Постанова

від 17.07.2012 по справі 5641/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 липня 2012 р. № 2-а- 5641/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Глянь О.І.

за участю:

представника позивача - Фуженкової В.В.

представника відповідача - Кірсанова Д.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Акціонерного товариства закритого типу "Агропродторг" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Акціонерне товариство закритого типу "Агропродторг", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (надалі відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0002542305/0 та №0002532305/0 від 04.08.2009 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті податковою інспекцією безпідставно та незаконно, а тому підлягають скасуванню. Так, спростовуючи висновки акту перевірки від 22.07.2009 року №3690/23-05/30755093, які слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомленнь -рішеннь, позивач стверджує, що угоди, укладені між АТЗТ "Агропродторг" та ПП "Неля" визнані відповідачем нікчемними в порушення вимог частини 2 ст. 19 Конституції України. Жодним законодавчим актом не передбачено права органу державної податкової служби визнавати нікчемними правочини та дані, зазначені платником податків у податкових деклараціях. Посилаючись на статті 179, 265 Господарського кодексу України, статтю 204 Цивільного Кодексу України, п.п. 11.2.1, п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підпри ємств", позивач вважає здійснені відповідачем донарахування за результатами проведеної перевірки податку на прибуток у розмірі 8.305.051,80 грн., у т. ч. за основним платежем - 4.491.755,00 грн. та 3.813.296,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями неправомірними, з огляду на те, що висновок перевірки про відсутність об"єкту, який підпадає під визначення ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підпри ємств" є необгрунтованим. Факт передачі товару від ПП "Неля" до підприємства позивача підтверджується видатковими та податковими накладними, що складені відповідно до вимог закону та мають всі обов"язкові реквизити. Наявність вказаних накладних під час перевірки підтверджується актом перевірки - стор. 9, 11. Розрахунки між підприємствами проводились у готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів та відображено в акті перевірки.

Також посилаючись на п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", позивач вважає неправомірним нарахування відповідачем підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5.306.467,50 грн., у т. ч. за основним платежем у розмірі 3.537.645,00 грн. та 1.768.822,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. На думку позивача, несплата податку продавцем чи його контрагентом. у т.ч. у разі ухилення від сплати, при фактичному здійсненні господарської операції не повинна впливати на податковий кредит покупця. Отже, відсутні підстави для для донарахування податку на додану вартість на покупця при несплаті цього податку продавцем чи його контрагентом, законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

За таких підстав, докази, які підтверджують, про обізнаність АТЗТ «Агропродторг» про порушення ПП «Неля» чи ПП «Киптех» вимог податкового законодавства, а також наявність умисних дій АТЗТ «Агропдторг», посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину податковою інспекцією не надані, в акті перевірки такі докази не зазначені. Акт перевірки також не містить будь - яких доказів невідповідності договорів поставки, укладених між АТЗТ «Агропродторг» та ПП «Неля» актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З урахуванням вищенаведеного, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 04.08.2009 року №0002532305/0 та №0002542305/0.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив суд постановити рішення про задоволення позову.

Ухвалою суду від 29.05.2012 року замінено відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова на Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що проведеною перевіркою, результати якої оформлені актом від 15.01.2009 року №14/180/30082779, об'єктивно встановлено, що позивачем та ПП "Неля" укладені договори, за якими виявлено недодержання ПП "Неля" вимог ч.1 ст.203, ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу в момент вчинення правочинів. Перевіркою встановлено, що дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та кредит за період березень-травень 2008 року - не є дійсними. Крім того, за судженням ДПІ, ПП "Неля" придбало товар в результаті нікчемного правочину і є підприємством "транзитером" та в подальшому отриману продукцію реалізовано позивачу, обсяги поставки ПП "Неля" за квітень - травень 2008 рокузавищені. Відповідач також зазначає, що ПП "Неля" 28.04.2009 року до податкового органу надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року № 2870, відповідно до якого сума валових доходів від продажу товарів, у тому числі на адресу позивача, зменшено підприємством на суму 5.719.130,00 самостійно, та, як зазначено самим директором до Борівського відділення Ізюмської ОДПІ, зменшення доходів від продажу товарів (робіт, послуг) за 1 півріччя 2008 року відбулося внаслідок визнання взаємовідносин між ПП "Неля" та АТЗТ «Агропродторг» як нікчемний правочин. Фактично, у ПП "Неля" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, основним постачальником товару, який придбавався ПП "Неля" та в подальшому продавався позивачу був ПП "Киптех" (код 31115583), якого знято з податкового обліку 21.01.2006 року за № 43/786 та скасовано державну реєстрацію суб'єкта господарювання 22.02.2006 року № 10731280000008716. Таким чином, ПП "Киптех" не міг здійснити декларування сум податкових зобов'язань від здійснення угод з ПП "Неля" в деклараціях з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року. За таких підстав, відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Акціонерне товариство закритого типу «Агропродторг», пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 32762043, місцезнаходження: 30755093, м. Харків, просп. Леніна, 56.

З 16.03.2000 року за №11806 підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби, з 31.03.2009 року позивач перебував на обліку у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, на час розгляду справи - у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби. З 09.09.1999 року АТЗТ «Агропродторг» зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

На підставі направлень від 24.06.2009 № 674, від 09.07.2009 № 752, виданих Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова, головним державним податковим ревізором-інспектором 1 рангу відділу проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Ананьєвою Оксаною Євгенівною, головним державним податковим ревізором-інспектором 1 рангу відділу проведення податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Нікітчук Іриною Юріївною, державним податковим інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Сивоконь Євгеном Юрійовичем, згідно із п. 1 ст. 11, ч. 1, ч. 2 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями), проведена планова виїзна перевірка Акціонерного товариства закритого типу «Агропродторг» з питань дотримання вимог законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась з 24.06.2009 року по 15.07.2009 року.

Результати перевірки оформлені актом від 22.07.2009 року №3690/23-05/30755093 (т.1.а.с.25-64).

За висновками Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, викладеними у вказаному акті перевірки, встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 4.491.755 грн., у тому числі за 2 квартал 2008 року у сумі 1.450.900 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 663.524 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 1.010.936 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 1.366.395 грн.;

- пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого АТЗТ «Агропродторг» занижено суму ПДВ, яка підлягала сплаті в бюджет у сумі 3.537.645 грн., у тому числі у: квітні 2008 року у сумі 363.225 грн., травні 2008 року у сумі 437.500 грн., червні 2008 року у сумі 359.995 грн., липні 2008 року у сумі 16.142 грн., серпні 2008 року у сумі 214.876 грн., вересні 2008 року у сумі 194.385 грн., жовтні 2008 року у сумі 323.712 грн., листопаді 2008 року у сумі 348.111 грн., грудні 2008 року у сумі 24.321 грн., січні 2009 року у сумі 162.262 грн., лютому 2009 року у сумі 294. 565 грн., березні 2009 року у сумі 798. 551 грн.

З посиланням на зазначений акт перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 04.08.2009 року прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

- № 0002542305/0, яким АТЗТ «Агропродторг» визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 5.306.467,5 грн., у т.ч. 3.537.645 - за основним платежем та 1.768.822,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1,а.с.13);

- №0002532305/0, яким АТЗТ «Агропродторг» встановлено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 8.305.051,8 грн., у т.ч. 4.491.775 грн. за основним платежем та 3.813.296,8 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями (т.1,а.с.12).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті від 22.07.2009 року №3690/23-05/30755093 висновків податкового органу та прийняті на їх підставі спірні рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що у перевіряємому періоді позивач - АТЗТ «Агропродторг» мав господарські взаємовідносини з підприємством ПП «Неля», код ЄДРПОУ 300827779.

Судом встановлено, що за період з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року відповідно до договорів поставки №1/08-2П від 17.03.2008 року (т.1,а.с.90-91), №7/04-1П від 07.04.2008 року (т.1.а.с.92), №5/05-2П від 05.05.2008 року (т.1,а.с.103), укладених між позивачем - АТЗТ «Агропродторг», та Приватним підприємством "Неля", позивач придбав соняшник на загальну суму 4.870.200 грн., в тому числі податок на додану вартість -811.700 грн. На вказані поставки позивач отримав видаткові накладні та податкові накладні, які надано до матеріалів справи.

Судовим розглядом з'ясовано, не заперечується відповідачем, що надані позивачем податкові накладні на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року оформлені належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку відповідача ні у акті перевірки, ні у судовому засіданні не зазначено.

Розрахунки між позивачем та ПП "Неля" проведено на повну суму поставки - 4.870.200 грн. в готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера, які містяться в матеріалах справи.

Судом також встановлено, що за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року відповідно до договорів поставки №3/06-1П від 03.06.2008 року (т.1.а.с.129), №25/06-1П від 25.06.2008 року (а.с.т.1,а.с.126-127), №7/07-1П від 07.07.2008 року (т.1.а.с.197), №11/07-6ПШ від 11.07.2008 року (т.1.а.с.192), №14/07-6ПШ від 14.07.2008 року (т.1,а.с.191), №16/07-6ПШ від 16.07.2008 року (т.1.а.с.198), №21/07-6ПШ від 21.07.2008 року (т.1.а.с.199), №18/07-6ПШ від 18.07.2008 року (т.1.а.с.196), №21/07-08 від 21.07.2008 року (т.1.а.с.200), №24/07-6ПШ від 24.07.2008 року (т.1.а.с.195), №25/07-6ПШ від 25.07.2008 року (т.1.а.с.201), №29/07-6ПШ від 29.07.2008 року, №31/07-6ЯФ від 31.07.2008 року (т.1.а.с.193), №1/08-5ПШ від 01.08.2008 року (т.1.а.с.248), №1/08-5ЯФ від 01.08.2008 року (т.1.а.с.247), №18/08-1ПШ від 18.08.2008 року (т.1.а.с.246), №4/09-5П від 04.09.2008 року (т.2.а.с.63), №11/09-5П від 11.09.2008 року (т.2.а.с.62), №12/09-5П від 12.09.2008 року (т.2.а.с.61), №1/10-7П від 01.10.2008 року (т.2.а.с.78), №2/10-4П від 02.10.2008 року (т.2.а.с.79), №3/10-5П від 03.10.2008 року (т.2.а.с.77), №27/10-4П від 27.10.2008 року (т.2.а.с.66), №3/11-10П від 03.11.2008 року (т.3,а.с.7), №3/11-4П від 03.11.2008 року (т.3,а.с.6), №4/11-8П від 04.11.2008 року (т.3,а.с.4), №19/11-8П від 19.11.2008 року (т.3,а.с.5), №28/11-5П від 28.11.2008 року (т.3,а.с.3), №1/12-8П від 01.12.2008 року (т.3,а.с.73), №1/12-4П від 01.12.2008 року (т.3,а.с.72), №5/12-5ПШ від 05.12.2008 року (т.3,а.с.74), №19/12-ПШ від 19.12.2008 року (т.3,а.с.75), №3/01-1П від 03.01.2009 року (т.3,а.с.121), №19/01-1П від 19.01.2009 року (т.3,а.с.120), №22/01-1К від 22.01.2009 року (т.3,а.с.123), №23/01-1Я від 23.01.2009 року (т.3,а.с.126), №23/01-21ПШ від 23.01.2009 року (т.3,а.с.125), №26/01-4П від 26.01.2009 року (т.3,а.с.124), №02/02-4П від 02.02.2009 року (т.3,а.с.171), №03/02-2П від 03.02.2009 року (т.3,а.с.168), №22/01-4П від 11.02.2009 року, №17/02-3П від 17.02.2009 року (т.3,а.с.170), №24/02-2П від 24.02.2009 року (т.3,а.с.169), №3/03-2П від 03.03.2009 року (т.3,а.с.246), №4/03-3П від 04.03.2009 року (т.3,а.с.250), №12/03-2П від 12.03.2009 року (т.3,а.с.248), №19/03-2П від 19.03.2009 року (т.3,а.с.249), №31/03-6П від 31.03.2009 року (т.4.а.с.1), №13/03-1П від 13.06.2009 року, укладених між позивачем та Приватним підприємством "Неля", позивач придбав соняшник, кукурудзу, пшеницю та ячмінь на загальну суму 16.690.221,11 грн., у тому числі податок на додану вартість -2.781.703,52 грн.

На вказані поставки позивач отримав видаткові накладні та податкові накладні, які надано до матеріалів справи.

Судом з'ясовано, що податкові накладні, надані позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року оформлені належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку відповідача ні у акті перевірки, ні у судовому засіданні не зазначено.

Розрахунки між позивачем та ПП "Неля" проведено на повну суму поставки -16.490.221,11 грн. в готівковій формі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера, які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що до складу валових витрат позивачем за період з 01.04.2008 року по 31.05.2008 року віднесено суму у розмірі 4.058.500 грн., за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року віднесено суму у розмірі 13.908.517 грн.

Дослідивши питання щодо фактичного придбання товару, проаналізувавши умови поставки товару, та вивчивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов наступних висновків:

Як вбачається з матеріалів справи, за укладеними між позивачем та ПП "Неля" договорами, позивач - АТЗТ «Агропродторг» (покупець) придбавав у ПП "Неля" ТМЦ - соняшник, кукурудзу, ячмінь, пшеницю.

Зі змісту договорів вбачається, що обов'язок по транспортуванню товару був покладений на продавця - ПП "Неля", а саме: постачальник зобов'язувався здійснити поставку товару своїми силами та за свій рахунок на склад покупця - АТЗТ «Агропродторг», обов'язок продавця щодо постачання вважається виконаним після того, як він надав продукцію в розпорядження покупця на складі, реквізити якого зазначає покупець, при цьому, договори не містять вказівки щодо того, що дані реквізити повинні бути зазначені письмово, окрім цього, продукція вважається поставленою з одночасним наданням продавцем у розпорядження покупця накладної.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Факт отримання позивачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, належно складеними накладними, податковими накладними.

За усіма укладеними між позивачем та ПП "Неля" договорами поставки, був здійснений повний розрахунок: квитанції до прибуткового касового ордера, що підтверджують компенсацію вартості ТМЦ, отриманого АТЗТ «Агропродторг» від ПП "Неля", додано до матеріалів справи.

Придбані товарно-матеріальні цінності за зазначеними договорами зберігались позивачем на хлібоприймальних підприємствах, складські квитанції на зерно також додані до матеріалів справи, а саме: № 813 від 04.11.2008р., № 818 від 05.11. 2008р., № 836 від 25.11.2008р.

Відповідно до п. 3.2.1 Інструкції про порядок ведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його перероблення на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 11 липня 2005р. № 310 (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо власник зерна протягом доби завозить однорідні за якістю партії зерна, сертифіковане підприємство складає реєстр накладних за формою № 3ХС-3 (додаток 1), у якому вказуються дані аналізу середньодобової проби. На підставі реєстру відповідно до Постанови КМУ від 11.04.2003р. № 510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно" виписується складська квитанція на зерно за встановленою формою, або, на бажання поклажодавця, складське свідоцтво на зерно у порядку, визначеному Положенням про обіг складських документів на зерно, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003р. № 198, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.07.2003р. за № 605/7926. Також згідно п. 2.16 Інструкції про проведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року № 661, сертифікований зерновий склад на підставі реєстру форми 3ХС-3 (3ХС-4) оформляє одночасно з прийняттям зерна на зберігання складську квитанцію. а складське свідоцтво - не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання відповідно до Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. № 198, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2003р. за № 605/7926.

Суд відзначає, що наявність згаданих вище документів також підтверджено актом ДПІ № 3690/23-05/30755093 від 22.07.2009 року та не заперечується представником відповідача під час розгляду справи.

Опитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 - директор ПП "Неля" пояснив суду, що в період 2008 - 2009рр., ПП "Неля" мало партнерські взаємовідносини з АТЗТ "Агропродторг", укладені між підприємствами угоди мали реальний характер, умови договорів виконані у повному обсязі.

Опитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, пояснили, що в період 2008 - 2009 рр. працювали в ПП "Образцова" водіями, на автомобілі "Камаз", який належав ПП "Образцова", останні возили сільгосппродукцію, зокрема зерно, з ПП "Неля" на АТЗТ "Агропродторг".

Із пояснень сторін та досліджених письмових доказів у справі судом також встановлено, що отриманий товар використано позивачем у господарській діяльності, а саме: реалізовано ТОВ "Кернел-Трейд", що також зазначено у акті перевірки. Відповідні договори поставки, накладні, видаткові накладні, податкові накладні, реєстри накладних додані до матеріалів справи.

Суд також відзначає, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 08.02.2007р. № 1324, яка додана до матеріалів справи, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин - є основним видом діяльності позивача.

Актом перевірки не встановлено заниження або завищення валових доходів під приємства та податкових зобов'язань з ПДВ з операцій реалізації товару, при дбаного у ПП "Неля", в тому числі не встановлено відсутність поставок товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача щодо безтоварності здійснених операції, оскільки це спростовуються належними доказами, а саме: складськими квитанціями на зерно, які відповідно до статті 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4 липня 2002 року N 37-IV, є документом який підтверджує прийняття зерна зерновим складом на зберігання. Дані обставини не спростовані представником відповідача під час розгляду справи.

Пунктом 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних взаємовідносин) визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продук ції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (вклю чаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. У пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний пе релік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат.

Нормами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містять вимог про не обхідність коригування платником податку правомірно визначених валових витрат у зв'язку з тим, що контрагенти платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Приписами п.п.11.2.1, п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, то сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Викладене спростовує висновки відповідача про відсутність об'єкту, який підпадає під визначення ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та про порушення підприєм ством п. 5.1., п.п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону.

З урахуванням вищенаведеного, визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8.305.051,8 грн., у т. ч. 4.491.755 грн. за основним платежем та 3.813.296,8 грн. - штрафних санкцій суд вважає безпідставним.

Судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму у розмірі 2.748.370 грн. за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року, що підтверджується податковими накладними, отриманими АТЗТ "Агропродторг" від ПП "Неля", про що зазначено в акті перевірки та за період з 01.04.2008 по 31.05.2008 року включено до складу податкового кредиту на суму 811.700грн., що підтверджується податковими накладними, отриманими АТЗТ "Агропродторг" від ПП "Неля", про що також зазначено в акті перевірки.

У відповідності до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних взаємовідносин), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передба ченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, ПП "Неля" було зареєстровано платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №27715572.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примір никах. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунко вим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахуван ня податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", передбачено, що не дозволя ється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не під тверджені податковими накладними.

Згідно з нормами п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", да тою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно до норм Закону України "Про систему оподаткування" за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (ст. 9) та не визначено права (ст. 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.

Посилання відповідача на те, що у ПП "Неля" за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року за даними податкових декларацій з податку на додану вартість, загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ складає 0 грн., тобто ПП "Неля" не задекларувало дохід та податкові зобов'язання з податку на додану вартість від вищезазначених операцій з продажу товару на користь позивача, а також посилання відповідача на наявність у ланцюгу постачання товарів ПП "Киптех" (код 31115583), який знято з податкового обліку 21.01.2006 року за № 43/786 та скасовано державну реєстрацію суб'єкта господарювання 22.02.2006 року № 10731280000008716, отже, податки вказаним підприємством не сплачувались, і з яким безпосередньо у позивача господарських відносин не було, не можуть бути враховані, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податків на включення суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту з правильністю відображення зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та фактичною сплатою податку постачальником товару, а тим більше - контрагентом такого постачальника. Також відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі, не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Чинне законодавство України на сторону цивільно - правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь - які неправомірні дії будь - кого з постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи наведене, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1 ст. 7 Закону "Про ПДВ" є безпідставним.

Суд також вважає за необхідне відзначити, що згідно висновку експертного економічного дослідження Харківського науково - дослідного інституту ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса № 2733 від 03.03.2012р., висновки акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 3690/23-05/30755093 від 22.07.2009р. в частині заниження АТЗТ "Агропродторг" податку на прибуток у сумі 4.491.755 грн. внаслідок недотримання вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та в частині заниження податку на додану вартість на 3.537.645 грн. внаслідок недотримання вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. Закону України "Про ПДВ" - документально не підтверджуються.

Стосовно висновків про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП "Неля", суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про порушення позивачем за правочином, укладеним з ПП "Неля", частини другої ст. 215, частини першої ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблено з огляду на те, що ПП "Неля" придбало товар в результаті нікчемного правочину і в подальшому отриману продукцію реалізовано позивачу. Відповідач також зазначає, що ПП "Неля" 28.04.2009 року до податкового органу надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року №2870, відповідно до якого сума валових доходів від продажу товарів, у тому числі на адресу позивача, зменшено підприємством на суму 5.719.130 самостійно, у ПП "Неля" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіреного періоду, основним постачальником товару, який наче б то придбавався ПП "Неля" та в подальшому продавався АТЗТ "Агропродторг" був ПП "Киптех" (код 31115583), який знято з податкового обліку 21.01.2006 року за № 43/786 та скасовано державну реєстрацію суб'єкта господарювання 22.02.2006 року № 10731280000008716.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що факт виконання позивачем та його контрагентом - ПП "Неля" зобов'язань за укладеними між ними правочинами підтверджується матеріалами справи.

Так, долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на вказані вище правочини, не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з п.п.7.2.1 та п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи. Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, в ході розгляду справи до суду не надала.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними податковим органом визнані та підтверджені матеріалами справи.

Згідно зі ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, слід зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Відповідно до п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншою законодавства, затверджених Наказом ДПА України №327 від 10 серпня 2005 р., не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки в силу ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5.306.467,5 грн., у т.ч. 3.537.645,00 за основним платежем та 1.768.822,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями суд вважає безпідставним.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також правомірність віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів АТЗТ «Агропродторг», позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства закритого типу "Агропродторг" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0002542305/0 та №0002532305/0 від 04.08.2009 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2012 року.

Суддя Панченко О.В.