Рішення

від 04.12.2008 по справі 9690-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9690-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

04.12.2008Справа №2-15/9690-2008

За позовом Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 14333937) в особі Кримського територіального управління ЗАТ „Український мобільний зв'язок” (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Самокиша, 9/7)

До відповідача  Приватного підприємства «Фірма «Тредко – Україна», (98500 АР Крим, м. Алушта, пров. Іванова, 5-А, кв. 11; ідентифікаційний код 24695596)

Про стягнення 3258,48 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Нанікашвілі І.А., представник за довіреністю

Від відповідача  - не з'явився

         Обставини справи: Закрите акціонерне товариство „Український мобільний зв'язок”  звернулось в особі Кримського територіального управління ЗАТ „Український мобільний зв'язок” до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства «Фірма «Тредко – Україна» про стягнення 3258,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе за договорами № 1237975/1.10181198 від 24.07.2003 р., № 807545/1.10181198 від 09.07.2002 р. зобов'язань по своєчасній та повній оплаті наданих позивачем послуг мобільного зв'язку та в частині строку користування послугами зв'язку, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед Закритим акціонерним товариством „Український мобільний зв'язок” складає 1309,38 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у вигляді договірної санкції в розмірі 1949,10 грн.

Відповідач явку представника у судове засідання забезпечив, проте відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав.

За такими обставинами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

         Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

09.07.2002 р. між Спільним підприємством „Український мобільний зв'язок” (UMC) та Приватним підприємством «Фірма «Тредко – Україна» (Абонент) був укладений договір  № 1.10181198/807545 (а.с. 12-13).

24.07.2003 р. між Спільним підприємством „Український мобільний зв'язок” (UMC) та Приватним підприємством «Фірма «Тредко – Україна» (Абонент) був укладений договір  № 1.10181198/1237975 (а.с. 8-9).

Пунктом 1.1 вказаних Договорів передбачено, що  UMC згідно з цим Договором надає Абоненту послуги стільникового радіотелефонного зв'язку в межах України. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором UMC.

Відповідно до пункту 3.1 Договорів нарахування за надані послуги стільникового радіотелефонного зв'язку здійснюється згідно з тарифами UMC, які є невід'ємною частиною цього Договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць. Кожному Абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявним в Абонента телефонами.

Пунктом 3.2 Договорів передбачено, що рахунки за надані послуги та авансові внески Абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок UMC або кредитною карткою в національній валюті України. Рахунки підлягають оплаті в строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані свої обов'язки за договором належним чином та надані послуги телефонного зв'язку. Проте, оплата за надані послуги Приватним підприємством «Фірма «Тредко – Україна» здійснювалась не в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за послуги зв'язку перед ЗАТ Український мобільний зв'язок” згідно укладених Договорів станом на 01.10.2006 р. складає 1309,38 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач  не надав суду доказів оплати ним заборгованості у розмірі 1309,38 грн. за надані позивачем послуги, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договорами № 1237975/1.10181198 від 24.07.2003 р., № 807545/1.10181198 від 09.07.2002 р., через що  вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Фірма «Тредко – Україна» заборгованості  у розмірі 1309,38 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача договірну санкцію у розмірі 1949,10 грн. за невиконання зобов'язання в частині строку користування послугами зв'язку.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 1.1 Додаткової угоди № 2488637 від 10.03.2006 р.  до Договору № 807545/1.10181198 від 09.07.2002 р. та Додаткової угоди № 2488649 від 10.03.2006 р. до договору № 1237975/1.10181198 від 24.07.2003 р., ці додаткові угоди укладені терміном на 548 календарних днів, починаючи з дати їх підписання сторонами, протягом яких Абонент не має права відмовитись від основного договору та/або від цих додаткових угод, зокрема від послуг голосової телефонії за основним договором, а надання послуг, передбачених основним договором, відбувається з урахуванням умов, встановлених цими додатковими угодами (а.с.10,14).

Пунктом 1.5 додаткової угоди № 2488637 від 10.03.2006 р., п. 1.3 додаткової угоди № 2488649 від 10.03.2006 р. передбачено, що забезпеченням виконання зобов'язання Абонента перед UMC не відмовлятись від основного договору та/або від цієї Додаткової угоди, зокрема – від послуг голосової телефонії за основним договором є договірна санкція, встановлена на підставі статті 546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо Абонент відмовляється від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема – від послуг голосової телефонії, до закінчення  строку, встановленого пунктом 1.1 цієї Додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання UMC своїх зобов'язань згідно з основним договором), або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі пункту 5.2 основного договору в зв'язку з несплатою Абонентом наданих йому послуг зв'язку, Абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь UMC договірної санкції в розмірі 2,19 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цієї Додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії. Крім того, зазначеними пунктами встановлено, що на підставі ст.. 259 Цивільного кодексу України строк позовної давності до вимог про стягнення договірної санкції встановлюється у три роки.

У зв'язку з порушенням відповідачем обов'язків щодо строку користування послугами зв'язку та відмови від виконання основного договору в частині сплати наданих послуг, позивачем до відповідача була застосована штрафна санкція за додатковою угодою № 2488637 від 10.03.2006 р.  до Договору № 807545/1.10181198 від 09.07.2002 р.  у розмірі 974,55 грн. за період з 29.10.2006 р. по 17.01.2008 р., за додатковою угодою № 2488649 від 10.03.2006 р. до договору № 1237975/1.10181198 від 24.07.2003 р. у розмірі 974,55 грн. за період з 29.10.2006 р. по 17.01.2008 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, загальна сума договірної санкції за Додатковою угодою № 2488637 від 10.03.2006 р.  до Договору № 807545/1.10181198 від 09.07.2002 р. та Додатковою угодою № 2488649 від 10.03.2006 р. до договору № 1237975/1.10181198 від 24.07.2003 р. складає 1949,10 грн.,  підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань по оплаті наданих за договорами № 1237975/1.10181198 від 24.07.2003 р., № 807545/1.10181198 від 09.07.2002 р. послуг та порушення строків користування послугами не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 80 % та стягнути зі Приватного підприємства «Фірма «Тредко – Україна» суму договірних санкцій у розмірі 389,82 грн.

Згідно з пунктом 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 75, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Тредко – Україна», (98500 АР Крим, м. Алушта, пров. Іванова, 5-А, кв. 11; ідентифікаційний код 24695596) на користь Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 14333937, п/р 26008526 АППБ «Аваль» м. Київ МФО 300335) заборгованість за послуги мобільного зв'язку в розмірі 1309,38 грн., договірну санкцію у розмірі 389,82 грн., 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

     Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.