Ухвала
від 30.07.2012 по справі б8/036-11
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"30" липня 2012 р. Справа № Б8/036-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № Б8/036-11

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_19, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1

до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТОВО-РОЗДРІБНА ТОРГОВА ФІРМА "ЕДЛАНД", ідентифікаційний код юридичної особи: 23595332, місцезнаходження: 08132, Київська область м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 7 (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, а/с 1а),

про банкрутство,

учасники провадження у справі про банкрутство:

розпорядник майна: арбітражний керуючий Дорошенко Я.В., який діє на підставі ліцензії серії АВ в„– 600726, виданої Міністерством юстиції України 12 квітня 2012 року та ухвали господарського суду Київської області від 22 листопада 2011 року у справі № Б8/036-11;

Заявник 1 - Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 20591865, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 50;

Заявник 2 -Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" від імені якого діє Філія "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рівне", ідентифікаційний код юридичної особи: 00039002, місцезнаходження: м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12;

Заявник 3 -громадянка України ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_9, виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 25 червня 1996 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2

Заявник 4 -ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_13 ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, місце проживання: АДРЕСА_3

Заявник 5 -ОСОБА_5, паспорт серії НОМЕР_10 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 04 липня 1997 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, місце проживання: АДРЕСА_4

Заявник 6 -ОСОБА_6, паспорт серії НОМЕР_11 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 15 лютого 1999 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_5, місце проживання: АДРЕСА_4

Заявник 7 -ОСОБА_7, паспорт серії НОМЕР_12 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 23 липня 1999 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_6, місце проживання: АДРЕСА_5

Заявник 8 -ОСОБА_8, ідентифікаційний номер: НОМЕР_7, місце проживання: АДРЕСА_6

Заявник 9 - Корюківська міжрайонна державна податкова інспекція у Чернігівській області ДПС, ідентифікаційний код юридичної особи: 37750070, місце знаходження: 15300, м. Корюківка, вул. Передзаводська, буд. 2,

за участю представників учасників провадження у справі про банкрутство:

від ініціюючого Кредитора: ОСОБА_19, який діє на підставі довіреності №601 від 18 травня 2012 року, від 15 січня 2012 року б/№; ОСОБА_20, яка діє на підставі довіреності ВРП № 269748 від 22 лютого 2012 року та від 15 січня 2012 року б/№;

від Боржника: не з'явився;

від Кредитора 2: головний юрисконсульт відділу супроводу процедур банкрутства управління супроводу банкрутства Департаменту проблемних активів Юридичної дирекції ПАТ Промінвестбанк Пікуль А.Б., який діє на підставі довіреності № 09-32/49 від 30 січня 2012 року;

від Кредиторів/Заявників 1, 3-9 : не з'явились;

від розпорядника майна Боржника : не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №Б8/036-11 за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_19 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) (надалі за текстом: "Кредитор"/ "ініціюючий Кредитор" ) про банкрутство боржника -товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТОВО-РОЗДРІБНА ТОРГОВА ФІРМА "ЕДЛАНД" (ідентифікаційний код юридичної особи: 23595332, місцезнаходження: 08132, Київська область м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 7) (надалі за текстом "Боржник"), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 10 травня 2011 року, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі за текстом «Закон про банкрутство»).

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 листопада 2011 року визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 2 028 852,65 грн.; зобов'язано Кредитора подати оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, про що надати суду відповідні докази; введено процедуру розпорядження майном Боржника; призначено арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. розпорядником майна Боржника; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 17 лютого 2012 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17 лютого 2012 року продовжено строки, встановлені абз. абз. 3-6 п. 11 ст. 11 Закону про банкрутство на три місяці, призначено справу до розгляду у попередньому засіданні на 22 травня 2012 року.

Публікація оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника здійснена в газеті "Голос України" № 26 (5276) від 10 лютого 2012 року, що підтверджено примірником газети "Голос України" № 26 (5276) від 10 лютого 2012 року, долученого до матеріалів справи.

31 травня 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 20591865; місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 50) ("Кредитор 1 ") надійшла заява № 8016/04 від 30 травня 2011 року про визнання кредитором по справі про банкрутство ТОВ "ОРТФ Едланд", в якій заявлено вимоги до Боржника у сумі 59 127,77 грн. 01 серпня 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Кредитора 1 надійшла заява № 11270/04 від 28 липня 2011 року про збільшення кредиторських вимог по справі про банкрутство Боржника з вимогами на загальну суму 61 087,67 грн. з доданими документами. 13 грудня 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Кредитора 1 надійшла заява (в двох примірниках) № 15686/04 від 01 грудня 2011 про збільшення кредиторських вимог по справі про банкрутство Боржника з вимогами на загальну суму 62 255,27 грн. з доданими документами. 28 травня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Кредитора 1 надійшла заява № 4433/04 від 11 травня 2012 року про збільшення кредиторських вимог по справі про банкрутство Боржника з вимогами на загальну суму 74 362,19 грн. з доданими документами в якій також просить включити кредитора до списку кредиторів. Заяви призначені до розгляду на 25 червня 2012 року. 26 червня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Кредитора 1 надійшла заява № 5956/04 від 25 червня 2012 року про збільшення кредиторських вимог по справі про банкрутство Боржника з вимогами на загальну суму 74 362,19 грн. з долученими документами. 12 липня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Кредитора 1 надійшла заява № 6321/04 від 05 липня 2012 року про збільшення кредиторських вимог по справі про банкрутство Боржника з вимогами на загальну суму 75 946,79 грн. з долученими документами.

01 березня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ідентифікаційний код юридичної особи: 00039002, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12) від імені якого діє Філія "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рівне" (ідентифікаційний код: 09333335, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. С. Петлюри, буд. 14а) ("Кредитор 2 ") надійшла заява № 39-4/383 від 23 лютого 2012 року з вимогами до боржника на загальну суму 1 054 763,80 грн., яка ухвалою господарського суду Київської області від 22 травня 2012 року призначена до розгляду у судовому засіданні на 25 червня 2012 року.

12 березня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від громадянки України ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_9, виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 25 червня 1996 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2) ("Кредитор 3 ") надійшла заява б/н від 06 березня 2012 року з грошовими вимогами до Боржника у сумі 11 769,86 грн., яка ухвалою господарського суду Київської області від 22 травня 2012 року призначена до розгляду на 25 червня 2012 року.

12 березня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від громадянина України ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_13 ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, місце проживання: АДРЕСА_3) ("Кредитор 4 ") надійшла заява б/н від 06 березня 2012 року з грошовими вимогами до Боржника у сумі 43 753,17 грн., яка ухвалою господарського суду Київської області від 22 травня 2012 року призначена до розгляду на 25 червня 2012 року.

12 березня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від громадянина України ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_10 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 04 липня 1997 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, місце проживання: АДРЕСА_4) ("Кредитор 5 ") надійшла заява б/н від 06 березня 2012 року з грошовими вимогами до Боржника у сумі 43 753,17 грн., яка ухвалою господарського суду Київської області від 22 травня 2012 року призначена до розгляду на 25 червня 2012 року.

12 березня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від громадянки України ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_11 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер: НОМЕР_5, місце проживання: АДРЕСА_4) ("Кредитор 6 ") надійшла заява б/н від 06 березня 2012 року з грошовими вимогами до Боржника у сумі 133 495,96 грн., яка ухвалою господарського суду Київської області від 22 травня 2012 року призначена до розгляду на 25 червня 2012 року.

12 березня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від громадянина України ОСОБА_7 (паспорт серії НОМЕР_12 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 23 липня 1999 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_6, місце проживання: АДРЕСА_5) ("Кредитор 7 ") надійшла заява б/н від 06 березня 2012 року з грошовими вимогами до Боржника у сумі 20 032,50 грн., яка призначена до розгляду на 25 червня 2012 року.

12 березня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_7, місце проживання: АДРЕСА_6) (надалі за текстом: "Заявник 8 ") надійшла заява б/н від 06 березня 2012 року з грошовими вимогами у сумі 3 209 431,63 грн., з яких 1 320 893,00 грн. як вказує Заявник 8, відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів та 1 906 538,63 грн. -до четвертої черги, яка ухвалою господарського суду Київської області від 22 травня 2012 року призначена до розгляду на 25 червня 2012 року.

25 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Чернігівській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 37750070, місцезнаходження: 15300, Чернігівська обл., м. Корюківка, вул. Передзаводська, буд. 2) (надалі "Заявник 9" ) надійшла заява № 359/10/10-014 від 19 квітня 2012 року про визнання кредитором у справі та поточних вимог на загальну суму 4 110,49 грн., в якій заявлено вимоги до Боржника, яка ухвалою господарського суду Київської області від 22 травня 2012 року призначена до розгляду на 25 червня 2012 року. 16 липня 2012 року від Заявника 9 надійшла заява № 745/10/100/4 від 08 липня 2012 року, в якій Заявник 9 просить суд визнати поточні вимоги Заявника 9 на загальну суму 4 721,19 грн. та включити до реєстру вимог кредиторів.

26 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Боржника надійшов лист № 25/1 від 26 квітня 2012 року з доданими трьома примірникам проекту реєстру вимог кредиторів, підписаних Боржником.

03 травня 2012 року від Києво-Святошинського районного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття (ідентифікаційний код: 22201199, місцезнаходження: 08131, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київської області, вул. Київська, буд. 26) надійшла заява про визнання кредитором у справі про банкрутство Боржника № 651 від 24 квітня 2012 року.

07 травня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від розпорядника майна Боржника надійшло клопотання № 351 від 25 квітня 2012 року про затвердження реєстру вимог кредиторів з доданим реєстром вимог кредиторів Боржника, підписаним розпорядником майна Боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 травня 2012 року продовжено строки, встановлені абз. абз. 4-6 п. 11 ст. 11 Закону про банкрутство на три місяці від продовжених.

25 червня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від розпорядника майна Боржника Дорошенка Я.В. надійшло клопотання б/№ від 25 червня 2012 року про зупинення провадження у справі в зв'язку з поданням ним апеляційної скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-2702/11 від 20 червня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25 червня 2012 року за результатом розгляду судом у судових засіданнях частини заяв з кредиторськими вимогами до Боржника визнано вимоги кредиторів Боржника: 1) Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області: 65 405,48 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків, які відносяться до третьої черги задоволення вимог кредиторів; 8 956,71 грн. фінансових санкцій (штрафів і пені), які відносяться до шостої черги задоволення вимог кредиторів; стягнуто з Боржника до Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита, які підлягають задоволенню в 1 чергу задоволення вимог кредиторів; 2) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рівне": 965 349,06 грн. основного боргу, які відносяться до четвертої черги задоволення; 89 414,74 грн. пені, що відносяться до шостої черги задоволення вимог кредиторів; 1 073,00 грн. судового збору, які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів; 3) громадянки України ОСОБА_3: 11 769,86 грн. невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку виплати заробітної плати, які відносяться до другої черги задоволення вимог кредиторів; 40,00 грн. витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог сплачених у справі № Б8/036-11, які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів; 4) громадянина України ОСОБА_4 у сумі 43 753,17 грн. невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку виплати заробітної плати з урахуванням індексації заробітної плати, які відносяться до другої черги задоволення вимог кредиторів та 40,00 грн. витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог сплачених у справі № Б8/036-11, які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів; 5) громадянина України ОСОБА_5 у сумі 43 753,17 грн. невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку виплати заробітної плати з урахуванням індексації заробітної плати, які відносяться до другої черги задоволення вимог кредиторів та 40,00 грн. витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог сплачених у справі № Б8/036-11, які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів; 6) громадянки України ОСОБА_6 у сумі 133 495,96 грн. невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку виплати заробітної плати з урахуванням індексації заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки виплати грошових сум при звільненні, які відносяться до другої черги задоволення вимог кредиторів та 40,00 грн. витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі, які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів; 7) громадянина України ОСОБА_7 у сумі 20 032,50 грн. невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку виплати заробітної плати з урахуванням індексації заробітної плати, які відносяться до другої черги задоволення вимог кредиторів та 40,00 грн. витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог сплачених у справі № Б8/036-11, які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів; розгляд заяви ОСОБА_8 (Заявника 8) б/н від 06 березня 2012 року з грошовими вимогами до Боржника відкладено на 16 липня 2012 року; заяву Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби Чернігівської області про визнання кредитором у справі та поточних вимог на загальну суму 4 110,49 грн., -відхилено; призначено судове засідання для розгляду реєстру вимог кредиторів Боржника на 16 липня 2012 року.

26 червня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Боржника в особі Овсяннікова С.В. як голови ліквідаційної комісії, надійшла копія рішення Києво-Святошиснького районного суду Київської області у справі № 2-2702/11 від 20 червня 2011 року.

02 липня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Боржника в особі Овсяннікова С.В. як голови ліквідаційної комісії надійшло клопотання про усунення розпорядника майна, яке ухвалою господарського суду Київської області від 02 липня 2012 року прийнято до розгляду та розгляд якого призначено на 16 липня 2012 року.

Ухвалами господарського суду Київської області від 16 липня 2012 року, розгляд заяви з вимогами до Боржника Заявника 8, судове засідання для затвердження реєстру вимог кредиторів Боржника, розгляд клопотання голови ліквідаційної комісії Боржника про усунення розпорядника майна, відкладено у судові засідання, призначені на 30 липня 2012 року.

16 липня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 8 надійшли пояснення від 16 липня 2012 року на вимогу суду, викладену в ухвалі суду у справі від 22 травня 2012 року.

16 липня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Боржника в особі Овсяннікова С.В. як голови ліквідаційної комісії надійшли пояснення № 041/1 від 16 липня 2012 року.

16 липня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Боржника в особі Овсяннікова С.В. як голови ліквідаційної комісії надійшло клопотання щодо подальших процедур у справі про банкрутство / закриття провадження у справі про банкрутство, яке ухвалою господарського суду Київської області від 16 липня 2012 року прийнято до розгляду розгляд якого призначено на 30 липня 2012 року.

25 липня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ініціюючого кредитора надійшла заява про застосування строків позовної давності від 25 липня 2012 року.

25 липня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від розпорядника майна Боржника надійшов звіт № 517 від 24 липня 2012 року з долученими документами.

27 липня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від розпорядника майна Боржника надійшло клопотання № 520 від 24 липня 2012 року про застосування при розгляді вимог кредиторів строків позовної давності.

30 липня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 8 надійшли додаткові пояснення до заяви про визнання кредиторських вимог від 27 липня 2012 року з долученими документами.

30 липня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Боржника в особі Овсяннікова С.В. як голови ліквідаційної комісії надійшло клопотання № 042/1 від 29 липня 2012 року про відкладення розгляду справи.

Провадження у справі № Б8/036-11 знаходиться в процедурі розпорядження майном боржника на стадії попереднього засідання. Предметом судових засідань є вимоги Заявника 8, розгляд, затвердження реєстру вимог кредиторів Боржника та розгляд питань пов'язаних із затвердженням реєстру вимог кредиторів, а також розгляд клопотання розпорядника майна Боржника про зупинення провадження у справі; розгляд клопотання розпорядника майна про застування при розгляді вимог кредиторів Боржника позовної давності; клопотання ініціюючого кредитора про застосування строків позовної давності при розгляді вимог Заявника 8 до Боржника. Предметом судових засідань також є клопотання Боржника № 040/1 від 16 липня 2012 року щодо подальших процедур в справі про банкрутство / закриття провадження в справі про банкрутство; клопотання Боржника про усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна) № 039/1 від 02 липня 2012 року.

В судові засідання (30 липня 2012 року) з'явились представники ініціюючого кредитора, Заявник 8, який згідно протоколу Загальних зборів учасників Боржника від 21 вересня 2011 року наявного у матеріалах справи, одночасно призначався заступником голови ліквідаційної комісії Боржника; представник Кредитора 2. Інші учасники провадження не з'явились.

Як встановлено судом, 30 липня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Боржника в особі Овсяннікова С.В. як голови ліквідаційної комісії надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 042/1 від 29 липня 2012 року, в якому останній просить відкласти розгляд справи № Б8/036-11 на інший час в зв'язку з перебуванням голови ліквідаційної комісії Боржника в службовому відрядженні. На підтвердження вимог Овсянніковим С.В. долучено не засвідчену копію наказу № 29/св від 27 липня 2012 року приватного підприємства «ОСВ КАПІТАЛ» про відрядження згідно якого директор вказаного підприємства - Овсянніков С.В. видав наказ про відрядження директора ПП «ОСВ КАРПІТАЛ»Овсяннікова С.В. до м. Черкаси до апеляційного суду Черкаської області в період з 29 липня 2012 року (неділя) по 31 липня 2012 року, з метою виконання обов'язків захисника в кримінальній справі стосовно громадянина ОСОБА_13, з яким (наказом) Овсянніков С.В. був ознайомлений, а також долучено не засвідчену копію посвідчення про відрядження з відміткою про вибуття у відрядження.

Дослідивши клопотання Овсяннікова С.В. як голови ліквідаційної комісії Боржника та долучені ним докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 33 ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Судом встановлено, що докази подані Овсянніковим С.В. на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання не засвідчені та є не належними доказами обставин на які він посилається як на підставу заявлених вимог. Суд бере до уваги те, що Овсянніковим С.В., який одночасно виступає і директором іншого підприємства і працівником, якого саме направлено у відрядження, не надано жодних належних доказів фактичного перебування у відрядженні на яке він посилається -доказів, що він є захисником у кримінальній справі на яку він посилається, доказів призначеного судового засідання на конкретну дату , квитків чи інших доказів фактичного направлення до місця прибуття (апеляційного суду Черкаської області), номеру кримінальної справи в якій виступає захисником. На підставі дослідження доказів наданих Овсянніковим С.В. на підтвердження заявленого клопотання, судом встановлено їх неналежність, недоведеність обставин на які посилається Овсянніков С.В., необґрунтованість вимог, викладених у клопотання належними та допустимими доказами з чого вбачається навмисне намагання затягнути провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідно до протоколу Загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібна фірма «ЕДЛАНД»від 21 вересня 2011 року, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_14, який є учасником Боржника (який володіє 96,95% статутного капіталу) та рішенням загальних зборів учасників від 21 вересня 2011 року був включений до складу ліквідаційної комісії Боржника у якості заступника голови ліквідаційної комісії, який присутній у судових засіданнях у поточну дату . Поряд з цим, відповідно до вказаного протоколу загальних зборів учасників Боржника від 21 вересня 2011 року, було прийнято рішення звільнити ОСОБА_7 з посади генерального директора Боржника з 30 вересня 2011 року , позбавити повноважень голови ліквідаційної комісії та було прийнято рішення включити до складу ліквідаційної комісії Боржника Овсяннікова С.В. як голови ліквідаційної комісії.

При розгляді зазначеного клопотання, суд бере до уваги те, що клопотання та низка документальних доказів поданих від імені Боржника підписані Овсянніковим С.В. у якості голови ліквідаційної комісії Боржника, підпис якого скріплено печаткою Боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін . Частиною 2 ст. 17 вказаного Закону встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Овсянніковим С.В. не надано належного та допустимого доказу та не доведено суду того, що він на дату подачі клопотання та інших клопотань поданим ним у даній справі є уповноваженим представляти юридичну особу Боржника.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що наявних матеріалів справи достатньо для вирішення по суті питань, розгляд яких призначено на поточну дату. На підставі вкладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання Овсяннікова С.В. у якості голови ліквідаційної комісії Боржника № 042/1 від 29 липня 2012 року.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство, після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

Згідно абз. абз. 1-4 ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; за результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів . У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 3 п. 11.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №04-5/1193 від 04 квітня 2004 року (надалі за текстом «Рекомендації» ), з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів.

Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 14 вказаного Закону, боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Частиною 48 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року (надалі за текстом «Постанова № 15») встановлено, що відповідно до частини третьої статті 14 Закону боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна письмово повідомляє заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п.п. 8.7. Рекомендацій передбачено, боржник разом з розпорядником майна розглядає копії заяв кредиторів, які надійшли на їх адресу. Боржник може визнати вимоги повністю, частково або відхилити. Якщо вимоги боржником визнаються повністю, то вони включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Завдання розпорядника майна полягає в перевірці обґрунтованості визнання боржником грошових вимог. Розпоряднику майна не надано право самостійно включати до реєстру вимоги кредиторів, за виключенням випадків, коли керівник боржника ухиляється від розгляду вимог кредиторів або взагалі відсутній і місцезнаходження його невідоме. Про наслідки розгляду заяв розпорядник майна письмово повідомляє заявників та господарський суд. Якщо боржник не визнає вимоги кредитора або визнає частково, він зобов'язаний письмово обґрунтувати свої заперечення з посиланням на відповідні докази і норми закону, та подати ці докази і заперечення до господарського суду.

Відповідно до п.п. 8.10. Рекомендацій, вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог. Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково.

Частиною 1 п. 29 Постанови №15 передбачено, що згідно з частиною шостою статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів, у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство.

Згідно з п. 74 зазначеної Постанови № 15, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути скарги усіх кредиторів, щодо вимог яких були заперечення боржника та які не були включені розпорядником майна до реєстру, і за результатами їх розгляду вирішити питання про включення або не включення цих вимог до реєстру з визначенням їх розміру. За результатами попереднього засідання господарський суд виносить ухвалу про розмір визнаних судом вимог кожного із кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначає дату проведення зборів кредиторів. За змістом припису частини другої статті 14 Закону цією ж ухвалою господарський суд затверджує реєстр вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 3 п. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

Як встановлено судом, публікація оголошення про порушення провадження у цій справі про банкрутство здійснена в газеті "Голос України" № 26 (5276) від 10 лютого 2012 року. На підставі ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, з урахуванням ч. 3 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що граничною датою подачі заяв кредиторів з вимогами до Боржника є 12 березня 2012 року.

Як зазначено, від Боржника до господарського суду Київської області надійшов проект реєстру вимог кредиторів Боржника з супровідним листом № 25/1 від 26 квітня 2012 року. Відповідно до вказаного проекту реєстру вимог кредиторів Боржника поданого останнім, визнано боржником вимоги: ініціюючого кредитора у сумі 2 006 537,17 грн., що віднесено до 4 черги задоволення вимог кредиторів та 22 315,48 грн. судових витрат, які відновлено до першої черги задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_8: 1 370 859,51 грн. основного боргу, які віднесено до 4 черги задоволення вимог кредиторів з заявлених 1 370 859,51 грн.; 537 499,12 грн. неустойки, що включено до шостої черги задоволення вимог кредиторів з заявлених 537 499,12 грн.; 1 113,00 грн. судових витрат, що віднесено до 1 черги задоволення - з 1 113,00 грн. заявлених вимог; визнано вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5: по 40,00 грн. судових витрат перед кожним з перелічених заявників, які віднесено до 1 черги задоволення вимог кредиторів - з 40,00 грн. заявлених вимог по судовим витратам вказаними особами. Окремо внесено вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимоги щодо відшкодування шкоду, заподіяної життю, здоров'ю громадян: ОСОБА_6: 133 495,96 грн. з 133 495,96 грн. заявлених вимог, які віднесено до 2 черги задоволення вимог кредиторів; ОСОБА_3: 11 769,86 грн. з 11 769,86 грн., які віднесено дол. 2 черги; ОСОБА_5: 43 753,17 грн. з заявлених 43 753,17 грн., які віднесено до 2 черги; ОСОБА_4: 43 753,17 грн. з 43 753,17 грн. заявлених вимог, які віднесено до 2 черги задоволення вимог кредиторів Боржника; ОСОБА_7 : 20 032,50 грн. з 20 032,50 грн. заявлених вимог, які віднесено до другої черги задоволення вимог кредиторів, а також визнано вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_4 по 40,00 грн. судових витрат перед кожним, які віднесено до першої черги; визнано вимоги ПАТ «Промінвестбанк»у сумі 965 349,06 грн. з заявлених 965 349,06 грн., які віднесено до 4 черги задоволення вимог кредиторів, 89 414,74 грн. неустойки визнано у повному обсязі та віднесено до 6 черги задоволення вимог кредиторів та 1 073,00 грн. судових витрат, які віднесено до 1 черги задоволення вимог кредиторів Боржника. Окремо внесено до проекту реєстру вимог кредиторів, забезпечених заставою: 1 300 000,00 грн. боргу по основному боргу перед ОСОБА_8, які віднесено до першої черги задоволення вимог кредиторів Боржника.

07 травня 2012 року розпорядником майна Боржника подано до суду клопотання про затвердження реєстру вимог кредиторів № 351 від 25 квітня 2012 року з долученим реєстром вимог кредиторів, дослідивши показники якого встановлено що числові показники за рядками «заявлені кредитором», «визнаних боржником», «черговість задоволення», співпадають з показниками вказаними Боржником у поданому проекті.

Відповідно до п.п. 8.10. Рекомендацій, вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог . Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково.

Розглядаючи питання заявлених вимог Заявником 8 судом встановлено наступне.

21 червня 2012 року розпорядником майна Боржника було подано апеляційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-2702/11 від 20 червня 2011 року з вхідним відбитком Києво-Святошинського районного суду Київської області, докази чого розпорядником майна долучено до матеріалів справи разом з клопотанням про зупинення провадження у справі від 25 червня 2012 року, де в апеляційній скарзі розпорядник майна вказує на те, що вважає, що оскаржуване рішення не підтверджується доданими до заяви документами та з інших підстав оскаржує рішення, в тому числі на підставі якого Заявником 8 заявлено свої вимоги до Боржника.

В свою чергу від ініціюючого кредитора надійшла заява від 25 липня 2012 року про застосування строків позовної давності щодо розгляду заявлених кредиторських вимог до Заявника 8 відповідно до положень Цивільного кодексу України та просить у задоволенні заяви про визнання Заявника 8 кредитором Боржника у цій справі відмовити.

27 липня 2012 року від розпорядника майна Боржника надійшло клопотання в якому він просить суд при розгляді вимог кредиторів Боржника застосувати строки позовної давності.

Таким чином, за результатом дослідження матеріалів справи судом встановлено наявність з боку ініціюючого кредитора та розпорядника майна Боржника заперечень вимог Заявника 8 у справі, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч. 1-3 п.п. 2.6. Рекомендацій, у вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди мають виходити з такого. Згідно зі статтею 4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом. Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1, ч. 2, абз. 1 ч. 3 ст. 14, ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Абзацами 1, 2 ч. 2 ст. 15 Закону України про банкрутство встановлено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів , які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують .

Визначення терміну кредитор надається в ст. 1 вказаного Закону, згідно якої - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника .

Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.76 р. № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини , вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Суд звертає увагу на те, що фактично, відповідно до ст. 15, ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні суду формується пасив боржника . Внаслідок винесення ухвали про визнання вимог заявник стає кредитором Боржника з визнаними судом його вимогами до останнього; на підставі розміру визнаних вимог кредиторів та включених судом до реєстру вимог кредиторів визначається кількість голосів, які належать кожному з кредиторів на зборах кредиторів, визначається право кредитора отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника, таким чином ухвала за результатами попереднього засідання має важливі правові наслідки для продовження процедури банкрутства, в першу чергу має визначальне значення у формуванні представницького органу кредиторів у справі про банкрутство, який в свою чергу має вирішальний вплив на подальшу долю активів боржника.

Також суд бере до уваги судову практику застосування норм процесуального права з питання повноважень господарського суду на стадії проведення попереднього засідання у провадженнях справ про банкрутство.

Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 08 квітня 2009 року у справі №Б11/314-07, суд вказує на те, що згідно із ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Отже, незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора .

Вищий господарський суд України у постанові від 14 вересня 2004 року у справі №14/78 вказує таке: як вбачається з матеріалів справи, боржником були визнані повністю грошові вимоги ініціюючого кредитора Гайворонської МДПІ, управління Пенсійного фонду України в Голованівському районі, …, ТОВ "Декамерон". Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2003 р. визнані та включені до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги вищевказаних кредиторів без перевірки змісту, розміру і підстав кредиторських вимог кожного кредитора . … Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Розглядаючи заявлені вимоги конкурсних кредиторів у справі про банкрутство та приймаючи відповідне рішення щодо визнання чи невизнання заявлених вимог, суд зобов'язаний керуватись загальними принципами судочинства, викладеними в ГПК . Зокрема, господарський суд зобов'язаний дотримуватись положень ст. 42, 43, 47 ГПК України щодо рівності сторін перед законом і судом, прийняття судового рішення за результатами обговорення всіх обставин справи. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Застосування вищеперелічених норм ГПК України під час попереднього засідання у справі про банкрутство є обов'язковим і передбачає собою необхідність дослідження судом підстав виникнення майнових вимог, їх розмір, обґрунтованість, підтвердження відповідними документами та інше, тобто перевірку відповідності законодавству вимог кредиторів . Якщо вимоги кредиторів не підтверджуються відповідними документами, у суду відсутні підстави їх визнавати, навіть якщо вони не оспорюються боржником і включені до реєстру вимог кредиторів .

В постанові Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року у справі №21/21/06 Вищий господарський суду України вказує, що в порушення вимог ч. 2 ст. 15 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд в ухвалі від 05.07.2006 року по суті не розглянув реєстр вимог кредиторів та не надав оцінки підставам виникнення грошових вимог до боржника щодо кожного окремого кредитора , чим підтверджує необхідність проведення зазначених дій.

У постанові Вищого господарського суду України від 14 серпня 2007 року у справі № 42/265б викладена позиція, згідно якої, зокрема: аналіз наведених норм права (ч. 2 ст. 15 Закону) дозволяє зробити висновок, що ухвала попереднього засідання господарського суду Донецької області про затвердження в цілому реєстру вимог кредиторів є підсумковим процесуальним документом, прийнятим на стадії розпорядження майном боржника, яка визначає реєстр вимог кредиторів, кількість голосів конкурсних кредиторів. За приписами ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підготовчому засіданні суддя оцінює документи, подані сторонами в обґрунтування їх вимог та заперечень. Обґрунтованість вимог кредиторів, незалежно від того, чи визнані вони в претензійному порядку чи оспорюються боржником, повинні бути перевірені судом . … Кредитор повинен довести свої грошові вимоги належними доказами. Тобто, грошові зобов'язання повинні бути доведені як по розміру, так і по суті.

Таким чином, в зв'язку з наявністю заперечень розпорядника майна, ініціюючого кредитора щодо вимог Заявника 8, відповідно спору, на підставі та керуючись вищенаведеними правовими нормами, в тому числі положеннями ст. ст. 5, ст. 14, абз. абз. 1, 2 ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство, ч. 2 ст. 4 1 , ч.ч. 2-3 ст. 4 3 , ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, врахувавши викладену судову практику, суд дійшов висновку про необхідність всебічного, повного, об'єктивного розгляду та перевірки в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, детального розгляду реєстру вимог кредиторів, встановлення фактичних обставин на підставі поданих кредиторами до господарського суду письмових заяв з вимогами до Боржника, а також документів, що їх підтверджують з метою встановлення грошових зобов'язань у Заявників до Боржника, які підтверджені належними та допустимими доказами, за результатами чого господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів , що підлягають включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Суд окремо звертає увагу на таке. Боржником у цій справі є товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТОВО-РОЗДРІБНА ТОРГОВА ФІРМА "ЕДЛАНД". Відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю Боржника (державну реєстрацію проведено 20 грудня 2006 року), ОСОБА_8 є учасником Боржника, частка якого в статутному капіталі Боржника складає 96,95 % (ст. 4, п. 1 ст. 12 статуту). Як зазначено, відповідно до протоколу Загальних зборів учасників Боржника від 21 вересня 2011 року, наданого Овсянніковим С.В., ОСОБА_8 включено до складу ліквідаційної комісії Боржника у якості заступника голови ліквідаційної комісії.

Відповідно до 22 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство, заінтересованими особами стосовно боржника є юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

Відповідно до п. 14.1.159. Податкового кодексу України, пов'язаними особи є юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак, в тому числі: фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї; під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку ; б) вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належать такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Розглянувши перелічені Заявника 8 з долученими доказами, позиції Боржника, розпорядника майна Боржника, ініціюючого кредитора, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що заява з вимогами до Боржника Заявником 8 подана до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство.

Відповідно до заяви Заявника 8, ОСОБА_8 просить суд визнати його кредитором Боржника у цій справі про банкрутство з грошовими вимогами в сумі 3 209 431,63 грн., в тому числі: 1 302 893,00 грн. - до першої черги вимог кредиторів та 1 906 538,63 грн., - до четвертої черги вимог кредиторів, які просить включити до реєстру вимог кредиторів. Як вказує Заявник 8, заявлені ним вимоги заявлені на підставі договорів: договору доручення від 06 листопада 2006 року, договору застави від 30 липня 2007 року, договорів про відступлення права вимоги №№ 2, 4 від 09 квітня 2010 року (вимоги, право вимоги на які перейшли до Заявника 8 від ОСОБА_5.); договору доручення від 24 березня 2006 року, договорів про відступлення права вимоги №№ 3, 5 від 09 квітня 2010 року (вимоги, право вимоги на які перейшли до Заявника 8 від ОСОБА_6.); договору про відступлення права вимоги від 09 квітня 2010 року, укладеного Заявником 8 з ОСОБА_7; договору про відступлення права вимоги від 09 квітня 2010 року, укладеного Заявником 8 з ОСОБА_16; договору доручення від 26 липня 2007 року, укладеного між Боржником та Заявником 8, договору застави укладеного між вказаними особами від 26 липня 2007 року; договору про відступлення права вимоги від 20 грудня 2006 року укладеного між Боржником, ТОВ «Жулянилісбуд»та Заявником 8; на підтвердження вимог окремо надано договір застави корпоративних прав від 09 квітня 2010 року, укладеного між Боржником та Заявником 8; ст.ст. 536, 625 Цивільного кодексу України та обґрунтовує безспірність своїх вимог рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2006 року у справі 2-2702/11. Також заявлено вимоги у сумі 1073 грн. за подачу заяви з грошовими вимогами до Боржника.

Судом встановлено, що розпорядником майна Боржника 21 червня 2012 року було подано апеляційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-2702/11 від 20 червня 2011 року (з вхідним відбитком Києво-Святошинського районного суду Київської області), докази чого розпорядником майна долучено до матеріалів справи разом з клопотанням про зупинення провадження у справі від 25 червня 2012 року, де в апеляційній скарзі розпорядник майна вказує на те, що вважає, що оскаржуване рішення не підтверджується доданими до заяви документами та з інших підстав (документи на підставі яких визнано вимоги вважає підробленими поданими виключно з метою введенні суду в оману з ціллю безпідставного отримання грошових коштів з підприємства боржника ) оскаржує рішення, в тому числі на підставі якого Заявником 8 заявлено свої вимоги до Боржника.

Від ініціюючого кредитора надійшла заява від 25 липня 2012 року про застосування строків позовної давності щодо розгляду заявлених кредиторських вимог до Заявника 8 відповідно до положень Цивільного кодексу України, який також просить суд у задоволенні заяви про визнання Заявника 8 кредитором Боржника у цій справі відмовити. В свою чергу 27 липня 2012 року від розпорядника майна Боржника надійшло клопотання в якому просить суд при розгляді вимог кредиторів Боржника застосувати строки позовної давності.

Відповідно до п.п. 8.10. Рекомендацій, вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог . Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково.

Таким чином, в матеріалах справи наявні заперечення з боку ініціюючого кредитора та розпорядника майна вимог Заявника 8, в тому числі клопотання про застосування строків позовної давності щодо вимог Заявника 8, разом з клопотанням ініціюючого кредитора про відмову у задоволенні вимог Заявника 8.

Детально дослідивши вимоги Заявника 8, матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, суд дійшов наступних висновків.

В ході підготовки справи до розгляду, зокрема до розгляду вимог Заявника 8, ухвалою господарського суду Київської області у справі від 22 травня 2012 року, від Боржника, Заявника 8 було витребувано низку документальних доказів у справі, які суду не було надано у витребуваному обсязі, в тому числі Заявником 8.

16 липня 2012 року від Боржника (в особі голови ліквідаційної комісії Овсяннікова С.В.) та Заявника 8 надійшли пояснення у справі. 30 липня 2012 року від Заявника 8 надійшли до суду Додаткові пояснення до заяви про визнання кредиторських вимог з долученими доказами.

Доказів державної реєстрації змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підтвердження факту правомочності Овсяннікова С.В. представляти інтереси Боржника - юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, в тому числі в суді, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 17, ч. 3 ст. 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", до суду не надходило.

В наданих поясненнях Овсянніков С.В. від імені Боржника вказує на те, що на підтвердження заявлених Заявником 8 вимог надано копію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-2702/11 від 20 червня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_8, що набрало законної сили, та вказує на підставі ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України на те, що рішення суду, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, вимоги Заявника 8 (учасника Боржника, що володіє більш як 96 % статутного капіталу) визнав у повному обсязі та вважає, що провадження у справі необхідно припинити.

ОСОБА_8 у наданих поясненнях від 16, 27 липня 2012 року також посилається на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-2702/11 від 20 червня 2011 року в цивільній справі, вказує на те, що заява про визнання вимог була подана до господарського суду Київської області та на підтвердження вимог було надано копію вказаного судового рішення; вказує, що всі первинні документи на підставі яких виникли вимоги первісних кредиторів до Боржника та за якими було здійснено відступлення права вимоги, надавались та досліджувалися під час прийняття Києво-Святошинським районним судом Київської області рішення від 20 червня 2011 року у справі про стягнення заборгованості за позовом ОСОБА_8; Заявник 8 вказує на обов'язковість фактів встановлених у рішенні суду що набрало законної сили для суду.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 01 червня 2011 року ОСОБА_8 звернувся до Київо-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою від 05 травня 2011 року, що підтверджено вхідним номером суду на копії позовної заяви № 16370 від 01 червня 2011 року, в якій просив суд стягнути з Боржника у справі на користь ОСОБА_8 заборгованість в розмірі 2 133 426,53 грн., пеню (інші відомості відсутні в поданій копії заяви), до позовної заяви долучено докази на підтвердження заявлених вимог у кількості 26 документів.

20 червня 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області (суддя Медвідь Н.О.) винесено рішення у справі 2-2702/11 від 20 червня 2011 року, яким позов задоволено, стягнуто з Боржника на користь Заявника 8 заборгованість в розмірі 2 133 426,53 грн., пені -537 499,12 грн., 3% річних від простроченої суми -110 180,82 грн., інфляційні витрати -417 875,71 грн., 1% винагороди за виконану роботу згідно договорів-доручення -7 556,45 грн., разом -3 206 538,63 грн., 1700,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 3 208 358 грн. 63 коп.

На підтвердження набрання вказаним судовим рішенням законної сили Заявником 8 надано копію виконавчого листа у справі № 2-2702/2011 від 20 червня 2011 року, згідно якого рішення набрало законної сили 30 червня 2011 року.

Розглядаючи клопотання ініціюючого кредитора від 25 липня 2012 року на підставі ст. ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України про застосування строків позовної давності до вимог Заявника 8та про відмову у задоволенні заяви Заявника 8 про визнання кредитором Боржника у цій справі, клопотання розпорядника майна Боржника щодо застосування строків позовної давності, судом встановлено таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

В матеріалах справи наявні докази -рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі 2-2702/11 від 20 червня 2011 року яким стягнуто з Боржника на користь Заявника 8 заборгованість, що заявлена у межах даної справи; наявний зазначений доказ набрання вказаним судовим рішенням законної сили. Доказів, що спростовують факти встановлені в зазначеному рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі 2-2702/11 від 20 червня 2011 року жодним з учасників провадження суду не надано; доказів розгляду / перегляду іншим судом фактів, встановлених у вказаному судовому рішенні суду не надано, в вз'язку з чим, суд бере їх до уваги, в частині, що має значення для даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 256, ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Абзацом 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги , перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно ч. 2 ст. 264, ч. 1 ст. 266 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові .

Розпорядник майна у справі про банкрутство відповідно до положень ст. 1 Закону про банкрутство, є учасником провадження у справі, а ініціюючий кредитор -стороною у справі та відповідно, учасником провадження.

Судом встановлено, що Заявником 8, іншими особами клопотань про визнання поважними пропуску позовної давності, не заявлялось.

Дослідивши вимоги Заявника 8 та долучені на їх підтвердження докази, клопотання про застосування строків позовної давності судом встановлено наступне:

За результатом детального вивчення рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-2702/11 від 20 червня 2011 року встановлено, що предметом спору не виступало та в рішенні не встановлювався факт застосування позовної давності до спірних правовідносин та підлягає встановленню в даній справі за заявленими клопотаннями.

Відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-2702/11 (надалі -«рішення № 2-2702/11»), 06 листопада 2006 року між ОСОБА_5 та Боржником було укладено договір доручення; за період з 06 листопада 2006 року по 09 квітня 2010 року ОСОБА_5 сплачувались суми на виконання вказаного договору і станом на 09 квітня 2010 року заборгованість Боржника перед ОСОБА_5 складала 819 381,37 грн. Відповідно до п.п. а п. 5 договору доручення від 06 листопада 2006 року, Боржник зобов'язався в триденний термін після отримання вимоги ОСОБА_5 повернути всі або за бажанням останнього частину витрат, під якими розуміються кошти, сплачені на виконання даного договору, а також надану фінансову допомогу. Крім того, згідно рішення № 2-2702/11 30 липня 2007 року між ОСОБА_5 та Боржником було підписано договір застави, за умовами якого забезпечувались вимоги заставодержателя, що виникали на підставі договору-доручення від 06 листопада 2006 року, де в заставу було передано майна на 500 000,00 грн. Рішенням № 2-2702/11 було встановлено, що 09 квітня 2010 року між ОСОБА_5 та Заявником 8 було укладено два договори № 2, № 4 про відступлення права вимоги, за умовами яких первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до ТОВ «ОРТФ «ЕДЛАНД»щодо погашення заборгованості перед первісним кредитором, що виникла за договором доручення від 06 листопада 2006 року і став кредитором згідно цього договору на всю суму боргу, що становить 819 381,37 грн. в т.ч. 500 000,00 грн. забезпечені заставою майна Боржника. В свою чергу вимоги Заявника 8 у справі № 2-2702/11 по заявленим на підставі вказаного договору пені, інфляційним втратам, 3% річних - було задоволено у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, зокрема позовну заяву за розглядом якої винесено рішення у справі № 2-2702/11 - було заявлено пеню в розмірі 315 149,82 грн., 3% річних у сумі 56 189,09 грн. та інфляційних втрат у сумі 218 347,20 грн., де відповідно до долученого розрахунку вимог, пеня нарахована за період з 09 січня 2010 року по 30 квітня 2011 року, 3% річних нараховано за аналогічний період та інфляційні втрати нараховані на період з січня 2009 року по квітень 2011 року. На підтвердження заявлених вимог Заявник 8 у цій справі також долучив два акти звірки взаємних розрахунків складений між первісним кредитором та Боржником, де станом на 09 квітня 2010 року, заборгованість по рахунку 37.2 «Розрахунки з підзвітними особами»складала 496 081,37 грн. та заборгованість по рахунку 68.54 «Фінансова допомога»- 323 300,00 грн.

Таким чином, досліджуючи питання позовної давності за зобов'язаннями за договором доручення від 06 листопада 2006 року, строк позовної давності по сплаті першого за часом зобов'язань згідно норми абз. 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України сплив в листопаді 2008 року , і стосовно нього не мало місце переривання строку позовної давності , як і до всіх вимог до Боржника, які виникли до квітня 2007 року, в той час як актом звірки підтверджена заборгованість станом на 09 квітня 2010 року, а до суду Заявник 8 з вимогами звернувся 01 червня 2011 року, тобто після закінчення трьохрічного строку позовної давності по відношенню до вказаної частини вимог. Кредитор звернувся до Боржника вже після сплину позовної давності до частини заявлених вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Стороною у справі - ініціюючим кредитором та розпорядником майна Боржника -учасником провадження, заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, в тому числі і до даного договору доручення.

Судом встановлено, що в рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2011 року у справі № 2-2702/11 питання застосування позовної давності не досліджувалось, жодних фактів щодо цього питання судом не встановлювалось. Строк позовної давності в межах вказаного провадження не відновлювався. В зв'язку з заявленням клопотань про застосування строків позовної давності до вимог Заявник 8, строк позовної давності підлягає застосуванню.

Лише дійсні вимоги, що відповідають чинному законодавству визнаються судом та включаються до реєстру вимог кредиторів. Аналогічну за змістом правову позицію займає Вищий господарський суд України, в тому числі, викладену у постановах Вищого господарського суду України у справах: № 2/234-Б від 23 січня 2008 року, № 12/107б від 10 жовтня 2007 року, 7-5/297-06-7817 від 02 липня 2008 року, № 23/448-Б від 24 березня 2009 року.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, суд відмовляє у задоволенні вимог Заявника 8 в частині за якою сплила позовна давність за заявленими вимогами (суд виходить з того, що Боржником було визнано заборгованість перед кредитором по договору доручення від 06 листопада 2006 року шляхом підписання акту звірки 09 квітня 2010 року). Застосовуючи загальний трирічний строк позовної давності до основного зобов'язання, за Договором доручення від 06 листопада 2006 року суд визнає заборгованість Боржника перед Заявником 8 за договором доручення від 06 листопада 2006 року у сумі: 815 631,51 грн. (492 331,51 грн. боргу по зобов'язанням доручення та 323 300,00 грн. по фінансовій допомозі); по 3% річних у сумі 53 968,59 грн. та інфляційних втрат у сумі 218 347,20 грн. Застосовуючи спеціальний строк позовної давності по стягненню пені - в один рік, суд визнає вимоги Заявника 8 до Боржника по пені за Договором доручення від 06 листопада 2006 року у сумі: 110 237,70 грн. (заборгованість по зобов'язанням за дорученням, - з 09 квітня 2007 року по 08 квітня 2008року + за період з 09 квітня 2008 року по 26 березня 2009 року + за період з 26 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року = 2 496,82 грн. + 105 938,26 грн. + 1 802,62 грн.).

Таким чином, судом визнано заборгованість за договором доручення від 06 листопада 2006 року Боржника перед Заявником 8 у сумі: 815 631,51 грн. по основному боргу з яких 500 000,00 грн. забезпечені заставою та підлягають задоволенню у першу чергу, в іншій частині -у четверту чергу; 53 968,59 грн. - 3% річних та інфляційних втрат у сумі 218 347,20 грн., які підлягають задоволенню у четверту чергу та 110 237,70 грн. заборгованості по пені, яка підлягає задоволенню у шосту чергу.

На аналогічних умовах договору доручення від 06 листопада 2006 року, між Боржником та ОСОБА_6 24 березня 2006 року було укладено договір доручення, на підставі якого, як вказує Заявник 8 ОСОБА_6 сплачено за період з 24 березня 2006 року по 09 квітня 2009 року кошти у сумі 266 445,40 грн. 09 квітня 2010 року між заявником 8 та ОСОБА_6 було укладено два договори про відступлення права вимоги №№ 3, 5 на підставі яких права первісного кредитора за договором доручення перейшли до Заявника 8. Заборгованість за вказаним договором також виступала предметом спору, за результатом розгляду якого винесено зазначене судове рішення яким було визнано вимоги Заявника 8 за вказаним договором. Судом встановлено, що в рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2011 року у справі № 2-2702/11 питання застосування позовної давності стосовно цього договору також не досліджувалось, жодних фактів щодо цього питання судом не встановлювалось. Строк позовної давності в межах вказаного провадження не відновлювався. В зв'язку з заявленням клопотань про застосування строків позовної давності до вимог Заявника 8, строк позовної давності щодо досліджуваного договору підлягає застосуванню.

Заявником 8 у цій справі заявлено вимоги за вказаним договором у сумах: заборгованість за договором, що сплачувалась ОСОБА_6 за період з 24 березня 2006 року по 09 квітня 2009 року у сумі 266 445,40 грн.; пеню у сумі 100 880,08 грн., 3% річних у сумі 16 969,88 грн., інфляційні втрати у сумі 68 686,95 грн.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, суд відмовляє у задоволенні вимоги Заявника 8 в частині за якою сплила позовна давність за заявленими вимогами (суд виходить з того, що Боржником було визнано заборгованість перед кредитором по договору доручення від 24 березня 2006 року шляхом підписання акту звірки 09 квітня 2010 року). Застосовуючи загальний трирічний строк позовної давності до основного зобов'язання, за Договором доручення від 24 березня 2006 року суд визнає заборгованість по основному боргу у сумі 246 034,30 грн.; 16 815,55 грн. по 3% річних та інфляційних втрат у сумі 68 405,10 грн. Застосовуючи спеціальний строк позовної давності по стягненню пені -в один рік, суд визнає вимоги Заявника 8 до Боржника по пені за Договором доручення від 24 березня 2006 року у сумі, заборгованість по зобов'язанням за дорученням: 65 547,58 грн. пені по фінансовій допомозі + за розрахунками з підзвітними особами у загальній сумі 6 321,83 грн., що разом становить: 71 869,41 грн. пені.

Таким чином, судом визнано заборгованість за договором доручення від 24 березня 2006 року Боржника перед Заявником 8 у сумі: 246 034,30 грн. по основному боргу що підлягають задоволенню у четверту чергу, 16 815,55 грн. - 3% річних та інфляційних втрат у сумі 68 405,10 грн., які підлягають задоволенню у четверту чергу та 71 869,41 грн. по пені, яка підлягає задоволенню у шосту чергу.

Заявник 8 вказує на те, що 09 квітня 2010 року між ОСОБА_7 та Заявником 8 було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до Боржника щодо погашення заборгованості перед первісним кредитором, яка виникла за період з 01 січня 2008 року по 09 квітня 2010 року по розрахункам з підзвітними особами у загальній сумі 105 414,95 грн., які на дату звернення Заявника 8 до суду сплачені не були. Крім того, Заявник 8 вимагає сплату пені у розмірі 18 632,45 грн., 3% річних у сумі 335,73 грн. та інфляційні втрати у сумі 10 857,72 грн. Зазначена заборгованість була визнана Києво-Святошинським районним судом Київської області від 20 червня 2011 року у справі № 2-2702/11.

Судом встановлено, що в рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2011 року у справі № 2-2702/11 питання застосування позовної давності стосовно цього договору також не досліджувалось, жодних фактів щодо цього питання судом не встановлювалось. Строк позовної давності в межах вказаного провадження не відновлювався. В зв'язку з заявленням клопотань про застосування строків позовної давності до вимог Заявника 8, судом встановлено, що загальний строк позовної давності щодо основного боргу, інфляційних страт та 3% річних за досліджуваним договором не пропущено, в зв'язку з чим, заборгованість підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів за вказаним договором у розмірі заявленому Заявником 8 факт щодо розміру заборгованості за яким було встановлено вказаним судом рішенням, зокрема підлягає визнанню заборгованість: 105 414,95 грн. по основного боргу, 3% річних у сумі 335,73 грн. та інфляційні витрати у сумі 10 857,72 грн.. Спеціальний строк позовної давності щодо нарахування пені, яка становить 1 рік, було пропущено щодо частини заявленої пені, в зв'язку з чим, провівши розрахунок пені, суд дійшов висновку про те, що підлягають задоволенню вимоги Заявника 8 щодо пені за вказаним договором у сумі 999,50 грн., що підлягають задоволенню у шосту чергу задоволення вимог кредиторів Боржника.

Заявник 8 вказує на те, що 09 квітня 2010 року між ОСОБА_16 та Заявником 8 було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до Боржника щодо погашення заборгованості перед первісним кредитором, яка виникла за період з 05 липня 2008 року по 09 квітня 2010 року по розрахункам з підзвітними особами у загальній сумі 581 775,20 грн., які на дату звернення Заявника 8 до суду сплачені не були. Крім того, Заявник 8 вимагає сплату пені у розмірі 102 830,77 грн., 3% річних у сумі 18 409,60 грн. та інфляційні втрати у сумі 59 922,85 грн. Зазначена заборгованість була визнана Києво-Святошинським районним судом Київської області від 20 червня 2011 року у справі № 2-2702/11.

Судом встановлено, що в рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2011 року у справі № 2-2702/11 питання застосування позовної давності стосовно цього договору також не досліджувалось, жодних фактів щодо цього питання судом не встановлювалось. Строк позовної давності в межах вказаного провадження не відновлювався. В зв'язку з заявленням клопотань про застосування строків позовної давності до вимог Заявника 8, судом встановлено, що загальний строк позовної давності щодо основного боргу, інфляційних страт та 3% річних за досліджуваним договором не пропущено, в зв'язку з чим, заборгованість підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів за вказаним договором у розмірі заявленому Заявником 8 факт щодо розміру заборгованості за яким було встановлено вказаним судом рішенням, зокрема: 581 775,20 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 18 409,60 грн. грн. та інфляційні втрати у сумі 59 922,85 грн. Спеціальний строк позовної давності щодо нарахування пені, який становить 1 рік; відповідно до розрахунку пені за вказаним договором, нарахування здійснено за період більший за строк позовної давності проте, провівши розрахунок пені, суд дійшов висновку про те, що вимога Заявника 8 щодо пені у заявленій сумі за вказаним договором підлягає задоволенню у сумі 102 830,77 грн., що підлягає включенню до шостої черги задоволення вимог кредиторів Боржника, оскільки при перерахунку пені за вірний період встановлено, що Заявник 8 має право на пеню у заявленому розмірі.

Крім того, Заявник 8 вказує на те, що 26 липня 2007 року між ним та Боржником було укладено договір доручення на умовах аналогічних попередньо розглянутим договорам, укладених ОСОБА_17 на підставі якого за період з 26 липня 2007 року по 09 квітня 2010 року ним було сплачено на виконання зазначеного договору 157 278,19 грн., сплачено 60 804,00 грн. ОСОБА_18 та 50 000,00 грн. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_19 та посилається на те, що ним за період з 09 квітня 2010 року по 01 квітня 2011 року було сплачено 40 391,92 грн. на виконання договору доручення від 26 липня 2007 року, що як вказує Заявник 8, підтверджується бухгалтерськими документами. Всього, станом на 30 квітня 2011 року, вказує Заявник 8, заборгованість Боржника згідно договору складала 308 492,11 грн. Відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2011 року у справі № 2-2702/11, судом було встановлено, що за період з 26 липня 2007 року по 01 квітня 2011 року Заявником 8 було сплачено на виконання договору доручення від 26 липня 2007 року 308 492,11 грн., що підтверджено бухгалтерськими документами.

Дослідивши матеріали справи, на підставі ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факт заборгованості за договором доручення від 26 липня 2007 року перед Заявником 8 було встановлено рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2011 року у справі № 2-2702/11 та доведенню повторному не підлягає. Перевіривши на підставі наявних матеріалів справи строки позовної давності, встановлено, що строк позовної давності по основному зобов'язанню є таким, що не сплив та сума основного боргу 308 492,11 грн. визнається судом та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів Боржника.

Поряд з цим, Заявник 8 вказує на те, що 26 липня 2007 року між Заявником 8 та Боржником було укладено договір застави, за умовами якого забезпечувались вимоги Заявника 8 , що виникали на підставі договору доручення від 26 липня 2007 року, підписаного між Боржником та Заявником 8 про забезпечення гарантій в сумі до 300 000,00 грн. у зв'язку з виконанням обов'язку по договору доручення.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що факт укладення договору застави 26 липня 2007 року між Боржником та Заявником 8 на забезпечення зобов'язань, що виникали на підставі договору-доручення від 26 липня 2007 року в сумі до 300 000,00 грн. було встановлено рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2011 року у справі № 2-2702/11. Виходячи з вказаного факту встановленого рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області частина зобов'язання за договором доручення від 26 липня 2007 року є забезпеченою заставою та підлягає задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Також за вказаним договором доручення Заявником 8 було нараховано 3% річних у сумі 8 483,15 грн. та інфляційні втрати у сумі 27612,46 грн., заборгованість за якими також була перевірена та визнана рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2011 року у справі № 2-2702/11. Дослідивши питання застосування строків позовної давності щодо таких нарахувань, судом встановлено, що щодо останніх не порушено строків позовної давності та заборгованість підлягає визнанню судом.

Поряд з наведеним, Заявником 8 заявлено вимоги до Боржника, що випливають з договору відступлення права вимоги, укладеного 20 грудня 2006 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Жулянилісбуд», Боржником та Заявником 8, на підставі якого до останнього перейшло право вимоги у сумі 51 917,50 грн. та Заявником 8 нараховано 3% річних -6 793,37 грн., інфляційних втрат -32 448,53 грн.

Відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 20 грудня 2006 року, первісну кредитор -ТОВ «Жулянилісбуд»передало, а Заявник 8 прийняв на себе право вимоги до Боржника «стосовно погашення заборгованості перед первісним кредитором згідно акту звірки взаємних розрахунків б/№ від 20 грудня 2006 року». Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2011 року у справі № 2-2702/11 було визнано заборгованість Боржника перед Заявником 8 за вказаним договором у сумі: 51 917,50 грн. основного боргу, 3% річних -6 793,37 грн., інфляційних втрат -32 448,53 грн.

Судом встановлено, що в рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2011 року у справі № 2-2702/11 питання застосування позовної давності стосовно цього договору також не досліджувалось, жодних фактів щодо цього питання судом не встановлювалось. Строк позовної давності в межах вказаного провадження не відновлювався . В зв'язку з заявленням клопотань про застосування строків позовної давності до вимог Заявника 8, строк позовної давності щодо досліджуваного договору підлягає застосуванню.

Розглядаючи клопотання про застосування позовної давності, судом встановлено, що позовна давність за вказаним зобов'язанням сплила 20 грудня 2009 року, в зв'язку з чим, керуючись ч. 4 ст. 267, 257, 261 Цивільного кодексу України, суд відмовляє Заявнику 8 у визнанні його вимог заявлених на підставі вказаного договору, позовна давність за якими спливла до дати його звернення до Києво-Святошинського районного суду Київської області за захистом своїх прав (в межах справи 2-2702/11).

Також Заявником 8 заявлено вимогу про сплату 1% винагороди за виконану роботу на підставі умов зазначених вище договорів доручень, права вимоги до Боржника за якими перейшли до Заявника 8. Так, за договором № 2 про відступлення права вимоги від 09 квітня 2010 року з ОСОБА_5 заявлено вимогу у сумі 4 960,81 грн., нараховані на суму зобов'язань 496 081,37 грн.; за договором № 3 про відступлення права вимоги від 09 квітня 2010 року з ОСОБА_6 заявлено вимогу у сумі 535,95 грн., нараховані на суму зобов'язань 53 959,40 грн. грн.; заявлено вимогу у сумі 1559,69 грн. нараховану на суму боргу 155 969,18 грн. на підставі договору доручення, укладеного з Заявником 8; заявлено вимогу у сумі 500 ,00 грн. нараховану на суму 50 000,00 грн., сплачену Заявником 8 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_19 Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2011 року у справі № 2-2702/11 було визнано заборгованість в розмірі 1% по сплаті винагороди за договорами дорученнями у сумі 7 556,45 грн.

Вирішуючи питання про застосування строків позовної давності та розглянувши питання щодо заборгованості по вказаним договорам доручення, судом встановлено, що з урахуванням вже застосованих строків позовної давності по розглянутим договорам доручення, підлягає задоволенню вимога по сплаті 1% винагороди за договорами дорученнями у сумі 7 015,97 грн., яка підлягає включенню до четвертої черги задоволення вимог ректорів Боржника.

Крім того, в заяві з вимогами до Боржника, Заявник 8 посилається на те, що вимоги за договором про відступлення права вимоги, укладеного між ОСОБА_16 та Заявником 8 на 500 000,00 грн. забезпечені заставою (а.з. 7). На підтвердження забезпеченості вимог Заявником 8 по договору про відступлення права вимоги № 1 від 09 квітня 2010 року, укладеного між Заявником 8 та ОСОБА_16 Заявником 8 надано Договір про заставу від 09 квітня 2010 року, відповідно до умов якого, договір забезпечує (в сумі до 500 000,00 грн. (п.п. 11. Договору про заставу від 09 квітня 2010 року)) вимоги заставодержателя -ОСОБА_8, що виникли у зв'язку та на підставі договору про відступлення права вимоги № 1 від 09 квітня 2010 року, підписаного між Заявником 8 та ОСОБА_16, на підставі якого до Заявника 8 перейшло право вимоги до Боржника на загальну суму 581 775,20 грн. Предметом застави, виступили корпоративні права Боржника як єдиного учасника дочірнього підприємства «Діброва»Боржника, ідентифікаційний код: 30901984. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що зазначені вимоги забезпечені заставою корпоративних прав, належних Боржнику на дочірнє підприємство «Діброва».

Поряд з викладеним, Заявник 8 просить суд стягнути Боржника на користь Заявника 8 1073 грн. судового збору та 40,00 грн. витрат за внесення вимоги в базу даних кредиторських вимог по цій праві. На підтвердження сплати судових витрат Заявником 8 надано суду квитанцію № 1702\з53 від 06 березня 2012 року на суму 1073,00 грн. судового збору та квитанцію №1702\з52 на суму 40,00 грн. за внесення інформації щодо кредитора та йог грошових вимог у справі № Б8/036-11.

Таким чином, судом встановлено на підставі викладеного, що клопотання ініціюючого кредитора в частині відмови в задоволенні вимог Заявника 8, є частково обґрунтованим.

Відповідно до абз. 2 ч 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі абз. 2 ч.ч. 1, 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, вимоги Заявника 8 в частині судових витрат підлягають задоволенню пропорційно задоволеним вимогам Заявника 8, в зв'язку з чим, покласти на Боржника судові витрати у сумах: 947,35 грн. судового збору та 35,31 грн., які підлягають задоволенню у першу чергу вимог кредиторів Боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: 1) у першу чергу задовольняються: а) вимоги, забезпечені заставою.

Пунктом 4.3. Рекомендацій визначено, що неустойка (штраф, пеня), зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, не враховуються господарськими судами у складі грошових зобов'язань при вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство. Кредитори з вимогами щодо сплати неустойки (штрафів, пені) за грошовими зобов'язаннями, виходячи зі змісту частини 1 статті 14 Закону, також вправі пред'явити свої вимоги до боржника у передбаченому Законом порядку . Згідно частини 2 статті 15 Закону зазначені вимоги вносяться до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у шосту чергу .

Відповідно до п. 17 Постанови № 15, вирішуючи питання про склад вимог з податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій враховуються окремо в реєстрі вимог кредиторів і задовольняються у шосту чергу в порядку черговості, встановленої статтею 31 Закону.

На підставі вищевикладеного, підлягають визнанню, включенню до реєстру вимог кредиторів вимоги Заявника 8 у наступному складі та обсязі: 1 300 000, 00 грн. -перша черга задоволення вимог кредиторів та 982,66 грн. судових витрат; 1 247 521,99 грн. -четверта черга задоволення вимог кредиторів; 285 937,38 грн. -6 черга задоволення вимог кредиторів. В іншій частині заявлених вимог, внаслідок застосування строків позовної давності та задоволення клопотань учасників провадження про застосування строків позовної давності, вимоги Заявника 8 не підлягають задоволенню.

Відповідно до матеріалів справи, 31 травня 2011 року від Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області (Заявника 1 ) надійшла заява № 8016/04 від 30 травня 2011 року про визнання кредитором по справі про банкрутство ТОВ "ОРТФ Едланд", в якій заявлено вимоги до Боржника, в тому числі: визнати Заявника 1 кредитором Боржника на загальну суму 59 127,77 грн.; включити Заявника 1 до списку кредиторів. 01 серпня 2011 року від Заявника 1 надійшла заява № 11270/04 від 28 липня 2011 року про збільшення кредиторських вимог по справі про банкрутство Боржника з доданими документами. 13 грудня 2011 року від Заявника 1 надійшли дві заяви № 15686/04 від 01 грудня 2011 року про збільшення кредиторських вимог по справі про банкрутство Боржника з доданими документами. 28 травня 2012 року від Заявника 1 надійшла заява № 4433/04 від 11 травня 2012 року про збільшення кредиторських вимог по справі про банкрутство Боржника з доданими документами. Вказані заяви Заявника 1 ухвалою господарського суду Київської області від 22 травня 2012 року призначено до розгляду на 25 червня 2012 року. В судовому засіданні 25 червня 2012 року було розглянуто вимогу Заявника 1 та ухвалою господарського суду Київської області від 25 червня 2012 року було визнано вимогу Заявника 1 по заборгованості зі сплати страхових внесків на загальну суму 65 405,48 грн., щодо якої визначено, що даний вид вимог відноситься до третьої черги задоволення вимог кредиторів; 8 956,71 грн. фінансових санкцій (штрафів і пені), щодо якої визначено, що даний вид вимог відноситься до шостої черги задоволення вимог кредиторів; стягнуто з Боржника до Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита, щодо якого визначено, що даний вид вимог відноситься до 1 черги вимог кредиторів. Предметом судового розгляду у даному судовому засіданні є питання включення вимог Заявника 1 до реєстру вимог кредиторів Боржника.

Поряд з цим, встановлено, що після судового засідання на якому було розглянуто грошові вимоги Заявника 1 до Боржника, 26 червня 2012 року до господарського суду Київської області від Заявника 1 надійшла заява № 5956/04 від 25 червня 2012 року про збільшення кредиторських вимог по справі, що розглядається, в якій заявлено вимоги до Боржника у сумі 74 362,19 грн. 12 липня 2012 року до господарського суду Київської області від Заявника 1 надійшла заява 6321/04 від 05 липня 2012 року, в якій заявлено вимоги до Боржника у сумі 75 946,79 грн. (заявлено вимоги по заборгованості перед Заявником 1 до квітня 2012 року).

Розглядаючи заяви, що надійшли, судом встановлено наступне. Від Заявника 1 заяви з вимогами до Боржника які надійшли до суду 31 травня 2011 року, 01 серпня 2012 року надійшли до публікації оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника.

Законом України від 22.09.2011 р. N 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»було викладено в новій редакції, яка набрала чинності 16 жовтня 2011 року ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство, згідно якої «Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону». Ухвала про порушення справи про банкрутство була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13 травня 2011 року.

Виходячи з ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство, розглянуто вимоги, що надійшли до суду від Заявника 1 - 13 грудня 2011 року, що надійшли до суду після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство та після набрання чинності новою редакцією ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство, поточні вимоги дозаявлені 28 травня 2012 року та в наступному.

Розглядаючи питання щодо включення вимог Заявника 1 та щодо заяв які надійшли до суду після судового засідання 25 червня 2012 року, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, на підставі частини п'ятнадцятої статті 11 Закону всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника за правилами статті 14 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі.

Частиною 1 п. 29 Постанови №15 передбачено, що згідно з частиною шостою статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів , у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство.

Відповідно до абз. 3 п. 11.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, до реєстру вимог кредиторів підлягають включенню вимоги всіх конкурсних кредиторів.

Судом встановлено, що справа про банкрутство була порушена ухвалою господарського суду Київської області від 10 травня 2011 року. Серед визнаних вимог Заявника 1, відповідно до матеріалів справи належать визнані судом вимоги Заявника 1 нараховані за період з вересня по грудень 2010 року у сумі 42 402,11 грн. та за січень-квітень 2011 року у сумі 7 839,60 грн., що становить 50 241,71 грн. конкурсної заборгованості, та 5 071,44 грн. і 170,00 грн. штрафів і 3 715,27 грн. пені, що разом становить 8 956,71 грн. де рішення про застосування фінансових санкцій у вказаних сумах № 1866 від 15 вересня 2009 року 15 вересня 2009 року було отримано головним бухгалтером Боржника ОСОБА_6 Таким чином, підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів Боржника 50 241,71 грн. конкурсної заборгованості, що підлягають задоволенню у третю чергу задоволення вимог кредиторів та 8 886,06 грн., які підлягають включенню до шостої черги задоволення вимог кредиторів. Інша частина заявлених вимог Заявника 1, в тому числі які були розглянуті судом у судовому засіданні 25 червня 2012 року, нараховані після порушення справи про банкрутство, в зв'язку з чим, є поточними та підлягають заявленню їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури, а у визнаній судом частині конкурсних вимог кредиторів ухвалою від 25 червня 2012 року, підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів після їх заявлення в порядку, визначеному абз. 3 п. 11.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №04-5/1193 від 04 квітня 2004 року -протягом строку ліквідаційної процедури.

16 липня 2012 року до господарського суду Київської області від Заявника 9 надійшла заява «визнання поточних вимог на загальну суму 4 721,19 грн.»до Боржника (після судового засідання на якому розглянуто Заяву Заявника 9 ). Розглядаючи вказану заяву Заявника 9, судом встановлено наступне. 25 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (Заявник 9) надійшла заява № 359/10/10-014 від 19 квітня 2012 року про визнання кредитором у справі та поточних вимог на загальну суму 4 110,49 грн., в якій заявлено вимоги визнати її кредитором Боржника, визнати поточні вимоги Заявника 9 на загальну суму 4110,49 грн., яка ухвалою господарського суду Київської області від 22 травня 2012 року призначена до розгляду на 25 червня 2012 року. Ухвалою господарського суду Київської області від 25 червня 2012 року заяву Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання кредитором у справі та поточних вимог на загальну суму 4 110,49 грн., -відхилено, при цьому, було встановлено, що вимоги, заявлені Заявником 9 у вказаній заяві є виключно конкурсними вимогами, а не поточними, в зв'язку з тим, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство № Б8/036-11 , заявлені вимоги фактично є конкурсними та поданими з порушенням встановлених строків ч. 1 ст.14 Закону про банкрутство.

Зокрема, п. 10 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 22 травня 2012 року у Заявника 9 були витребувано низку документальних доказів у справі на підтвердження заявлених вимог, письмові пояснення щодо окремих обставин справи проте, Заявник 9 у судове засідання не з'явився, жодних вимог суду не виконав, жодних документів не надав . Судом встановлено, що відповідно до поданих Заявником 9 доказів до поданої першої (359/10/10-014 від 19 квітня 2012 року) заяви, в тексті заяви Заявник 9 вказує на те, що заборгованість заявлена є поточною, водночас посилається на те, що Заявником 9 вживались заходи по стягненню з Боржника заборгованості, та направлялись Боржнику перша податкова вимога (№ 1/32 від 05 листопада 2010 року) та друга податкова вимога № 2/34 від 09 грудня 2010 року (Заява № 359/10/10-014 від 19 квітня 2012 року, арк. 1, 2). Справа про банкрутство порушена 10 травня 2011 року,тобто після направлення вказаних податкових вимог. В свою чергу до вказаної заяви, Заявником 9 долучено копії податкових декларацій Боржника з плати за землю за 2012 рік (вх. № 236 від 27 січня 2012 року) та за 2011 рік (вх. № Заявника 9 № 72 від 27 січня 2011 року), а також долучено Зворотній бік облікових карток платника станом на 31 грудня 2010 року, станом на 31 грудня 2011 року та станом на 19 квітня 2012 року. В заяві № 745/10/1-0/14 від 08 липня 2012 року , що надійшла до суду 16 липня 2012 року, Заявник 9 повторно заявив вимоги у сумі що збільшилась до 4 721,19 грн., які відніс до поточних , при цьому у своїй заяві Заявник вказує на те, що станом на 19 квітня 2012 року нарахована заборгованість по сплаті земельного податку з юридичних осіб в сумі 4 110,49 грн ., яка виникла за період з вересня 2011 року по березень 2012 року на підставі поданих Боржником декларацій № 72 від 27 січня 2011 року та № 236 від 27 січня 2012 року , в зв'язку з чим й вважає заборгованість поточною. До заяви що розглядається також повторно долучено Зворотні боки облікових карток платника - Боржника станом на 31 грудня 2010 року, станом на 31 грудня 2011 року та станом на 19 квітня 2012 року, копії декларацій Боржника з плати за земля за 2012 рік (вх. № 236 від 27 січня 2012 року) та за 2011 рік (вх. № Заявника 9 № 72 від 27 січня 2011 року), розрахунок заборгованості станом на 03 липня 2012 року. Судом встановлено як і при розгляді заяви № 359/10/10-014 від 19 квітня 2012 року аналогічної за змістом, що відповідно до відомостей на які посилається Заявник 9 як на підставу заявлення своїх вимог та як на підставу віднесення їх до поточної заборгованості, такі відомості не відповідають доказам, які долучені Заявником 9 на підтвердження своїх вимог.

Заявником 9 не було виконано жодних вимог господарського суду Київської області у цій справі, жодних витребуваних судом ухвалою суду від 22 травня 2012 року доказів та пояснень суду не надано, в зв'язку керуючись ст.ст. 75, 82 Господарського процесуального кодексу України, виходив з наявних матеріалів справи.

Відповідно п. 14.1.147. Податкового кодексу України, платою за землю є загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 286.2. Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до долучених Заявником 9 матеріалів до заяви з вимогами до Боржника, Боржник подав Заявнику 9 податкові декларації з плати за землю на 2011 рік та на 2012 рік, де згідно податкової декларації з плати за землю зареєстрованої Заявником 9 за № 72 від 27 січня 2011 рік за 2011 рік, Боржником було нараховано податку: за січень 2011 року -610,87 грн.; за лютий-грудень 2011 року по 610,85 грн. за кожен місяць. Згідно податкової декларації з плати за землю зареєстрованої Заявником 9 за № 236 від 27 січня 2012 року (за 2012 рік), Боржником було нараховано податку: за січень 2012 року -610,87 грн.; за лютий-грудень 2012 року по 610,85 грн. за кожен місяць. В свою чергу, відповідно до наданих Зворотних боків облікової картки платника податків (скорочена форма) Боржника, станом на 31 грудня 2010 року заборгованість Боржника перед Зявником 9 становила 4 256,05 грн. За результатом вивчення Зворотних боків облікової картки платника податків за 2011 рік та за січень - квітень 2012 року, судом встановлено, що з нарахованих самостійно Боржником зобов'язань по сплаті податку за землю, на які Заявник 9 посилається як на підставу заявленої ним поточної заборгованості Боржника перед Заявником 9 по сплаті податку на землю -«за самостійно нарахованими зобов'язаннями на підставі поданих Боржником податкових декларацій за 2011 та 2012 роки», встановлено, що відповідно облікових карток наданих Завником 9 (долучених до заяви № 745/10/100/4) : Боржником було сплачено : 10 січня 2011 року -611,00 грн. (зараховано як сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 397 від 10 січня 2011 року); 11 лютого 2011 року -610,32 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 4609 від 11 лютого 2011 року) та 0,68 грн. сплачено на погашення зафіксованого боргу платіжним дорученням № 4609 від 11 лютого 2011 року; 11 березня 2011 року -611,00 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 7256 від 10 березня 2011 року (нараховано 02 березня за декларацією № 72 від 27 січня 2011 року); 12 квітня 2011 року -611,00 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 11733 від 11 квітня 2011 року (нараховано на підставі декларації № 72 від 27 січня 2011 року); 10 травня 2011 року -611,00 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 15064 від 10 травня 2011 року (нараховані на підставі декларації № 72 від 27 січня 2011 року); 08 червня 2011 року -611,00 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 19140 від 07 червня 2011 року (нараховано на підставі декларації № 72 від 27 січня 2011 року); 11 липня 2011 року -611,00 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 22619 від 11 липня 2011 року (нараховано на підставі декларації № 72 від 27 січня 2011 року); 08 серпня 2011 року -611,00 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 104 від 08 серпня 2011 року (нараховано на підставі декларації № 72 від 27 січня 2011 року); 12 вересня 2011 року -611,00 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 25236 від 12 вересня 2011 року (нараховано на підставі декларації № 72 від 27 січня 2011 року); 11 жовтня 2011 року -611,00 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 28413 від 11 жовтня 2011 року, (нараховано на підставі декларації № 72 від 27 січня 2011 року); 09 листопада 2011 року -611,00 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 31005 від 09 листопада 2011 року (нарахованона підставі декларації № 72 від 27 січня 2011 року); 05 грудня 2012 року -611,00 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 133 від 05 грудня 2011 року (нараховано на підставі декларації № 72 від 27 січня 2011 року). Таким чином, відповідно до наданих Заявником 9 доказів, по податку / сплаті за землю за 2011 рік Боржником було сплачено самостійно нараховані кошти згідно поданої ним податкової декларації та заборгованість по цьому податку відсутня за 2011 рік.

В свою чергу згідно Зворотного боку облікової картки платника податків станом на 03 липня 2012 року Боржником було сплачено : 06 січня 2012 року -611,00 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 421 від 06 січня 2012 року); 07 лютого 2012 року -609,22 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, платіжне доручення № 3509 від 07 лютого 2012 року; 1,78 грн. сплачено 07 лютого 2012 року - сплата на погашення зафіксованого боргу, платіжне доручення № 3509/1 від 07 лютого 2012 року; 13 березня 2012 року -610,87 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, платіжне доручення № 6924 від 13 березня 2012 року / нарах. на підст. декларації № 236 від 27 січня 2012 року); 11 квітня 2012 року -610,85 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, платіжне доручення № 10061 від 11 квітня 2012 року, нараховано на підставі декларації № 236 від 27 січня 2012 року); 07 травня 2012 року -611,00 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 10871 від 07 травня 2012 року); 08 червня 2012 року -611,00 грн. (сплата податкового зобов'язання визначеного платником податків, меморіальний ордер № 13679 від 08 червня 2012 року). Таким чином, поданими Заявником 9 доказами підтверджено факт сплати Боржником плати за землю на підставі декларацій за 2011, 2012 роки (по червень включно), вх. №№ Заявника 9 -236 від 27 січня 2012 року та № 72 від 27 січня 2011 року у повному обсязі. На підставі викладеного, судом встановлено, що поточна заборгованість по платі за землю за 2011 рік та за місця на які посилається Заявник 9 у своїх заявах, як на підставу заявлених поточних вимог до Боржника, є погашеними , та в свою чергу, вимоги Заявника 9 як поточних заявлених за період з вересня 2011 року по березень/травень 2012 року на підставі поданих декларацій з плати за землю № 72 від 27 січня 2011 року та № 236 від 27 січня 2012 року, є безпідставними, так як в матеріалах справи наявні докази погашення вказаних податкових нарахувань, та задоволенню не підлягають, Заявником 9 не доведено суду належними та допустити доказами. В свою чергу, суд звертає увагу на те, що відповідно до облікової картки платника податків Боржника станом на 31 грудня 2010 року, за Боржником обліковувалась заборгованість у сумі 4 256,00 грн. Проте, така заборгованість згідно ст. 1 Закону про банкрутство є конкурсною, що було встановлено при розгляді заяви Заявника 9 № 359/10/10-014 від 19 квітня 2012 року, однак, при подачі заяви Заявником 9 подано заяву з порушенням встановленого строку (ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство), який є граничним та поновленою не підлягає, для подачі заяв з конкурсними вимогами до Боржника, які як було встановлено судом, на підставі п.п. 8.14 Рекомендацій Президії Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04 червня 2004 року №04-5/1193, відповідно до частини 2 статті 14 Закону (в редакції Закону від 07.03.2002 N 3088-III), абз. 3 п. 45 Постанови Пленуму Верхового Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18 грудня 2009 року № 15, такі вимоги не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів , про що й було зазначено в ухвалі господарського суду Кихвської області у цій справі від 25 червня 2012 року.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до абз. 3 п. 11.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів.

В свою чергу, відповідно до п. 8.6. Рекомендацій, суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку .

На підставі викладеного, суд на тих самих підставах як і при відмові щодо заяви № 359/10/10-014 від 19 квітня 2012 року, відмовляє в задоволенні заяви Заявника 9 № 745/10/100/4 від 08 липня 2012 року, яка є аналогічна за змістом заяві № 359/10/10-014 від 19 квітня 2012 року.

25 червня 2012 року від розпорядника майна Боржника надійшло клопотання від 25 червня 2012 року про зупинення провадження у справі, в якому розпорядник майна Боржника повідомляє суд про те, що 21 червня 2012 року ним було подано апеляційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 2-2702/11 від 20 червня 2011 року, яке покладено в основу кредиторських вимог ОСОБА_8 в зв'язку з чим, на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, просить суд зупинити провадження у справі № Б8/036-11. На підтвердження заявленого клопотання розпорядником майна долучено копію апеляційної скарги поданої ним до Апеляційного суду Київської області.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом , а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що розпорядником майна не доведено належними доказами наявність обставини, передбаченої ч. 1 ст. 70 Господарського процесуального кодексу України, зокрема факту розгляду іншим судом справи, пов'язаної з розглядом цієї справи, зокрема, жодних доказів прийняття апеляційної скарги до провадження судом розпорядником майна суду у цій справі не надано, враховуючи також те, що з дати звернення розпорядника майна Боржника до суду апеляційної інстанції минуло, станом на поточну дату більше одного календарного місяця, зазначену обставину не доведено, в зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні клопотання розпорядника майна Боржника від 25 червня 2012 року про зупинення провадження у справі.

16 липня 2012 року від Боржника в собі Овсяннікова С.В. у якості голови ліквідаційної комісії Боржника, надійшло клопотання щодо подальших процедур у справі про банкрутство / закриття провадження в справі про банкрутство. В клопотанні Овсянніков С.В. вказує з посиланням на ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, на те, що з його позиції, порушення справи про банкрутство є неможливим і не законним в усіх випадках, окрім визначеного ч. 3 ст. 110 ЦКУ, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів; вказує на те, вартість майна Боржника складає більше 22,5 млн. грн. Вважає, що ініціювати процедуру банкрутства може лише ліквідаційна комісія Боржника у випадку недостатності майна Боржника для задоволення вимог кредиторів; просить припинити провадження у справі з посиланням на п. 8.2. Рекомендацій., ст. 1, ч. 3 ст. 6 ст. Закону про банкрутство та ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. На підтвердження вимог Овсянніков С.В. долучив копії фінансових звітів Боржника станом на 31 грудня 2011 року, на 31 березня 2012 року, на 30 червня 2012 року.

Дослідивши матеріали справи, при розгляді клопотання, суд звертає увагу на те, що клопотання що розглядається судом та низка документальних доказів поданих від імені Боржника підписані Овсянніковим С.В. у якості голови ліквідаційної комісії Боржника, підпис якого скріплено печаткою Боржника, проте як вже встановлено судом, Овсянніковим С.В. не надано суду належного та допустимого доказу, не доведено суду того, що він на дату подачі клопотання є уповноваженим представляти юридичну особу Боржника у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 18, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Поряд з цим відповідно до наданого Овсянніковим С.В. Протоколу Загальних зборів учасників Боржника від 21 вересня 2011 року ОСОБА_7 склав заяву про звільнення з посади генерального директора Боржника, та на вказаних зборах було прийнято рішення звільнити з ОСОБА_7 з посади генерального директора Боржника з 30 вересня 2011 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, позбавлено його повноважень голови ліквідаційної комісії Боржника.

Детально дослідивши клопотання Овсяннікова С.В. № 040/1 від 16 липня 2012 року, суд дійшов наступних висновків.

В преамбулі до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 2 п. 1 Постанови № 15, Закон (Закон про банкрутство) містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Нормами ч.ч. 2, 3 ст. 6 Закону про банкрутство встановлено, що право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор . Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. Рекомендацій, кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Положення ч.ч. 2, 3 ст. 6 Закону про банкрутство, п.п. 3.1.1. Рекомендацій спростовують посилання Овсяннікова С.В. на те, що порушення справи про банкрутство виключно можливе в разі якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів та що ініціювати процедуру банкрутства може лише ліквідаційна комісія Боржника у випадку недостатності майна Боржника для задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону про банкрутство, звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є правом кредитора, боржника, яке відповідно до Закону про банкрутство не ставиться у залежність від перебування чи не перебування підприємства-боржника на будь-якій стадії позасудового припинення господарської діяльності підприємства шляхом ліквідації.

Ухвалою господарського суду Київської області у цій справі від 10 травня 2011 року було порушено провадження у цій справі про банкрутство, яка набрала законної сили. Ухвалою господарського суду Київської області у цій справі від 22 листопада 2011 року, яка набрала законної сили, а законність встановлених у ній фактів була перевірена судами апеляційної та касаційної інстанції, було встановлено факт, що безспірні, грошові вимоги ініціюючого кредитора до Боржника становлять 2 028 852,65 грн., які виникли на підставі цивільно-правового договору, ст. 625 Цивільного кодексу України, а строк невиконання Боржником зобов'язань перед ініціюючим кредитором є більшим ніж три календарних місяці; безспірність вимог ініціюючого кредитора підтверджена належними та допустимим доказами у справі. Було встановлено, що Боржником не доведено суду факту повідомлення ініціюючого кредитора про рішення власника про припинення підприємницької діяльності Боржника шляхом ліквідації; Боржником в порушення вимог чинного законодавства не було опубліковано у встановлено порядку інформації про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до Боржника . Боржником процедура ліквідації проводиться з порушенням вимог ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України, де ліквідаційною комісією Боржника у встановленому законодавством порядку не було опубліковано інформації про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до Боржника; не доведено суду факту повідомлення ініціюючого кредитора та інших кредиторів про рішення власника про припинення підприємницької діяльності Боржника шляхом ліквідації.

Відповідно до п.п. 8.2. п. 8 «Підготовче засідання»Рекомендацій, на які Овсянніков С.В. посилається як на підставу вимоги про припинення провадження у цій справі, - «8. Підготовче засідання», у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність. У разі якщо буде встановлено, що заява була підписана особою, яка не мала права її підписувати, заява підлягає залишенню без розгляду; якщо буде встановлено, що на момент подання заяви була відсутня хоча б одна з ознак неплатоспроможності, передбачених статтею 1 та частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство підлягає припиненню. Припинення провадження у справі про банкрутство з цих підстав не перешкоджає повторному зверненню з заявою про порушення справи про банкрутство за наявності встановлених Законом ознак неплатоспроможності. У випадку встановлення судом факту задоволення боржником вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) всупереч дії мораторію суд не повинен припиняти провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що такий факт є результатом протиправної поведінки боржника.».

Аналіз вказаного положення дає підстави для висновку про те, що вказане положення регулює правовідносини на стадії підготовчого засідання у справі про банкрутство . Проте підготовче засідання було проведено у цій справі 22 листопада 2011 року. Сьогодні справа перебуває на стадії є попереднього засідання у справі про банкрутство, а положення п. 8 Рекомендацій не регулює відносини на даній стадії провадження.

Питання припинення провадження у справі про банкрутство регулюється нормою спеціального відносно процедур банкрутства нормативно-правового акту -ст. 40 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 закону про банкрутство, господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо: 1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності; 2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи; 3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника; 4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом; 5) затверджено мирову угоду; 6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону; 7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами; 8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

Клопотання Овсяннікова С.В. не містить жодних доказів наявності жодної з обставин, виключний перелік яких визначено у якості підстав припинення провадження у справі про банкрутство у ст. 40 Закону про банкрутство. Судом встановлено відсутність законних підстав для припинення провадження у цій справі про банкрутство на підставі чого суд відмовляє в задоволенні клопотання Овсяннікова С.В. № 040/1 від 16 липня 2012 року щодо подальших процедур у справі про банкрутство / закриття провадження в справі про банкрутство.

Від Овсяннікова С.В. у якості голови ліквідаційної комісії Боржника надійшло клопотання про усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна) № 03911 від 02 липня 2012 року, в якому він просить усунути арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. від виконання обов'язків розпорядника майна Боржника та припинити його повноваження як розпорядника майна Боржника.

Клопотання мотивовано тим, що Дорошенко Я.В. звернувся до Апеляційного суду Київської області з апеляційною скаргою на рішення у цивільній справі № 2-2702/11 від 20 червня 2011 року, вважає, що провадження у справі порушено та здійснюється за умов відсутності у Боржника ознак неплатоспроможності, та з посиланням на те, що з позиції Овсяннікова С.В. розпорядник майна є зацікавленою особою щодо майна Боржника та вимог окремих кредиторів; вважає, що розпорядник майна не належно виконує покладені на нього обов'язки. До клопотання долучено копії протоколу загальних зборів учасників Боржника від 21 вересня 2009 року та від 21 вересня 2011 року.

Зважаючи на те, що клопотання подане Овсянніковим С.В. у якості голови ліквідаційної комісії Боржника, підпис якого скріплено печаткою Боржника, при розгляді клопотання, суд також звертає увагу на те, як вже встановлено судом, Овсянніковим С.В. не надано суду належного та допустимого доказу, не доведено суду того, що він на дату подачі клопотання є уповноваженим представляти юридичну особу Боржника у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 18, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Ухвалою господарського суду Київської області від 02 липня 2012 року було зобов'язано розпорядника майна Боржника надати відзив на клопотання № 029/1 від 02 липня 2012 року та звіт про виконану роботу у цій праві про банкрутство.

27 липня 2012 року від розпорядника майна Боржника надійшов звіт розпорядника майна № 517 від 24 липня 2012 року по ТОВ «Оптово-роздрібна торгова фірма «Едланд»з долученими доказами.

Детально дослідивши матеріали справи та клопотання Овсяннікова С.В. № 039/1 від 02 липня 2012 року, звіт розпорядника майна № 517 від 24 липня 2012 року по ТОВ «Оптово-роздрібна торгова фірма «Едланд»з долученими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Суд звертає увагу на те, ухвалою господарського суду Київської області від 22 листопада 2011 року було встановлено факт неплатоспроможності Боржника та підстави для подальшого провадження у справі про банкрутство, яка набрала законної сили. Законність встановленого факту перевірено судами апеляційної та касаційної інстанції.

Відповідно до п. 11 ст. 3-1 Закону про банкрутство, невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом , за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Детально дослідивши мотиви викладені у клопотанні про усунення розпорядника майна № 039/1 від 02 липня 2012 року, звіт розпорядника майна № 517 від 24 липня 2012 року по ТОВ «Оптово-роздрібна торгова фірма «Едланд»з долученими доказами, встановлено, що за час виконання обов'язків розпорядника майна Дорошенком Я.В. було вжито низку заходів, в тому числі проведено аналіз фінансово-господарського стану Боржника, проводилась робота, пов'язана з розглядом кредиторських вимог до Боржника, що підтверджено належними доказами, було розглянуто вимоги кредиторів Боржника; вжито заходи по встановленню майна Боржника, зокрема, направлено низку запитів до відповідних державних органів та установ: до Києво-Святошинського РЕВ ДАІ, БТІ Києво-Святошинського району Київської області, Державної інспекції сільського господарства в Київській області, ФСС від НВВ та ПЗ Києво-Святошинського району, ДПІ у Києво-Святошинському районі, ФСС з ТВП Київської обл. підприємств, установ та організацій, ВДВС Києво-Святошинського районного управління юстиції, що підтверджено документально. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що Овсянніковим С.В. не підтверджено належними та допустимими доказами правомочність представляти інтереси Боржника у даній справі станом на дату подачі свого клопотання №039/1, не дивлячи на що, судом розглянуто клопотання по суті та встановлено, що Овсянніком С.В. не доведено належними та допустимими доказами неналежність виконання розпорядником майна покладених на нього обов'язків як на розпорядника майна у справі про банкрутство та обставини на які він безпосередньо посилається у своєму клопотанні; встановлено проведення Дорошенком Я.В. низки заходів -виконання обов'язків покладених на нього як на розпорядника майна у справі про банкрутство, що підтверджено останнім документально, докази чого долучено до матеріалів справи. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що клопотання № 039/1 від 02 липня 2012 є необґрунтованим, відомості викладені у клопотанні не є достатніми для усунення арбітражного керуючого від виконання обов'язків розпорядника майна Боржника у справі про банкрутство та не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо затвердження реєстру вимог кредиторів Боржника, судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 листопада 2011 року було визнано безспірні грошові вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_19, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 в сумі 2 028 852,65 грн.

Частиною 4 п. 45 Постанови № 15 встановлено, що кредитор (кредитори), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство, не подає (подають) заяв після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення цієї справи. Вимоги ініціюючих кредиторів вважаються визнаними і після їх перевірки у підготовчому засіданні підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру.

Отже, вимоги ініціюючого кредитора визнані ухвалою підготовчого засідання підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів Боржника.

Поряд з цим судом встановлено, що при зверненні до суду ініціюючим кредитором було сплачено судові витрати у сумах: 85 ,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підтверджено квитанціями № 56832983 від 14 квітня 2011 року та № 56833000 від 13 квітня 2011 року, відповідно.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що справа порушена в зв'язку з несплатою Боржником вимог ініціюючого кредитора, судові витрати - державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, разом у сумі 321,00 грн. покласти на Боржника та на підставі п.п. г ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, вони підлягають задоволенню першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Через відділ діловодства господарського суду Київської області 03 травня 2012 року (вх. № 7131 від 03 травня 2012 року) від Києво-Святошинського районного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, ідентифікаційний код: 22201199, місцезнаходження: 08131, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, вул. Київська, буд. 26) надійшла заява № 651 від 24 квітня 2012 року про визнання кредитором у справі про банкрутство Боржника на суму 2 642,92 грн. У вказаній заяві Києво-Святошинським районним центром зайнятості вказано, що підставою заявлення вимог є заборгованість Боржника щодо сплати страхових внесків, що підтверджується розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків до фонду. Відповідно до долученої Києво-Святошинським районним центром зайнятості Розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2010 рік, останнійподаний Фонду Боржником 20 січня 2011 року за 2010 рік.

Розглянувши заяву Києво-Святошинського районного центру зайнятості судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки Києво-Святошинського районного центру зайнятості № 652 від 24 квітня 2012 року Боржник зареєстрований в Києво-Святошинському районному центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування з 27 січня 2004 року за № 13391150010000570.

На підтвердження заявлених вимог Києво-Святошинським районним центром зайнятості надано Розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2010 рік, подану Боржником 20 січня 2011 року, де підпис керівника Боржника скріплено печаткою Боржника.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакціях що діяли протягом 2010 року, починаючи з 11 червня 2009 року), джерелами формування коштів Фонду є: страхові внески страхувальників - роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань. У разі нестачі у роботодавців коштів на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться у пропорційних сумах.

У разі ліквідації або реорганізації роботодавець зобов'язаний провести повний розрахунок щодо сплати страхових внесків до Фонду на день ліквідації або реорганізації та звернутися за місцем здійснення його обліку як платника страхових внесків для отримання довідки про відсутність заборгованості.

Відповідно до п.п. 5.6., 5.7. Інструкції «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття" №339 від 18 грудня 2000 року, перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань. У разі нестачі коштів на рахунку платника на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі видача коштів на оплату праці і перерахування страхових внесків до Фонду проводяться у пропорційних сумах.

В ході розгляду заяви Києво-Святошинського районного центру зайнятості судом встановлено, що згідно наявних матеріалів справи, за 2010 рік наявна заборгованість по сплаті заробітної плати працівникам Боржника за січень-грудень 2010 року (невиплачена заробітна плата), в тому числі, перед громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, що підтверджено довідками про доходи отриманих останніми та наявними в матерілах справи.

Виходячи з ч. 3 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", від обставини сплати заробітної плати залежить встановлення настання строку виконання грошових зобов'язань Боржника зі сплати страхових внесків та виникнення права вимоги центру до боржника, і в залежності від цього визначається питання поточним чи конкурсним кредитором є центр зайнятості.

Аналогічну позицію підтримує Вищий господарський суд України, зокрема у постановах у справах: № 23/219-б від 05 червня 2007 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/692731), №Б-7/224-13/287 від 16 червня 2011 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/16464756), № 23/550-б від 05 червня 2007 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/692729).

Керуючись ч. 3 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст. 1 Закону про банкрутство, .п. 5.6., 5.7. Інструкції «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття" №339 від 18 грудня 2000 року, виходячи з встановленого факту наявності заборгованості, раніш вже встановленого судом у цій справі, по сплаті заробітної плати перед працівниками Боржника, в тому числі за 2010 рік, заявлена заборгованість Боржника перед Києво-Святошинського районного центру зайнятості, не належить до конкурсної.

Відповідно до п.п. 8.6. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку.

Відповідно до абз. 3 п. 11.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.

На підставі викладеного, суд відмовляє Києво-Святошинському районному центру зайнятості у прийнятті заяви № 651 від 24 квітня 2012 року, в якій заявлено вимогами до боржника, що не належать до конкурсних вимог та строк за якими ще не настав .

Інших заяв з вимогами до Боржника від ініціюючого кредитора до суду не надходило.

Судом встановлено, що в судових засіданнях 25 квітня 2012 року було розглянуто по суті вимоги низки кредиторів Боржника.

Таким чином, вимоги заявників/кредиторів у справі, що яких заявлено заперечення, розглянуті судом по суті.

Отже, заслухавши представників Заявників у справі, ініціюючого кредитора, розпорядника майна Боржника, Боржника, суд дійшов висновку, що наявних в справі документів достатньо для прийняття рішення у даному судовому засіданні про затвердження реєстру вимог кредиторів.

Включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають грошові вимоги у розмірі, що вище визнані судом в даному судовому засіданні, у відповідних частинах визнаних судом у судових засіданнях, в яких розглядались вимоги заявників у справі. За результатами розгляду справи в попередньому засіданні суд прийшов до висновку про затвердження реєстру вимог кредиторів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 5, 7, 11, 12, 13, 14, 15, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 4-1, 32 - 36, 41, 43, 49, 54, 75, 82, 86 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 04 червня 2004 року №05-5/1193, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання № 042/1 від 29 липня 2012 року Овсяннікова С.В.

2. Визнати вимоги кредитора Боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТОВО-РОЗДРІБНА ТОРГОВА ФІРМА "ЕДЛАНД", ідентифікаційний код юридичної особи: 23595332, місцезнаходження: 08132, Київська область м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 7 (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, а/с 1а), в наступному складі та обсязі:

- ОСОБА_8, ідентифікаційний номер: НОМЕР_7, місце проживання: АДРЕСА_6:

- 1 300 000, 00 (один мільйон триста тисяч грн. 00 коп.) грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів; 1 247 521,99 грн. (один мільйон двісті сорок сім тисяч п'ятсот двадцять одна грн. 99 коп.) грн., -четверта черга задоволення вимог кредиторів; 285 937,38 (двісті вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім грн. 38 коп.) грн., що складаються з пені , -шоста черга задоволення вимог кредиторів. В іншій частині заявлених вимог ОСОБА_8 -відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТОВО-РОЗДРІБНА ТОРГОВА ФІРМА "ЕДЛАНД", ідентифікаційний код юридичної особи: 23595332 на користь ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_7) 947, 35 (дев'ятсот сорок сім грн. 35 коп.) судового збору та 35,31 (тридцять п'ять грн. 31 коп.) грн. витрат за внесення інформації щодо кредитора та його грошових вимог у цій справі.

3. Відмовити в задоволенні заяви № 745/10/100/4 від 08 липня 2012 року Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції у Чернігівській області ДПС, ідентифікаційний код юридичної особи: 37750070, місцезнаходження: 15300, м. Корюківка, вул. Передзаводська, буд. 2.

Відповідно до п.п. 8.6. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку.

Відмовити у прийнятті заяв Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області № 5956/04 від 25 червня 2012 року, № 6321/04 від 05 липня 2012 року в частині поточних вимог.

4. Включити до реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТОВО-РОЗДРІБНА ТОРГОВА ФІРМА "ЕДЛАНД" та затвердити реєстр вимог кредиторів боржника -товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТОВО-РОЗДРІБНА ТОРГОВА ФІРМА "ЕДЛАНД", ідентифікаційний код юридичної особи: 23595332, місцезнаходження: 08132, Київська область м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 7 (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, а/с 1а), в наступному складі та обсязі:

- Управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 20591865; місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 50): 50 241,71 (п'ятдесят тисяч двісті сорок одна грн. 71 коп.) грн. заборгованості зі сплати страхових внесків, що підлягають задоволенню у третю чергу задоволення вимог кредиторів; 8 886,06 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят шість грн. 06 коп.) грн., які підлягають включенню до шостої черги задоволення вимог кредиторів. Частина заявлених вимог визнані ухвалою господарського суду Київської області від 25 червня 2012 року буде включена до реєстру кредиторів Боржника після її заявлення ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури.

Стягнути з Боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТОВО-РОЗДРІБНА ТОРГОВА ФІРМА "ЕДЛАНД", ідентифікаційний код юридичної особи: 23595332, місцезнаходження: 08132, Київська область м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 7 (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, а/с 1а), до Державного Бюджету України 85,00 (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) грн. державного мита, які підлягають задоволенню в 1 чергу;

- Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк" (ідентифікаційний код юридичної особи: 00039002, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12) від імені якого діє Філія "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рівне" (ідентифікаційний код юридичної особи: 09333335, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. С.Петлюри, буд. 14а): 1 073,00 (одна тисяча сімдесят три гривні 00 коп.) грн. судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів; 965 349,06 (дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч триста сорок дев'ять гривень 06 коп.) грн. основного боргу, - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 89 414,74 (вісімдесят дев'ять тисяч чотириста чотирнадцять гривень 74 коп.) грн. пені, - шоста черга задоволення вимог кредиторів;

- Громадянка України ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_9, виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 25 червня 1996 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2): 11 769,86 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять гривень 86 коп.) грн. невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку виплати заробітної плати, - друга черга задоволення вимог кредиторів; 40,00 (сорок гривень 00 коп.) грн. витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог сплачених, - перша черга задоволення вимог кредиторів;

- Громадянин України ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_13 ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, місце проживання: АДРЕСА_3) 43 753,17 (сорок три тисячі сімсот п'ятдесят три гривні 17 коп.) грн. невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку виплати заробітної плати з урахуванням індексації заробітної плати, - друга черга задоволення вимог кредиторів; 40,00 (сорок гривень 00 коп.) грн. витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог, - перша черга задоволення вимог кредиторів Боржника;

- Громадянин України ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_10 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 04 липня 1997 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4, місце проживання: АДРЕСА_4): 43 753,17 (сорок три тисячі сімсот п'ятдесят три гривні 17 коп.) грн. невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку виплати заробітної плати з урахуванням індексації заробітної плати, - друга черга задоволення вимог кредиторів; 40,00 (сорок гривень 00 коп.) грн. витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог, - перша черга задоволення вимог кредиторів Боржника;

- Громадянка України ОСОБА_6 (паспорт серії НОМЕР_11 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 15 лютого 1999 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_5, місце проживання: АДРЕСА_4) 133 495,96 (сто тридцять три тисячі чотириста дев'яносто п'ять гривень 96 коп.) грн. невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку виплати заробітної плати з урахуванням індексації заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки виплати грошових сум при звільнені, - друга черга задоволення вимог кредиторів Боржника; 40,00 (сорок гривень 00 коп.) грн. витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог, - перша черга задоволення вимог кредиторів боржника;

- Громадянин України ОСОБА_7 (паспорт серії НОМЕР_12 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 23 липня 1999 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_6, місце проживання: АДРЕСА_5): 20 032,50 (двадцять тисяч тридцять дві гривні 50 коп.) грн. невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку виплати заробітної плати з урахуванням індексації заробітної плати, - друга черга задоволення вимог кредиторів; 40,00 (сорок гривень 00 коп.) грн. витрат на оплату за внесення до Єдиної бази даних інформації щодо кредитора та його грошових вимог, - перша черга задоволення вимог кредиторів;

- ОСОБА_8, ідентифікаційний номер: НОМЕР_7, місце проживання: АДРЕСА_6:1 300 982, 66 (один мільйон триста тисяч грн. дев'ятсот вісімдесят дві грн. 66 коп.) грн., - перша черга задоволення вимог кредиторів; 1 247 521,99 грн. (один мільйон двісті сорок сім тисяч п'ятсот двадцять одна грн. 99 коп.) грн., -четверта черга задоволення вимог кредиторів; 285 937,38 (двісті вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім грн. 38 коп.) грн., що складаються з пені , -шоста черга задоволення вимог кредиторів.

5. Відмовити Києво-Святошинському районному центру зайнятості -робочому органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, ідентифікаційний код: 22201199, місцезнаходження: 08131, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, вул. Київська, буд. 26, у прийнятті заяви № 651 від 24 квітня 2012 року .

Відповідно до п.п. 8.6. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку.

6. Встановити, що конкурсні вимоги всіх кредиторів, що заявлені до Боржника після 12 березня 2012 року або не заявлені взагалі по даній справі, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" -вважаються погашеними. В подальшому боржник є вільним від всіх вказаних у цьому пункті ухвали зобов'язань.

7. Відмовити розпоряднику майна Боржника Дорошенку Я.В. у задоволенні клопотання б/№ від 25 червня 2012 року;

8. Відмовити у задоволенні клопотання Овсяннікова С.В. № 039/1 від 02 липня 2012 року.

9. Відмовити у задоволенні клопотання Овсяннікова С.В. 040/1 від 16 липня 201 року.

10. До 10 серпня 2012 року провести перші загальні збори кредиторів, обрати комітет кредиторів та до 15 серпня 2012 року подати клопотання щодо подальших процедур у справі.

11. Призначити на 29 жовтня 2012 року на 14 год. 20 хв. в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, Зал № 2) засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство.

12. Копію ухвали надіслати: фізичній особі-підприємцю ОСОБА_19 (АДРЕСА_1); Боржнику (на дві адреси: 08132, Київська область м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 7; 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, а/с 1а); Овсяннікову С.В. (АДРЕСА_8); розпоряднику майна Боржника (АДРЕСА_9); Управлінню Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 50); Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12); Філії Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рівне (33028, м. Рівне, вул. С.Петлюри, буд. 14а); ОСОБА_3 (АДРЕСА_7; ОСОБА_4 (14027, АДРЕСА_3); ОСОБА_5 (АДРЕСА_4); ОСОБА_6 (АДРЕСА_4); ОСОБА_8 (АДРЕСА_6); ОСОБА_7 (АДРЕСА_5); Корюківській міжрайонної державної податкової інспекції ДПС у Чернігівській області (15300, м. Корюківка, вул. Передзаводська, буд. 2), Києво-Святошинському районному центру зайнятості -робочому органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття (08131, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київської області, вул. Київська, буд. 26).

Суддя Скутельник П.Ф.

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення30.07.2012
Оприлюднено17.08.2012
Номер документу25552392
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —б8/036-11

Ухвала від 12.08.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 10.06.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 14.04.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 18.03.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 29.01.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 27.11.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 11.07.2018

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 19.06.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 22.05.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

Ухвала від 10.04.2019

Господарське

Господарський суд Київської області

Лопатін А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні