Рішення

від 24.11.2008 по справі 57/201-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/201-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2008 р.                                                            Справа № 57/201-08

вх. № 7219/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г., дов. № 1373 від 12.03.2008 р.;

відповідач - не з"явився;   

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ - Харків" м. Харків  

про стягнення 22566,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач -КП "Міський інформаційний центр", м.Харків, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача -  ТОВ „АВ-Харків, м. Харків грошові кошти 22566 грн. 32 коп., а саме: заборгованість за щомісячне користуванням місцем за договором № 6097 від 27.12.2007 р., у розмірі 9200 грн. 04 коп., пеня за несвоєчасне та неповну сплату платежів за договором № 6097 від 27.12.2007 р. у розмірі 1703 грн. 55 коп., пеня за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 27.12.2007 р. по 05.02.2007 р. за договором № 6097 від 27.12.2007 р. у розмірі 5055 грн. 81 коп.; витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі –6606 грн. 92 коп., стягнути з відповідача на користь позивача 226 грн. сплаченого держмита; 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 23 грн. 57 коп. судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. Свої вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем своїх зобов'язань по договору від 27.12.2007 р. № 6097 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 жовтня 2008 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29 жовтня 2008 р. о 10:20 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 29 жовтня 2008 року та від 24 листопада 2008 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів та неявкою представника відповідача у судове засідання розгляд справи відкладався.

Позивач у призначеному судовому засіданні позов підтримував та просив суд його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 021505, яке долучено до матеріалів справи.

Судом перевірена адреса відповідача: відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області від 20.10.2008 р., відповідач зареєстрований за адресою: вул.. Валдайська,32/2, кв.25, саме на цю адресу надсилались позовна заява  та процесуальні документи.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

27 грудня 2007 року між КП "Міський інформаційний центр" (далі –позивач), та  ТОВ „АВ-Харків” (далі –відповідач) укладено договір № 6097 про надання в користування місць, що знаходяться в комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, відповідно до умов якого позивач по справі надав в користування відповідачу місця, які знаходяться в комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій згідно з додатком № 1 до договору, - щит на фасаді (9,00х22,5х1), за адресою: м. Харків, вул.. Ахсарова, вул.. 25, строком з 27 грудня 2007р. по 31 грудня 2008 року.

Факт передачі місця підтверджується актом приймання-передачі, підписаний сторонами  27 грудня 2007р., та скріплений печатками сторін.

На підставі Довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 27.12.2007р. відповідачу встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит на фасаді на фасаді (9,00х22,5х1), за адресою: м. Харків, вул.. Ахсарова, вул.. 25 на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

Відповідно до п.п. З.4.6., 4.1. Договору та Додатку № 1 до Договору № 6097 від 27.12.2007 року відповідач зобов'язався кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями у розмірі 3790 грн. 80 коп., у т.ч. ПДВ .

Відповідно до п. 4.2. Договору №6097 від 27 грудня 2007р.: „ Якщо на момент укладання договору користувач не має дозволу на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач" (відповідач) щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за Договором у розмірі 25 % відсотків від суми, передбаченої п. 4.1. цього договору, що складає 947,70 грн. (з ПДВ)."

Відповідно до п. 4.4. Договору №6097 від 27 грудня 2007р. плата за фактичне користування місцями, зазначеними у Додатку №1, до укладення цього Договору за період з 10.11.2007 року по 26.12. 2007 року здійснюється протягом трьох банківських днів з дня укладення Договору та складає 5832,94 грн. (з ПДВ).

Пунктами 4.5, 4.6 договору сторонами узгоджений порядок розрахунків, який здійснюється шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок позивача без виставлення рахунка-фактури авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата. Пунктом 4.8 договору передбачено, що оплата робіт з демонтажу спеціальних конструкцій здійснюється протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунку від позивача.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочки. Пунктом 2.1 договору сторонами передбачений термін дії договору - набирає законної сили з 27 грудня 2007 р.  та діє  до 31 грудня 2008 р.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх  зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за надане у користування місце,  у відповідача виникла заборгованість у сумі 9200 грн. 04 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано повідомлення № 5718 від 21.05.2008 року, яке отримано відповідачем 09.06.2008 року, з вимогою погасити виниклу заборгованість у 5-ти денний строк, та вказано про те, що  у разі невиконання вимог  спеціальні  конструкції будуть демонтовані позивачем із понесенням для відповідача витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій  та їх зберіганням.

          Проте, як зазначає позивач, на направлене повідомлення відповідач не прореагував й, відповідно, ні яких дій щодо пред'явлених позивачем вимог не вчинив.

Згідно з п. 8.1.1, 8.2 договору цей договір припиняє свою дію за згодою сторін; у разі припинення дії договору за згодою  сторін договір вважається таким, що припинив свою дію з моменту підписання додаткової угоди.

10 липня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1, в якій сторони домовились припинити з 11 липня 2008 року дію договору № 6097 від 27 грудня 2007 року.

Таким чином, станом на 11 липня 2007 року договір № 6097 від 27 грудня 2007 року вважається таким, що припинив дію.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач прийняті на себе зобов'язання згідно договору від №6097 від 27 грудня 2007 року виконав належним чином, але відповідач свої зобов'язання  не виконав, внаслідок чого у нього виникла  заборгованість перед позивачем, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором від 27.12.2007 р. № 6097 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за щомісячне користуванням місцем за договором № 6097 від 27.12.2007 р., у розмірі 9200 грн. 04 коп., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 1.5 рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради №977 від 20.10.2004 р. затверджено порядок демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених в місцях, які перебувають у комунальній власності. Відповідно до п.п. б) п.2.3 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №977від 20.10.2004 р.), спеціальні конструкції підлягають демонтажу, у випадках, передбачених договором.

Пунктом 3.1.1. Договору передбачено, що позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у випадках несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів, передбачених розділом 4 Договору.

Як зазначалось вище, позивачем надсилалось повідомлення № 5718 від 21.05.2008 року, в якому попереджено відповідача про те, що  у разі невиконання вимог щодо погашення заборгованості по договору,  спеціальні  конструкції будуть демонтовані позивачем із понесенням для відповідача витрат, пов'язаних з демонтажем спеціальних конструкцій  та їх зберіганням.

У зв'язку тим, що відповідач не у повному обсязі та несвоєчасно вносив платежі, передбачені договором, спеціальну конструкцію - щит на фасаді (9,00х22,5х1), за адресою: м. Харків, вул.. Ахсарова, 25 було демонтовано Позивачем, в результаті чого позивач поніс збитки на суму 6606,92 грн.

Пунктом 3.4.8 п.п. а) Договору передбачено, що у випадку демонтажу спеціальних конструкцій на підставі п. 3.1.1. Договору, користувач (відповідач) повинен  відшкодувати фактичну вартість  витрат позивача, пов'язаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберігання спеціальних конструкцій.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Витрати в сумі 6606,92 грн., які поніс позивач на демонтаж спеціальної конструкції підтверджуються актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 05.06.2008р., рахунком-фактурою №СФД-00142 від 09.06.2008 року, калькуляцією витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції, кошторисом, а тому вимога позивача щодо стягнення витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 6606,92 грн. є обгрунтованою, підтвердженою належними доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 6.3 договору сторонами встановлено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення платежів по договору  позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну сплату платежів за договором № 6097 від 27.12.2007 у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 1703,55 грн.,  розрахунок якої перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому є такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з п. 3.4.2. відповідач зобов'язувався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України  зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 627 Цивільного кодексу України  передбачено, що  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Згідно п.6.3 Договору Відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 Договору, сплачує Позивачу пеню у розмірі плати за користування місцями, встановленої п.4.1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.

Як свідчить акт встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 27 грудня 2007 року відповідачем встановлено спеціальну конструкцію на місці, переданому в користування 10 листопада 2007 року. Проте дозвіл на розміщення зовнішньої реклами отримав лише 06.02.2008 року, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.02.2008 року № 80 „Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами”.

У відповідності до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України  Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.. ст.. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити  від  положень  актів цивільного  законодавства  і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Враховуючи, що відповідач порушив вимоги п.3.4.2 п.3.4 Договору щодо нерозміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку, внаслідок чого позивачем обгрунтовано нараховано пеню за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 27 грудня 2007 року по 05 лютого 2008 року у розмірі 5055 грн. 81 коп.

Таку правовою позицію  зазначено  постанові Вищого господарського суду України від 15.02.2007 року по справі № 36/310пд.

Позивач при подачі позову просив стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, а саме: витрати по сплаті за отримання довідки про включення відповідача в ЄДРПОУ у розмірі 23,57 грн. Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на те, що у відповідності до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат, які покладаються при задоволенні позову на відповідача входять: державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи. Крім того, у відповідності до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладений на сторони, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем для долучення до матеріалів справи надано копію довідки № 46/2-7753 від 20.10.2007 року та копію платіжного доручення № 2506 від 21.10.2008 р. про сплату 23,57 грн. Суд не може прийняти ці копії документів в якості належних та допустимих доказів понесення судових витрат позивачем, що пов'язані саме з розглядом цієї справи, а не іншої.          

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 526, 530, 546, 548, 598, 610-612 Цивільного кодексу України, ст. 179, 216, 230, 343 Господарського кодексу України. ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -    

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ „АВ –Харків” (61009, м. Харків, вул.. Валдайська, 32/2, к. 25; р/р 26000830645130 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 351016, код ЄДРПОУ 31064242) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр-т Леніна, 38, р/р 2600030114375 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) заборгованість за щомісячне користуванням місцем у розмірі 9200 грн. 04 коп., пеня за несвоєчасне та неповну сплату платежів у розмірі 1703 грн. 55 коп., пеня за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 27.12.2007 р. по 05.02.2008 р. у розмірі 5055 грн. 81 коп.; витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі –6606 грн. 92 коп., 226,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 23,57 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення підписано 01.12.2008 року.

Суддя