмірі 3312,73 грн..

за участю представників сторін:

від позивача: Олійник Г.О. за довіреністю б/н від 31.07.2008 р. (в останнє судове засідання не з'явилася)

від відповідача-1: Ігнатов С.Є. за довіреністю № 2909 від 05.11.2007 р.

від відповідача-2: Матюхіна І.Г. за довіреністю № 9-206 від 11.12.2007 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Техносоюз” м. Донецьк до державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” м. Вугледар про стягнення боргу в сумі 42000,00 грн., штрафних санкцій в розмірі 3312,73 грн.

Ухвалою суду від 23.09.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/157. Ухвалою від 04.11.2008 року до участі у справі залучено відповідача-2 – державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія”.

У судовому засіданні представниками відповідача-1 та відповідача-2 було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача, відповідача-1, відповідача-2, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір поставки № 053/05 від 08.12.2005 р., який у завірених копіях разом із специфікацією № 1 та додатковими угодами № 1 від 03.01.2006 р. та від 14.04.2006 р. долучені до матеріалів справи. З боку відповідача-2 вказаний договір поставки та додаткові угоди до нього укладав директор “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” Бугара М.І., який діяв на підставі положення про відособлений підрозділ та довіреності від ДП “Донецька вугільна енергетична компанія”, про що зазначено у тексті договору та додаткових угодах. В останній редакції додаткової угоди до спірного договору зазначена загальна вартість товару у сумі 518000 грн., визначені умови поставки та оплати: строк виготовлення з грудня 2005 р. по жовтень 2006 р., постачальник починає виготовлювати продукцію після надходження предоплати у розмірі 127000 грн. Остаточна вартість продукції за договором оплачується згідно графіку погашення заборгованості.

Завірена копія графіку погашення заборгованості за договором 053/05 від 08.12.2005 р. без дати його складання з розстрочкою платежу з червня по жовтень долучена до матеріалів справи. Даний графік був підписаний директором товариства з обмеженою відповідальністю “Техносоюз” та директором державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” (новостворена юридична особа, відповідач-1 у даній справі).

На виконання умов вказаного договору відповідач-2 в особі відособленого підрозділу “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” здійснив попередню оплату товару наступним чином: 19.01.2006 р. на суму 50000 грн., 13.02.2006 р. на суму 77000 грн., всього на суму 127000 грн. (підтверджується банківськими витягами).

В подальшому за наказом Мінвуглепрому України № 57 від 27.01.2006 р. проведена реорганізація відповідача-2 шляхом виділення із його складу відповідача-1 як окремої юридичної особи з повним обсягом прав та обов'язків. Пунктом 11 цього наказу встановлено, що державне підприємство “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” є правонаступником майнових прав та обов'язків державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”, пов'язаних з діяльністю його відособленого підрозділу “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1”, згідно з розподільчим балансом.

Згідно довідки № 02-20/62 від 30.05.2007 р. ГУС у Донецькій області дата первинної реєстрації відповідача-1 як юридичної особи – 10.04.2006 р. Даний факт підтверджений свідоцтвом про державну реєстрацію відповідача-1, яке є в матеріалах даної справи.

Згідно видаткової накладної № РН-000242 від 14.06.2006 р. позивач передав відповідачу-1 товар на суму 254000 грн. (разом з ПДВ). Вказаний товар отримав представник відповідача-1 за довіреністю ЯМА № 174415 від 14.06.2006 р. Даний факт підтверджено податковою накладною № 202 від 14.06.2006 р. (завірені копії цих документів додані до справи).

Відповідач-1 після отримання товару від позивача за накладною № РН-000242 від 14.06.2006 р. здійснив оплату вартості товару: 14.06.2006 р. на суму 45000 грн., 17.08.2006 р. на суму 40000 грн., усього 85000 грн. (підтверджується банківськими витягами).

Позивач свої вимоги про стягнення суми боргу 42000 грн. засновує на умовах вищевказаного договору та з врахуванням сум часткових оплат, отриманих ним від відповідача-2 та відповідача-1. Розрахунок суми позову: 254000 грн. (вартість отриманого відповідачем-1 від позивача товару згідно спірної накладної) – 127000 грн. (попередня оплата позивачу відповідачем-2 згідно умов договору) – 85000 грн. (оплата позивачу відповідачем-1 за фактично отриманий товар) = 42000 грн. (залишок отриманого відповідачем-1, але неоплаченого товару).

Згідно п. 9.2 спірного договору позивач за прострочення оплати вартості товару на суму 42000 грн. нарахував та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 2347,39 грн.

Крім того, позивач згідно ст. 625 ЦК України нарахував на суму основного боргу 42000 грн. інфляцію за травень-липень 2008 р. у розмірі 671,92 грн., 3% річних за період 18.05.2008 р. по 20.09.2008 р. у розмірі 293,42 грн. (розрахунки позовних вимог наведені у тексті позовної заяви).

Відповідач-1 спочатку визнав суму основного боргу та заперечував щодо стягнення пені, інфляції та 3% річних (відзив на позовну заяву № 2380 від 13.10.2008 р.). Але 04.11.2008 р. представник відповідача-1 заявив клопотання про залучення відповідача-2 до участі у справі, тому як фактичне правонаступництво прав та обов'язків за договором від відповідача-2 до відповідача-1 не відбулося. При цьому відповідач-1 посилався на п. 11 наказу Мінвуглепрому України № 57 від 27.01.2006 р. та розподільчий баланс між відповідачем-2 та відповідачем-1, складений на виконання цього наказу.

Відповідач-2 надав до суду відзив № 9/259 від 02.12.2008 р., яким з посиланням на вищевказаний наказ Міністерства та розподільчий баланс вважає відповідача-1 належним правонаступником прав та обов'язків відповідача-2, тому просить провадження у справі стосовно відповідача-2 припинити, тому як він не є відповідачем у даній справі, стосовно позовних вимог щодо себе заперечує.

Із представленого до суду відповідачами передатного балансу станом на 31.03.2006 р., затвердженого заступником Міністра, з розшифровкою статей у пасиві балансу (строка 530) серед кредиторської заборгованості за роботи, товари, послуги відсутній запис про наявність будь-якої заборгованості відповідача-2 перед позивачем. Тобто фактичне правонаступництво щодо грошового зобов'язання перед позивачем згідно спірного договору між відповідачами не відбулося.

Згідно ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До виділу застосовуються за аналогією положення статті 107 цього кодексу.

Частинами 2 та 3 статті 107 ЦК України передбачено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв  рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд дійшов наступного висновку:

1) Договір поставки № 053/05 від 08.12.2005 р. разом з додатками був укладений між позивачем та відповідачем-2 в особі директора відособленого підрозділу відповідача-2, який діяв на момент підписання договору та додатків до нього на підставі положення про підрозділ та згідно довіреності юридичної особи. Будь-які доповнення до вказаного договору про заміну сторони у договорі у зв'язку з реорганізацією відповідача-2 не укладалися; заміна боржника в порядку, передбаченому ст. ст. 513, 520, 521 ЦК України, шляхом переведення боргу на відповідача-1 оформленими належним чином документами не підтверджена; передачу відповідачу-1 кредиторської заборгованості відповідача-2 перед позивачем передатним балансом також не підтверджено. Правонаступництво в цій частині між відповідачами у справі не відбулося, тому як існує спеціальний порядок передачі прав та обов'язків між сторонами при виділі підрозділу та утворенні нової юридичної особи, передбачений нормами ЦК України та відповідним наказом представника власника реорганізованої юридичної особи (Міністерства).

2) За таких обставин відповідач-1 прийняв товар від позивача фактично не на умовах договору поставки, на який посилається позивач у позовній заяві, а згідно усної домовленості шляхом оформлення первісних господарських документів (накладні, довіреність, рахунок). Посилання відповідача-1 на договір поставки при оформленні первісних документів є помилковим; підписувати графік погашення заборгованості за договором, стороною в якому він не є, відповідач-1 не мав права, тому вказаний графік судом не приймається до уваги як належний доказ у даній справі.

3) Позивач при розрахунках суми позову враховує отриману від відповідача-2 предоплату у період до фактичної передачі товару відповідачу-1 як часткове погашення боргу відповідача-1 за отриманий товар згідно спірної накладної. З врахуванням часткової оплати вартості отриманого товару самим відповідачем-1 позивач заявив до стягнення суму основного боргу 42000 грн., яку суд прийняв до розгляду.

За наявності вказаних первісних документів суд дійшов висновку, що позивач здійснив продаж відповідачу-1 товару на суму 254000 грн., факт чого сторони не спростовують. У відповідача-1 виник обов'язок оплатити вартість товару, що він до теперішнього часу в повному обсязі не виконав. Щодо строку оплати за отриманий товар, то існує спеціальна норма, яка регулює конкретно правовідносини купівлі-продажу, застосування якої є пріоритетним в даному випадку перед загальними нормами закону.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір поставки або купівлі-продажу товару з умовами щодо строку оплати сторони (позивач та відповідач-1) між собою не укладали, іншими актами цивільного законодавства строк оплати для сторін не встановлено, крім вищевказаної правової норми.

Таким чином, зобов'язання для відповідача-1 оплатити вартість отриманого від позивача товару у термін після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього прямо передбачено спеціальною нормою закону, яка регулює правовідносини купівлі-продажу – ст. 692 ч.1 ЦК України. Товар був прийнятий за видатковою накладною 14.06.2006 р., наступного дня 15.06.2006 р. для відповідача-1 настав строк оплати за товар. З 16.06.2006 року для відповідача-1 почалося витікання прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 суми основного боргу за отриманий товар згідно накладної у розмірі 42000 грн. суд задовольняє як обґрунтовані.

Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Іншого розміру процентів умовами договору або законом для даних правовідносин сторін не встановлено. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 інфляційних нарахувань у розмірі 671,92 грн. та 3% річних у розмірі 293,42 грн.

У зв'язку з тим, що фактичні правовідносини між позивачем та відповідачем-1 не засновані на спірному договорі поставки, позов про стягнення пені, розмір якої встановлений умовами вказаного договору, задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, інфляції, 3% річних та пені з відповідача-2 задоволенню не підлягають, тому як відсутні докази фактичного отримання ним товару від позивача, а також у відповідача-2 відсутнє грошове зобов'язання щодо оплати вказаного товару.

Згідно ст. 49 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог суд покладає судові витрати на сторони (позивача та відповідача-1) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 33-36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” (юридична адреса: 85670, м. Вугледар; код ЄДРПОУ 34032208;  поточний рахунок 26003301786784 в філії ГУ “Промінвестбанку”, МФО 334635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Техносоюз” (юридична адреса: 83017, м. Донецьк, пров. В'ятський, 2А; код ЄДРПОУ 25327021;  розрахунковий рахунок 26003175190320 в ДОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 334011) суму 42965,34 грн. (а саме: основний борг в сумі 42000,00 грн., 3% річних в сумі 293,42 грн., інфляційні нарахування в сумі 671,92 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 429,65 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 111,89 грн.

Відмовити у задоволенні позову до відповідача-1 – державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” в частині стягнення пені в сумі 2347,39 грн.

Відмовити у задоволенні позову до відповідача-2 – державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” в повному обсязі.

У судовому засіданні 02.12.2008 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                                                           

тел. 381-91-18

Надруковано у 4 примірниках:

1 – позивачу

2; 3 – відповідачам

4 – господарському суду Донецької області